БАЙКА - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БАЙКА

БАЙКА — невеликий, частіше ліро-епічний вірш. літ. алегоричний твір повчально-гумористичного або сатиричного характеру. Персонажами Б. виступають люди, тварини, рослини чи предмети. На поч. або наприкін. твору майже завжди наводиться афористичний повчальний висновок („мораль“). Життя людини в Б. переважно передається в образах тварин, рослин або речей. Фабула Б. традиційно стисла, дія розвивається швидко. Цьому сприяє діалогічна будова Б., характерна для багатьох творів цього жанру. Cкладаються Б. переважно т. зв. вільним віршем. Б. близька до притчі та аполога, їй притаманна фіксована худож. композиція, що вимагало наявности вступу (prefabulatio), який містить повідомлення про певну моральну ідею; оповідної частини, власне змісту (narratio), в якій наводиться фабула Б.; та завершальної частини, Байки Езопа в українському перекладі Я. Головацькогот. зв. моралі (postnarratio), тобто повчання, що випливає з розповіді.

Жанр Б. генетично близький до казки про тварин, від якої поступово відокремлюється. Значний вплив на зміст і структуру Б. мала т. зв. обрамлена давньоінд. повість „Панчатантра“ („П’ять кошиків житейської мудрості“), створ. бл.ІІІ—ІVст. Сталої жанрової форми Б. набуває в Давній Греції. Основоположником жанру вважають леґендарного байкаря та нар. мудреця Езопа (VІІ—VI ст. дон. е.). Його Б. переважно мали повчально-моралізаторський характер, відображали життя людей на прикладі сюжетів про тварин. УДавній Греції до жанру Б. зверталися також Архілог, Софокл, Платон, у давньорим. л-рі — Енній, Луцилій, Горацій, Федр. Найдавнішу збірку Б., яка збереглася до нашого часу, у І ст. н. е. уклав рим. письменник Федр. Нових рис Б. набуває у творчості франц. поета Ж. Ляфонтена (1621—95), який свої Б. писав нар. мовою на сюжети творів Езопа, Федра, а також давньоінд. писань. Він „порушив умовно-алегоричну традицію, надавши байці життєвої змістовності, невимушеності, дотепності“ (Б. Деркач), тобто акцентував на естет. функції жанру. Традиції Езопа розвинули рос. байкар І. Крилов та укр. Л.Глібов.

Укр. мовою Б. Езопа одним із перших прозою переклав Я. Головацький, однак так і не опубл. їх — автографи цих перекл. зберігаються у від. рукоп. ЛННБ України. Б. Езопа у своїх проповідях використовував Антоній Радивиловський, а в XVIII—XIXст. Б. активно розробляли Г. Сковорода, Л.Боровиковський, Є.Гребінка, Л.Глібов, С. Руданський, І.Манжура, П.Куліш, М.Старицький та ін. Б. досліджували І. Франко, В. Гнатюк, Ф. Колесса. Вони називали Б. казкою про тварин: „Байки звірячі, притчі і апологи, т. є. короткі оповідання, звичайно морального або загалом дидактичного змісту, в яких героями являються звірі або инші неодушевлені річи“ (І. Франко). У „Записках НТШ“ жанр Б., її мист. особливості спеціально не досліджувалися. Певний виняток становлять уміщені в зб. В. Гнатюка „Вибрані статті про народну творчість“ (Записки НТШ, 1981, т. ССІ). В. Гнатюкові належать розвідки „Деякі уваги над байкою“ (1916) та „Українські народні байки. Переднє слово“ (1918). 

Арх. дж.:ЛННБ України, від. рукоп., ф. 36 (Я. Головацький), спр. 915, арк. 102 [ГоловацькийЯ. Ф. Народна творчість — пісні, байки, коломийки, приповідки, прислів’я, загадки, весільні обряди… (Записки про народну творчість)].

Літ.: Гнатюк В. [Рец. на:] Клоустон В. А. Народні казки та вигадки, їх вандрівки та переміни / З анґлійської мови переложив А. Кримський. Львів, 1896, 184 с. // Записки НТШ. Львів, 1897, т. ХVІ, кн. ІІ, с. 25—29; Тершаковець М. Причинки до житєпису Маркіяна Шашкевича та дещо із його письменської спадщини // Там само, 1904, т. LVІІІ, кн. ІІ, с. 1—48; Потебня А. А. Из лекций по теории словесности. Басня, пословица, поговорка. Х., 1930; Колесса Ф. Українська усна словесність. Львів, 1938, с. 125—28; Крекотень В. І. Байка в українській літературі ХVІІ—ХVІІІ ст. К., 1963; Українська дожовтнева байка [текст]: антологія / Упоряд., вст. ст. та примітки Б. А. Деркача; ред. М.П.Бажан [та ін.]. К., 1966, 343 с. (Бібліотека поета); Гаспаров М. Л. Античная литературная басня. М., 1971; ДеркачБ. А. Крилов і розвиток жанру байки в українській дожовтневій літературі. К., 1977; Гнатюк В. Вибрані статті про народну творчість. На 110-річчя народження. 1871—1981 / Упоряд., ред. і вст. ст. Б. Романенчука. Англ. передм. Л. Рудницького// Записки НТШ. Філол. секція. Н.-Й., 1981, т. ССІ, 288 с.; Классическая басня. М., 1981; Франко І. Байка про вужа в домі. Польські, чеські та церковнослов’янські варіанти// Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. К., 1983, т. 39, с. 101—11; Панчатантра. П’ять кошиків житейської мудрості // Панчатантра (П’ять кошиків житейської мудрості). Шукасаптаті (Сімдесят оповідок папуги) / Передм. І. Серебрякова. К., 1988, с. 11—269.

Василь Івашків

Стаття створена: 2015