БАКТЕРІОЛОГІЧНО-ХЕМІЧНИЙ ІНСТИТУТ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ім. ШЕВЧЕНКА - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БАКТЕРІОЛОГІЧНО-ХЕМІЧНИЙ ІНСТИТУТ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ім. ШЕВЧЕНКА

БАКТЕРІОЛОГІЧНО-ХЕМІЧНИЙ ІНСТИТУТ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ім. ШЕВЧЕНКА (Бактеріологічна лабораторія, Бактеріологічно-хемічна робітня (лабораторія), Робітня для бактеріологічних і мікроскопічних дослідів та лікарської аналізи крови) — науково-дослід. інституція, яка входила у структуру НТШ у Львові.

Заходи зі заснування Б.-х. і. при НТШ розпочалися 1920, а 03. 03. 1921 з ініціативи Українського лікарського товариства, зокрема М. Панчишина, та „самаритянської“ секції Укр. горожанського к­ту у Львові було засн. у складі НТШ Бактеріол. робітню під кер. М.Музики, яка 1925 розвинулась у Б.­х. і. Т-во відступило ін­ту кімнати в будинку на вул. Чарнецького,24. В ін-ті працювали лікарі В. Щуровський (1924—27), Л. Максимонько (1924—30), Ю. Кордюк (1927—38), а також хеміки— інженер І.Кандяк (1928—32) та кол. міністр УНР П.Холодний (1924—29), хемік і викладач ун­ту вКиєві (вивчав колоїди і займався малярством, що не входило в програму ін-ту). Внаук. дослідженнях ін­ту також брав участь лікар О.Подолинський. Референтом Б.-х. і. був інженер З. Храпливий. Б.­х. і. був орг. центром при УЛТ.

Завдання ін-ту — М. Музикапроводити наук. досліди в галузі бактеріології та хемії, підвищувати кваліфікацію лікарів, допомагати у навчанні студентів-медиків, розробляти методику аналізу ізоаглютинації, яку проводила комісія з вивчення груп крови, здійснювати заходи зістворення дослід. бази для роботи Науково-технічної комісії НТШ, а також проводити безкоштовні аналізи для незаможних, які потребують допомоги та яких скеровують такі укр. харитативні установи, як Народна лічниця, „Порадня матерів“, Укр. крайове т-во допомоги інвалідам, сирітські притулки та ін. Б.-х. і. проводив аналізи для потреб Природничого музею НТШ, а також був меценатом Музею НТШ. Ін-т працював на засадах самоокупности, деякі послуги були платні, але прибутками покривалися лише професійні заходи. Інвентар придбала управа ін-ту, вона також покривала витрати, сплачувала податки.

Б.-х. і. був відомим на всі зх.укр. землі бактеріол. центром. 1921—25 ін-т здійснював широкий діапазон досліджень: бактеріол., хемічні, серологічні та мікроскопічні дослідження крови, сечі, калу, шлункового соку. Від берез. 1921 до кін. 1922 Б.-х. і. провів 1343 різні аналізи. У сечі визначали рівень цукру, білка, застосовуючи реакцію Ерхіла на урохромоген, уробілін, уробіліноген, барвники жовчи і крови; співвідношення складників сечі, сечовини, сечової кислоти, хлоридів, фосфатів, сульфідів; досліджувалася також мікроскопія осаду сечі на наявність еритроцитів та циліндрів. Укрові визначали швидкість осідання червоних тілець (ШОЕ), кількість і процент гемоглобіну та гемоглобіновий позабілковий азот, виводили формулу крови. У Б.-х. і. робили мікроскопію калу на виявлення слизу, еритроцитів, лейкоцитів, яєць та личинок гельмінтів. Увипадках інфекційних хвороб, які в той час не завжди діагностували у висівах культур, у калі та сечі виявляли збудників тифу, палички Коха (з паралельним висівом на середовище), вібріони холери, гонококи методом Грама.

Б.-х. і. проводив бактеріол. дослідження для діагностики поворотного ти-фу, виявлення спірохети Обермаєра, з метою встановлення бактеріоносійства; серологічні реакції на виявлення плямистого тифу за методом Вайль-Фелікса і сифілісу за методом Васермана для визначення блідої спірохети; досліджувався гній на виявлення стрептококів, стафілококів, палички Фрідлендера і кишкової палички; кров — на виявлення плазмодія; здійснювалася мікроскопія харкотиння, зокрема для виявлення палички Коха.

У 1926—30 в ін-ті пройшли підвищення кваліфікації 7 укр. лікарів (у галузі клінічно-лабораторної діагностики), 3 укр. інженери-хеміки (в галузі тех. хемії), а також 3 іноземці-бактеріологи, які вивчали найновіші методики в ділянці бактеріології, серології, гематології та мед. хемії.

1921—39 дир. Б.-х. і. був М.Музика. 1928—39 він завідував бактеріол. лабораторією „Каси хворих“. У рефераті „Сучасний стан клінічних досліджень“, прочитаному на ІІ З’їзді укр. лікарів і природників, М. Музика подає клінічну доцільність досліджень і вказує на можливість транспортування різних рідин (крови, сечі, харкотиння, калу) вБ.­х. і. для досліджень, із поданням упаковки і кількости досліджуваного мат-лу.

Наук. діяльність ін-ту оцінювали як біологічно-природозн., тепер і популяційно-генетичну, оскільки в Б.-х. і. досліджували групові антигени еритроцитів у населення Галичини. Дослідженнями встановлено, що українці за групами крови відрізняються від поляків, росіян і євреїв. Таких досліджень в УРСР не проводили з огляду на те, що результати популяційних вибірок могли виявити відмінності між українцями, росіянами ібілорусами, що заперечувало б теорію про їх спільне „відвічне“ походження іспорідненість. Планувалося провести окр. дослідження за етн. групами українців: бойків, лемків, гуцулів,— що не було здійснене.

У Б.-х. і. порівн. групово-стат. та міжнац. дослідження проводив д­р Ю.Кордюк. В ін-ті встановлено, що:

1.українці Сх. України, Волині і Румунії мають спільні властивості груп крови: а) біохемічний расовий індекс 1,3—1,4; б) відсоток групи О нижчий від 30;

2. в українців Сх. Галичини індекс 1,4, а відсоток групи О — 30,7;

3. у поляків відсоток групи В нижчий, а груп А і О вищий, ніж в українців, їх індекс дорівнює 1,7;

4. у євреїв Сх. Галичини індекс такий самий, як у поляків — 1,7, а відсоток груп А і О вищий, ніж у поляків;

5. відмінності між складом крови різних груп поляків та українців стають більшими, коли брати до уваги лише чоловіків, що пояснюється шлюбами між польками та українцями;

6. склад груп крови жінок з укр. прізвищами виявляє відхилення від складу груп крови чоловіків у напрямку зменшення В і збільшення А. У жінок із польс. прізвищами спостерігається збільшення груп В і зменшення А.

Для аналізу використовувався біохемічний расовий індекс, упроваджений Гіршфельдами: І=(А+АВ)/(В+АВ), а частота генів ABО виражалася за Берштайном p+q+r=1 або графіч. зображенням за методом Штренга чи Веліша. Дослідження груп крови давали важливу інформацію для антропол. висновків, ви-вчення генезу етносів, еволюції приматів, оскільки антропоїдним мавпам притаманні Лабораторні дослідження в Бактеріологічно-хемічному інституті НТШ. 1930-ті рр.

групи крови А і В. Масові дослідження на різних континентах „могли б кинути світло на питання моно- чи поліфілетичного походження людини“ (М.Музика). У Б.-х. і. розташовувалася ред. „Лікарського вісника“ (спільного органу УЛТ і Лікарської комісії НТШ). Б.-х. і. мав власну фахову б-ку. З 1927 ін­т передплачував німецькомов. мед. часоп. „Klinische Wochenschrift“. Незважаючи на постійний брак коштів для придбання потрібного інвентарю, в Б.-х. і. (крім безпосередньої допомоги хворим) написано значну кількість наук. праць із біології, медицини та хемії: „Про колоїди“ (1925), „Досліди над реакцією Маноїлова“ (1926), „Досліди над реакціями стабільного колоїду срібла зелектролітами“ (1927), „Стабільні колоїдні розчини срібла“ (1927), „Українська хемічна термінологія“ (1930), „Przyczynek do sprawy t. zw. „agranulocytozy“ (1931), „Grupy krwi w patologji. Związek między grupami krwi a wysokością poziomu kwasu moczowego we krwi“ (1932), „Кров’яні угруповання Східної Галичини“ (1932), „Патологічна фізіологія обміну речовин“ (1933), „Les groupes sanguins et la sedimentation des hématies“ (1934).

Ці праці друк. у „Збірнику Математично-природописно-лікарської секції НТШ“ (1927, т. XXVI; 1930, т.XXVIII—XXIX) та „Лікарському вістнику“ (1925—32), а також (інозем. мовами) упольс. вид. „Wiadomości Lekarskie“ (1932) та франц. журн. „Comptes-Rendus de la Société de Biologie“ (1934). Постійно організовувалися наук. та науково-популярні лекції; М. Музика та Ю. Кордюк із 1921 реґулярно виступали на засіданнях УЛТ з доповідями на тему проведених досліджень. 1938 під кер. Ю. Кордюка створ. бактеріол. лабораторію у шпиталі „Народна лічниця“, куди з Б.-х. і. було перенесене устаткування для клінічних дослідів. Б.-х. і. припинив діяльність 01. 07. 1938 у зв’язку з вимогою польс. влади від НТШ придбати особливу концесію на ведення праці. Увесь інвентар передано Народній лічниці (зі збереженням права власности та застереженням його повернення у разі зміни політ. ситуації і ставлення місцевої влади до НТШ), де бактеріол. лабораторія під незмінним кер. М. Музики діяла до жовт. 1939.

Літ.: Хроніка НТШ. Львів, 1922, ч. 65—66, с. 18; 1925, ч. 67—68, с. 31; 1930, ч. 69—70, с. 44—46, 60; 1935, ч. 72, с. 71—75; 1939, ч. 74, с. 21—22, 32, 37—38; Музика М. Сучасний стан клінічних досліджень // Лікарський вістник. Львів, 1927, ч.3—4, с.10—20; Щуровський В. Лікарі і медики у визвольній війні // 25-ліття Українського лікарського товариства і медичної громади. Львів, 1935, с.108—09; Осінчук Р. Сімдесятиліття „Народної лічниці“ // Лікарський вісник, 1974, ч. 3 (74), с.53—56; Даценко І. Максим Музика. Життєписно-бібліографічний нарис. Львів, 1994, с. 7, 45; Пундій П. Українські лікарі. Кн. 1 / За ред. Я. Ганіткевича. Львів; Чикаго, 1994, с. 151 (Лікарський збірник НТШ (нова серія), т. ІІ).

Зиновія Служинська

Стаття створена: 2015