БАНТИШ-КАМЕНСЬКИЙ Микола - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БАНТИШ-КАМЕНСЬКИЙ Микола

БАНТИШ-КАМЕНСЬКИЙ Микола (* 16. 12. 1737, м. Ніжин (нині — Чернігів. обл.) — † 20. 01. 1814, м.Москва, Росія) — історик України та Росії, археограф, архівознавець, бібліограф, батько Д. Бантиша-Каменського. Походив із роду молдавських бояр, нащадків Кантемирів, які 1711 залишили Молдавію разом із господарем Д. Кантемиром й оселилися у Ніжині. Навч. у Ніжин. грец. школі, у 1745—54у Києво-Могилянській академії, з 1755 у Слов’яно-греко-лат. школі. У 1755—62 слухав лекції з фізики, математики, історії та франц. мови вМоск. ун-ті. Переклав 1­й т. „Истории России при Петре Великом“ Вольтера. Розмовляв багатьма мовами. Канцлер гр.М. Воронцов запрошував Б.­К.М. на дипломатичну службу, проте він обрав Моск. архів Держ. колегії закордонних справ із 1762, який 1783 очолив. Працював під кер. відомого історика Г.Міллера. Допомагав фінансово Києво-Могилянській академії і бідним студентам, бурсакам. Був чл. багатьох наук. т-в, зокрема почес. чл. Петерб. АН, Моск. ун-ту, д.чл. Моск. т-ва історії та старожитностей рос., віце-президентом Рос. біблійного т­ва та ін.

Осн. наук. зацікав.— історія України, джерелознавство, археографія. Протягом усього життя, перебуваючи в Москві, Б.-К. М. не поривав зв’язків зУкраїною, його праці так чи інакше висвітлюють укр. історію. Більшу част. праць ученого оприлюднено після його смерти. Упоряд. і описав велику кількість док-тів. Урятував майже всі мат-ли Моск. архіву від пожежі 1812. 1765 здійснив опис та упоряд. архів Києво-Печерської лаври. Зберіг і видав „Слово о полку Ігоревім“. З його участю вийшло друком 1-ше систематизоване багатотомне вид. з питань зовн. політики Росії від давніх часів до поч. XIX ст. Уклав фундам. довідники, ре-єстри, бібліограф. покажчики — прототипи сучас. довідкового апарату до архів. док-тів та друк. видань. Серед них — „Историческое описание о времени царствования и о форме титулов царевны Софии Алексеевны“, опис грамот новгородських та великих князів. Автор багатьох підручників, хрестоматій (від філософії до грец. граматики), за якими навч. не одне покоління семінаристів. Подарував архіву 30рукоп., у т. ч. відомий твір „Летописец келейный“ Дмитра Ростовського.

Б.­К.М. завдячували своїми досліджен-нями М. Карамзін, Ф. Туманський, В. Рубан, М.Новиков, Є.Болховитінов та ін. Убагатьох працях висвітлював історію України: „Дипломатическое собрание дел между российским и польским дворами с самого начала (1487) по 1700г.“ (1860—62), 30-томне вид. „Дневные записи“, де вміщені всі справи Держ. колегії закордонних справ із 1727 по 1738. 1799 склав „Реестр и описание малороссийских и татарских дел“. 1805 видав працю „Историческое описание возникшей в Польше унии“, яка й досі не втратила свого наук. значення для укр. історіографії. Підгот. „Алфавит всем входящим и исходящим делам архива с 1720 по 1811 гг.“ (94 кн. архів. спр.), ґрунтовне дослідження „Сокращенное дипломатическое известие о взаимных между российскими монархами и европейскими державами... переписках и договорах... с1483 по 1800 год“ (т.1—4; 1894—1902) та ін.

Незважаючи на значні заслуги Б.­К.М., для чл. НТШ він залишався утіні свого сина Дмитра. Здебільшого про Б.­К. М. писали у контексті раннього періоду біографії Дмитра, зокрема М. Грушевський у заг. історіограф. оглядах. До-кладніше про Б.­К. М. написав автор єдиної (серед чл. НТШ) спец. монографії про Д.Бантиша-Каменського Д. Дорошенко. Історіограф, зокрема, навів осн. факти біографії Б.-К. М., зазначивши, що він був першорядним, глибоко відданим своїй справі архівістом. Найбільше значення для укр. історіографії, на думку Д.Дорошенка, мала праця Б.-К. М. про Берестейську унію (в „Огляді української історіографії“ він згадав ще одну працю вченого — видання джерел з історії дипломат. відносин Росії та Польщі). У заг. огляді історіографії України М.Василенко зазначив, що ця праця „не втратила свого значення до нашого часу“. Саме це вид. привернуло найбільшу увагу ін. чл. НТШ, передовсім істориків та історіографів. Наприкін. ХІХ— у першій третині ХХ ст. док-ти цієї збірки вивчали у контексті дослідження Берестейської унії В.Біднов, М.Грушевський, П.Жукович, О.Левицький, О.Лотоцький, О. Сушко, І.Франко. З них лише П. Жукович цілковито дотримувався концептуальних настанов ортодоксальної правосл. історіографії. У другій пол. ХХ ст. вид. Б.­К.М. здебільшого використовували історики Берестейської унії з укр. діаспори: А. Великий, Б. Ґудзяк, А.Жуковський, І.Назарко, І.Огієнко, С.Сеник, М. Чубатий (у контексті дослідження діяльности П.Могили).

Пр.: Историческое описание возникшей вПольше унии. М., 1805 (2-ге вид.— 1864); Дипломатическое собрание дел между российским ипольским дворами ссамого начала (1487) по 1700 г. М., 1860—62; Переписка между Россіею иПольшею по 1700 год. М., 1862; Сокращенное дипломатическое известие о взаимных между российскими монархами и европейскими державами... переписках и договорах... с 1483 по 1800год. М., 1894—1902, т. 1—4.

Арх. дж.: РГАДА. Москва, ф. 182, д.793—794.

Літ.:Бантыш-Каменский Д. Н. Жизнь Николая Николаевича Бантыш-Каменского (с портретом его). М., 1818; Словарь достопамятных людей Русской земли. СПб., 1847, ч. 1; ВенгеровС.А. Критико-биографический словарь русских писателей и ученых. СПб., 1891, т. 2; Русский биографический словарь. СПб., 1900, т. 2; Кобленц И. Н. Н. Н. Бантыш-Каменский (1737—1814) и его материалы по русской библиографии// Теория иистория библиографии. В память К. Р. Симона. М., 1969 (1970), с. 177—89; Моисеева Г. Н. Древнерусская литература в художественном сознании и исторической мысли России XVIII века. Л., 1980, с. 67, 119—24; Замлинський В. Батько і син Бантиш-Каменські: Сторінки біографій // КС, 1994, № 1, с. 76—83; Николай Николаевич Бантыш-Каменский: Историк, архивист, библиограф (1737—1814) // Знаменательные даты: Универсальный иллюстрированный календарь. М., 1996, с. 296; Хижняк З. І. Бантиш-Каменський Микола Миколайович // Києво-Могилянська академія в іменах ХVІІ—ХVІІІ ст. К., 2001, с. 54—55; Народжені Україною. Меморіальний альманах: У 2 т. К., 2002, т. 1, с. 150—51.

Олександр Музичко

Стаття створена: 2015