БАТУРИНСЬКІ СТАТТІ - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БАТУРИНСЬКІ СТАТТІ

БАТУРИНСЬКІ СТАТТІ — угода, підписана у Батурині 17. 11. 1663 між І.Брюховецьким і представниками моск. уряду — царськими дяками Башмаковим іФроловим, після обрання І. Брюховецького гетьманом. У Б. с. цар підтверджував поперед. договори: т. зв. статті Б. Хмельницького, викладені на раді в Переяславі 1659, та нові статті, підписані там само з Ю. Хмельницьким. Б. с. підписав також І.Брюховецький.

Окрім названих, до угоди додавалися нові статті: 1. Встановити норми хлібного забезпечення моск. війська в Україні (воєвод, полковників, ротмістрів, поручників, рейтарів, драгунів, стрільців) місцевим населенням; 2. Здійснити перепис і повернення у Московію втікачів із прикордоння (служивих, севських драгунів, селян), карати тих, хто їм сприяє, включно смертю; 3.Поновити 60-тисячний реєстр, встановити оподаткування козаків, міщан; 4.Заборонити укр. купцям продавати хліб за Дніпро, а робити це лише в Києві або ж задля агітації за моск. царя; 5. Заборонити українцям торгувати в Московії вином і тютюном, що суперечить царській монополії.

Тоді ж у Батурині укр. представники висловили застереження до Б. с. (Відповідь на п. 2 — це можна зробити, коли мине війна; на п. 3 — „коли неприятелі стоять над шиями, реєстру вчинити й казну збирати немає можливості“. Тому на практиці Б. с. значною мірою не виконувалися (не діяв також п. 1). І. Брюховецький заявив моск. дякам, що проситиме царя взагалі відмінити п. 2 і 3 статей. Умови Б.с. діяли до підписання Московських статей 1665, які зняли обмеження на кількість моск. воєвод в укр. містах, встановлене 1659 Переяславськими статтями, і значно посилили моск. присутність та впливи в Лівобережній Україні.

Тема Б. с. була у полі зору науковців НТШ ще у ХІХ ст. Це стосується насамперед праць М. Грушевського, Д. Яворницького, Я. Шульгина. Раніше згадував Б. с. М.Костомаров. Д. Яворницький, хоч детально описував гетьманування Брюховецького й наводив численні док-ти, не згадував про Б.с., зосереджуючись на перебігу бойових дій 1663 між московитами, українцями, підвладними Брюховецькому, й запорожцями з одного боку та козаками П.Тетері, поляками, турками й татарами — з другого, на дипломат. заходах Тетері й Москви та політиці Брюховецького щодо запорожців. На це звертав увагу М. Кордуба (1895).

Я. Шульгин опубл. розвідку „Україна після 1654 року“. У ній проаналізовано політику Москви щодо України аж до остаточної ліквідації її автономії. Як етапи поступок Брюховецького Москві, він вказує на 1663 (Б. с.), 1665 (Моск. статті) й 1666 роки, коли „гетьман передав воєводам усі полкові міста, дозволяючи їм [...] переписувати поспільство, накладати на нього ріжні податки і т. и.“, що й стало безпосередньою причиною нар. повстання проти Моск. панування. М. Кордуба 1937 у ґрунтовній біограф. статті про Брюховецького вказує на мотивацію, обставини підписання й деталі Б. с. і наст. Моск. статей, ініціатором яких був саме Брюховецький, наголошуючи, що ці док-ти і загалом „гетьманство Брюховецького були початком трагічного періоду історії України, який народна традиція окреслює назвою Руїни“.

І. Крип’якевич в „Історії України“ 1938 (перевид. еміґраційним НТШ 1949 і 1971 і львів. вид-вом „Світ“ 1992), вказує, що Брюховецький „зараз же після обрання на гетьмана відновив у Батурині (1663) договір з Московщиною на основі статей Богдана і Юрія Хмельницьких; зобов’язався також постачати безплатно харчі московським залогам в Україні“. Б.с. історик логічно пов’язує з наст. кроком Брюховецького в цьому напрямку— Моск. статтями 1665. Див. Московські статті 1665.

Літ.: Кордуба М. [Рец. на:] Еварницкій Д. И. Исторія Запорожских козаков. СПб., 1895, т. ІІ, 624 с. + план // Записки НТШ. Львів, 1895, т. VІІІ, кн. ІV, с. 39—44; його ж. Brzuchowiecki (Brjuchowećkyj) Iwan Martynowicz // РSB. Kraków, 1937, t.III, s. 70—71; Л. Ч. [Шульгин Я.] Україна після 1654 року. Історичний начерк // Записки НТШ. Львів, 1899, т. ХХІХ, кн. ІІІ, с. 8; т. ХХХ, кн. ІV, с. 19, 57; Полонська-Василенко Н. Історія України. К., 1972—1976, т. 2, с. 41—42 (перевид. 1992); Грушевський М. Ілюстрована історія України... Н.-Й., 1990, с. 340—43 та ін.; Субтельний О. Україна. Історія. К., 1991, с. 137; Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. Львів, 1991, т. 2, с.224—59; Крип’якевич І. Історія України. Вид. 2­ге, переробл. і доповн. Львів, 1992, с. 214—16.

Іван Сварник

Стаття створена: 2015