Енциклопедія «Наукове товариство імені Шевченка»

БАЧИНСЬКИЙ-ЛЕШКОВИЧ Олександр (крипт., псевд.: А. Б., Бач. Ал., Миролюб, Правдолюб, Правдолюб-Миролюб) (* 24. 03. 1844, с. Сороцько, Скалатського пов. Львів. воєв. (нині — Теребовлянського р-ну Терноп. обл.) — † 09. 06. 1933, м. Львів. Похований на Личаківському цвинтарі) — гр.-катол. священик, церк. та осв. діяч, учений-богослов, видавець, редактор, перекладач.

Походив із дрібношляхетської родини гербу Сас, що виводилася з укр. ходачкової шляхти перемишльсько-самбір. землі. Батько відомого укр. політика-радикала, першого посла УНР у США Юліана Бачинського.

Поч. освіту Б.-Л. О. здобув у Сороцьку та в Теребовлянській 3-класній школі, далі навч. у г-зіях Тернополя і Бережан (1855—63), а вищу теолог. освіту здобував у Львів. духовній семінарії та на теолог. ф­ті Львів. ун-ту (1863—67). 15. 12. 1867 висвячений на свящ. Від кін. 1867 до поч. 1873 Б.-Л. О. був сотрудником (пом. пароха) і парохом у селах Тернопільщини. 27. 03. 1873 був відкликаний до Львова і призначений „тимчасовим вікарієм і другим проповідником“ при катедральному соборі св. Юра. У трав. того ж року став зав. Архиєпархіяльного фонду священичих удів і сиріт. 30. 08. 1873 митр. Йосиф Сембратович призначив його віце-ректором (проректором) Львів. духовної семінарії. Водночас почав викладати катехитику й методику на теолог. ф-ті Львів. ун­-ту.

З 1876 Б.-Л. О.— чл. редколегії, а з 1879 — редактор церк. період. вид. „Рускій Сіон“. Після того, як 1880 у ньому з’явилася критична стаття про безлад у духовній семінарії та ін. проблеми цього навч. закладу, митр. Й. Сембратович закрив часоп., а Б.-Л. О. звільнив із посади редактора та проректора семінарії. У 1881—82 Б.-Л. О.— парох м. Болехова, де 18. 05. 1882 був обраний до Долинської повітової ради.

Після вимушеного відходу митр. Й. Сембратовича з поста (листоп. 1882), за сприяння С. Сембратовича, 01. 01. 1883 Б.­Л. О. повернувся до Львова і був призначений ректором духовної семінарії та ред. відновленого „Руского Сіону“. На посаді ректора Львів. духовної семінарії (1883—93) Б.-Л. О. провів важливі реформи, що впорядкували внутр. життя навч. закладу, підвищили її осв. та наук. рівень. Завдяки його зусиллям у 1887—89 був побудований новий корпус семінарії на вул. Коперника, 36 (нині — Географічний та ін. ф-ти ЛНУ).

Після 1893 Б.-Л. О. присвятив себе, крім церковно-адмін., наук. діяльності. Осн. наук. зацікав.— моральне і пасторальне богослов’я, церк. право. Після обрання канцлером митрополичої капітули Б.-Л. О. почав видавати серійну „Богословську бібліотеку“ (з 1898), що було вагомим внеском в укр. богослов. науку. З-під його пера вийшли підручники морального і пасторального богослов’я, церк. права, практичний посібник для свящ., перекл. укр. мовою Псалтиря і Нового Заповіту. Б.-Л. О.— співорганізатор і д. чл. Богослов. наук. т­ва, голова його Філософсько-догматичної секції (з 1923).

Під час Першої світ. війни, коли восени 1914 царські жандарми арештували й вивезли на заслання до Росії митр. А. Шептицького, Б.-Л. О. як канцлер митрополичої капітули енергійно управляв Львів. архиєпархією, чинив опір політиці насаджування православ’я в Галичині. 1920 митр. А. Шептицький призначив Б.­Л. О. генеральним вікарієм гр.-катол. митрополичої капітули. За нац. й політ. переконаннями Б.­Л. О. був народовцем, хоч підтримував тісні контакти з москвофілами. Офіційно він не належав до жодної політ. партії, а намагався примирити обидва політ. табори. З цією метою Б.-Л. О. заснував газ. „Мир“ (1885—87). „Будьте добрими священиками,— повчав він семінаристів,— і будете добрими русинами-патріотами“. Йому були близькі як народовські, так і москвофільські суспільно-культ. та релігійно-церк. т-ва. Зокрема, він був чл. „Народного дому“, „Галицко-рус кой матицы“, „Просвіти“, Т-ва св. апостола Павла, Маріїнського т-ва молодіжи.

Б.-Л. О. відіграв важливу роль у формуванні укр. інтелектуального середовища в Галичині. Він належав до тих освітян і науковців із числа гр.-катол. духовенства, котрі закладали міцний фундамент, на якому розгортали свою діяльність т­во „Просвіта“ і НТШ. Про його науково-осв. працю позитивно відгукувалися І. Франко та А. Шептицький. „Боже Провидіння надало йому найтяжчу працю писати на карті вчені книги і писати на людських душах — виховувати майбутніх священиків“ (А. Шептицький).

Пр.: Служебник святительський, издан трудом и издержками Ієрея А. Б. Львів, 1886, 172 с.; Короткій виклад Богословія догматичного, основногои частого из знаменитих авторов. Львів, 1898, 706 с.; Короткій виклад католицького Богословія морального (Етики католицкои). Львів, 1899, 800 с.; Право церковне. Львів, 1900, 766 с.; Практичний провідник для священиків. Львів, 1901, 744 с.; Богословіє пастирске. Львів, 1902, 1064 с.; Новый Завіт Господа нашого Ісуса Христа в языці церковно-словеньском с переводом на язык народно-рускій. Львів, 1903, 992 с.; Псалтирь в языці церковно-словеньском с переводом на язык народно-рускій. Львів, 1903, 285 с.; Конкордат, заключний між Апостольською Столицею а президентом Річипосполитої польської дня 10 лютого 1925 р. Львів, 1925, 54 с.; Новий кодекс церковного права (у рукоп.).

Арх. дж.: ЛННБ України, від. рукоп., ф. 167 (І. Левицький), оп. 2, спр. 142, п. 9; ф. 233 (О. Бачинський), спр. 12— 16, 23, 26—29, 31—33, 40; ф. Лвц 142, п. 9; ЦДІА України у Львові, ф. 129, оп. 2, спр. 702.

Літ.: Ювілей 60­літньої річниці священства о. митрата Ал. Бачинського // Нива (Львів), 1927, р. 22, ч. 12, с. 448—52; Богословія (Львів), 1933, т. 11, кн. 1—2, с. 165; Некрологи: Діло (Львів), 1933, ч. 148 (11. VІ); О. Н. Б. о. Мітрат Олександр Бачинський // Мета (Львів), 1933, 18 черв., рік ІІІ, ч. 24, с. 2; Сліпий Й. О. Александер Лешкович-Бачинський // Нива (Львів), 1933, р. 28, ч. 6—7, с. 259—61; Короткий огляд наукової діяльности Олександра Лешковича-Бачинського // Богословія (Львів), 1933, т. 11, кн. 3—4, с. 290; Голубець М. Золота книга українського лицарства. Львів, 1939, част. 1, с. 20—21; Світильник істини: Джерела до історії Української Католицької Богословської Академії. Торонто; Чікаґо, 1973, ч. 1, с. 29, 184, 214, 394, 405; 1976, ч. 2, с. 14, 17—18, 20, 22, 65, 213, 326, 395, 470; 1983, ч. 3, с. 586, 588; Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. // Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. К., 1984, т. 41, с. 421—22; Бачинський М. Бачинський Олександр Гавриїлович // Українська журналістика в іменах. Матеріали до енциклопедичного словника. Вип. ІІІ. Львів, 1996, с. 27—33; Кравчук А. Індекс української католицької періодики Галичини. 1871—1942. Львів, 2000, с. 101—04, 210, 263, 328, 400, 446, 471—72; Глистюк Я. Від Бохенського до Боцяна: ректори Генеральної греко-католицької духовної семінарії у Львові (1848—1914) // Вісник Львівського університету. Серія історична. Львів, 2003, вип. 38, с. 153—57; Чорновол І. В Духовній семінарії у Львові (1887—1889). Олександр Бачинський // Суботня пошта (Львів), 2008, 6 верес., № 38, с. 14.

Іван Паславський