БЕДНАРСЬКИЙ Карло - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БЕДНАРСЬКИЙ Карло

БЕДНАРСЬКИЙ Карло (Кароль) — (* 04. 11. 1848, м. Львів — † 23. 04. 1911, там само. Похований на Личаківському цвинтарі, могила не збереглася) — фахівець друкарської справи, видатний поліграфіст, багаторічний дир. Друкарні НТШ у Львові.

Поч. і частково серед. освіту здобув уЛьвові. 1866 захопився тех. науками, якими цікавився ще з юнацьких років, згодом „вступив на науку друкарської штуки“. Чи вплинули на заанґажування Б.К. у друкарські справи світоглядні переконання і сповідування ідеалів тодішнього русофільства, не відомо. Працював у друкарні Ставропігійського ін-ту з 02. 08. 1866 по січ. 1871. Про це свідчать згадки про писану „язичієм“ брошуру Б.Дідицького, яку Б. К. складав, працюючи друкарем. Згодом інколи насмішкувато повторював слова автора брошури: „В один час научится малорусину по великорусски“. Цей вислів „нераз любив згадувати, коли побачив яке видання, писане „язичієм“, іронізуючи, що не так легко приходиться охочим виучувати російську мову в практиці, як голошено втеорії“ (В.Гнатюк).

У лют.—груд. 1871 (можливо, за сприяння Ставропігії) навч. у „державній друкарні“ у Відні. Через рік розпочав у Львові роботу в поліграф. фірмі Ґромана й Добрянського. Там протягом 1872—78 працював друкарем-складачем, а також виконував різні поточні роботи, застосовуючи новинки друкарського мист-ва, набуті у Відні.

Після смерти Франца Сарницького, тодішнього „управителя“ друкарні Товариства ім. Шевченка, на цю посаду був запрошений Б. К. (1878). Хто ініціював прихід Б.К., не відомо. На той час головою Т­ва був Корнило Сушкевич. Можливо, на це вплинули Д.Гладилович, О. Барвінський, які знали Б.К. і раніше зним контактували. Як наслідок, Б. К. стає дир. друкарні Т-ва. Згодом виявилося, йому були близькі ідеї НТШ і його завдання. Б. К. наблизився до народовців і керівників, які очолювали Т-во, підтримував із ними зв’язки і не лише виробничі. Про це свідчать його окр. позитивні відгуки про народовський рух у листуванні.

Б. К. спеціально не досліджував книговид. справи України. Він упродовж життя був організатором і практиком друкарства у Львові. За 33 роки (1878—1911) праці у Т-ві ім. Шевченка (з 1892 — НТШ) Б. К. присвятив себе створенню укр. нац. книжки та книговид. справі.

З приходом Б. К. в НТШ змінилися характер і масштаби праці друкарні. Б. К. спровадив нове оснащення для друкарні, інсталював нові машини. У відозві, складеній у лип. 1881 і підписаній „Друкарня Тов-ва ім. Шевченка“ (очевидно, її написав Б. К.), мовиться: „Забезпечена „швидкими“ і ручними машинами, як також дуже великим вибором руських, польських, німецьких ігрецьких черенок, друкарні під силу виконувати різні друки: сама вона друкує усіма мовами праці, плакати, таблиці, господарські та купецькі книги, цінники, конта, бухгалтерійні бланки, рахунки, переліки потрав [стравопис], каталоги, залізничні польсько-німецькі товарні листи з фірмою або без неї і взагалі все, що лиш належить до сфери друкарського мистецтва“. 1893—94 Т­во закупило дві нові машини, у 1901 і 1907 — по одній. Під орудою Б. К. у друкрні у різний час працювало від 32 до 41 ос. (до палітурні Б. К. не мав стосунку, нею керували М. Гартель, пізніше— М.Баран, С.Гевак; вона налічувала від 12 до 25 ос.).

Б. К. широко провадив у Т-ві друкарську справу. Друкарня виконувала значну частину робіт на замовлення. З 1892 „під зарядом К. Беднарського“ вийшло понад 600 багатосторінкових наук. книжок різних назв і форматів, що їх підгот. секції і комісії Т-ва. Найважливіші такі серійні вид.: „Записки НТШ“, „Збірник Історично-філософічної секції“, „Збірник Філологічної секції“, „Збірник Математично-природописно-лікарської секції“, „Етнографічний збірник“, „Жерела до історії України“, „Лікарський вістник“ , „Матеріяли до українсько-руської етнольоґії“, „Матеріяли до української бібліографії“, „Пам’ятки українсько-руської мови і літератури“, „Правнича бібліотека“, „Студії з поля суспільних наук і статистики“, „Українська історична бібліотека“, „Українсько-руська бібліотека“, „Українсько-руський архів“, „Хроніка НТШ“ (укр. й окремо нім. мовами); „Часопись правнича“, „Часопись правнича і економічна“ та ін.

Більша частина названих серійних видань мала понад 200 відбитків. З’являлися також окр. книжки наук. видань, напр.: К. Левицький „Німецько-руський словар висловів правничих і адміністративних“ (1893), „Збірник актів до історії суспільно-господарських відносин Західної України“ (1899). Друкарня Т-ва випускала також підручники, напр.: І. Верхратський „Соматольоґія“ (1897), В. Левицький „Фізика для висших кляс“ (1898); літ. часоп., як „Правда“ (1878 і далі); „Зоря“ (1885—97), „Літературно-науковий вістник“ (1898—1906), твори І. Котляревського, Т.Шевченка, Ю. Федьковича та багато ін. худож. видань, підгот. на замовлення Рус. пед. т-ва, „Просвіти“, напр., у серії „Українсько-руська видавнича спілка“. З цього погляду, однак, на окр. увагу заслуговує друкування шкільних підручників.

Б. К. друкував і видавав підручники тисячними накладами. Розмах і темпи вид. діяльности друкарні, очолюваної Б. К., приголомшливі. Про це свідчить листування Б. К. з О. Барвінським 1893 і 1895.

Б. К. також друкував велику кількість „дрібної“ продукції, виконував акциденсові замовлення: відозви і звернення, оголошення й афіші, рекламні друки, фірмові бланки, програми, запрошення, календарі та ін. Друкована продукція сприяла створенню доброго імени Т­ва серед наук. громадськости України і світу. Книжки НТШ до 1914 потрапляли у 196 країн світу. За період. і серійними виданнями Б. К. бачив успіх Т-ва і нац. науки.

Б. К. контактував із багатьма відомими науковцями, громадсько-культ. діячами України і закордону. Багато знаних діячів видавало свої твори у друкарні Т­ва під орудою Б. К., ще більше, відвідуючи НТШ у різних справах, заходило удрукарню і „кабінет“ дир., замовляючи друк своїх книжок, уточнюючи зміст та обсяг книжок при наборах або передаючи коректи і т. ін. Постійні і тісні контакти Б.К. з Виділом (президією) НТШ, головами Т-ва О. Барвінським, а з 1897 — М.Грушевським. Наближеними до Б. К. були В. Гнатюк, І.Франко та ін.

1904 Б. К. був заанґажований у „справі будови дому академічного“. Між Б.К. та І. Франком склалися виняткові відносини. Дир. Друкарні НТШ не лише сприяв письменникові у публікаціях, а й часто був його посередником навіть у суто особистих питаннях.

Особлива сторінка у житті Б. К.— співпраця з М. Грушевським. Вони безпосередньо співпрацювали протягом 16 років (1895—1911). Треба визнати, що М.Грушевський як голова НТШ (з 1897) не досяг би такого рівня прижиттєвого визнання, якби не очолювана Б. К. добре поставлена вид. справа Т-ва. М. Грушевський, І. Франко, В. Гнатюк, а також Б.К.— це особистості, спільна і цілеспрямована діяльність яких не лише значно вплинула на розвиток укр. наук. і популярної книжки, а й репрезентувала „золоту добу Товариства“ — першої нац. академії наук.

Б. К. не писав наук. трактатів, худож. творів, але цікавився літ. процесом — постійно ознайомлювався з нім., чес., польс. та ін. наук. і худож. л-рою, яка надходила в НТШ та б-ки Львова. Багаторічний досвід уважного читача і контакти „на живо“ з авторами розвинули в Б. К. неабиякі здібності поціновувача і критика всього того, що писалося і надходило до друкарні, а також давали право висловлювати свої зауваження, ставити вимоги авторам. Тут саме чи не найрельєфніше виявлявся наук. хист Б. К. Він міг прямо, незважаючи на авторитети, звернути увагу авторам на недоопрацювання поданих до друку праць, а якщо виявляв якийсь недогляд чи недоречність у рукоп., то нерідко повертав їх. В одному з листів до О.Барвінського Б.К. вказує на погану якість переданого ним для друку „скрипту“, в ін. зауважує: „Всередині між обома паґінаціями, мині здаєсь, щось бракує. Бо не пристає [за змістом] одно до другого“. Подекуди натрапляємо на оцінку Б. К. навіть змісту друк. твору. Найбільш промовистою з цього погляду є згадка М. Мочульського про написання І.Франком „на замовлен-ня“ Б.К. вступу до поеми „Мойсей“: „Випадковим способом [...] я був з поетом у друкарні саме тоді, коли скінчився друк „Мойсея“. Зажурений управитель друкарні К. Беднарський показав поетові, що на початку надрукованої поеми лишається кілька незадрукованих сторінок, і радив написати переднє слово. Поет подивився на білі сторінки і сказав спокійно: „Доб ре, добре, я щось напишу і принесу“. І на другий день приніс відомий пролог“ (М. Мочульський). Так І.Франко писав „славний вступ“ до „Мойсея“ і такою була причетність до цього Б.К. Загалом, зауваги, які висловлював Б. К., ніхто йому не брав за зле. Бо були певні, що це він робив лише для поліпшення якости праць і престижу Т-ва.

Водночас Б. К. був стриманий у розв’язанні різних вид. справ. Можна згадати його виняткову тактовність стосовно зголошення І. Франка щодо публікації у „Записках НТШ“ праці „Wielka utrata“ (січ. 1909). Пропозицію письменника вважав непродуманим кроком. М. Грушевський, як писав М. Мочульський, тоді „був у клопоті, як повестися супроти Франка“. Манускрипт був переданий Б.К. і зберігався „в залізній касі директора друкарні К. Беднарського“ (М. Мочульський).

Б. К. вирізнявся високою культурою і фаховістю у провадженні справ друкарні, контактах із підлеглими (за їхніми словами, був завжди „вирозумілий“). У газ. „Діло“ писали: „Товариські прикмети [Б.К.] з’єднали йому правдиву і щиру симпатію знайомих, підпорядкованого йому друкарського персоналу і всіх, що з друкарнею Товариства мали зносини...“ Б. К. як дир. друкарні був пов’язаний із властями міста, намісництвом. Відома судова тяганина Б. К. ізцензурним відділом намісництва, у якій дійшло до конфіскації книжки, що друк. у Т-ві (1897 не допущено в обіг 3-й вип. „Дрібної бібліотеки“, в якому публікувалася праця послідовника Ч.Дарвіна, нім. природознавця Е. Геккеля). Іноді Б. К. зв’язувався із намісництвом у справах передання замовленої друк. продукції, зокрема шкільних підручників (напр., 1893 щодо друку „Букваря“), контактував із чиновниками Крайової шкільної ради. У 1897 він як дир. на домагання міського суду перереєстрував Друкарню НТШ у „судових торговельних книгах“, „з уряду“ вів переговори з Львів. митницею у справах друкарні.

У джерелах поінформовано також про рутинні справи друкарні Т-ва, з якими щоденно зіштовхувався Б. К.:

— зголошення замовлень на друк книжок, надходження рукоп. (або їх частин) у друкарню, ознайомлення з ними Б.К. перед здаванням у набір та друкування; затримки з поданнями рукоп., брак скриптів для набору;

— оцінка Б. К. готовности рукоп. до друку (повнота — перевищення або обмеження обсягу, брак рукоп.);

— друк книжок та ін. продукції: складання, перебори надрукованого, затримки з друком, купівля паперу, оправа книжок, інформації про вихід у світ книжок, журналів; наклади, поточні труднощі друкарні у зв’язку зі змінами формату іправопису газ. „Діло“, закінчення друку книжок;

— коректа друк. книжок авторами і друкарнею (часто за домовленістю), пересилання корект, невчасне повернення корект, погана вичитка і брак корект;

— оплата (або заборгування) видань Т-ва і замовників зовні, заанґажування друкарнею коректорів, наладників машин;

— пересилання друк. продукції книгарні та авторам;

— простоювання друкарні у зв’язку з невчасним надходженням скриптів;

— ремонт приміщення друкарні і т. д.

Увага Б. К. зосереджувалася на фінансовому забезпеченні вид. процесу: відповідав за всі фінансові справи виробництва, операції з Крайовим банком, „оплату цла“, а також за розсилання книжок (ост. з погодженням із В. Гнатюком) і за платню робітникам друкарні та співробіт. НТШ. Ці функції Б.К. високо оцінювали М. Грушевський іВ. Гнатюк як винятково професійні та чесні.

Б. К. був також знаний і високо поцінований як фахівець друкарської справи, патріот та порядна людина.„Як урядник Товариства визначався покійний все працьовитістю і великою чесністю та солідністю. Нераз поручувано йому з боку Товариства до переведеня ріжні важні справи і функції, а він вивязувався з них усе на загальне задоволенє Виділу. Через те йшановано його загально, а у друкарняного персоналю мав постійно великі симпатії. Звістку про смерть його прийнято зглубоким жалем,а Виділ не тілько пошанував його память на засіданю і зложив вінець на гробі, але й виплатив зараз удові посмертну запомогу в висоті тримісячної пенсії покійника та визначив їй місячну пенсію,відповідну до засобів Товариства“ (В.Гнатюк).

Арх. дж.:ІЛ НАН України, від. рукопис. фондів і текстології, ф. 3 (І. Франко), спр. 1602, арк.1—161, 770; ЛННБ України, від. рукоп., ф. 11 (О. Барвінський), спр. 591, арк. 3—7, 10—12, 14, 18, 22—24, 32, 44, 47, 49 та ін.; ф. 17 (М. Бучинський), спр. 8, арк. 1 зв.; ЦДІА України у Києві, ф.1235, оп. 1, спр. 338, арк. 1—4, 11, 16, 18, 25—26, 37, 43—44, 70, 73—74, 78, 81, 118, 120—22, 125—34, 153, 160 та ін.; ЦДІА України у Львові, ф. 309.

Літ.:Хроніка НТШ. Львів, 1900, ч. 2, с.10—11; 1902, ч. 9, с. 25; 1903,ч. 13, с. 37; 1904, ч.17, с. 29; 1905, ч. 21, с. 29; 1906, ч. 25, с. 28; 1907,ч. 29, с.30; ч. 31, с. 9; 1908, ч. 33, с.33; 1909, ч. 37, с. 37; 1910, ч. 41, с.43; 1911, ч. 45, с. 37; ч. 46, с.3; 1912, ч. 52, с. 4; [Гнатюк В.] Кароль Беднарський // Хроніка НТШ. Львів, 1911, ч.46, с.19—20; його ж. Наукове товариство імени Шевченка у Львові. Історичний нарис першого 50-річчя 1873—1923. Мюнхен; Париж, 1984, с.92—93 (2-е вид.); [Некролог] // Діло (Львів), 1911, 26 (13) квіт., ч. 90; Дорошенко В. Огнище української науки Наукове товариство імени Т.Шевченка. Н.-Й.; Філадельфія, 1951, с. 110—16; Франко І. [Листи до І. Белея, М. Павлика] // Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. К., 1986, т. 48, с. 168, 318; його ж. [Листи до К. Беднарського, У. Кравченко] // Там само, т. 49, с. 394, 505; МочульськийМ. Зостанніх десятиліть життя Івана Франка// Спогади про Івана Франка / Упоряд. М.Гнатюк. Львів, 1997, с. 305; Яцків М. Мої зустрічі з Каменярем // Там само; Володимир Гнатюк. Документи і матеріали (1871—1989) / Упоряд. Я.Дашкевич, О. Купчинський, М. Кравець та ін. К., 1998, с. 150; Купчинський О. Карло (Кароль) Беднарський (4 листопада 1848 — 23квітня 1911) // Вісник НТШ. Львів, 2006, ч. 37, с. 40—44; Якимович Б. Іван Франко — видавець. Книгознавчі та джерелознавчі аспекти. Львів, 2006, с. 62, 64, 142, 178, 246, 258, 286, 297, 301, 381,384, 434, 440, 536, 541, 544—45, 547, 556—57,559, 574—75, 583—87, 589—90, 596—600, 613, 615.

Олег Купчинський

Стаття створена: 2015