БЕЛЕЙ Іван - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БЕЛЕЙ Іван

БЕЛЕЙ Іван (крипт., псевд.: Б. і Ф. (спільно з І. Франком), Б. Ив., Б. Ле-й Ив., Б-ей, Б-ей Ів., Б-й Ів., Б-л-й Ив.,Б.-Л.-ей Ив., Б­л-ей Ив., Ів. Б., Б., Л-ий Б., Ле-я Ив. Б., Л-й, ...й ъ., Р., Р..., Рр..., Ром. Розм., Гнат Перевізник, Иван из-под стріхи, Роман Розмарин) (1856, м-ко Войнилів (нині— смт Калуського р-ну Івано-Франк. обл.) — †20. 10. 1921, м. Львів. Похований на Личаківському цвинтарі. Надмогильний пам’ятник (автор О. Лушпинський) виконала фірма Л. Тировича)— літературознавець, письменник, громадсько-політ. діяч, видавець, редактор, літ. критик, перекладач.

Н. у селян. родині. Серед. (гімназійну) освіту здобував у Станіславові та Львові. 1875—79 навч. на юрид. ф-ті Львів. ун­ту. Як сирота, був звільнений в ун-ті від плати за навчання упродовж п’яти семестрів. 1875—93 — офіцер запасу.

Чл. т-в „Просвіта“ (з 1876), „Народна рада“ (з 1885), Т-ва ім.Шевченка (з 1886), „Шкільна поміч“ (з 1886), „Львівський боян“ (з 1891). Входив до ред. журн. „Друг“ (1876—77), „Світ“ (1881—82).

Співупоряд. альманаху-календаря „Дністрянка“ (1876), антології укр. поезії „Антологія руська“ (1881). Засновник (разом із І. Франком, М. Павликом, Є. Озаркевичем, А. Дольницьким, В. Левицьким, І. Левицьким, Є. Олесницьким) серійних белетрист. видань, що виходили у Львові: „Дрібна бібліотека“ (1878—80), „Бібліотека найзнаменитіших повістей“ (1881—1906), „Русько-українська бібліотека“ (1884—86). Гол. ред. газ. „Діло“ (1884—1902). Викладач Українського таємного університету.

Осн. наук. зацікав. Б. І.— літературно-худож. творчість, наук. і політ. публіцистика. Зі шкільної лави був „приспособлений до праці народної“. Великий вплив на світогляд ученого мав Є. Желехівський. Від імени львів. „Громади“ Б. І. звернувся листом до учнівської молоді зі закликом до краєзн. й етнограф. літніх практик та розповсюдження видань „Просвіти“ серед селян. У студент. роки збирав фолькл. мат-ли на Підкарпатті, зокрема у с. Перевізці, Войнилові та ін., частина зібраного пізніше увійшла до упоряд. І. Франком зб. „Галицько-руські народні приповідки“.

Уже під час університет. студій засвідчив акт. суспільно-громадян. позицію. На перших заг. зборах студент. т­ва „Академический кружок“ восени 1875 протестував „проти російського балакання в руськім товаристві“. 1876—77 очолив „Академический кружок“. У цей період (у співавт. з І. Франком) дописував до журн. „Друг“ (друк. орган „Академического кружка“). З 18. 11. 1876 став чл. ред. к-ту „Друга“. 07. 07. 1877 за його переконання Б. І. арештовано разом з ін. чл. редакції, пізніше йому тимчасово заборонено виїжджати зі Львова.

Просвітньо-популярні вид. серії й місячники, зініційовані Б. І., мали виразно нац. характер і за спрямуванням відповідали тогочас. рухові європ. вид. т-в та орг-цій. Упорядковані Б. І. (разом із І. Левицьким, І. Франком, Є. Олесницьким) антології укр. худож. прози та поезії містили твори авторів з усієї України, зокрема І. Котляревського, Т. Шевченка, М. Шашкевича, С. Руданського, Ю. Федьковича, І. Франка, І. Нечуя-Левицького, А. Свидницького, В. Барвінського, Б. Лепкого та ін.

Б. І. заснував (разом із О. Барвінським, М. Бучинським, С. Качалою, К. Левицьким, О. Огоновським, Ю. Романчуком, О. Стефановичем та ін. чільниками народовства) т-во суспільно-політ. спрямування „Народна рада“, яке задекларувало спадкоємність ідейних цілей від Головної рус. ради та своєю діяльністю спричинило 1880 появу газ. „Діло“. Спочатку допомагав на громад. засадах В. Барвінському у вид-ві „Діла“, а згодом обійняв посаду гол. ред. газ. (з 1884). Б. І. відповідально „удержав орган народної партиї на приналежній висоті і заєдно вів єго з честию та користю для справи, розбуджуючи ним у великій мірі самосьвідомість национальну між земляками і достойно репрезентуючи ним нашу народну ідею“ (Василь Лукич). Завдяки орг. здібностям долав фінансові й вид. труднощі редакції, боровся з цензурою. У численних публіцист. мат-лах дотримувався концепції спільного плекання культ. пам’яти, що єднає всіх українців, з особливим наголосом на значенні різних форм якісної національно-просвітн. роботи. Крім заг. редакції, Б. І. писав вст. статті до „Діла“, опубл. низку розвідок про творчість Т. Шевченка, М. Шашкевича, М. Гоголя, Ф. Ржегоржа та ін. Писав коментарі й бібліограф. огляди до часоп. „Зоря“. Постійно заохочував до писання ґрунтовних життєписів відомих учених, культ. діячів та письменників різних національностей (І. Нечуя-Левицького, О. Кониського, М. Лисенка, Ф. Міклошича, М. Салтикова-Щедрина, В. Верещагіна, М. Максимовича, Я. Неруди, Ч. Дарвіна, А. Міцкевича, Е. Золя, О. Пипіна, О. Достоєвського та ін.). Прагнув до вироблення єдиного правопису для всієї України.

Брав акт. участь у діяльності осередків „Просвіти“ й „Народної ради“, які діяли поза Львовом. Вперше видав окр. книжкою історію „Просвіти“ (1893). Пишучи „приступно і свобідно“, володів переконливою арґументацією, „без штучної пози і фразеольогічної бляги, котра убожество думки хоче прикрити блискотливим миготінєм стилістичних прикрас і реторичних зворотів“ (Василь Лукич). У перших номерах часоп. „Світ“ Б. І. публікував власні сатиричні нариси, в яких із хистом іронізував над „подвижництвом“ москвофілів. Неодноразово аналізував причини неуспішних для українців виборів та пасивности укр. послів, гостро підкреслюючи хиби самого укр. партійного середовища, яке коштом „всякого рода самолюбства, без найменшого почуття обов’язків зглядом народа, без жадної чести, належної тому народови“, занедбує його політ. самосвідомість (із ст. „Про послідний вибір посла до ради державної“, 1882) і т. д.

Б. І. перекладав худож. белетрист. твори з франц., нім., англ., рос. мов і публікував їх (часто своїм коштом) в окр. вид. серіях та на сторінках період. видань, до яких дописував або редагував. У виборі авторів й тематики керувався засадою, аби сюжети були написані „язиком простим а сильним“ у стилі „поетичного реалізму“ та „патріотичного роману“, влучно й правдиво уміли „підхватити якийсь момент з щоденного життя“, близького до істор. та соціальних умов життя укр. селянства. З-поміж перекл. Б. І.— оповідання й повісті відомих у Європі письменників, зокрема Педро де Аларкона („Труба“), Еркмана-Шатріана („Добрі давні часи“, „Виховання феодала“), Е. Золя, Ч.Діккенса, Ф.-Б. Гарта, Є. Шварца та ін. зх.європ. авторів. Б. І. листувався з багатьма видатними укр., польс., чес. та австрій. представниками культ. й політ. інтеліґенції (О. Барвінським, М. Косом, Т. Реваковичем, О. Терлецьким, В. Гнатюком, М. Грушевським, І. Пулюєм, М. Устияновичем, В.Щуратом, У. Самчуком, Т. Бордуляком, Д. Гладиловичем, Б. Грінченком, Н. Кобринською, М. Коцюбинською, О. Огоновським, М. Павликом, Ю. Романчуком, Р. Сембратовичем, А.Чайковським, В. Олеськівим, В. Коцовським,Ф.Ржегоржем та ін.). Упродовж 1880-х рр. нав’язав контакти з О. Кониським, який часто „годився на всі Белеєві поради“ та допомагав „чим зможе та здужає“ власними літ. мат-лами, фотографіями, книгами, став посередником зв’язків Б. І. з М. Драгомановим, Ф. Вовком, І. Нечуєм-Левицьким, В. Мовою, Т. Василевським, М. Лисенком, Ц. Білиловським, Є. Борисовим, Б. Грінченком. Співпрацював із Польс. наук. істор. т-вом у Львові до Першої світ. війни.

Акт. учасник перетворення Товариства ім. Шевченка в НТШ. На зібранні 16.11. 1894 разом із І. Громницьким, К. Левицьким, О. Калитовським, І. Матієвим, Г. Врецьоною, М. Косом, О. Маковеєм, В. Коцовським та ін. підтримав одностайне обрання М. Грушевського головою Історично-філософічної секції НТШ.

Про редакторський хист, публіцист. талант, перекладацькі здібності Б. І. писали сучасники. Високо оцінювалися патріот. самосвідомість та цілеспрямована працьовитість Б. І. ще зі студент. часів: „На справу національну дивився з ширшого огляду і для єї розвою постановив посьвятити свої сили“, не оглядаючись „на кариєру, котра єму справді усміхалася“. Помітні редакторські заслуги Б. І., завдяки яким на сторінках часоп. „Світ“ і „Діло“ „перший раз зійшлися на грунті поступових ідей наддністрянці й наддніпрянці“ ( М.Возняк). В очах тогочас. голови вид. спілки „Діла“ К. Левицького Б. І. став „взірцем редагування часопису, здобув для „Діла“ марку авторитетного органу ідеольогії українського народу“. Належав до тих відданих редакторів „Діла“, які „не обмежувалися тільки справами своєї вузької батьківщини, але все мали на увазі й інтереси цілої української нації й працювали для цих інтересів на своїй силі і змозі“ (В. Дорошенко). Крім того, був „звістний і широким кругам яко дуже добрий бесідник і совісний референт“. Трактований М. Павликом як „чоловік дуже розважний, який не кидається без толку на всі боки, а вже як візьметься до чого, то держиться твердо“, саме тому той радив М. Драгоманову співпрацювати з редакцією „Світу“ та особисто з Б. І. Для І. Франка Б. І. став одним із найближчих товаришів ще у студент. часи. У 1877—84 вони вели реґулярну кореспонденцію, у якій міститься багата джерельна інформація про тогочас. суспільно-політ., громад., культ. життя та специфіку світоглядних, ділових й етичних взаємин у галицькому інтелектуальному середовищі ост. третини XIX — поч. ХХ ст. І. Франко інформував Б. І. про перебіг своєї наук. діяльности й життєві будні, обговорював з ним спільні вид. плани, високо оцінював його перекладацькі здібності, зокрема „дуже старанно перекладені“ повісті Ч.Діккенса.

Частину епістолярної спадщини Б. І. передала у Бібліотеку НТШ його донька, М. Іжицька. Загалом у львів. та київ. архів. фондах збереглося понад 4 тис. справ усіх док-тів. Окрім численної епістолярної спадщини, одну частину архіву становлять біограф. док-ти письменника та творчі мат-ли (статті, нотатки, виписки істор., літературозн., бібліограф. змісту). Ін. частина містить мат-ли, зібрані Б. І. впродовж видавничо-редакторської діяльности: поет., прозові й драм. твори укр. письменників; укр. перекл. відомих зх.європ. та рос. авторів; записи нар. пісень, приповідок та етнограф. мат-лів; спогади, некрологи, відозви, звернення; документацію й статути „Просвіти“ та ін. галицько-укр. т-в; архівні мат-ли газ. „Діло“, серед яких численні, в т.ч. недрук. дописи селян, інтеліґенції, студентів і чиновників із Галичини та Наддніпрянської України про громад., культ., політ., соціальні проблеми.

Пр.: Дітям по празднинах // Ластівка (Львів), 1872, № 10; Лилик // Там само, № 11; Бес±дники нашого села. Опов±данья Еркмана Шатріана // Друг (Львів), 1876, 1 (13) верес., ч. 17, с. 257—60; Добрі давні часы. Опов±данье Еркмана Шатріана // Там само, 15(27) верес., ч. 18, с. 273—75; 1 (13) жовт., ч. 19, с. 289—91; Простак мужик и жид хитрець / Пер. з рос.// Там само, 15(27) падолиста, ч. 22, с. 344—46; Сельскі весняні образки. Опов[ідання] з дійстного житья, С­кого// Дністрянка (Львів), 1876, с.13—20; Выхованє Феодала. Опов. Еркмана — Шатріана / Пер. з франц. // Друг (Львів), 1877, ч.6; Труба. Ишп[анська] новеля П. А. де Аляркон// Там само, ч. 3, 4; Пов±сти Еркмана — Шатріана / Пер. з франц. // Дрібна бібліотека, 1878, 63 с.; В адін час... // Світ (Львів), 1881, ч. 1, с. 4—10; Пессіміст найтяжчого калібру// Там само, ч. 2, с. 25—27; Чи будуть видані наукові матеріяли? // Там само, ч. 3, с. 60; ДикенсК. Новорічні дзвоны / Пер. з англ. // Лит. дод. „Діла“, Библіотека найзнаменитших пов±стей (Львів), 1882, т. VІІІ, 92 с.; його ж. Два міста / Пер. з англ. // Там само, 1884, т.XVI, 359с.; Про послідний вибір посла до ради державної // Світ (Львів), 1882, ч. 15 (3), с. 275—76; З близька и з далека // Діло (Львів), 1883, ч.121, с. 1—2; ч.126, с. 1—2; Бес±да п. Ивана Белея виголошена на вечер± в „Народнôм До챓 устроєнôм в память перших роковин смерти Володимира Барв±ньского// Там само, 1884, ч.14, с. 2—3; З нашого університету// Там само, ч.71, с. 1; Чи вôльно комнат шкôльных уживати пôд час ферій для ц±лей читальн± // Там само, ч.44, с. 1—2; Зъ±зд археологичный и выстава археологична та етнографична у Львов± // Там само, 1885, ч. 83—84, с.2; Наші школы народні // Там само, ч. 108; С±нкевичГ. Малюнки вуглем / [Пер. С. Крутья и И. Белея] З чужих з±льникoв // Лит. дод. „Діла“, Библіотека найзнаменитших пов±стей (Львів), 1885, с. 103—65; Мои досв±ды с дифтерією. Гумореска Марка Твейна / Пер. з англ. // Діло (Львів), 1886, ч.99, с. 1—2; Мои радости кандидатскиˆ. Американьскій очерк М.Твейна / Пер. з англ.// Там само, ч.82, с. 1—2; Рускій язык в школах середных// Там само, ч. 46, с. 1; Бунт селян в повіті Рудецкoм// Там само, 1887, ч. 77, с. 1; Введенэ науки гигієны в наших школах // Школьна часопись, 1887, № 19, 20; Вертайте любі мандаторы // Діло (Львів), 1887, ч.61, с.1; Вісті з Руси-Украины// Там само, ч. 76, с. 1; Исторія капитолиньскои Венеры. Гумореска Марка Твейна // Там само, ч. 35, с. 1—2; О науці зручности в народних школах // Школьна часопись, 1887, № 15, 16; Поясненье справы великого контракту на волове мясо. Гумореска Марка Твейна // Діло (Львів), 1887, ч. 24, с. 1—2; Чернигôвка. Былиця з другои половины XVII в±ку М.Костомарова // Там само, ч.77—87; Ганна Монтовт. Исторично-побытовый очерк из житя волыньского паньства в XVI ст. / Написав О.Левицкій. Пер. з рос.// Там само, 1888, ч.199—202, 210—13, 215—16, 219, 221—22, 224—25, 230—31; Память серця. Казка К.Менде / Пер. з франц. // Там само, ч.89, с. 1; Мой отець. Опов[ідання] Л.К. Лазаревича / Пер. з серб. // Буковина (Чернівці), 1889, ч.196—98; Причинок до біографі± Тараса Шевченка // Зоря (Львів), 1889, № 2; Фальшивый гонведь. Исторія полиційна з непевных час±в. Написав ФердБоростіяній / Пер. з мадяр.// Буковина (Чернівці), 1889, ч.178, с. 1—2; Шатріян — Еркман. Пан Тереса // Лит. дод[аток] „Діла“, Библіотека найзнаменитіших пов±стей, т.XXXIV. Львів, 1889, 200 с.; Як вибирали Галицкі Русини послів до сойму // Буковина (Чернівці), 1889, № 14—16, 18—20; Як соб± з мене робили дурня? Гумореска М. Твейна// Тамсамо, ч.180—81, с. 1—2; Верн М.Основи критики біблійної / З франц. пер. Б.і. Ф. Львів, 1891; Етноґрафічна карта // Зоря (Львів), 1893, 15(27) марта, № 6, р. XIV, с. 122; [Замітка про кн.] Записки або журнал Тр. Григ. Грушівського-Шевченка// Там само, № 17, с. 343; Памятка по гетьмані Івані Мазепі в Єрусалимі // Там само, 1(13) черв., № 11, р. XIV, с. 223—24; Перенесенє тлінних останків Маркіяна Шашкевича // Там само, (13) верес., № 17, c. 341; Руска правопись // Там само, 15(27)лип., № 14, р. XIV, с. 283; 15(27)серп., № 16, р. XIV, с. 323; № 19, c.382; Двадцать и пять л±т исторыи товариства „Просв±ты“ (З ш±стьма портретами). Львів, 1894, 68 с.; Причинок до питання про час появи „Істориї Руссов“ // Записки НТШ. Львів, 1895, т. VII, кн. ІІІ, с. 11—12.

Арх. дж.: ІЛ НАН України, від. рукопис. фондів і текстології, ф. 100, спр. 3800; ЛННБ України, від. рукоп., ф. 1 (НТШ), спр. 131, 477; ф.2 (Народний дім у Львові), спр. 93; ф. 11 (Барвінські), спр. 596, 597; ф. 17 (М. Бучинський),спр.9; ф. 93 (Т. Ревакович), спр. 3; ф. 154 (О.Партицький), спр. 26; ф. 206 (В. Щурат), спр.418; НБУкраїни. Ін-т рукоп., ф. 1, спр.27845—46; ЦДІА України у Львові, ф. 152, оп. 2, спр. 14400—04.

Літ.:Левицкій И. Галицко-русская бібліографія за 1887 г. Львів, 1888; його ж. Галицко-русская бібліографія за 1888 г. Львів, 1889; його ж. Галицко-русская бібліографія за 1889 г. Львів, 1891; його ж. Галицко-русская бібліографія XIXст. (1801—1886). Львів, 1893; Василь Лукич (Левицький К.). Іван Белей // Зоря (Львів), 1893, ч. 17; його ж. Видавництво „Діла“ (Важнійші історичні дати) // Діло (Львів), 1928, 14 січ., ч. 10, с. 2—4; Франко І. Передмова // Галицько-руські народні приповідки. Львів, 1901—1905, т. 1, с. VIII; його ж. Нарис історії українсько-руської літератури. До 1890 р. Львів, 1910; Переписка Мих. Драгоманова з Мих. Павликом. Чернівці, 1910, т.ІІІ, IV; Возняк М. З життя й діяльности Івана Франка в рр. 1881—1884 // Культура, 1925, ч. 1, с. 53—68; ч. 2, с. 43—77; його ж. Белей Ів., Кониський О.: До зв’язків Галичини з Наддніпрянщиною в 80­х рр. ХІХ ст. Львів, 1928; Олесницький Є. Сторінки з мого життя. Львів, 1935, т. 1, с. 55—101; Дорошенко В. Заслуги „Діла“ для всеукраїнської ідеї // „Діло“ (Львів), 1938, 14січ., ч. 9; Кузьма О. Хто вони були? Ревія редакторів і співробітників „Діла“ // Там само, с. 6—7; Сінько Г. Ю. Рукописний фонд Івана Белея // Рад.літературознавство, 1962, № 5, с. 127—29; Дей О. І. Книга і друкарство на Україні з 60-х років ХIX ст. до Великого Жовтня // Книга і друкарство на Україні / За ред. П. М. Попова. К., 1964, с. 157; Іван Франко у спогадах сучасників. Львів, 1972; Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. К., 1993, т. 7; Качкан В. Українська журналістика в іменах: матеріали до енциклопедичного словника/ За ред. М. Романюка. Львів, 1994, вип. ІІІ; Національна академія наук України, Львівська наукова бібліотека ім.В.Стефаника. 2-ге випр. і доп. вид. Львів, 1995; Якимович Б. Книга, просвіта, нація. Видавнича діяльність Івана Франка у 70—80-х роках ХХ ст. Львів, 1996; Національна академія наук України, Інститут літератури ім.Т. Г. Шевченка НАН України, Фундація Омеляна і Тетяни Антоновичів. К., 1999, с. 41—49; Горак Р., Гнатів Я. Іван Франко. Львів, 2005, кн. 5, с. 172—73; Українська преса в Україні та світі XIX—XX ст.: Історико-бібліографічне дослідження: 1812—1890рр. Львів, 2007, т. 1, с. 81.

Ореста Лосик

Стаття створена: 2015