БЕЛИЧ Олександр - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БЕЛИЧ Олександр

БЕЛИЧ Олександр (Беліч, Belić A., Белић Александар) (* 02. 08. 1876, м.Белград, Сербія — † 26. 02. 1960, там само) — серб. філолог, славіст. Д. чл. НТШ (з 1924).

Закінчив Першу держ. г-зію у Белграді. 1894 вступив на Історично-філол. відділ Белград. ун­ту, 1895—99 навч. у Новорос. (нині — Одеський) та Моск. ун­тах. З 1899— доц., з 1905 — ад’юнкт-проф., з 1906 — проф. каф. сербо-хорв. мови, слов’ян. філології та лінґвістики Белград. ун-ту. 1900 стажувався у Лейпцизькому ун-ті (Німеччина), де захистив докт. дис. про демінутивні таампліфікативні суфікси у слов’ян. мовах, вид. нім. мовою у 2-х част. (1901 і 1904).

З 04. 02. 1905 — чл.-кор., а з 03. 02. 1906 — д. чл. Серб. королів. академії (нині— Серб. АН); 22. 03. 1913—06. 03. 1924 — секретар відділу філос. наук, а зі 17.02. 1937 і до кін. життя — незмінний президент Серб. АН (04. 11. 1941—30. 01. 1945— не виконував обов’язків президента). У 1933—34 — ректор Белград. ун-ту.

Заснував (1905) і впродовж 50-ти років редагував наук. вид. „Српски дијалектолошки зборник“; заснував (1913) і редагував журн. „Jyжнословенски филолог“, пізніше редагував часоп. „Наш језик“. Б.О.— ініціатор і гол. ред. перших томів „Речника српско-хрватског књижевног и народног језика“, академ. словника літ. сербо-хорв. мови. Засн. белград. лінґвіст. школи, представник школи „молодограматистів“.

Чл.-кор. (1910) С.-Петерб. АН, д.чл. Югослав., Словац., Чес., Польс. і Болгар. АН, а також Баварської академії (Німеччина) та Датської королів. академії, почес. проф. Моск. (1947), Празького, Ґлазґівського (Великобританія) та ін. ун-тів.

Осн. наук. зацікав.— походження праслов’ян. дієслівної системи, діалектологія й окр. питання морфології, експресивний словотвір імен та акцентологія у слов’ян. мовах, розвиток давньорус. мови, порівн. граматика слов’ян. мов, історія сучас. сербо-хорв. мови. Автор праць „Дијалекти источне и јужне Србије“ (1905), „Диалектологическая карта сербского языка“ (1905), „О српским или хрватским диjалектима“ (1909), „Zum heutigen Stand der serbo-kroatischen Dialektologie“ (1910), „О употреби времена у српскохрватском jезику“ (1926—27), „Борба за наш книжевни и народни jезик“ (1948). Автор граматики і порівн. мовознавства слов’ян. мов „О језичкој природи и језичком развитку: лингвистичка испитивања“ (1941, т. 1; 1959, т. 2); першої капітальної праці з історії сербо-хорв. мови „Историја српскохрватског језика“ (1949, т. 1—3) таін. У наш час вийшло друком повне вид. творів Б. О. у 14-ти т. (Белград, 1998—2000).

З 28. 06. 1924 — д. чл. НТШ (обрано на пропозицію Філологічної секції НТШ), у фонді НТШ в ЦДІА України у Львові зберігається автобіографія та облікова картка д. чл. НТШ Б. О. 24. 07. 1925 надіслав НТШ у Львові запрошення на конференцію з відзначення 100-річчя від дня народження серб. вченого Д. Даничича. 1905 М. Тершаковець опубл. у „Записках НТШ“ рец. на німецькомов. розвідку Б.О., присвячену історії виникнення демінутивних та ампліфікативних суфіксів у слов’ян. прикметниках, надрук. у журн. „Archiv fu..r slavische Philologie“. Я. Бодуен де Куртене 1913 опубл. лист Б. О. про план експедиції реґіонами Сербії для збору мат-лів про чакавські діалекти. Б. О. активно листувався з рос. мовознавцем О.Шахматовим (15 листів упродовж 02.01. 1902—30. 05. 1912: про чакавські і штокавські наголоси, діалектол. карту серб. народу та ін.). Співпрацював із серб. філологом Л.Стояновичем. Праці Б. О. використовував Я. Рудницький та ін. укр. мовознавці.

Пр.: Zur Entwicklungsgeschichte der slavischen Deminutiv- und Amplificativsuffixe. Die Adjectiva // Archiv für slavische Philologie (Berlin), 1904, Bd. XXVI, S. 321—57; Дијалекти источне и јужне Србије (с две карте). Београд, 1905, 715 с.; Диалектологическая карта сербского языка // Сборник по славяноведению. СПб., 1905, с. 1—59; Заметки по чакавским говорам // ИОРЯС, 1909, т. 14, кн. 2, с. 181—266; Мисли о прикупљању диjалектског материала // Jужнословенски филолог, 1913, т. І, кн. 6, с. 1—10; Сербы и болгары вБалканском союзе. СПб., 1913; Акценатске студије. Књ. 1. Београд, 1914, 209 с.; Современный сербско-хорватский литературный язык. Петроград, 1917; Правопис српскохрватског књижевног језика. Београд, 1923, 304 с. (Ново допуњено и исправљено изд. Београд, 1950, 546с.); Zur slavischen Akzentlehre // Zeitschrift für slavische Philologie (Leipzig), 1925, Bd. 2, S. 1—28; Zur westslavischen Akzentlehre // Там само, 1928, Bd. 5, S.146—52; О двојини у словенским језицима. Београд, 1932, 201 с.; Постанак прасловенске глаголске системе. Београд, 1934, с. 1—40; О језичкој природи и језичком развитку: лингвистичка испитивања. Београд, 1941, 655 с. (2 изд. Београд, 1958, 357 с.); Вук и Даничић: чланци и огледи. Београд, 1947, 213 с.; Савремени српскохрватски књижевни језик (Део I: Гласови и акценат. Београд, 1948, 167 с.; Део II: Наука о грађењу речи, 1949, 326 с.); Историја српскохрватског језика. Београд, 1950, књ. 2, св.1: Речи са деклинацијом, 459 с.; 1951, св. 2: Речи са конјугацијом, 341 с.; Око нашег књижевног језика. Чланци, огледи и популарна предавања. Београд, 1951, 348 с.; Падежная система и происхождение предлогов // Jужнословенски филолог, 1957—1958, т. 22, кн. 1—4, с. 1—17; Основи историје српскохрватског језика. 1. Фонетика: универзитетска предавања. Београд, 1960, 168 с.; Изабрана дела А. Белића: У 14 т. Београд, 1998—2000, т. I—XIV.

Арх. дж.: Архив РАН. Санкт-Петербургский филиал, ф.9, оп. 1, № 944; ф. 134, оп. 3, №105; ЦДІА України у Львові, ф. 309, оп. 1, спр.164, арк. 18; спр.372, арк. 14; спр. 382, арк.13.

Літ.: Тершаковець М. [Рец. на:] Belić А. Zur Entwicklungsgeschichte der slavischen Deminutiv- und Amplificativsuffixe. Die Adjectiva // [Archiv für slavische Philologie], 1904, Bd. XXVI, S. 321—57 // Записки НТШ. Львів, 1905, т. LXVIII, кн. VI, с.6—8; Бодуэн де Куртенэ И. Письмо проф. А.И.Белича к И. А. Бодуэну де Куртенэ о собирании диалектологического материала // ИОРЯС, 1913, т. XVIII, кн. 1, с. 229—42; ХронікаНТШ. Львів, 1926, ч. 67—68, с. 49; РудницькийЯ. Б. Наростки -ище, -исько, -сько в українській мові. [Варшава], 1935 (cерія „Праці УНІ у Варшаві“, т. 31), с. 39; Документы кистории славяноведения в России (1850—1912) / Под ред.Б. Д. Грекова. М.; Л., 1948, с. 374; Московљевић M. С. Сећање на једну дијалектолошку екскурзију с професором Белићем // Народна Југославиjа, 1960, т. 10, с. 81—83; Капиџић X. Боравак професора др. Александра Белића у Херцеговини 1903 г. // Там само, с.84—87; Николић М. Р. Прилози упознавању живота и рада Александра Белића // Там само, 1964, т. 14, с.169—88; Скляренко В. Г. Історія акцентуації іменників а-основ української мови. К., 1969, с.71; Лев В. Сто років праці для науки йнації. Коротка історія Наукового товариства ім. Шевченка. Н.-Й., 1972, с. 22; Булаховський А. А. Вибрані праці: У 5 т. / Гол. редколегії І. К. Білодід. К., 1983, т. 5, с. 345, 347, 354; Володимир Гнатюк. Документи і матеріали (1871—1989) / Упоряд. Я.Дашкевич, О. Купчинський, М. Кравець та ін. Львів, 1998, с. 351; ГрицкатИ., Илић С. Изабрана дела A.Белића. Београд, 2000, књ. 14, с. 305—49; Васильєва Л. П. Штокавські літературні мови: проблеми становлення, розвитку, сучасний стан. Львів, 2002, с.167—69; Смольська А. К., БондарО.І. Еволюція семантики дієслів руху в аспекті типології української та сербської мов // Мовознавство (К.), 2003, № 2—3, с. 142, 144; Српски биографски речник. Нови Сад, 2004, т. 1, с. 473—76.

Юрій Ковалів

Стаття створена: 2015