АЗБУКОВНИКИ - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
АЗБУКОВНИКИ

АЗБУКОВНИКИ — рукопис., переважно анонімні словники іншомов. та незрозумілих слів, укладені за алфавітом. Були призначені для вивчення слова та навч. процесу у пізньосередньовічних колегіумах і школах. А. поєднували елементи словникових знань з інозем. мов, перекладного і тлумачного словників та енциклопед. довідника. Увібрали традицію давніх ономастиконів, символіків, приточників. Поряд з А. існували також Алфавіти — ідентичні до А. за змістом праці. Найчастіше А. складалися з двох частин: лексикограф. та літературно-енциклопед. У першій містився власне переклад і тлумачення невідомих слів, у другій — стислі правила граматики та арифмеЗаголовна сторінка першого друк. словника укр. мовтики, біблійно-церк. символіка (XIII—XIV ст.), фраґменти хронографів та космографій, у пізніших списках — світська інформація з посиланням на джерела (XVI—XVII ст.). А. як тип рукопис. книжк. продукції і жанр л-ри з’явилися в епоху Київ. Руси (власне термін „А.“ до такого типу видань почав застосовуватись у XVII ст.). Виникнення А. покликане сприяти розвитку християн. культури, освоєнню біблійної та богослов. термінології, імен, нових понять та ін. Увесь цей новий культ. масив вимагав переконливого пояснення, а поряд — перекладу. А. виконували також тлумачно-перекладну функцію. За своїм змістовим наповненням це були „енциклопедії різного знання свого часу, в яких даються вияснення чужих слів, а також вияснення історичні, географічні, зоологічні, граматичні й ін.“ (І. Огієнко).

Найдавніший А. уміщений у списку Кормчої книги 1282, написаний для новгород. архиєп. Климента. Одним із ранніх друк. словників такого типу є „---“ Лаврентія Зизанія (1596), який містить 1061 термін. До вид. цього типу належить також одна з найвідоміших пам’яток укр. лексикографії — „---“ П. Беринди (1627), що містить понад 7тис. словникових статей. А. досліджували д. чл. НТШ М. Возняк, І. Огієнко, О. Горбач. Так, у ст. „Українсько-російський словник початку XVII віку: із історії культурних впливів України на Московію“ І. Огієнко аналізує рукопис. А., чи Алфавіт, який зберігався у його приват. б­ці: „---“. Це список із давнішого примірника, який автор датує першою пол. XVII ст. І. Огієнко називає вид. „московською енциклопедією стародавнього знання“, яка цінна для історії укр. культури тим, що до іншомовних тут віднесено понад 800 слів укр. мови (на цій підставі дослідник трактує це явище як перший українсько-рос. словник), що свідчить про поширення і вплив укр. культури на рос. І. Огієнко розглядає історію А. також вокр. розд. „Історії української літературної мови“. Історію А. (власне, „Лексиса“ Л.Зизанія) досліджував М. Возняк. „Лексікон...“ П. Беринди вивчав О. Горбач, на сучас. етапі — В.Німчук. Термін „А.“ іноді вживається як синонім до понять „збірка“, „словник“ (Азбуковник-Alphabetarion: енциклопедія української літератури / За ред. Б. Романенчука. К.; Філадельфія, 1969, т. І; 1973, т.ІІ; Коломийський азбуковник: друкарство, журналістика, література, 1939—1999: біобібліографічний словник / За ред. М.Васильчука. Коломия, 2000).

Літ.: Огієнко І. Огляд українського язикознавства: Давні „глоссарії-азбуковники“. Перші українські словники // Записки НТШ. Львів, 1907, т. LXXIX, кн. V, с. 58—61; його ж. Українсько-російський словник початку XVII віку: із історії культурних впливів України на Московію. Вінніпег, 1951, 51 с. (Slavistica. Праці Ін-ту слов’янознавства УВАН / За ред. Я. Рудницького. Ч.11); його ж. Українське словництво // Історія української літературної мови / Фундація ім.митр. Іларіона (Огієнка). К., 2001, с. 367—74; Возняк М. Причинки до студій над писаннями Лаврентія Зизанія // Записки НТШ. Львів, 1908, т.LXXXIII, кн. ІІІ, c. 83—141; його ж. Граматика Лаврентія Зизанія з 1596 р. // Там само, 1911, т. СІ, кн.І, с.5—38; т. СІІ, кн. ІІ, с. 11—87; його ж. Лексис// Там само, с. 91—111 (Додаток). (Студії і матеріяли до історії української фільолоґії, т. ІІ); Лексикон словенороський Памви Беринди / Підгот. тексту і вст. ст. В. В. Німчука. К., 1961, 271 с.; Ковтун Л. С. Русская лексикография эпохи средневековья. М.; Л., 1963, 445 с.; Лексис Лаврентія Зизанія; Синоніма славеноросская / Підгот. текстів пам’яток і вст. ст. В.В. Німчука. К., 1964, 201 с.; Азбуковник-Alphabetarion: енциклопедія української літератури: У 2 т. / За ред. Б.Романенчука.К.; Філадельфія, 1969; 1973; НімчукВ.В. Староукраїнська лексикографія в її зв’язках з російською та білоруською. К., 1980, 304 с.; Зизаній Л. Лексис / За ред. Я. Рудницького. [Оттава], 1986, 24 с. (Slavistica. Праці Ін­ту слов’янознавства УВАН); Горбач О. Памво Беринда як етимолог// ГорбачО. Зібрані статті. Мюнхен, 1993, т.3: Історія української мови, с. 70—91; йогож. Два видання Бериндиного „Лексикону“ // Там само; Коломийський азбуковник: друкарство, журналістика, література, 1939—1999: біобібліографічний словник / За ред. ВасильчукаМ. Коломия, 2000.

Софія Когут

Стаття створена: 2015