БЕРШАДСЬКИЙ Сергій - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БЕРШАДСЬКИЙ Сергій

БЕРШАДСЬКИЙ Сергій (* 18. 03. 1850, м. Бердянськ Таврійської губ. (нині— райцентр Бердян. р-ну Запорізької обл.) — † 21. 02. 1896, м. С.-Петербург, Росія) — історик соціально-правових відносин ВКЛ ХIV—XVI ст., дослідник єврей. населення в Україні, Білорусі та Росії. Походив зі священичої родини. Прадід Б. С. по батьковій лінії був правосл. свящ. у подільському м-ку Бершаді, звідки в XVIIIст. втік від переслідувань на Лівобережну Україну. Прадід по матері наприкін. XVIII ст. був запорозьким курінним отаманом. Б. С. юнаком був учасником театральної трупи М. Кропивницького, пізніше співпрацював із ред. „Киевской старины“.

У 1863—68 навч. у Керчен. г­зії. 1868—72 закінчив юрид. ф-т Новорос. (Одес.) ун-ту. Своїм учителем вважав Ф. Леонтовича. 1872 написав канд. працю „О кредитных установлениях в царствование императрицы Екатерины II“, за яку нагороджений золотою медаллю, 1873 Рада ун­ту затвердила Б. С. стипендіатом для підгот. до професор. звання на каф. держ. права, у зв’язку з чим наприкін. 1874 відрядила на навчання у С.-Петерб. ун-т. Ставши маґістром (1878), призначений лектором каф. енциклопедії та філософії права в С.-Петерб. ун-ті. З 1885— екстраординарний проф., читав філософію права, поліцейське право у Військово-юрид. академії С.-Петербурга і курс з історії рус. права в Імператорському Олександрівському ліцеї. Видав перший у Рос. імперії підручник з історії філософії права. 1889 його обрано товаришем голови Істор. т­ва при С.-Петерб. ун-ті та д.чл. Київ. істор. т-ва Нестора Літописця, у 1893 — почес. чл. Т­ва з поширення просвіти серед євреїв у Росії.

Осн. наук. зацікав.— історія права ВКЛ, дослідження історії селянства, еволюції права у цьому князівстві після Люблінської унії (доводив, що ВКЛ зберегло свою незалежність від Польщі). Важливе значення мав проведений ученим порівн. аналіз різних списків Литовських статутів. Загалом Б. С. був одним із представників найавторитетнішої школи дослідників історії права ВКЛ (київ. школи істориків зх.рус. права), провідниками якої були Ф. Леонтович та М. Владимирський-Буданов. Чималий внесок зробив в історіографію історії євреїв. Хронологічно праці Б. С. присвячені XIV — поч. XVIIIст. (лише одне дослідження про XIX ст.), політично — землям ВКЛ, Речі Посполитої та Рос. імперії. У більшій частині праць Б. С. публікував та аналізував джерела, що висвітлювали історію євреїв в Україні.

„Нове трактування історії євреїв“, задеклароване Б. С. 1879, включало дві осн. тези: 1) заклик звернутися до архів. джерел, переважно мат-лів Литовської метрики; 2) перегляд із допомогою джерел усталених концепцій історії центрально-сх.європ. євреїв, переважно тез про консолідованість єврей. громади у ВКЛ вже з XIV ст., про шкідливість госп. діяльности євреїв як гол. першопричину виникнення та подальшого розвитку „єврейського питання“. Прагнучи продемонструвати цінність архів. мат-лів, наприкін. 1870 — на поч. 1880-х рр. Б. С. опубл. фундам. видання джерел — результат своїх пошуків в архівах Вільна, Києва, Варшави та Петербурга. Одним із перших учений звернув увагу на леґенди як цінне джерело для дослідження історії євреїв.

У своїй осн. праці „Литовскіе евреи. История их юридическаго и общественнаго положения в Литве 1388—1569“ (1883) Б. С. визначив 6 осн. питань для історика сх.європ. євреїв:

1) У чому сутність єврей. питання? 2)Чому воно досі існує? 3) Чому євреї і наприкін. XIX ст. залишаються інородцями, а не рос. громадянами? 4) У чому причини неприязні між євреями та неєвреями? 5) У чому сила єврейства? 6) У чому причини його екон. могутности? Дослідник відмовився шукати відповіді в нац. особливостях євреїв. Услід за Ф. Леонтовичем він доводив, що виникнення та загострення єврей. питання зумовлені еволюцією політики володарів європ. держав, становому устрої, реліг. упереджен нях, екон. конкуренції. Учений доводив, що доки соціально-екон. устрій ВКЛ не був становим, доти екон. стосунки відзначалися простотою (до Люблінської унії), єврей. питання тут не виникало, як і не було ізольованої єврей. громади. Відповідальність за виникнення антисеміт. процесів по „кривавим наклепам“ він покладав на єзуїтів та безвідп. володарів.

Наук. і публіцист. спадщина Б. С. налічує прибл. 33 праці: 18 — з історії євреїв, 7 — з історії права ВКЛ (2 з них— археограф. вид.), 2 лекційні курси з історії філософії права, 4 публіцист. статті, автобіографію та некролог М. Кояловича. Перша друк. праця Б. С. з’явилася 1879, ост.— 1896. Заг. позитивне визнання отримали його новаторські археограф. публікації, передусім док-ти Литовської метрики.

Б. С. сповідував позитивіст. методологію досліджень, дотримувався ідей закономірности та об’єктивности істор. процесу і плюралізму його чинників. Однак не уникнув суб’єктивности, привнесення свого „я“ в наук. праці. Б. С. трактував джерела з позицій лібералізму, гуманізму, а в них — співчуття до скривджених. Опубл. ним пам’ятки не завжди підтверджували концепцію вченого. Напр., він так і не пояснив переконливого факту вигнання євреїв поза межі ВКЛ у 1495. Б. С. також вважав, що дослідник цілком має право на суб’єктивізм (про що виразно зазначив у некролозі М. Кояловича).

Був також поетом, художником-аматором, фотографом, музикантом. Дослідження Б. С. не здобули однозначної оцінки в науці. Деякі з науковців (С. Пташицький, М. Владимирський-Буданов, І. Каманін) відзначали незавершеність більшости його праць, тенденційність деяких висновків (напр., про брак напруження у стосунках між євреями та неєвреями до Люблінської унії).

У 1880—90­тірр. Б. С. підтримував приват. та наук. контакти з чл. НТШ О. Маркевичем, Д. Яворницьким, М. Грушевським. Був знайомий із місцевими чл. НТШ, акад. Імператорської С.-Петерб. АН О.Шахматовим та Ф. Коршем. З укр. чл.НТШ Б. С. листувався з М. Грушевським та Д. Яворницьким, про що свідчать два листи до М. Грушевського та один до Д. Яворницького. Листи Б. С. присвячені питанням археографії та бібліографії, обміну наук. л-рою. Під час роботи археол. з’їздів зустрічався з чл.НТШ В. Антоновичем, Д. Багалієм, М.Біляшівським, О. Маркевичем (з ост. мав дружні стосунки).

Праці Б. С. були об’єктом пильної уваги чл. НТШ. Вже у роки навчання у Київ. ун-ті їх ретельно студіював М. Грушевський (про це, зокрема, свідчить його „Щоденник“). У листі Б. С. до М. Грушевського від 16. 03. 1894 дякував львів. вченому за надіслані праці та обмін думками з приводу деяких док-тів Литовської метрики. Праці Б. С. рецензував М. Грушевський у газ. „Правда“ (1889), „Записках НТШ“ (1894, т. ІV). Ідеться про розвідки „О насл±дованіи в выморочных имуществах по литовскому праву“ та „Литовскій статут и польскія конституціи. Историко-юрид[ическое] изсл±дованіе“, які М. Грушевський використовує у своїх працях „Південноруські господарські замки в половині XVI ст.“ та в „Історії України-Руси“. М. Грушевський оцінив доробки Б. С. як важливий крок на шляху до надання дослідженням історії укр. єврейства більшої науковости.

У рец. на працю Б. С. „Литовскіе евреи“ В. Антонович наголосив: „Само ис-следование г. Бершадского представляет труд вполне самостоятельный и критический, исполненный в высокой степени добросовестно и разработанный крайне тщательно до малейших подробностей. Мы не встретили в нем ни малейшего положения, которое не было-бы подтверждено многочисленными ссылками и цитатами из архивного материала. Конечно, такой метод исследования возбуждает полное доверие к выводам автора, а это тем более важно, что исследование открывает нам целую область исторических данных или совершенно поныне неизвестных, или представляющихся весьма не точно, не полно и очень часто при ложном освещении“.

Д. Дорошенко вперше в укр. історіографії згадав про Б. С. в узагальнювальному курсі з історії укр. історіографії. На смерть Б. С. у часоп. КС надрук. анонімний некролог, автором якого, найімовірніше, був М. Василенко. Б.С. названо „одним из немногих даровитых исследователей литовско-русского права“. Автор некролога виокремив у доробку Б. С. дві тем. групи: дослідження з юдаїкита питань литовсько-рус. права. Наприкін. некролога містилося побажання, аби праці Б. С. були вид. окр. збіркою. У серед. 1920-х рр. М. Василенко згадував про Б. С. як про одного зі засновників вивчення зх.рус. права в Рос. імперії, єдиного з петерб. науковців, хто працював у цій галузі. Праці Б. С. використовували у своїх наук. студіях В. Антонович, М. Василенко, О. Грушевський, Д. Дорошенко, О.­М.Бальцер, П. Жукович, Д. Яворницький.

Пр.: Материалы для истории евреев в Юго-Западной России и Литве и Польше // Еврейская библиотека, 1880, т. VIІІ, с. 1—32; Документы и регесты к истории Литовскіх евреев. СПб., 1882, т. І—ІІ, 338 + 259 с.; Литовскіе евреи. История их юридическаго и общественнаго положения в Литве (1388—1569). СПб., 1883, 431 с.; Авраам Езофович Ребичкович, подскарбий земский, член Рады Великого княжества Литовского (Отрывок из истории внутренних отношений Литвы в начале ХVI в.) // КС, 1888, т. 22, № 9, с. 467—99; № 10, с. 69—120; № 11, с. 235—65; № 12, с. 417—58; Еврей король польский. Шауль Юдич Валь из Бреста-Литовского, преемник Стефана Батория: Историческая легенда // Восход, 1889, кн. 1/2, с.3—37; кн. 3, с. 3—17; кн. 4, с. 11—23; кн. 5, с.101—15; М. О. Коялович [Некролог] // ЖМНП, 1891, № 10, с. 34—37; О насл±дованіи в выморочных имуществах по литовскому праву. СПб., 1893, 96 с.; Старинное средство. Обвинение евреев в убиении младенцев в Литве и Польше в XVI—XVIII ст. СПб., 1894, кн. 1, с. 71—87; кн. 9, с. 3—21; кн. 11, с. 45—67; кн. 12, с. 3—20; Очерки из истории евреев в Польще. К истории Львовской еврейской общины (1569—1669) // Восход, 1895, кн. 9, с. 3—21.

Арх. дж.:Дніпропетровський істор. музей. Рукоп. (Д. Яворницький); ЦДІА України у Києві, ф. 1235, оп. 1, спр. 872, арк. 36.

Літ.:В. А. [Антонович В. Рец. на:] Бершадский С. А. Литовскіе евреи. История их юридическаго и общественнаго положения в Литве (1388—1569). СПб., 1883 // КС, 1883, т. 7, № 12, с. 665—71; Владимирский-Буданов М. Ф. Литовские евреи // ЖМНП, 1885, т. 1, отд. 3, с. 162—206; Грушевський М. С. Українські жиди // Правда (Львів), 1889, вип. X, т. V, с. 27—40; його ж. [Рец. на:] Бершадскій С. А. О насл±дованіи в выморочных имуществах по литовскому праву. СПб., 1893, 94с. + 5табл.; Бершадскій С. А. Литовскій статут и польскія конституціи. Историко-юрид[ическое] изсл±дованіе. СПб., 1893, 114 с. // Записки НТШ. Львів, 1894, т. ІV, с. 172—76; Каманин И. [Рец. на:] Бершадский С. А. Шауль Юдич Валь из Бреста-Литовского, преемник Стефана Батория: Историческая легенда // КС, 1890, т. 29, № 6, с. 565—69; Браудо А. С. А. Бершадский как историк русских евреев. СПб., 1896, 20 с.; С. А. Бершадский: Некролог // КС, 1896, т. 53, № 5, отд. 1, с. 268—78; Soifer P. E. The Bespectacled Cossak: S. A. Bershadskii (1850—1896) and the Development of Russo-Jewish Historiography / Dissertation. Philadelphia, 1975; Дорошенко Д. Огляд української історіографії. К., 1996, с. 158; Музичко О. Є. С. А. Бершадський: життя та наукова діяльність // Література та культура Полісся. Вип. 27. Регіональна історія та культура в українському та східноєвропейському контексті. Ніжин, 2004, с.188—92; Палієнко М. „Кіевская старина“ у громадському та науковому житті України (кінець ХІХ — початок ХХ ст.). К., 2005, с. 196; Василенко М. П. Вибрані твори: У 3 т. К., 2006, т. 2, с. 40, 47, 260; Томсинов В. А. Российские правоведы XVIII—XXвеков: Очерки жизни и творчества: В2 т. М., 2007, т. 1, с. 641—51.

Олександр Музичко

Стаття створена: 2015