БИЛИНИ - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БИЛИНИ

БИЛИНИ — рус. нар. речитативні епічні (оповідальні) пісенні твори переважно про героїчні подвиги і пригоди богатирів, захисників Київ. землі. Термін „Б.“ у 1840-х рр. у науку ввів Іван Сахаров (1807—63), а самі співці переважно називали їх ст a´ринами. Коментуючи особливості використання терміна у фольклористиці, М. Грушевський зауважував, що В. Міллер та Є. Барсов вказували „на те, що термин „билина“ взято з „Слова о п[олку] Ігоревім“ і приложено до сих п’єс цілком довільно і безосновно (Сахаровим), так що він має лише умовне значіннє“.

Б. виникли на території України у ІХ—ХІІІ ст., а в усній традиції побутували у ХV—ХVІ ст. Перший збірник Б., який уклав Кірша Данилов (деякі джерела писали, що він був укр. козаком із Київщини, а рос. дослідники (А. Горелов) серед. ХХ ст. стверджували, що він був скоморохом і в збірнику представив свій репертуар) у серед. ХVІІІ ст., був опубл. на поч. ХІХ ст. У ХІХ—ХХ ст. Б. записували переважно на пн. Росії. Загалом, приймаючи думку про нар. коріння Б., укр. вчені, в т. ч. НТШ, водночас не відкидали й очевидних, на їхню думку, книж. впливів. Рецензуючи праці М. Халанського, М. Грушевський зазначав: „Автор бачить в сих пізніх оповіданнях [про Олега Віщого] народну традицію, епос, іґноруючи можливість (дуже широку) комбінацій книжника, або — свобідні й хибні переповідження книжних джерел“.

У фольклористиці традиційно виокремлюють такі билинні цикли: дохристиянський (про Вольгу Всеславича, Микулу Селяниновича, Святогора), київський (про Іллю Муромця, Альошу Поповича та Добриню Нікітича), новгородський (про Василя Буслаєва, Садка) та волинсько-галицький (про Дюка Степановича, Дуная, Михайла Козарина, Чурила Плешковича). Окр. групу становлять т.зв. новелістичні чи казково-новелістичні Б. Б. також вважають епічні сатир. пісні. Герої Б. не шукають особистих вигод, а здійснюють подвиги задля процвітання давньорус. держави. Вони є воїнами-богатирями, втіленням нар. ідеалів сили, мужности, справедливости, любови до рідної землі. Найдавніші Б. пов’язані з Києвом та кн. Володимиром (Б. про Іллю Муромця, Добриню Нікітича, Альошу Поповича, Дуная, Святогора та ін.).

Дискусійні питання місця й часу виникнення Б., їх поширення, особливості класифікації, змісту та методології самих досліджень неодноразово заторкували й автори вміщених на стор. „Записок НТШ“ відповідних мат-лів, нерідко спростовуючи концепції рос. дослідників, які обстоювали думку про винятково рос. коріння Б.Так, М. Грушевський називав 1-й т. вид. „Онежские былины, записанные А. Ф. Гильфердингом летом 1871 года“ „однією з найважнійших збірок того рода“, водночас вказував і на те, що „великоросийські билини Володимерового цикла являються галузию, хоч і змодифікованою рішучо, давньої українсько-руської поезиї народної, тому в певній мірі входять в сферу українсько-руської науки, хоч досі не висліджено в їх докладно, невважаючи на деякі поважні студиї (Веселовського, Халанського, Дашкевича і ин.), те наше початкове зерно“. Дещо згодом, рецензуючи праці В. Міллера у „Записках НТШ“ (1897, т. ХVІІ), М. Грушевський та О. Грушевський зазначали, що, приміром, нема підстав „уважати тип купця за щось виключно новгородського“, адже „верства „гостей“ по всій давній Руси виступає з великою вагою зараз по князях вже від найдавніших часів. Друге, коли в однім випадку хронольоґічні (імена Володимира, кн. Івана) і ґеоґрафічні (Чернигів, Новгород, Галич) вказівки будуть відкидатись як довільні, нереальні, поетичні подробиці, вставки, а в других кластися в основу арґументациї — яку вагу матимуть виводи?“ Думку про очевидний зв’язок Б.з укр. фолькл. традицією в певному сенсі підтримував В. Пропп, зазначаючи в примітках до списку скорочень у праці „Русский героический эпос“ (1955), що „местные или индивидуальные особенности произношения заменяются фонетическими нормами общерусского языка. Вместо Владимер, тотарин, колачик, жона, [...] тоби, тибя, всих, [...] руський, ище [...] всюду пишется: Владимир, татарин, калачик, жена, [...] тебе, тебя, всех, [...] русский, еще и т. д.“ У рец. на ін. праці В. Міллера („Записки НТШ“, 1895, т. VІІ) М. Грушевський піддавав сумніву класифікаційну концепцію цього вченого через непереконливість арґументів: „Відкинувши звичайний поділ на цикли київський і новгородський, а поділяючи билини на богатирські, де виступає боротьба з ворогами й разними чудами, і билини з характером новели і фабльо, автор [В. Міллер] находить, що билини другої катеґориї переважно не виходили за границі новгородських колоній, тим часом, як богатирі Ілля, Альоша, Добриня фіксируються до місць південновеликоруських і популярні в сім районі. На тій підставі автор ставить вивод (не як катеґоричний, а тільки можливий), що билини богатирські перейшли в новгородські кольонії з південновеликоруських земель; новгородська ж область була головним огнищем билинної творчости“ (там само).

Прикладом аналіт. рец. можна вважати й досить розлогий відгук І. Копача на студію І. Жданова „Русскій былевой эпос“, опубл. у „Записках НТШ“ (1897, т. ХІХ). Рецензент акцентував на естет. складових аналізу Б., зазначаючи, що для всебічного з’ясування теми літ. історії творів цього жанру треба „оперти дослід на внутрішніх ознаках, себто на аналізі тих епічних елєментів, що входять у склад самої ж тої поезиї. Тут треба лише передовсім відділити елєменти історично-побутові від елєментів чисто літературних, себто таких, що мають своє жерело або в фантазиї ориґінального поета („поэтическое замышление“), або в спільній скарбниці літературного материялу (оповідань і перекладів) даної верстви та епохи“.

Актуальні теми в дослідженні худож. системи Б. заторкував також І. Франко, зокрема й на стор. „Записок НТШ“. Так, рецензуючи працю С. Шамбінаго „Старины о Святогор± и поэма о Калеви-поэ㱓 („Записки НТШ“, 1903, т. LV), учений арґументовано розкритикував теорії В. Міллера та Ф. Буслаєва, які милувалися „героями тих пісень як геніальними виплодами великоруського народного генія, як відгуками прастарої руської традиції“, натомість вказавши на більшу слушність спостереження В. Стасова про те, що „великоруський епос — то не жоден оригінальний виплід народного великоруського генія, а слаба, уривкова копія епічних пісень різних фінських та турецьких племен“.

В Україні билинні образи й мотиви збереглися в ін. фолькл. жанрах, зокрема казках, леґендах, баладах, думах, істор. піснях. В укр. фольклористиці твори цього жанру досліджували О. Котляревський, І. Франко, А. Лобода, М. Возняк, М. Плісецький, І. Березовський та ін., однак найбільшу наук. цінність і дотепер мають праці про Б. М.Грушевського, зокрема його „Історія української літератури“ (1994, т.4).

Літ.: Гильфердинг А. Ф. Онежские былины, записанные А. Ф. Гильфердингом летом 1871 года. СПб., 1873; Г[рушевський] М. [Рец. на:] Онежскія былины, записанныя А. Ф. Гильфердингом л±том 1871 г. // Сборник ОРЯС АН. СПб., 1894, изд. 2, т. І, ХХ + 62 + 597 с. // Записки НТШ. Львів, 1895, т. VІ, кн. ІІ, с. 5—6; його ж. [Рец. на:] Миллер В. Наблюденія над географическим распространеніем былин // ЖМНП, 1894, [кн.] V, с. 43—77; Миллер В. К былинам о Вольг± и Микул± // [ЖМНП], 1894, [кн.] ХІІ, с. 92—107; Миллер В. Зам±тки к былинам // [ЖМНП], 1895, [кн.] ІІІ, с. 100—24 // Там само, т. VІІ, кн. ІІІ, с. 19—21; його ж. [Рец. на:] МиллерВ. Ф. Былинное преданіе в Олонецкой губерніи // Русская мысль, 1894, [кн.] ІІІ, с. 1—18; Миллер В. Ф. Русская былина, ея слагатели и исполнители // [Русская мысль], 1895, [кн.] ІХ, с. 143—60; [кн.] Х, с. 1—19; Миллер В. Ф. Отголоски галицко-волынских сказаній в современных былинах // ЖМНП, 1896, [кн.] VІ, с. 280—326 // Там само, 1896, т. ХІІІ, кн. V, с. 6—8; його ж. [Рец. на:] Халанскій М.Г.К исторіи поэтических сказаній об Олег± В±щем, І—ІІІ // ЖМНП, 1902, [кн.] VІІІ, с. 287—356; 1903, [кн.] ХІ, с. 1—40; ХаланскійМ.Г.Матеріалы и зам±тки к исторіи древнерусскаго героическаго эпоса // Известия ОРЯС АН, 1903, [кн.] ІІ, с. 169—76; ХаланскійМ.Г.Ilias von Reussen und Il’ja Muromec // Archiv für Slavische Philologie, [Bd.] XХV, S. 440—52 // Там само, 1904, т. LІХ, кн. ІІІ, с. 15—16; його ж. [Рец. на:] Халанскій М. Отношеніе былин об Иль± Муромц± к сказаніям об Олег± В±щем // ЖМНП, 1911, [кн.] ІХ, с. 40—42 // Там само, 1912, т. СVІІ, кн. І, с. 171; його ж. Історія української літератури: В 6 т., 9 кн. К., 1994, т. ІV: Усна творчість пізніх княжих і переходових віків ХІІІ—ХVІІ, кн. 1; Лобода А. М. Русский богатырский эпос (Опыт критико-библиографического обзора трудов по русскому богатырскому эпосу). К., 1896; йогож. Русские былины о сватовстве. К., 1904; Г[рушевський] О., Грушевський М. [Рец. на:] Миллер В. Ф. К былинам о Чурил± Пленкович± // Почин, 1895, с. 286—302; Миллер В. Ф. Былина о Баты± // [Почин], 1896, с. 348—72; Миллер В. Ф. К былин± о Соловь± Будимирович± // ЖМНП, 1895, [кн.] ХІ, с. 56—76; Миллер В. Ф. Былины об Иван± Гостинном сын± // [ЖМНП], 1896, [кн.] ІV, с. 276—306 // Записки НТШ. Львів, 1897, т. ХVІІ, кн. ІІІ, с. 4—7; Копач І. [Рец. на:] Жданов И. Русскій былевой эпос. Изсл±­дованія и матеріалы, І—V. Петербург, 1895, ХІІ + 629 с. // Там само, т. ХІХ, кн. V, с. 6—8; його ж. [Рец. на:] Лобода А. М. Русскій богатырскій эпос. К., 1896 (Відбиток: Университетские известия [киевские], [кн.] І, ІV, Х, ХІ) // Там само, 1898, т. ХХІ, кн. І, с. 13—14; Г[рушевськ]ий О. [Рец. на:] МиллерВ. Очерки русской народной словесности. Былины, І—ХVІ. М., 1897, VІІ + 464 с. // Там само, 1899, т. ХХVІІІ, кн. ІІ, с. 4—5; його ж. [Рец. на:] Мандельштам. Садко Вейнемейнен // ЖМНП, 1898, [кн.] ІІ, с. 328—38 // Там само, с. 6; його ж. [Рец. на:] Миллер В. К былин± о сорока каликах со каликою // ЖМНП, 1899, [кн.] VІІІ, с. 464—500 // Там само, 1901, т. ХL, кн. ІІ, с. 5—6; Франко І. [Рец. на:] Шамбинаго С. Старины о Святогор± и поэма о Калеви-поэг± // ЖМНП, 1902, [кн.] І, с. 49—73 // Там само, 1903, т. LV, кн. V, с. 10—12; його ж. [Рец. на:] Лобода А. М. Русскія былины осватовств±. К., 1904, 293 + 5 ненум. с. // Там само, 1906, т. LХХІІІ, кн. V, с. 193—94; Смола П. Перекази про багатирів // Там само, 1911, т. СІІІ, кн. ІІІ, с. 202—04; Былины Севера / Записи, вст. ст. и комментарий А. М. Астаховой. М.; Л., 1938, т. 1—2; Пропп В. Я. Русский героический эпос. Л., 1955; Былины в записях и пересказах ХVІІ—ХVІІІ веков / Изд. подгот. А. М. Астахова, В. В. Митрофанова, М. О. Скрипиль. М.; Л., 1960; Горелов А. А. Кем был автор сборника „Древние российские стихотворения“ // Русский фольклор. М.; Л., 1962, т. 7, с. 293—312; Рыбаков Б. А. Древняя Русь. Сказания. Былины. Летописи. М., 1963; Аникин В. П. Русский богатырский эпос. М., 1964; його ж. Теория фольклорной традиции и ее значение для исторического исследования былин. М., 1980; Астахова А. М. Былины. Итоги и проблемы изучения. М.; Л., 1966; Древние российские стихотворения, собранные Киршею Даниловым / 2-е доп. изд., подгот. А. П. Евгеньева и Б. Н. Путилов. М., 1977; Былины. Киевский цикл / Подготовка текста, вст. ст. и примечания И. П. Березовского. К., 1982; Путилов Б. Н. Героический эпос и действительность. Л., 1988; його ж. Былины (стaрины) // Славянские древности. Этнолингвистический словарь: В 5 т. / Под ред. Н. И. Толстого. М., 1995, т. 1, с. 274—78; ВознякМ. С. Історія української літератури: У 2кн. Львів, 1992, кн. 1; Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу / Упоряд., передм., післясл., приміт. та обробка укр. нар. казок і легенд на билинні теми В. Шевчука. К., 2003.

Василь Івашків

Стаття створена: 2015