БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ОПИС ДРУКОВАНИХ ВИДАНЬ ТА РУКОПИСІВ У НАУКОВОМУ ТОВАРИСТВІ ім. ШЕВЧЕНКА. Бібліограф. (бібліотеч., архів.) опис — це сукупність зібраних відомостей про книжки і рукописи; його складові подані за усталеними правилами і потрібні для пізнання та ідентифікації книгозбірок та док. фондів (це значною мірою стосується окр. актів та доктів) відповідних інституцій. Заг. структура найбільш розширеного Б. о. включає здебільшого такі елементи, як прізвище та ініціали автора; наз. книги чи рукоп.; відомості про перевидання (якщо такі є), мову; особливості перекладу (якщо такі відомі); відомості про редакторів; том, частина, випуск, місце видання, наз. видва, рік, кількість стор.
Потреба складання Б. о. виникла у старожитні часи, коли почали формуватися великі зібрання писемних творів. Цей час сягає фондів шумерської б-ки і датується 2000 р. до н. е. З VII ст. до н. е. маємо відомості про опис (на глиняних табл.) б-ки ассирійського царя Ашшурбаніпала (668—35 до н. е.). Каллімах (310—240 до н. е.), знаний учений і поет Стародавньої Греції, у ІІІ ст. до н. е. уклав першу з відомих бібліограф. праць п. н. „Таблиця для тих, що прославилися з усіх галузей знань, і того, що вони написали у 120 книгах“.
У серед. віки складали інвентарні описи своїх книгозбірень і рукоп. бібліотекарі монастирів. До опису входили прізвище автора, наз. твору, кількість стор., опис оправи, розмір книги, джерело надходження. Збережені інвентарі засвідчують високу бібліограф. культуру опису пам’яток.
З появою книгодрукування, зі зростанням кількости книг перед бібліотекарями постали нові завдання. Під час опису книг виникла потреба ідентифікувати не лише кожен примірник, а й наклад. До опису впроваджувано відомості про місце і рік видання, ім’я чи імена видавців, наз. друкарні.
Достовірних відомостей про опис книг церк. та монастир. б-к Київської Руси не залишилося, але методика їх складання (на це вказують опосередковані свідчення) загалом не відрізнялася від бібліограф. праць Зх. Європи. Найчастіше відомості про книжку починалися зі зазначення назви та характеристики зовн. вигляду. Замість каталогів б-ка Ставропігійського братства у Львові складала інвентарні описи, які виконували облікову та довідкову функції. З часом описи ускладнювалися, до них додавалося щоразу більше відомостей про книгу: місце друку, характеристика основи, на якій писана книга (перґамент, шкіра), вказувався розмір (формат) книги, зазначалася наявність золотарської оправи, подавався її опис. Це стосується опису багатьох книг України XVI—XVIII ст.
У той час з’являються вид. каталоги. Це спонукало бібліотекарів розвивати теор. засади опису книг. Публікуються перші інструкції зі складання систематизованих описів книг для великих б-к. Найвідомішою інструкцією вважається написаний 1674 проф. Оксфорд. ун-ту Т. Гайдом (1636—1703) „Вступ“ до 3-го вид. друк. каталогу Бодлеянської б-ки. Дослідник наголошує, що осн. вимога до складання опису книг — забезпечення уніфікованости, а щодо описової картки — потреба у зазначенні прізвища автора, наз. вид., розкриття псевд. у певній послідовності.
У другій пол. ХІХ ст. відбулося формування двох систем опису книг (рукоп. також), який використовувався: т. зв. англо-амер. правила і прус. інструкція (10. 05. 1899, лягла в основу описів „Єдиного прусського“, а потім і „Єдиного німецького каталогу“ (Deutscher Gesamtkatalog). Його прийняла Австрія.
Компромісу між цими двома системами намагалися досягти на Всесвіт. бібліотечно-бібліограф. конґресі, який відбувся в Італії влітку 1929, але в його резолюціях це питання не відображене. Для опису книжк. і рукопис. фондів Бібліотеки НТШ застосовувалися свої правила. І. Кревецький як бібліотекар розробив окр. метод. рекомендації (1905), у яких, зокрема, враховувалася цінність фондів бки та встановлювалася пріоритетність під час їх опрацювання. Рекомендації загалом були творчим поєднанням англо-амер. правил та прус. інструкції з позицій раціоналізму (Н. Кунанець).
Згодом член Т-ва З. Кузеля, який освоїв бібліотеч. фах, відвідуючи 1906 слов’ян. семінар проф. В. Яґича під час навчання у Віден. ун-ті, опрацював нову інструкцію каталогування книг для НТШ. Він проаналізував досягнення сх.укр. бібліотекознавців та світ. досвід, що забезпечило (про це свідчить збережена частина каталогу книжок НТШ) „логічну і зрозумілу побудову алфавітних рядів“. У Б. о. виносилася достатня кількість елементів, які забезпечували ідентифікацію вид. та створювали його пошукову модель.
У Б-ці НТШ відбувалося поступове опрацювання фондів, причому цей процес поперемінно призупинявся і відновлювався. Він ефективно розпочався у 1893—96, коли б-кою керували у 1893—94 О. Маковей та 1895 М. Грушевський. У той період опрацьовували фонди М. Вороний, Л. Корінець, К. Паньківський. Їм належить створення алфавіт. карткового каталогу.
Восени 1897 М. Павлик, бібліотекар НТШ, продовжив укладання алфавіт. карткового каталогу. Спосіб створення і організації цього каталогу відповідав тодішнім засадам і правилам багатьох бк. Водночас доопрацьовувалися каталоги, створ. поперед. власниками книгозбірень. Слід підкреслити, що каталог Бки НТШ містить картки, написані кількома поколіннями бібліотекарів Тва, які згодом стали відомими діячами культури та науки: І. Джиджорою, В. Дорошенком, I. Кревецьким, К. Малицькою, М. Павликом, М. Фуртак-Деркач, М. Яцковим та ін.
Картки, на яких уміщалися описи видань, відрізнялися розміром від прийнятих у сучас. б-ках. Формат карток становить 21 ? 17 см. На картках зроблена розмітка у вигляді сот (колонок) для кожного елемента опису. Всі відомості вписувалися чітким почерком без скорочень, надзвичайно детально відтворювалася орфографія титульного аркуша. Перша сота призначена для зазначення місця зберігання вид. та його інвентарного номера, у другій подавалися відомості про автора. Для наз. вид. відводилося найбільше місця, оскільки тут проставлялися ще й дод. відомості щодо неї. Сота для вихідних даних розташована ліворуч. Якщо у вид. цих даних не було, то бібліотекарі у прямих дужках відзначали: /Без місця видання/, /Без дати/ і т. д. Про неспокій бібліотекарів, бажання подати вичерпні дані свідчить подвійність відомостей. Коли вдавалося відшукати вихідні дані за ін. джерелами, їх записували поряд із поперед. помітками, також у прямих дужках, напр., / Київ, 1909/. Таку ж форму подачі вихідних відомостей використовували, коли дані були отримані не з титульного арк. /Bu?ure?tі/. У крайній правій соті-колонці подавалася детальна кількісна характеристика вид. Під час складання описів слово „сторінка“ скорочувалося як „стор.“, часом „ст.“, і подавалося переважно перед цифрою. Про педантизм бібліотекарів НТШ свідчили записи на кшталт „сторінки непагіновані“ (якщо доводилося самим вести підрахунки або у вид. була низка непронумер. стор.).
Відомості про вид-во подавалися після назви. Переважно наз. вид-ва виводилася без скорочення. Подекуди подавалися дані про друкарню. Для алфавіт. каталогу НТШ (незалежно від того, йдеться про книжку чи про рукоп.) характерна наявність описів не лише на цілісні вид., але й на їх окр. частини, що зазвичай підвищувало інформативність опису. У фондах Б-ки НТШ траплялося багато скопійованих частин видань, які традиційно наз. „відбитками“. Під час опису їх стор. зазначалися (як і при складанні аналіт. описів) за осн. публікацією. Методика поєднання аналітики з інформативними описами використовується у сучас. автоматизованих інформ. бібліотеч. системах. Це ще одне свідчення практ. поступу прогресивности у роботі бібліотекарів НТШ.
Окрім традиційних елементів опису, картки алфавіт. каталогу містили помітки, що засвідчували дод. відомості про примірник книжки, серед яких — „без тит. стор.“, „в оправі“ або „плюс обкладинка“, прізвище ілюстратора книжки. Обов’язково зазначалося джерело надходження (набуття книжки б-кою), напр., „обмін“, а відомості про дарувальників були завжди конкретизованими. Крім позначки „дар автора“, вказано прізвище. Причому наявність автографів можна встановити за каталожними картками, часом на них навіть відтворювався повний текст дарчого напису (посвяти). Бібліоте карі НТШ докладали багато зусиль, аби розкрити в каталозі псевд. авторів, правильно зазначити вид-ва, книжк. серії, походження раритет. книжок; вказати наявність автографів видатних діячів на стор. книжок.
Водночас складалися детальні описи період. видань і розставлялися не в окр. каталог, а підряд серед описів книжк. видань. На картці про період. вид. записувалися такі дані: назва, відомості, що до неї належать, дані про видавців, місце вид., рік виходу у світ першого номера, перелік опубл. номерів, причому поряд із прямою нумерацією в дужках ставилася валова. У картках опису період. вид., як правило, також зазначалася зміна назви вид.
Окрім карткових каталогів на осн. фонд б-ки, формувалися „Каталоги дублетів“. Вони складалися у формі машинопис. алфавіт. списків вид., що поступово поповнювалися „окремими додатками“ аналог. форми. Вид. для складання спис-ків умовно поділялися на „кирилицю“ та „латинку“. У списках Б. о. містили такі відомості: прізвище автора; його повне ім’я або ініціали; наз. вид.; місце вид.; рік виходу у світ; інвентарний номер, під яким зберігається в б-ці, у прямих дужках.
За наявности двох авторів їх поєднувано сполучником „і“: „Коберський К. і Левицький Вит.“ Якщо у вихідних даних було два або більше міст, „місця видання книжки“, то їх перелік подавався через дефіс: „Краків-Львів“. У „Каталозі дублетів“, як і в алфавіт., у заг. переліку фіґурували відомості про період. вид., які записувалися так: „Учитель“, орган Руського Тов[ариства] Педагог[ічного], рр. 1892, 1893, 1894. Львів /28428/“. Під час складання списку використовувалися здебільшого довільні скорочення. У списку зберігався ориґ. правопис титульного арк.: „Устав Ставропиг±ского Института во Львов± 1912 /28428/“.
Певними особливостями, а деколи і відмінностями характеризується Б. о. рукописів-актів і док-тів НТШ. У ньому спершу зазначається інвентар. номер, далі — прізвище, ініціали (або повне ім’я) автора, по центру бібліограф. картки вписувалася наз. рукоп. (докта, листа, записки) і ще нижче — мов. характеристика та хронол. межі. Описи рукопис. док-тів не послідовні: в одних випадках вони переповнені деталями, в ін.— незвичайно лаконічні. Незважаючи на різні адмін. проблеми, політ. переслідування багатьох чл. НТШ протягом ХХ ст., що відбивалося і на виданні, та на вилучення багатьох карток із каталогу Б-ки НТШ під час його перебування у розпорядженні ЛНБ (нині — ЛННБ України) від 1940, сьогодні все ж маємо змогу проаналізувати особливості каталогізації видань у цій видатній в Україні книгозбірні. Якість виконання Б. о. свідчить про те, що їх створювали відповідальні фахівці, які шанобливо ставилися до книжки, рукоп. і б-ки загалом, освоювали світ. методики опису видань та забезпечували добру інформативність каталогів друк. видань і рукоп.
Див. Бібліографічна комісія Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, Бібліографічне бюро Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, Бібліотека Наукового товариства ім. Шевченка, Бібліотеки мемуарні Наукового товариства ім. Шевченка.
Арх. дж.: ЛННБ України, від. рукоп., ф. 1 (НТШ), оп. 1, спр. 1072/1—2, 2 арк.; ф. 9 (окр. надходження), спр. 1985, арк. 80; спр. 2865, 200 карток; ф. 54 (Архів Ін-ту ім. Оссолінських у Львові), оп. 4, спр. 54/3, 110 арк.; ЦДІА України у Львові, ф. 309, оп. 1, спр. 21, арк. 2; спр. 832, 194 арк.
Літ.: Gessner C. Bibliotheca universalis sea catalogas omnium scriptorum locupletissimus in tribas linguis, Graeca, Latina et Hebraica etc. Z?rich, 1545—1555; Hyde I. Catalogus impressorum librorum Bibliothecae Bodleianae in academia. Oxonii, 1674, р. 2; Dziatzko К. Instruction f?r die Ordnung der Titel im Alphabetischen Zettelkatalog der K?niglichen und Universit?ts-Bibliothek zu Breslau. Berlin, 1886; Cutter C. A. Rules for a Dictionary Catalog. 4th ed. Washington; (DC), 1904, 173 p.; Кревецький І. Бібліотека Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові // ЛНВ, 1905, т. 31, кн. 1, с. 152—57; Крип’якевич І. Каталог бібліотеки львівської Ставропігії 1619 р. // Українська книга (Львів), 1937, ч. 7/8, с. 157—66; Дорошенко В. Професор д-р Зенон Кузеля як бібліограф // Збірник на пошану З. Кузелі. Париж; Н.-Й.; Мюнхен; Торонто; Сідней, 1962, с. 89; Біблійні оповіді [Текст] / З польс. пер. О. Лєнік та О. Федосенко. К., 1968, с. 8; Винар Л. М. Грушевський і НТШ: 1892—1930. Мюнхен, 1970, с. 5; Дашкевич Я. Р. Після погрому (Про долю і недолю бібліотеки НТШ) // Бібліотека Наукового Товариства ім. Т. Шевченка: книги і люди: Матеріали „круглого столу“ / Упоряд. та заг. ред. Л. І. Ільницької. Львів, 1996, с. 10; Ільницька Л. І. Україніка НТШ як джерело національної бібліографії // Там само, с. 68; Дідик М. Становлення і розвиток методики книгоопису в українському бібліотекознавстві ХІХ—ХХ ст. (на прикладі організації алфавітних каталогів Бібліотеки НТШ) // Записки ЛНБ ім. В. Стефаника. Львів, 2007, вип. 15, с. 63—84; Сербин О. „Таблиці...“ Каллімаха: бібліотечна систематизація крізь призму класифікації наук // Бібліотечний вісник (К.), 2009, № 5, с. 30—34; Кунанець Н. Наукові бібліотеки Львова (1784—1939): особливості становлення і розвитку, формування фондів та колекцій. Львів, 2010.
Наталія Кунанець