Енциклопедія «Наукове товариство імені Шевченка»

БІБЛІОГРАФІЯ ТА БІБЛІОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В НАУКОВОМУ ТОВАРИСТВІ ім. ШЕВЧЕНКА ТА ІНШИХ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ УСТАНОВАХ (ДО 1940 РОКУ). Провідна роль у формуванні Б. та Б. д. у Зх. Україні кін. ХІХ — першої пол. ХХ ст. належала НТШ у Львові, яке видавало заг. та галузеві покажчики, друкувало поточну бібліограф. інформацію на стор. період. вид., підгот. рекомендації для опису книжок і часоп., організовувало б-ки та читальні. Б. розроблялася в межах інституційних утворень НТШ ( Бібліографічна комісія, Бібліографічне бюро); на стор. період. вид., як створ. під егідою НТШ, так і тих, із якими співробітничали НТШівці, Б. д. були вагомою частиною наук. діяльности багатьох знаних чл. Т-ва.

Основою, на якій базувалася системат. науково-бібліограф. діяльність НТШ та її чл., були критико-оглядові покажчики першої пол. ХІХ ст. Першими наук. бібліограф. працями були огляди рукопис. пам’яток основоположника модерної укр. Б. М. Максимовича. Гол. Б. д. ученого стала „Книжная старина южно-русская“ — перша спроба в галузі заг. ретроспективної Б. укр. л-ри. Одним із видатних бібліографів був О. Лазаревський. Учений надрук. у „Черниговских губернских ведомостях“ (1853) свій „Опыт указателя источников для изучения Малороссийского края в историческом и географическом отношениях“, а також уклав бібліограф. посібник „Украинская литературная летопись“, що був першою спробою ведення критико-бібліограф. огляду поточної укр. л-ри. Важливим поступом на шляху Б. д. в Україні була діяльність М. Комарова (1844—1913). Його розвідки „Бібліографічний покажчик нової української літератури (1798—1883 р.)“ (1883) та „Шевченко в литературе и искусстве. Библиографический указатель материалов для изучения жизни и произведений Т. Шевченка“ (1903) суттєво збагатили теорію і практику укр. Б.

Кілька опубл. тогочас. бібліограф. оглядів стосувалися бібліографування л­ри з історико-краєзн. тематики, зокрема історії Слобідської України, Київщини, Катеринославщини, Криму, Волині, Поділля і Галичини. Проф. Харків. ун-ту Д. Багалій склав бібліограф. огляд „Сочинения, материалы, статьи и заметки, относящиеся к истории Харьковской губернии“, що охопив вид. за 1880—90 (опубл. у 2-х част. 1886 і 1891). 1887 І. Устинов ви-дав перший в Україні заг. краєзн. покажчик та одну з найкращих тогочас. праць з історико-краєзн. Б.— „Литература о Харьковской губернии“. І. Линниченко 1891 опубл. „Критический обзор новейшей литературы по истории Галицкой Руси“; 1894—1902 Таврійська вчена архів. комісія видала 3 вип. Б. про Крим і Таврійську губернію п. н. „Taurica“ (укл. А. Маркевич); істор. минулому Чернігів. краю присвячена робота В. Різниченка „На руїнах минулої слави Батурина“.

Одночасно з розвитком бібліограф. студій у Сх. Україні відбувалося пожвавлення досліджень і в Галичині. До ранніх спроб у галузі Б. стародруків належали бібліограф. вказівки, вміщені у працях Й. Левицького „Grammatik der ruthenischen oder kleinrussischen Sprache in Galizien“ (1834) і Д. Зубрицького „Historyczne badania o drukarniach rusko-s?owia?skіch w Galicji“ (1836). Вагомий внесок у розвиток Б. на зх.укр. землях зробила „Русалка Дністрова“. В альманасі, у приміт. до „Передслів’я“ (передм.), яке для „Русалки Дністрової“ написав М. Шашкевич, був уміщений один із перших бібліограф. списків (невеликий перелік укр. видань — фолькл. збірок і книг діячів нової укр. л-ри). Я. Головацький у журн. „Галичанин“ надрук. працю „Библиографія галицко-русская с 1772 по 1848 год“ (1863), а також зробив доповнення до Б. кириличних стародруків В. Ундольського — „Дополненіе к очерку славянорусской библиографии Ундольского“. І. Вагилевич першим в історії укр. Б. вів облік укр. стародруків, написаних польс. і лат. мовами.

У зв’язку з поширенням українозн. л­ри на зламі ХІХ—ХХ ст. і труднощами, пов’язаними з розшуком та обліком необхідних мат-лів, проблема ставала дедалі більш непереборною перешкодою не лише для створення фундам. бібліограф. праць ретроспективного характеру, а й для розвитку поточної Б. Треба було об’єднувати зусилля бібліографів, організовувати роботу на колект. засадах. Першою інституцією, завданням якої було координувати зусилля науковців у ділянці нац. Б., стало НТШ, у складі якого діяли Бібліограф. комісія (з 1909) та Бібліограф. бюро (з 1910). Засновано тоді також спец. вид. серію „Матеріяли до української бібліоґрафії“, що стало одним із ключових моментів розвитку Б. в Україні. НТШ у зв’язку із цим своєю діяльністю започаткувало перехід до організованих форм ведення бібліограф. праці.

Докладна поточна Б. наук. л-ри з 1894 подавалася на стор. „Записок НТШ“. Огляди л-ри вміщувались у двох відділах: у „Хроніці“ повідомлялося про публікації з окр. питань і друк. огляди періодики; у відділі „Бібліографія“ публ. рец. на окр. роботи. Бібліографувалася чимала кількість книжок, брошур, збірників, журн. і газ., що виходили на території всієї України, а також за її межами. Огляди наук. періодики, рец. на монографії готували переважно В. Гнатюк, М. Грушевський, М. Залізняк, І. Копач, М. Кордуба, І. Кревецький, І. Крип’якевич, З. Кузеля, І. Свєнціцький, О. Сушко, М. Тершаковець, С. Томашівський, І. Франко та ін. З 1895 по 1901 М. Кордуба готував для „Записок НТШ“ (т. ХХІІ—ХХХІХ) огляди зх.європ. л-ри широкого галузевого спектра — від політ. історії до історії л­ри й мист-ва, а також праці з історіософії, методології історії, археології, етнографії, антропології та ін. У „Записках НТШ“ також вийшли друком бібліограф. огляди І. Огієнка з укр. мовознавства (т. LXXIX—LXXX), З. Кузелі „Антропольоґія, археольоґія, етноґрафія в західноевропейській науковій літературі“ (т. LIX—LXXXV), І. Кревецького „Нові видання по бібліоґрафії українсько-білоруських стародруків“ (т. LXXXVIII), М. Кордуби „З новійших публікацій Буковини“ (т. XCVIII); низка покажчиків „Uсrainica“ в інозем. часоп.: П. Богацький „Uсrainica з журналу ?asopis ?esk?ho Museum, 1827—1925“ (т. CXLVI), С. Наріжний „Uсrainica в Чеському Історичному Часописі — ?esk? ?asopis Historick?“ (т. CL).

На поч. ХХ ст. акт. облік та реєстрацію друк. вид. розпочав львів. часоп. „Літературно-науковий вістник“, засн. в НТШ та редагований на поч. етапі І. Франком, М. Грушевським і В. Гнатюком. У ньому відомості про новинки укр. л-ри наводились у розд. „Хроніка і бібліографія“. Так, 1904 надрук. огляд І. Кревецького „Український видавничий рух в 1903 р.“, пізніше — огляди В. Дорошенка „Український науковий рух у 1910—1912 рр.“ (за 1913 надрук. у журн. „Україна“), в яких проаналізовано наук. досягнення у галузі історії, л-ри, мови, етнографії, а також описи іншомов. л-ри, присвяченої укр. тематиці. З 1911 по 1913 Бібліограф. бюро НТШ подавало до ЛНВ зібраний бібліограф. мат-л п. н. „Нові українські книжки й брошури (подає Бібліографічне бюро НТШ)“ (друк. від квіт. 1911 до кін. берез. 1912). У публікаціях відзначена л-ра переважно за 1911 (бл. 250 вид.).

У Зх. Україні одним із перших спеціалізованих бібліограф. вид. був часоп. „Книжка“ (1921—23). У журн. публ. теор. статті про організацію вид. руху, а також мат-ли про значення та розвиток Б. в Україні. Розд. „Бібліографія“ реєстрував укр. книжки, брошури, період. вид., з 1923 замість нього виходив додаток „Всеукраїнська бібліографія“ за ред. І. Калиновича, де реєструвалися всі поточні новинки укр. л-ри, починаючи зі січ. 1923. Різноманітна історико-бібліограф. інформація, огляди та рец. книжк. л-ри вміщувалися також на стор. ін. період. вид.: „Шляхи“ (І. Калинович „Польські наукові причинки по українознавству“), „Куль тура“ (І. Калинович „Бібліографічні звістки. Uсrainica в чужих мовах і виданнях за 1924 р.“), „Стара Україна“ (І. Калинович „Українська мемуаристика 1914—1924 рр. Бібліографічний реєстр“; І. Огієнко „Іван Хведорович у науковій літературі (1704—1924)“; В. Січинський „Нові видання по українському мистецтву, 1920—1925 рр.“; В. Дорошенко „Шевченкознавство за останнє десятиліття (1914—1924 рр.)“).

З 1933 поточну книгозн. інформацію подавав літературно-наук. місячник катол. спрямування „Дзвони“ (1931—39). Публікацію списків нових книжок на стор. часоп. у жовт. 1933 започаткував знаний галицький бібліограф Є.­Ю. Пеленський. Його бібліограф. реєстри охоплювали значну частину друк. продукції Галичини.

Одним із найкращих зразків серед укр. бібліограф. журн. був засн. 1923 у Києві Ю. Меженком (обраний чл. Бібліограф. комісії на пропозицію В. Дорошенка та І. Калиновича 07. 11. 1923) часоп. „Бібліологічні вісті“ (1923—1931, вийшло 25 номерів). Співробіт. та дописувачами вид. були відомі укр. науковці та бібліографи: Д. Багалій, М. Возняк, В. Дорошенко, І. Крип’якевич, В. Перетц, М. Ясинський, М. Яшек та ін. Мат-ли, вміщені в часоп., присвячувались як розробці теор. завдань бібліограф. науки, методиці роботи, так і реалізації конкр. практ. проектів. Бібліограф. мат-ли публікував і журн. „Україна“. Після повернення 1924 до Києва М. Грушевського часоп. став провідним друк. органом. Продовжуючи традиційні для журн. дослідження, у рубриці „Критика, звідомлення, обговорення“ публ. рец. на важливі наук. праці з українознавства, однак уже з 1927 у деяких книгах „України“ з’явився новий розд. „Бібліографічний огляд“, де подава-лися докладні відомості про наук. рух як в Україні, так і за її межами. Натхненником створення відділу „Бібліографії“ виступив М. Грушевський, з ініціативи якого 19. 04. 1927 проведено нараду співробіт. журн. Було розроблено засади складання оглядів наук. л-ри та створ. своєрідний бібліограф. гурток (або к-т), який від 1927 укладав картотеку поточної українозн. л­ри: монограф., журнальної і навіть гол. газет. публікацій, незалежно від мови і місця вид. Огляди й реєстри, що складалися на підставі цієї картотеки, друк. у часоп. п. н. „Науково-дослідчий і науково-видавничий рух Радянської України. Бібліографічний огляд за 1926—1927 рр.“ (1927—28) та „Бібліографічний реєстр українознавства“ (1929). Ґрунтовний аналіз стану, завдань і потреб укр. Б. в передм. до згаданих оглядів подав М. Грушевський.

Для складання реєстрів видань, що виходили за межами рад. України, М. Грушевський залучив співробіт. НТШ під кер. І. Крип’якевича. Зх.укр. вчені брали акт. участь у публікаціях на стор. журн., зокрема І. Калинович („Uсrainica в англійській мові“ (1925), „Uсrainica в старих часописах“ (1927), В. Дорошенко („Українознавство поза межами УСРР за 1927—1928 рр.“ (1929—30).

Особливе місце серед зх.укр. бібліолог. видань належало „Українській книзі“, засн. з ініціативи Т-ва укр. бібліофілів у Львові та Бібліограф. комісії НТШ (з 1934 Бібліолог. комісії). Серед співробіт., переважно чл. НТШ,— відомі укр. бібліографи та книгознавці: М. Возняк, В. Дорошенко, П. Зленко, Ф. Колесса, І. Кревецький, І. Крип’якевич, І. Раковський, Б. Романенчук, І. Свєнціцький, В. Сімович. Ред. місячника обрано секретаря Бібліограф. комісії Є.-Ю. Пеленського.

Часоп. публ. розвідки з історії укр. рукопис. та друк. книги, преси та пов’язані з ними питання видання й поширення книжок. Від 2-го номера журн. за 1937 до його ост.— 1-го номера за 1939 — Б. Романенчук вів рубрику „Бібліографія“, в якій реєструвалися майже всі укр. вид., що друк. у 1937—38 в Галичині, на Волині, Буковині і Закарпатті, а також в еміґрації. Бібліограф. мат-ли журн. стали суттєвим внеском у розвиток укр. Б., тому недаремно низка дослідників вважає його продовженням „Бібліологічних вістей“, які видавав Ю. Меженко в УСРР.

Поряд з інституційними формами ведення Б. в НТШ провідні діячі Т-ва (М. Андрусяк, Л. Биковський, М. Возняк, В. Гнатюк, М. Грушевський, В. Дорошенко, П. Зленко, І. Калинович, М. Кордуба, І. Кревецький, З. Кузеля, І. Левицький, І. Огієнко, М. Павлик, Є.-Ю. Пеленський, І. Свєнціцький, В. Сімович, І. Франко та ін.) доповнювали її виходом різних видів самостійних публікацій. Вони започаткували збирання та упорядкування мат-лів для друку ґрунтовних ретроспективних розвідок, вели поточний облік нац. й українозн. друк. продукції та інформували про неї, здійснювали заг. огляди л-ри і періодики, бібліографували покажчики змісту окр. період. вид.

Найчастіше розроблялися бібліограф. огляди публікацій на істор. тематику. Видавали і популяризували історико-бібліограф. дослідження М. Андрусяк, М. Грушевський, Д. Дорошенко, П. Зленко, І. Калинович, М. Кордуба, І. Кревецький, І. Крип’якевич, І. Шендрик та ін. Окрім заг. і галузевих бібліограф. праць, вивчалися рукоп. і стародруки, церк. та маловідомі книжк. колекції ( Б. Барвінський, І. Крип’якевич, І. Левицький, І. Огієнко, І. Свєнціцький, І. Франко), розвивалася персональна Б. та розроблялися спец. дисципліни українознавства, такі як шевченкознавство, франкознавство тощо (В. Дорошенко, І. Калинович, І. Крип’якевич, І. Левицький, М. Павлик та ін.), краєзн. Б. (М. Кордуба, З. Кузеля, Є.-Ю. Пеленський, І. Франко). Історію, теорію, методологію Б. та книгознавства досліджували представники укр. культурно-наук. еміґрації в Чехословаччині, Польщі, Німеччині, Франції та ін. країнах, чл. НТШ Л. Биковський, В. Біднов, П. Богацький, Д. Дорошенко, П. Зленко, І. Огієнко, В. Січинський. Розробці теорії Б., новим методикам бібліографування л­ри свої розвідки і статті присвятили В. Дорошенко, І. Кревецький, З. Кузеля, Ю. Меженко. Б. видань НТШ опрацьовував І. Калинович.

Серед діячів НТШ ґрунтовні Б. д. у Галичині розпочав І. Левицький (1850—1913), перший голова Бібліограф. комісії НТШ, автор кількох фундам. праць, що охоплювали заг. Б. Зх. України за 1772—1893. Осн. працею вченого стала „Галицко-руская библіографія ХІХ-го стол±тія“ (1888, т. 1; 1895, т. 2).

Видання цієї Б., яка охопила зх.укр. друк. продукцію за 1801—86, стало видатною подією в історії бібліограф. справи в Україні. Праця І. Левицького переважала обсягом зібраного мат-лу (зокрема, в 1­му т. вміщено бл. 4770 вид.). Вона вирізнялася докладністю — тут реєструвались усі види друку: книжки, журн., газ., відозви т-в, звіти громад, статути, видавничо-книготорговельні каталоги, цінники, урядові маніфести тощо. Цінні статист. дані (у передм. до 1­го т.) давали можливість простежити інтелектуальний і культ. статус Галичини, Буковини, Закарпаття у той чи ін. період ХІХ ст. Важливим було подання вченим змісту період. вид.

„Галицко-рускую библіографію...“ І. Левицького як якісну та практичну оцінили Василь Лукич (В. Левицький), М. Комаров та І. Франко, який у газ. „Kurjer Lwowski“ вмістив бл. 20 рец. на окр. вип. „Галицко-рускої библіографії ХІХ-го стол±тія“, а також рос. („Книжный вестник“, „Исторический вестник“) та польс. („Dziennik Рolski“) преса.

1903 за сприяння НТШ у Львові І. Левицький опубл. „Галицько-руську бібліографію за роки 1772—1800“. 1909—11 під егідою Бібліограф. комісії у серії „Матеріяли до української бібліоґрафії“ (т. 1—3) учений видав „Українську бібліографію Австро-Угорщини за роки 1887—1900“ (т. 1—3 за 1887—1993). Рукопис. мат­ли І. Левицького за 1894—1900 не опубліковані, зокрема й Б. Галичини за 1894, відредагована і доповнена І. Кревецьким. (Частину мат-лів І. Левицького надрук. у вид. „Репертуар української книги, 1798—1916: Матеріали до бібліографії“. Львів, 2001, т. 4.) І. Левицький приділяв увагу також персональній Б. Він уклав покажчик „Реєстр наукових і літературних праць проф. М. С. Грушевського до року 1905“ (1906), у який увійшли праці історика за 1885—1904 (591 бібліограф. запис).

Наприкін. 70 — на поч. 80-х рр. ХІХ ст. публікації чл. Т-ва ім. Шевченка з обліку поточної л-ри з’явилися і в зх.укр. вид., зокрема у „Правді“ та „Зорі“. Організатором та ідейним натхненником щорічного бібліографування був Василь Лукич (1856—1938). У журн. „Правда“ він 1878 надрук. бібліограф. списки нових укр. та українозн. видань, опубл. із листоп. 1877 по груд. 1878. За розробленою Василем Лукичем системою поточна Б. велася в „Правді“ і в 1879—80.

У 1890-х рр. Василь Лукич на посаді ред. журн. „Зоря“ налагодив систему з організації обліку поточних друк. вид. Часоп. протягом 1890—96 інформував читачів про новинки книговид. руху. Огляди, складені дослідником, відображали не лише вихід у світ окр. вид., а також знакові публікації з журн. і газ. Тут реєструвалися праці укр. мовою, іншомов. твори, написані українцями, та роботи, присвячені Україні. Укладачеві вдалося цілісно охопити друк. мат-л (реєструвалося бл. 1/3 заг. кількости українозн. л-ри), що на той час було вагомим досягненням. Саме тому, завдяки роботі вченого, журн. „Зоря“ перетворився на всеукр. орган поточної Б.

Значний внесок у розвиток Б. в Галичині зробив І. Франко (1856—1916). Ученого цікавило збирання різноманітних історико-літ. мат-лів для ширшого їх зведення. Особливе зацікав. в дослідника викликали розшуки та публікація книжк. раритетів, стародруків, бібліографічних рідкостей. Найбільш вагомою як за обсягом, так і за значенням частиною бібліограф. спадщини І. Франка були його огляди, рец. й анотації на книги, що друк. в укр. і деяких іншомов. період. вид. („Друг“, „Світ“, „Зоря“, „Правда“, „Життє і слово“, „Києвская старина“, ЛНВ, „Записки НТШ“, „Kurjer Lwowski“, „Prawda“). Кілька критико-бібліограф. покажчиків учений присвятив розписуванню укр. і польс. періодики. Зокрема 1884 І. Франко склав і видав огляд публікацій галицького журн. „Правда“ за 1867—83 („Правда“, письмо наукове і літературне. Від 1867 до 1883 р.“), де у передм. зазначив, що розглядає його як важливий мат-л для загальноукр. Б. Цікавили І. Франка й питання краєзнавства. Бібліограф. огляд найважливішої л-ри з краєзнавства Галичини вчений зробив у ст. „Галицьке краєзнавство“ (1892), опубл. у журн. „Kurjer Lwowski“, де проаналізував понад 200 краєзн. праць, що стосуються вивчення Галичини, назвав 320 укр., польс. і нім. дослідників краю, розглянув діяльність відомих галицьких діячів.

Дві бібліограф. роботи вчений присвятив укр. етнографії. 1894 він склав для етнограф. відділу Львів. крайової виставки бібліограф. список л-ри п. н. „Етнографічна бібліотека“, до якого увійшло 158 друк. вид. і рукоп. укр., рос., польс. мовами. Другою працею був критико-бібліограф. „Огляд праць над етнографією Галичини в ХІХ в.“ (1900).

І. Франко брав акт. участь у доповненні бібліограф. праць І. Левицького. 1898 він зробив докладний опис 10 зх.укр. видань 1848—49 з приват. колекції Остермана, які І. Левицькому були невідомі. Згодом на засіданнях Бібліограф. комісії вчений неодноразово подавав уточнення та доповнення до „Галицко-рускої библіографії ХІХ-го стол±тія“, а також залучив для її доповнення М. Возняка та Я. Гординського. Комісія планувала видати за ред. І. Франка 5-й т. „Матеріялів до української бібліоґрафії“, до якого мали ввійти мат-ли, зібрані ним, М. Возняком та Я. Гординським. Однак том не вийшов через поч. Першої світ. війни.

Активізації Б. д. НТШ посприяла також критико-наук. діяльність М. Грушевського (1866—1934). Найбільш вагому част. бібліограф. спадщини вченого передусім становив бібліограф. апарат його монограф. досліджень, зокрема фундам. „Історія України-Руси“ та „Історія української літератури“. Про це свідчили повнота їх бібліограф. опису, достовірність вихідних даних, точність використаних посилань, інверсії, цитування. Ґрунтовність наук. праці, зокрема „Історії України-Руси“, підтверджують спец. огляди до томів вид., в яких було подано перелік та здійснено аналіз першоджерел, а також детально розроблено автором довідково-бібліограф. апарат.

Важливим аспектом діяльности М. Грушевського була його участь у роботі наук. періодики, зокрема ЛНВ, „Записок НТШ“, „України“, КС та ін., де вміщені численні рец., бібліограф. списки та огляди історика. З ініціативи М. Грушевського в „Записках НТШ“ створ. бібліограф. відділ, за основу якого взято рубрики „Miscellanea“, „Наукова хроніка“, „Бібліографія“. У рубриках ЛНВ „Хроніка та бібліографія“, „Новини нашої літератури“ та „Із чужих літератур“ М. Грушевський уміщував бібліограф.

інформацію про праці Т. Шевченка, І. Франка, М. Драгоманова, Лесі Українки, М. Коцюбинського, Б. Грінченка, В. Гнатюка, Є. Чикаленка, М. Старицького, О. Маковея, А. Чехова, М. Горького, М. Некрасова, Л. Толстого. За ред. вченого у 1924—30 виходив згадуваний журн. „ Україна“, який постійно друк. бібліограф. огляди л-ри з історії, соціології, слов’янознавства, природн. та матем. наук. За сприяння історика та під його кер. у вид. створ. бібліограф. гурток, що опрацьовував та публікував українозн. мат-ли з різних галузей знань.

Долучився вчений і до підгот. та вид. „Покажчика до Записок Наукового Товариства ім. Т. Г. Шевченка. Т. 1—20. Роки 1—6“ (1898), що містив тисячі бібліограф. записів, які розкривали зміст наук. вид. за перші роки його існування. М. Грушевський суттєво вплинув на формування бібліограф. інституцій НТШ. З ініціативи Історично-філософічної секції НТШ під головуванням ученого 21. 11. 1909 проведено установчу нараду, яка й ухвалила резолюцію про створення Бібліограф. комісії та Бібліограф. бюро. У межах діяльности комісії історик очолював к-т, що опрацьовував можливість видання старої укр. Б. (до 1798). До його складу також входили М. Воз няк, В. Дорошенко, І. Кревецький, І. Свєнціцький.

За посередництва М. Грушевського провідні бібліографи НТШ (В. Дорошенко, З. Кузеля, І. Левицький, К. Студинський) залучалися до співпраці у критико-бібліограф. відділах УНТ в Києві. Починання М. Грушевського, І. Левицького, Василя Лукича та І. Франка в НТШ продовжили молоді вчені (В. Дорошенко, П. Зленко, І. Калинович, М. Кордуба, І. Кревецький, І. Крип’якевич, З. Кузеля, Є.­Ю. Пеленський та ін.), об’єднані роботою в Бібліограф. комісії. Об’єктом їх бібліограф. публікацій були українозн. студії, причому, на відміну від своїх попередників, вони прагнули відійти від вузької, реґіон. Б. та охопити істор. дослідження й українозн. л-ру у загальноукр. масштабі, а то й залучити еміґраційну. Публікації загальноукр. покажчиків л-ри розглядалися як важлива нац. справа, що символізувала цілісність наук. досягнень і єдність істор. процесу на укр. землях.

Вагомий внесок у справу створення укр. Б. зробив В. Дорошенко (1879—1963), незмінний голова Бібліограф. комісії протягом 1913—39. Серед зацікав. дослідника — українозн., літературозн. та персональна Б. Перші кроки на бібліограф. ниві вчений зробив, працюючи в Бібліотеці НТШ та Бібліограф. бюро (з 1910). 1913, після смерти І. Левицького, В. Дорошенка обрано головою Бібліограф. комісії. До Першої світ. війни він опубл. список л-ри з українознавства за 1912, надрук. як 3-й вип. „Обозрения трудов по славяноведению“ (1914); в ЛНВ та журн. „Україна“ з’явилися його огляди „Українського наукового руху в 1910—1913 рр.“ У межах завдань, які ставили Бібліограф. комісія та Бібліограф. бюро, вчений спільно із З. Кузелею упорядкував Б. українознавства за роки 1901—10, яка мала би бути продовженням праці І. Левицького „Українська бібліографія Австро-Угорщини за роки 1887—1900“.

Одразу за нею вийшли ще кілька томів „Матеріялів до української бібліоґрафії“. 4-й т. цієї серії вид. 1918 п. н. „Спис творів І. Франка з додатком статей про нього і рецензій на його писання“, складений В. Дорошенком. До 1-го вип. увійшла белетристика І. Франка і част. критики та публіцистики за 1874—87 (2­й вип. покажчика творчости І. Франка вийшов 1930). Укл. використав відомий покажчик М. Павлика „Спис творів І. Франка за перше 25-літє єго літературної діяльності, 1874—1899“, подав додатки, вніс виправлення. У 6-му т. вчений умістив літературозн. огляд „Ґете в українських перекладах, переспівах та наслідуваннях“. Автор зареєстрував 134 переклади, опубл. переважно в зх.укр. періодиці. Хронолог. рамки покажчика — 1827—1932.

У 1920-х рр., продовжуючи співпрацю з редакцією „України“, бібліограф за посередництва М. Грушевського опубл. на її стор. „Огляд українського наукового руху поза межами УСРР в 1926 р.“ (1927) і „Українознавство поза межами УСРР за 1927—1928 рр.“ (1929—30). В. Дорошенко досліджував творчість Т. Шевченка та шевченківські студії. Важливим доробком із цієї проблематики стали „Огляди літератури по Шевченкознавству за 1914—1924 рр.“ (1925), „Шевченкознавство в 1925 р.“ (1926) і „Покажчик видань Шевченкових творів та спис бібліографічних праць про Шевченка“ (1939).

Учений розробляв персональну Б. Крім бібліограф. розвідок про Т. Шевченка та І. Франка, він відредагував, значно доповнивши, ювілейний покажчик „Матеріали до бібліографії друкованих праць академіка М. С. Грушевського за 1905—1928“. В. Дорошенко у листі до К. Студинського писав про роботу над оглядом: „Перевірив з парою виїмок кожну позицію покажчика й додав цілу низку (кількасот) доповнень, не числячи рецензій, які мало не всі саме й визбирав“. Ця праця стала хронолог. продовженням реєстру І. Левицького, який вийшов у Львові 1906. 1928 у „Записках НТШ“ опубл. огляд розвідок про П. Куліша.

Бібліограф. праці В. Дорошенка стосувалися також вид. справи в НТШ: „Наукове Товариство імени Шевченка у Львові (1873—1892—1912 рр.)“ (1913). Прискіпливу увагу діяльності Т-ва бібліограф приділяв і в описаних покажчиках зх.укр. наук. руху. 1923 вчений спільно з Д. Дорошенком надрук. працю „Українське літературне життя на еміграції“. Автор підгот. також покажчики: „1929. Uсrainica поза межами УСРР“, „Розвиток українського видавничого руху в 1875—1928 рр.“ та „Перша книжка, надрукована в Україні (Апостол, 1574)“.

Уже в еміґрації В. Дорошенко видав праці, присвячені історії розвитку Б. в Україні та її видатним представникам: „Є.-Ю. Пеленський — книгознавець і бібліограф“, „Іван Франко — бібліограф (Сторінки з історії української бібліографії)“ (в основі цієї праці була доповідь автора, виголошена в трав. 1957 на засіданні Бібліограф. комісії НТШ в Нью-Йорку), „Пам’яті українських бібліографів“ (про Д. Дорошенка, І. Калиновича, М. Комарова, З. Кузелю, І. Левицького) та кілька спогадів про книгознавця та бібліографа І. Кревецького.

Ін. тогочас. діячем НТШ, який своїм гол. завданням бачив створення загальноукр. Б. від поч. книгодрукування в Україні, був І. Калинович (1884—1927). Його праця побудована як на практ., так і на теор. знаннях бібліограф. справи, які він отримав 1908 у Брюсселі, де докладно ознайомився з роботою Міжнар. бібліограф. ін-ту та відвідував тримісячні бібліограф. курси. 1917 його обрали чл. Бібліограф. комісії, а 1922 — її секретарем.

Одним із найважливіших Б. д. І. Калиновича була „Бібліографія українознавства за 1914—1923 рр.“, 1-й вип. якої п. н. „Українська історична бібліоґрафія за 1914—1923 рр.“ опубл. у „Записках НТШ“ (т. CXXXIV—CXXXV), а згодом вийшла окр. виданням як 5-й т. „Матеріялів до української бібліоґрафії“ (1924). Крім публікацій з історії України, в покажчик увійшли добірки л-ри з філософії, історії, політики, історіографії, історії права та війська, історії церкви, шкільництва, культури, екон. та сусп. історії, а також відомості про наук. орг-ції, академії наук, наук. т-ва, архіви, б-ки, музеї. Заг. обсяг мат-лу становив понад 300 назв. Бібліограф. комісія планувала видати як наст. томи „Матеріялів...“ також підгот. І. Калиновичем „Бібліографію української мемуаристики за 1914—1923 рр.“ і „Бібліографію до історії України в чужих виданнях і мовах“, однак надрук. був лише вказаний том.

Бібліограф. реєстр І. Калиновича „Українська мемуаристика за 1914—1924 рр.“ опубл. у львів. часоп. „Стара Україна“ (1924). У ньому вміщено як окр. видання, так і публікації, надрук. на стор. журн. і газ. (197 назв). Окремо виділено л­ру, опубл. інозем. мовами.

Більшу частину бібліограф. оглядів, рец. і заміток учений опубл. у зх.укр. періодиці: „Записках НТШ“, „Українському слові“, „Культурі“, „Шляхах“, „Ниві“, „Книзі“, „Україні“ (Київ), у виданнях т-ва „Просвіта“. На їх стор. з’явилися такі публікації І. Калиновича: серія покажчиків з україніки „Українознавчі матеріали в російських журналах“ (1912), „Німецькі наукові причинки по українознавству за 1924“ (1914), „Шведська преса про нас“ (1915), „Польські наукові причинки по українознавству (за 1914—1916)“ (1916), „Бібліографічні звістки. Uсrainica в чужих мовах і виданнях за 1924 р.“ (1925), „Uсrainica в англійській мові“ (1925), „Uсrainica в старих часописах“ (1927); поточний облік укр. друк. продукції, започаткований ученим у рубриці „Всеукраїнська бібліографія за 1923 (Спроба систематичної бібліографії)“ (1923); різноплановий бібліограф. мат-л, зібраний у реєстрах праць п. н. „Огляд „воєнної“ української бібліографії (За час першого року світової війни)“ (1915) та „Важніші жерела до історії Українських Січових Стрільців“ (1917), „Українська преса і видавництва за 1923 р.“ (1924).

Розвідки І. Калиновича стосувалися також діяльности укр. наук., осв. і культ. установ: „Бібліографія видань Наукового Товариства ім. Т. Г. Шевченка за 50 літ (1873—1923)“, „Спис видань товариства „Просвіта“ у Львові, 1868—1924 рр.“ (1926) та „Покажчик української культури за 1925 рік“ (1926). Персональній Б. присвячена робота „Поазбучний спис творів Михайла Яцкова (1900—1917)“ (1917), у яку ввійшли повісті, нариси, опо відання, збірки новел і перекладів, а також літературно-крит. та публіцист. статті письменника. Крім поодиноких видань, до Б. включено статті з часоп. і збірників укр., польс. та чес. мовами — всього 166 назв.

Б. була важливою складовою багатопланової наук. діяльности З. Кузелі (1882—1952) — видатного укр. етнолога, бібліографа, мовознавця, д. чл. НТШ (з 1909), чл. Бібліограф. комісії (з 1909), голови Т-ва в діаспорі (1949—50).

З. Кузеля зацікавився Б. ще під час навчання у Віден. ун-ті. Працюючи в університет. б­ці, він збирав і поповнював чужомов. українозн. Б.: опрацював часоп. та період. вид. зх.європ. та слов’ян. мовами, публікації віден., мюнхен., праз., загреб. академій, рідкісні збірники ХVII—XVIII ст. Від 1904, за дорученням М. Грушевського, подавав, як згадувалось, до „Записок НТШ“ у відділі „Наукова хроніка“ огляди „Антропольоґія, археольоґія і етноґрафія в західноевропейській науковій літературі останніх років“, у яких проаналізував важливі публікації, вміщені у європ. наук. журн. 1906—09 вчений співпрацював з австрій. бібліограф. часоп. „Zeitschrift f?r ?sterreichische Bibliographie“, у якому вів відділ слов’ян. Б., публ. рец. і бібліограф. огляди у часоп. „Rocznik Slawistyczny“ (Краків) тощо.

1908 З. Кузеля став ініціатором створення Бібліограф. комісії. Він звернувся до Т-ва з листом „В справі української бібліографії“, у якому обґрунтував потребу створення бібліограф. т-ва, детально виклав міркування стосовно завдань, що повинні ставитися перед бібліографами, і як їх краще виконати. Автор зауважував, що „було б дуже конечним, щоби Товариство ім. Шевченка, як найповажніша і найбільше до того покликана українська научна інституція, в порозумінні з Українським Науковим Товариством у Києві, взяло на себе важну задачу, зарадити усім бракам на тім полі і зладити повний та критичний покажчик української літературної та научної продукції, а поки що доповнити дотеперішні бібліографії і вести їх стало далі“.

Окрім ґрунтовних оглядів публікацій у часоп., бібліограф. спадщина З. Кузелі представлена персональною Б. Б. Лепкого (1924), вузькоспеціалізованими покажчиками „Нові праці над історією початків славянства“ (1903), „Українські похоронні звичаї й обряди в етнографічній літературі. Огляд студій і бібліоґрафія“ („Етнографічний збірник“, 1912), „Спис важнішої літератури про кобзарські думи й про кобзарів“ (1923), Б. осн. л-ри про Унію у зб. „Україна і церковна унія“ п. н. „Bibliographie der wichtigsten Literatur ?ber die Union der ?stlichen Kirche mit Rom“ (1930), Б. чужомов. л-ри про Україну від 1944 „Нові книжки в чужих мовах про Україну й сумежні краї і народи“ (1949), каталогами вид-в, рец. й оглядами в „Записках НТШ“ (1901—09) та у вітчизняній і зарубіжній періодиці.

Вагомий внесок у розвиток бібліограф. студій в Україні здійснив М. Кордуба (1876—1947) — історик, бібліограф, громад. діяч, д. чл. НТШ (з 1903), чл. Бібліограф. комісії (з 1922), голова Історично-філос. секції Т-ва (1922—34). Істор. Б. вчений зацікавився ще у студент. роки: спочатку за сприяння свого наставника М. Грушевського, а згодом і з власної ініціативи опубл. кілька десятків рец. (переважно в „Записках НТШ“, в часоп. „Kwartalnik Historycznу“, „Zeitschrift f?r osteurop?ische Geschichte“) на праці укр., нім., рос., польс. учених. Брав акт. участь у роботі Бібліограф. комісії як референт б­ки Т-ва, під час чергувань у ній описував нові надходження л-ри. З другої пол. 90-х рр. XIX ст. М. Кордуба систематично реферує істор. та історико-етнограф. журн.: „Byzantinische Zeitschrift“, „Zeitschrift f?r ?sterreichische Volkskunde“, „Zeitschrift f?r osteurop?ische Geschichte“ та ін. З 1896 М. Кордуба на замовлення М. Грушевського надсилає до „Записок НТШ“ ґрунт. історіограф. „Огляди західноевропейської літератури по культурній і політичній істориї, істориї літератури та штуки“, що друк. впродовж 1898—1901 у розд. „Наукова хроніка“. Це був надзвичайно ретельний відбір і аналіз істор. праць, опубл. у Зх. Європі.

1910 М. Кордуба опубл. відозву „В справі нашої бібліографії“, де пропагував складання поточної укр. Б., що мала б реєструвати всі укр. вид. на території Росії, Австро-Угорщини та поза їх межами.

Ретроспективному огляду укр. істор. л-ри присвячено дві великі критико-бібліограф. праці М. Кордуби: „La litt?rature historique ukrainienne en pologne et dans l’?migration ukrainienne. Compte-rendu 1927—1928“ (1929) та „La litt?rature historique sovi?tique-ukrainienne. Compte-ren-du 1917—1931“ (1938). Праці вченого, надрук. франц. мовою у закордонних фахових вид., ознайомили з надбаннями укр. істор. науки не лише вітчизняних, а й європ. дослідників.

Гол. Б. д. М. Кордуби стала „Бібліографія історії України“, мат-ли до якої вчений збирав понад 25 років (зберігається у вигляді рукопис. картотеки). Це багагатогалузева українозн. Б. (вміщує різнобічні мат-ли також до історії сусідніх країн), яка охоплює публікації від ХVІ ст. до 1941. З-поміж провідних діячів НТШ зацікав. Б. д. виявив також І. Кревецький (1883—1940) — історик, книгознавець, бібліограф, публіцист, редактор, багаторічний дир. Б-ки НТШ. Основу бібліограф. спадщини вченого становлять критико-бібліограф. дослідження та рец. Найбільша кількість бібліограф. розвідок І. Кревецького опубл. на стор. 3-х львів. часоп.: „Записок НТШ“, ЛНВ та „Нової зорі“. Ґрунтовним дослідженням мат-лу відзначалися його „Український видавничий рух за 1903 р.“ (1904), „Нові видання по бібліографії українсько-білоруських стародруків“ (1908), „Початки преси на Україні (1776—1850)“ (1927), огляди видань вид­ва „Червона Калина“.

Працюючи в Бібліограф. комісії від поч. її створення, І. Кревецький серед пріоритетів поряд зі створенням бібліографії бачив також і якнайповніше комплектування бібліотеч. фонду. Дослідник був автором вст. сл. до 1-го т. „Матеріялів до української бібліоґрафії“ (1909), у якому накреслив вид. плани комісії, обґрунтовував потребу створення укр. Б. XV—XVIII ст. та формування бібліограф. реєстру з окр. галузей українознавства. Учений також підгот. до друку 4-й т. незавершеної праці І. Левицького „Українська бібліоґрафія Австро-Угорщини за 1894 р.“ Окр. стор. бібліограф. зацікав. І. Кревецького була мемуаристика. У часоп. „Неділя“, „Громадський вісник“ і „Стара Україна“ він помістив бл. 20 публікацій про давню і новітню укр. (частково польс. і рос.) мемуаристику: „Наша мемуаристика“ (1911), „Українська мемуаристика, сучасний стан і значення“ (1919), „Нова російська мемуаристика“ (1930), „Польська мемуаристика в ХІХ—ХХ ст.“ (1930), „Російська мемуаристика від ХІІ-ого до ХVІІІ­ого ст.“ (1930).

І. Кревецький мав безпосередній стосунок до створення реґіон. Б. Його мат-ли увійшли до критико-бібліограф. покажчика „Часописи Поділля“ (1928), вид. Вінн. філією Всенар. б-ки України при УАН та Кабінетом виучування Поділля.

Дослідженню мат-лів, переважно з істор. Б., присвячені публікації І. Крип’якевича (1886—1967) — видатного історика, книгознавця та бібліографа, д. чл. НТШ у Львові, акад. АН УРСР, чл. Бібліограф. комісії, співорганізатора Укр. т­ва бібліофілів у Львові. Вчений зробив вагомий внесок у теорію і практику бібліограф. діяльности. Ще у студент. період він вважав Б. ключем до опрацювання певних істор. праць. Як і більшість учнів М. Грушевського, брав акт. участь у роботі бібліограф. відділу „Записок НТШ“, у якому з 1905 з’являються рец. та опрацьовані дослідником огляди періодики: „Діла“, „Ниви“, „Руслана“, „Буковини“, „Каменярів“, „Учителя“, „Прапора“, „Письма з „Просвіти“, „Записок НТШ“ тощо, польськомов. спец. журн. „Przegl?d Historyczny“, „Wiadomo?ci Numizmatyczno-Archeologiczne“, „Przewodnik Naukowy i Literacki“ (1905—12). 1913 короткі бібліограф. відомості про нову укр. книгу вчений подавав також на стор. „Ілюстрованої України“ („Видання з історії України“, „Нові книжки з поля культури“, „Нові книжки“).

З поч. 1920-х рр. І. Крип’якевич опубл. кілька бібліограф. праць з історії України: 1923 в „Історичному віснику“ вміщено його „Бібліографію української історії 1922—1923“, тоді ж у підгот. вченим літографованому посібнику для студентів-істориків УТУ у Львові „Українська історіографія ХІХ—ХХ ст.“ надрук. окр. розд. „Бібліографія української історіографії ХІХ—ХХ ст.“

Певний поштовх до розвитку істор. Б. в Галичині дав історико-культурол. журн. „Стара Україна“, в якому І. Крип’якевич опубл. кілька книгозн. розвідок, а також історико-бібліограф. ст. „Мемуари українців XVI—XVIII ст.“, де узагальнив праці козацької доби. Водночас у „Запис ках НТШ“ (т. СXLIV—CXLV) надрук. його бібліограф. ст. „Нові праці з історії Гетьманщини XVII—XVIII в. (публікації 1924—1926 рр.)“, що стала, на думку самого автора (та деяких дослідників), доповненням і продовженням „Української історичної бібліографії“ (1924) І. Калиновича; у т. CXLIX опубл. бібліограф. огляд „Історичні видання Української Академії Наук у Київі 1926—1927 pp.“ (1928). Ін. історико-бібліограф. розвідкою дослідника був огляд з історії України за 1921—26 („L’?tat actuel de L’Historiographie ukrainienne. Compte-rendu 1921—1926“ (1928), виголошений 1927 на конференції істориків Сх. Європи у Варшаві. 1937—39 І. Крип’якевич співпрацював із бібліолог. журн. „Українська книга“, в якому опубл. кілька досліджень з історії укр. книгодрукування та бібліотеч. справи, напр., „Каталог бібліотеки Львівської Ставропігії в 1629 р.“ (1937) і „Український екслібрис XVIII в. (каталог)“ (1937).

Б. особистостей у доробку вченого представлена насамперед публікаціями „Археоґрафічні праці Миколи Костомарова“ (1918), „Василь Чернецький і його історично-краєзнавчі праці“ (1939) та посмертною згадкою „Степан Томашівський“ (1931). Власне половину некролога — три з шести стор.— становив „Реєстр головних друкованих праць покійного С. Томашівського“, до якого увійшли монографії та статті відомого вченого, друк. в часоп. і збірниках укр. й польс. мовами, присвячені насамперед козаччині XVII—XVIII ст., проблемам політ. думки в Україні.

І. Крип’якевич був також організатором бібліограф. справи. Від поч. заснування Бібліограф. комісії брав акт. участь у її засіданнях, був співорганізатором Укр. т-ва бібліофілів у Львові, як ред. „Записок НТШ“ планував відновити у них бібліограф. відділ та й загалом активізувати справу системат. опрацювання укр. істор. Б. Наприкін. 1920-х рр. І. Крип’якевич, за посередництва М. Грушевського, організовував силами діячів НТШ бібліограф. мат-ли для редакції журн. „Україна“.

На схилі життя вчений передав до відділу історії України Ін-ту сусп. наук АН УРСР власну бібліограф. картотеку про міста й села Галичини, яку активно використовували колеги та учні під час підгот. багатотомної „Історії міст і сіл УРСР“. Картотеку вченого доповнює цінна картотека мат-лів з історії Холмщини.

З-поміж діячів НТШ мол. покоління критико-бібліограф. студії активно проводили М. Андрусяк (1902—85) та Є.­Ю. Пеленський (1908—56), яких обрано чл. Бібліограф. комісії у 1932. Наприкін. 1920-х рр. до бібліограф. та книгозн. роботи долучився М. Андрусяк. На замовлення редакції журн. „Україна“, під кер. І. Крип’якевича, вчений підгот. зх.укр. Б. за 1928, частково опубл. у 2-х вип. часоп. (1929). Також зібрав інформацію про видання першої пол. 1929 і надіслав М. Грушевському, але подальший друк не дозволила цензура. 1937 став співробіт. і дописувачем бібліолог. часоп. „Українська книга“. М. Андрусяк, досліджуючи укр. книговидання, гол. увагу акцентував на історіограф. напрямах, наук. осередках і вид-вах, на розвитку нац. істор. думки як у Наддніпрянській Україні та Галичині, так і в еміґрації: „Українська історіографія за останнє десятиліття (1921—1930)“, (1932), „Досягнення і завдання сучасної української історіографії“ (1934), „З новішої історіографії української книги“ (1937), „Післявоєнна історіографія української книги“ (1937).

Одним із провідних бібліографів серед діячів НТШ першої пол. ХХ ст. був Є.­Ю. Пеленський. З поч. 1930­х рр. дослідник активно включився в роботу Бібліограф. комісії (з 1932), з 1934 — її секретар, а з 1935 — заст. голови. Одночасно він був ініціатором створення Т-ва укр. бібліофілів у Львові та став його головою. Згодом, в еміґрації 1947 очолив Бібліол. ін-т, що був створ. при відновленому НТШ.

Найважливішою працею у бібліограф. доробку Є.-Ю. Пеленського є „Бібліографія української бібліографії“ (1932). Ця робота була одним із перших зразків Б. другого ступеня в Україні. Незважаючи на певні хиби та пропуски л-ри, вона отримала позитивну оцінку рецензентів В. Дорошенка, П. Зленка, І. Огієнка та ін. Ще одним галузевим метабібліограф. посібником ученого була „Бібліографія української мовознавчої бібліографії“. Ін. вагомим його Б. д. стала „Uсrainica в західно-европейських мовах“ (1948), опубл. вже в еміґрації як CLXIII т. „Записок НТШ“, а згодом перевид. нім. мовою „Ucrainica: Ausgew?hlte Bibliographie ?ber die Ukraine in west-europ?ischen Sprachen“ (1948). Цей покажчик складався з 12 розд., які охоплюють 2600 праць анг., нім., франц. та італ. мовами укр. та зарубіжних авторів. 1936 Є.­Ю. Пеленський видав у Львові бібліограф. працю „Українська краєзнавча бібліографія Галичини, Волині та Закарпаття. Українські книжки за 1900—1935 рр.“ (1936), в якій подано 157 одиниць вид. За авторства Є.-Ю. Пеленського у різних часоп. вийшли також „Матеріали до бібліографії Б. Лепкого (Список видань, що вийшли осібними книжками)“ (1933), „До питання про бібліографію стародруків“ (1934), „Українська Педаґоґічна Бібліоґрафія“ (1939) та ін.

Бібліограф. покажчики рукоп. і стародруків, бібліотеч. збірок, описи рідкісних книжк. колекцій публ. І. Свєнціцький: „Описание иноязычных новейших карпато-русских рукописей библиотеки Народного Дома во Львове“ (1904), „Церковно- и русско-славянския рукописи Публичной библиотеки Народного Дома во Львове“ (1904), „Опис рукописів Народного Дому з колекції Ант. Петрушевича“ (1906—1911), „Опись музея Ставропигійскаго Института во Львове“ (1908), „Каталог книг церковно-славянской печати“ (1908) і „Початки книгопечатаня на землях України“ (1924). Огляди каталогів вид. установ та книгарень, у яких розписано серійні вид., також опубл. Т. Баландюк та Р. Лукань „Катальоґ книгарні Наукового Товариства імені Шевченка у Львові. Історія“ (1936); Р. Лукань — „Орден Чину св. Василія Великого: Спис книжок видавництва Чину св. Василія Великого в Жовкві“ (1936), „Катальоґ видань Українського наукового інституту в Варшаві. 1930—1938“ (1938).

Досліджували історію, теорію, методологію Б. та книгознавства, розробляли різноманітні галузеві покажчики і представники укр. культурно-наук. еміґрації: Л. Биковський, В. Біднов, П. Богацький, Д. Дорошенко, П. Зайцев, П. Зленко, І. Огієнко, С. Сірополко. Важливу роль у проведенні історико-бібліограф. досліджень відігравало Укр. т-во прихильників книги (1926) в Празі, яке очолював проф. С. Сірополко, відомий дослідник питань історії, теорії, методики Б. та книгознавства. При т­ві працювала Бібліотечно-бібліограф. комісія: голова В. Січинський, секретар П. Зленко, які з 1933 також були обрані чл. Бібліограф. комісії. Друк. органом УТПК був часоп. „Книголюб“ (1926—32). На стор. журн. оприлюднювалися покажчики й огляди істор. л-ри укр. та чес. бібліографів, публ. статті з питань історії і теорії Б. В. Біднова, Ю. Меженка, В. Сімовича та ін. Розвитку істор. Б. сприяли студії П. Зленка: „Бібліографічний покажчик наукових праць української еміграції, 1920—1930“ (1932), „Приватні бібліотеки на Україні“ (1937), „Симон Петлюра“ (1939). Л. Биковський редагував та друкував бібліограф. період. та неперіод. вид. в еміґрації „Українське книгознавство“ (1922), бібліотеч. журн. Варшав. міської публ. б-ки (1929—38), публ. ст. про досягнення укр. і чес. Б. „Українська бібліографія на еміграції“ (1922), „Замітки про чеську бібліографію“ (1927) тощо.

Серед бібліограф. покажчиків із мовознавства донині не втратили свого значення праці І. Огієнка (1882—1972): спеціалізовані галузеві покажчики „Українська мова в „Записках ВУАН“: Бібліографічний огляд“ (1934) та „Українська мова. Бібліографічний покажчик літератури до вивчення української мови. Порадник студентам, вчителям і всім тим, хто бажає найкраще вивчитися українській мові“ (1918), де, зокрема, описано найголовніші покажчики книжк. видань у періодиці укр. і зарубіжних авторів, що засвідчували багатство та давність укр. мови. Крім мовозн. проблем, у працях І. Огієнка ґрунтовно розроблені також питання Б. стародруків — „Програма опису кирилівських стародруків“ (1932).

У міжвоєнні роки укр. Б. збагатилася також публікаціями Д. Дорошенка „Огляд української історіографії“, І. Шендрика „Матеріяли до бібліоґрафії Січових Стрільців“, В. Біднова „Релігійні видання на Україні в 1917—1919 рр.“, О. Гуцала „Ukrainica. Книжки й неперіодичні видання років 1914—1917“, В. Сімовича „Таборові видання під час світової війни“ та „Бібліографія творів О. Кобилянської“, С. Сірополка „Книгознавство на Великій Україні“, „Книгознавство в Галичині“, В. Січинського „Чужинці про Україну: Вибір з описів подорожей по Україні та інших писань чужинців про Україну за десять століть“, П. Зайцева „Нові матеріали до біографії й творчості Шевченка“ тощо.

Част. бібліограф. праць укр. дослідників не опубл. і збереглась як рукопис. картотеки в архів. фондах різноманітних установ. Насамперед це великий масив бібліограф. мат-лу І. Калиновича („Всеукраїнська бібліографія“, „Бібліографія періодики 1816—1916“, „Бібліографія ХІХ ст. за 1804—1900“ та ін.), мат-ли І. Левицького до „Української бібліоґрафії Австро-Угорщини за 1894—1900“, окр. праці В. Дорошенка („Західноукраїнська бібліографія 1911—1913“), І. Кревецького („Українська мемуаристика 19—20 ст.“), М. Андрусяка („Бібліографія до історії України“, „Бібліографія до історії визвольних змагань“). Великі рукопис. картотеки залишили М. Кордуба („Бібліографія історії України“) та І. Крип’якевич („Історія міст і сіл України“). У деяких випадках бібліограф. спадщина укр. учених була знищена в роки лихоліть та воєн, як, зокрема, українозн. мат-ли З. Кузелі, що налічували понад 50 тис. бібліограф. позицій.

Див. Бібліографічна комісія Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, Бібліографічне бюро Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, Бібліографічний опис друкованих видань та рукописів у Науковому товаристві ім. Шевченка.

Осн. вид.: Лазаревський А. М. Опыт указателя источников для изучения Малороссийского края в историческом и географическом отношениях. Чернигов, 1853, 48 с. (Відбиток з „Черниговских губернских ведомостей“, 1853, № 45—46); Левицький І. Галицко-руская библіографія ХІХ-го столетія с увзглядненіем руских изданій, появившихся в Угорщине и Буковине (1801—1886). Львов, 1888, т. 1: Хронологическій список публікацій [1801—60]. ХХІІ + 162 с.; Львов, 1895, т. 2: Хронологическій список публікацій [1861—86]. 736 с.; його ж. Галицько-руська бібліоґрафія за роки 1772—1880 // Записки НТШ. Львів, 1903, т. LII, кн. ІІ, с. 1—44; його ж. Реєстр наукових і літературних праць проф. М. С. Грушевського до року 1905 // Науковий збірник, присвячений проф. Михайлові Грушевському учениками й прихильниками з нагоди його десятилітньої наукової праці в Галичині (1894—1904). Львів, 1906, с. 1—50; його ж. Українська бібліоґрафія Австро-Угорщини за роки 1887—1900. Львів, 1909, т. 1 [1887—89]. Х + 290 с. (Матеріяли до української бібліоґрафії, т. 1); Львів, 1910, т. 2 [1890—91]. 262 с. (Матеріяли до української бібліоґрафії, т. 2); Львів, 1911, т. 3 [1892—93]. 291 с. (Матеріяли до української бібліоґрафії, т. 3); Линниченко І. Критический обзор новейшей литературы по истории Галицкой Руси // ЖМНП, 1891, № 5, отд. 2, с. 147—70; № 6, с. 454—92; № 7—8, с. 125—71; Франко І. Biblioteka etnograficzna // Katalog dzia?u etnograficznego Powszechnej Wystawy Krajowej. Lw?w, 1894, s. 23—24; його ж. „Правда“, письмо наукове і літературне. Від 1867 до 1883 р. // Літературний збірник в доп. ХІІІ річника часописи „Правда“. Львів, 1894, с. 271—315; К[ордуба М.] Огляд часописей за 1895—1896. Часописи, видавані поза Україною: Zeitschrift f?r ?sterreichische Volkskunde / Redigirt von Dr M. Haberlandt. Wien; Praha, Jahr I; Ethnologische Mittheilungen aus Ungarn / Illustrirte Monatschrift f?r die V?lkerkunde Ungarns, redigirt v[on] Prof[essor] Dr A. Hermann. Pescht, 1895; Byzantinische Zeitschrift // Записки НТШ. Львів, 1896, т. XIV, кн. VI, с. 37—40; його ж. Zeitschrift f?r ?sterreichische Volkskunde // Там само, 1897, т. ХХ, кн. VI, с. 35—37; його ж. Огляд західно-европейської літератури по культурній і політичній істориї, істориї літератури та штуки в 1897—1899 рр. // Там само, 1898, т. ХХІІ, кн. ІІ, с. 1—42; т. XXV, кн. V, с. 31—80; 1899, т. XXVIII, кн. ІІ, с. 1—36; т. XXIX, кн. ІІІ, с. 1—31; 1900, т. ХХХІІІ, кн. І, с. 1—31; т. XXXVII, кн. V, с. 1—28; т. XXXVIII, кн. VI, с. 26—38; 1901, т. XXXIX, кн. І, с. 1—60; його ж. La litt?rature historique ukrainienne en рologne et dans l’?migration ukrainienne. Compte-rendu 1927—1928 // Bulletin d’Information des sciences historiques en Europe Orientale. Varsovie, 1929, vol. 1, fasc. 1—2, p. 73—119; його ж. La litt?rature historique sovi?tique-ukrainienne. Compte-rendu 1917—1931. Varsovie, 1938, 277 p.; Спис творів Івана Франка за перше 25-літє єго літературної діяльності. 1874—1898 / Зладив М. Павлик. Львів, 1898, 127 с.; Огляд часописей за 1897 р.: часописи, видавані на росийській Україні: Г[натюк] В., К[оренець] Д., [Грушевський М]. Кіевская Старина // Записки НТШ. Львів, 1898, т. ХХV, кн. V, с. 1—9; Кревецький І. Український видавничий рух в 1903 р. // ЛНВ, 1904, т. 25, с. 121—33; його ж. Українська мемуаристика, сучасний стан і значення. Кам’янець, 1919, 32 с.; його ж. Нова російська мемуаристика // Нова зоря, 1930, 9 лют., ч. 10, с. 6—7; його ж. Польська мемуаристика в ХІХ—ХХ ст. // Там само, 26 січ., ч. 6, с. 6—7; його ж. Російська мемуаристика від ХІІ­ого до ХVІІІ-ого ст. // Там само, 2 лют., ч. 8, с. 6—7; Т[омашівський] С. Университетскія Изв±стія (киевские) // Записки НТШ. Львів, 1898, т. ХХV, кн. V, с. 9; Х. Записки императорскаго Харьковскаго университета; Труды Кіевской Духовной Академіи // Там само, с. 9—13; С[ицінський] Ю. Кіевскія Епархіальныя В±домости; Волынскія Епархіальныя В±домости; Подольскія Епархіальныя В±домости; Кишиневскія Епархіальныя В±домости; Черниговскія Епархіальныя Изв±стія; Полтавскія Епархіальныя В±домости; Екатеринославскія Епархіальныя В±домости; Курскія Епархіальныя В±домости; Воронежскія Епархіальныя В±домости; Холмско-Варшавскій Епархіальный В±стник // Там само, с. 13—24; Ш[раг] І. Земскій Сборник Черниговской губерніи (Год XXIX) // Там само, с. 24—28; Л. П. Сборник Херсонскаго земства (Год XXX) // Там само, с. 28—30; Грушевський М. Огляд літератури по історії України // Грушевський М. С. Історія України-Руси. Львів, 1905, т. 2, с. 552—85; Дорошенко В. Український науковий рух в 1910—1912 р. // ЛНВ, 1911, т. 53, кн. 2, с. 361—72; 1912, т. 57, кн. 2, с. 338—53; т. 61, кн. 2, с. 361—74; кн. 3, с. 505—28; його ж. Наукове товариство ім. Шевченка у Львові (1873—1892—1912): [Бібліограф. покажчик]. К.; Львів, 1913, 88 с.; його ж. Український науковий рух в 1913 р. // Україна, 1914, № 1, с. 99—111; № 2, с. 75—87; його ж. Литература украиноведения за 1912 г. Пг., 1914, 64 с. (Отдельный оттиск из издания: „Обозрение трудов по славяноведению“, 1912, вып. III); його ж. Спис творів Івана Франка з додатком статей про нього і рецензій на його писання. Львів, 1918, вип. 1, ІХ + 184 с. (Матеріяли до української бібліоґрафії, т. 4); його ж. Огляди літератури по Шевченкознавству за 1914—1924 рр. // Стара Україна, 1925, № 3—4, с. 72—80; його ж. Шевченкознавство за останнє десятиліття, 1914—1924. Львів, 1925, 8 с.; його ж. Шевченкознавство в 1925 р. // Славянская книга, 1926, ч. 4—5, с. 215—20; його ж. Огляд українського наукового руху поза межами УСРР // Україна, 1927, кн. 5 (24), с. 131—50; його ж. Найновіша література про П. Куліша. Інформативний огляд видань і розвідок за останні пятьнацять літ, 1914—1928 рр. // Записки НТШ. Праці Історично-філол. секції. Львів, 1928, т. CXLVIII, с. 307—34; його ж. Українознавство поза межами УСРР за рік 1927 // Україна, 1929, берез.—квіт. (кн. 33), с. 102—26; його ж. Українознавство поза межами УСРР в 1928 році // Україна, 1930, лип.—серп. (кн. 42), с. 119—42; його ж. Ґете в українських перекладах, переспівах та наслідуваннях: Спроба бібліографії. З нагоди століття смерті великого німецького письменника. Львів, 1932, 12 с. (Матеріяли до української бібліоґрафії, т. 6); його ж. Покажчик видань Шевченкових творів та спис бібліографічних праць про Шевченка // Шевченко Т. Повне вид. тв.: У 16 т. Варшава; Львів, 1939, т. 16, 352 с.; Калинович І. Огляд „воєнної“ української бібліографії (За час першого року світової війни) // Укр. слово, 1915, № 51, с. 53—59, 61, 65, 72, 76, 80—81, 83, 111—15; його ж. Шведська преса про нас // Там само, № 95—96; 1916, № 162, 173, 199; його ж. Польські наукові причинки по українознавству // Шляхи, 1916, верес.—жовт., с. 662—66; його ж. Важніші жерела до історії Українських Січових Стрільців (бібліограф. причинок) // Стрілецький календар-альманах на рік 1917. Львів, 1917, с. 152—57; його ж. Поазбучний спис творів Михайла Яцкова (1900—1917) // Далекі шляхи. Львів, 1917, с. 89—98; його ж. Всеукраїнська бібліографія за 1923 (Спроба систематичної бібліографії) // Книжка, 1923, ч. 1—5, с. 58—63; ч. 6—10, с. 162—88; його ж. Бібліографія українознавства за 1914—1923 рр. Львів, 1924, вип. 1: Історія України, 59 с. (Матеріяли до української бібліоґрафії, т. 5); його ж. Українська мемуаристика 1914—1924 рр. Бібліографічний реєстр // Стара Україна, 1924, ч. 9—10, с. 145—50; його ж. Українська преса і видавництва за 1923 рік. Львів; К., 1924, 16 с.; його ж. Uсrainica в англійській мові // Україна, 1925, кн. 3 (12), с. 186—87; його ж. Бібліографічні звістки. Uсrainica в чужих мовах і виданнях за 1924 р. // Культура, 1925, № 3, с. 115—22; № 4, с. 99—107; його ж. Німецькі наукові причинки по українознавству за 1924 // Там само, № 6—7, с. 98—112; його ж. Спис видань товариства „Просвіта“ у Львові, 1868—1924 рр. Львів, 1926, 48 с.; його ж. Uсrainica в старих часописах // Україна, 1927, кн. 3 (22), с. 199—202; Різниченко В. На руїнах минулої слави Батурина: Матеріяли для бібліографії Батурина. К., 1915, 31 с.; Гуцало О. Uсrainica. Книжки й неперіодичні видання років 1914—1917 // Наше минуле, 1918, № 1, с. 192—210; Дорошенко Д. Українське письменство в 1918 р. // Нова рада, 1918, 9 січ.; його ж. Огляд української історіографії. Прага, 1923, 221 с.; Крипякевич І. Археоґрафічні праці Миколи Костомарова // Записки НТШ. Львів, 1918, т. CXXVI—CXXVII, с. 105—40; його ж. Бібліографія української історії (1922—1923) // Істор. вісник, 1923, ч. 2—3, с. 35—38; його ж. Українська історіографія ХІХ—ХХ ст. Львів, 1923, 66 с.; його ж. Мемуари українців XVI—XVIII ст. // Стара Україна, 1924, ч. 9—10, с. 126—32; його ж. Огляд української історіографії в 1924 році // Новий час, 1925, № 1 (7 січ.), с. 23—25; його ж. Нові праці з історії Гетьманщини XVII—XVIII в. Публікації 1924—1926 p. // Записки НТШ. Праці Історично-фільос. секції. Львів, 1926, т. CXLIV—CXLV, с. 259—71; його ж. L’?tat actuel de L’Historiographie ukrainienne // Conf?rence des Historiens des Etats de L’Europe Orientale et du Monde Slave. Varsovie, le 26—29 juin 1927. Partie II. Compte-rendu et Communications. Varsovie, 1928, t. 2, p. 109—14; його ж. Степан Томашівський // Записки НТШ. Праці Історично-філос. секції. Львів, 1931, т. CLI, с. 225—30; його ж. Український екслібрис XVIII в. (каталог) // Укр. книга, 1937, № 4—5, с. 110—11; його ж. Каталог бібліотеки Львівської Ставропігії в 1629 р. // Там само, № 7—8, с. 157—66; Огієнко І. Українська мова. Бібліографічний покажчик літератури до вивчення української мови. К., 1918, 88 с.; його ж. Програма опису кирилівських стародруків // Книголюб (Прага), 1932, кн. 1—2, с. 11—31; Зайцев П. Нові матеріали до біографії й творчості Шевченка // Наше минуле, 1919, № 1—2; Бібліографія. Нові видання // Книжка, 1921, ч. 1, с. 7—9; ч. 2, с. 10—12; ч. 3, с. 58—59; ч. 4—6, с. 100—05; 1922, ч. 1—3, с. 34—37; ч. 4—7, с. 88—89; ч. 8—10, с. 142—43; Биковський Л. Українська бібліографія на еміграції // Українське книгознавство. Подєбради, 1922, зб. 1, с. 3—32; Кузеля З. Спис важнішої літератури про кобзарські думи й про кобзарів // Ємець Василь. Кобза та Кобзарі: З бібліограф. додатком З. Кузелі. Берлін, 1923, с. 100—11; його ж. Каталог „Українського Слова“. Берлін, 1923, 32 с. (Бібліотека „Українського Слова“); його ж. Бібліографія писань Богдана Лепкого // Золота Липа: Ювілейна збірка творів Богдана Лепкого з його життєписом, бібліографією творів і присвятами. Берлін, 1924, с. 229—53; його ж. Bibliographie der wichtigsten Literatur ?ber die Union der ?stlichen Kirche mit Rom // Ukraine und die kirchliche Union. Bеrlin, 1930, S. 119—33; його ж. Нові книжки в чужих мовах про Україну й сумежні краї і народи // Сьогочасне й минуле (Мюнхен; Н.-Й.), 1949, № 1—2, с. 145—49; Свєнціцький І. Початки книгопечатаня на землях України. Львів; Жовква, 1924, 206 с.; Науково-дослідчий і науково-видавничий рух Радянської України. Бібліографічний огляд за 1926—1927 рр. // Україна, 1927, т. 22, кн. 3, с. 145—71; 1928, т. 31, кн. 6, с. 97—116; Бібліографічний реєстр українознавства за перше півріччя 1928 р. // Там само, 1929, т. 32, кн. 1—2, с. 133—71; Матеріяли до бібліографії друкованих праць акад. М. Грушевського за 1905—1928 / Упоряд. Д. Балика, О. Карпинська, Н. Козель, Н. Ципкіна та ін. К., 1929, 104 с. (Ювілейний збірник на пошану акад. М. С. Грушевського. К., 1929, т. 3); Андрусяк М. Українська історіографія за останнє десятиліття (1921—1930): І. Осередки і видавництва. II. Напрями // Літопис Червоної Калини, 1932, № 9, с. 20—22; № 10, с. 21—23; його ж. Досягнення і завдання сучасної української історіографії (Відчит на Шевченківській Академії НТШ) // Діло, 1934, 16—18 трав.; його ж. Післявоєнна історіографія української книги // Укр. книга, 1937, № 1, с. 25—30; його ж. З новішої історіографії української книги // Там само, № 2, с. 58—62; Пеленський Є.-Ю. Бібліографія української бібліографії. Львів, 1932, 198 с.; його ж. Матеріали до бібліографії Б. Лепкого (Список видань, що вийшли осібними книжками) // Дзвони, 1933, № 2, с. 90—95; його ж. Українська краєзнавча бібліографія Галичини, Волині та Закарпаття (Книжки за 1900—1935). Львів, 1936, 18 с.; його ж. Українська Педаґоґічна Бібліоґрафія. [Львів, 1939], 16 с.; його ж. Uсrainica в західно-европейських мовах. Мюнхен, 1948, 168 с.; Сірополко С. Українська бібліографія на еміграції // Книголюб (Прага), 1932, кн. 1—2, с. 418; Романенчук Б. Бібліографія української книжки Галичини, Волині, Буковини, Закарпаття та еміграції // Укр. книга, 1937, № 2, с. 62—64; № 3, с. 87—90; № 4—5, с. 119—28; № 7—8, с. 183—93; № 9—10, с. 210—18; 1938, № 2, с. 46—53; № 4, с. 75—80; № 8—10, с. 130—38; 1939, № 1, с. 16—26; Шендрик І. Матеріали до бібліографії Січових Стрільців. Львів, 1937, 61 с. (Матеріяли до української бібліоґрафії, т. 7); Шашкевич М. Передслів’я // Русалка Дністровая / Вст. ст., підгот. текстів і приміт. М. Й. Шалати. К., 1987, с. 27—29; Інвентарний опис особистого архіву Івана Калиновича / Опрацював Є. Гуменюк та ін. Львів, 1998, 211 с.; Бібліографія Записок Наукового товариства імені Шевченка. Томи І — ССХL. 1892—2000. Львів, 2003, 742 с.

Арх. дж.: АІУ НАН України. Архів: Картотека М. Кордуби „Бібліографія історії України“; Рукопис. картотека „Історія міст і сіл України“ І. Крип’якевича; ДАЛО, ф. 306, оп. 1, спр. 44 (бібліографічний покажчик І. Калиновича „Українська преса і видавництва за 1923 р.“); спр. 47 (бібліографічний покажчик І. Калиновича „Спис видань товариства „Просвіта“ у Львові 1868—1924“); ЛННБ України, від. рукоп., ф. 57 (Ка- линович І. Т.), спр. 39 („Бібліографія періодики 1816—1916 рр.“); спр. 48 („Всеукраїнська бібліографія ХХ ст. Матеріали для написання вступу“); спр. 65 (стаття І. Калиновича „Сучасний стан української бібліографії“); спр. 597 („Загальноукраїнська бібліографія“); спр. 598 („Бібліографія ХІХ ст.“ (хронологічна) за 1804—1900 рр.); спр. 719 („Спис видань товариства „Просвіта“ у Львові за 1868—1924 рр.“); спр. 765 („Бібліографія видань НТШ за 50 літ (1873—1923)“); спр. 766 („Видання товариства „Просвіта“ у Львові. Бібліографія за 1873—1924 рр.“); ф. 167 (Левицькі), спр. 281 (розрізнені матеріали роботи І. Левицького над „Українською бібліоґрафією Австро-Угорщини“; окремі бібліографічні виписки і записи Левицького, Кревецького та ін. осіб); ЦДІА України у Львові, ф. 309, оп. 1, спр. 1570 (бібліографічні картки для словника, складені Левицьким); спр. 2880 („Українська бібліографія“, складена І. Калиновичем (картотека); спр. 658 („Протоколи засідань членів Бібліографічної комісії Наукового товариства ім. Шевченка“); спр. 242, арк. 3—9 (З. Кузеля „В справі української бібліографії“); ф. 365, оп. 1; ф. 388, оп. 1, спр. 56 („Бібліографія до історії України“); спр. 57 („Бібліографія до історії визвольних змагань“); спр. 58 („Бібліографія до історії церкви“).

Літ.: Лунів А. Про значення бібліографії та її стан на Україні // Книжка, 1921, ч. 4—6; Грушевський М. Науково-дослідчий і науково-видавничий рух Радянської України в 1926 р. // Україна, 1927, кн. 3, с. 145—46; Карачківський М. Організація бібліографічної роботи при Редакції „України“ // Там само, 1928, т. 31, кн. 6, с. 213—15; Пеленський Є.-Ю. „Украинская литературная летопись“ — перший український книгознавчий журнал (1856—1860) // Укр. книга (Львів), 1938, № 1, с. 1—13; Крип’якевич І. П. Бібліографія історії України в дожовтневий період // УІЖ, 1958, № 5, с. 166—70; Гуменюк М. Бібліографічна діяльність І. Калиновича // Жовтень (Львів), 1960, № 6, с. 152—57; його ж. Бібліографічні товариства на Україні // Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР, 1965, № 2, с. 44—49; його ж. І. Т. Калинович як бібліограф // Архіви України, 1965, № 6, с. 52—55; його ж. Іван Франко і українська бібліографія // Радянське літературознавство, 1967, № 3, с. 63—67; його ж. Бібліографічна діяльність І. О. Левицького // Архіви України, 1968, № 6, с. 30—36; його ж. Українські бібліографи ХІХ — початку ХХ століття. Нариси про життя і діяльність. Х., 1969, 182 с.; Пчелинцева М. Іван Франко про завдання бібліографії (До питання про роль Франка у розвитку української бібліографії) // Іван Франко. Статті і матеріали. Львів, 1960, зб. 7, с. 461—83; її ж. Франко — бібліограф та видавець Шевченка // Тарас Шевченко: До сторіччя з дня смерті. К., 1961, с. 171—86; її ж. Взаємозв’язки Івана Франка та Михайла Комарова в галузі бібліографії // Бібліотекознавство та бібліографія. К.; Х., 1966, вип. 3, с. 83—94; Дорошенко В. Проф. Д-р Зенон Кузеля як бібліограф // Збірник на пошану Зенона Кузелі: Праці Філол. та Історично-філос. секцій / За ред. В. Янева. Париж; Н.-Й.; Мюнхен; Торонто; Сідней, 1962, с. 89—93; його ж. Іван Франко — бібліограф (Сторінки з історії української бібліографії) // Сучасність (Мюнхен), 1962, ч. 6 (18), с. 21—24; його ж. Є.-Ю. Пеленський — книгознавець і бібліограф // Визначні діячі НТШ: Євген-Юлій Пеленський. Життєписно-бібліографічний нарис / Редкол. Я. Падох, А. Курдидик, Р. Микитович. Львів, 1994, № 4, с. 27—32; Пісковий С. [Дашкевич Я.] М. М. Кордуба та його „Бібліографія історії України“ // Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР, 1963, № 6, с. 62—64; Корнєйчик І. І. Бібліографія в науковій діяльності І. Франка // Іван Франко. Статті і матеріали. Львів, 1965, зб. 12, с. 89—102; його ж. И. Я. Франко (1856—1916) // Украинские писатели — революционные демократы и библиография. М., 1969, с. 19—64; його ж. Історія української бібліографії. Х., 1971, 374 с.; Ясинський М. І. Михайло Комаров — бібліограф // Рад. літературознавство, 1965, № 11, с. 24—28; Міяковський В. Володимир Вікторович Дорошенко (1879—1963) (У п’ятиліття смерти) // Укр. історик (Н.-Й.; Мюнхен), 1969, № 1/3, с. 45—55; № 4, с. 30—37; Винар Л. Дмитро Дорошенко — видатний дослідник української історіографії і бібліографії // Там само, 1982, № 3—4 (74—75), с. 40—78; Ільницька Л. І. Українознавча бібліографія в Науковому товаристві ім. Т. Шевченка у Львові (1885—1939) // Библиотека — информатизация — наука. К., 1991, с. 39—41; її ж. Україніка НТШ як джерело національної бібліографії // Бібліотека Наукового товариства ім. Шевченка: Книги і люди. Львів, 1996, с. 67—77; її ж. Грушевський і становлення українознавчої бібліографії в Науковому товаристві ім. Шевченка у Львові // Записки ЛНБ України ім. В. Стефаника, 1998, вип. 6, с. 47—54; Кульчицька Т. Ю. Періодичні та серійні видання Наукового товариства імені Шевченка (1885—1939). Анотований покажчик. Львів, 1991; її ж. Іван Левицький — видатний український бібліограф (1850—1913) // Український альманах. 2000. Варшава, 2000, с. 229—32; її ж. Іван Омелянович Левицький (1850—1913) на тлі епохи // Іван Омелянович Левицький. Зб. наук. праць / Упоряд. Л. І. Ільницька, відп. ред. Л. І. Крушельницька. Львів, 2002, с. 15—25; Бутрин М. Л. Поточна бібліографічна інформація про українську книгу (за матеріалами галицьких журналів 30-х рр. XX ст.) // Українська періодика: історія і сучасність. Львів, 1995, с. 273—77; Королевич Н. Ф. Бібліографічна діяльність В. В. Дорошенка (1879—1963): Біобібліографічний нарис. Вип. 3. Видатні діячі української книги. К., 1995, 36 с.; його ж. Українські бібліографи ХХ ст. К., 1998, 328 с.; Мороз М. О. Видатний бібліограф і літературознавець Володимир Дорошенко // Бібліотека Наукового товариства ім. Шевченка: Книги і люди. Львів, 1996, с. 102—08; Ляхоцький В. Бібліографічна спадщина Івана Огієнка // Студії з архівної справи та документознавства. К., 1997, т. 2, с. 49—57; його ж. Бібліографія українознавства в працях Івана Огієнка // Проблеми вдосконалення каталогів наукових бібліотек: Матеріали Міжнар. наук. конференції. К., 14—17 жовт. 1997 р. К., 1997, с. 147—49; Клєщикова В. М. Часопис „Книгар“ — критико-бібліографічний журнал доби визвольних змагань // Архівна та бібліотечна справа в Україні доби визвольних змагань (1917—1921 рр.). К., 1998, с. 161—65; Арутюнова С. Бібліографія в житті та творчості Івана Огієнка // Вісник Книжкової палати, 1999, № 5, с. 35—37; її ж. Бібліографія в житті та творчості українського вченого І. Крип’якевича // Там само, 1999, № 9, с. 32—34; Геращенко М. Український вчений І. Крип’якевич та бібліографія // Бібліотечна планета, 1999, № 2, с. 19—21; Купчинський О. Рукописна спадщина Ярослава Падоха. Перелік справ особового архіву. Львів; Н.-Й., 2000, 42 с.; його ж. Бібліографія фундаментального видання Наукового товариства ім. Шевченка (Замість передмови) // Бібліографія Записок Наукового товариства імені Шевченка. Томи I—CCXL. 1892—2000 / Укл. В. Майхер. Львів, 2003, с. 3—30; Періодика Західної України 20—30-х рр. ХХ ст.: Матеріали до бібліографії / За ред. М. М. Романюка. Львів, 2000, т. 3, 324 с.; Черниш Н. І. Кревецький — книгознавець, видавець, бібліограф // Українська періодика: історія і сучасність. Львів, 2000, с. 460—68; її ж. Книгознавча діяльність І. Свєнціцького // Наук. праці НБУ ім. В. І. Вернадського, 2004, вип. 13, с. 150—72; її ж. З Україною в серці: Зенон Кузеля — бібліограф, етнограф, лексикограф // Друкарство, 2006, № 1, с. 62—66; Рубльов О. Іван Петрович. До співпраці Івана Крип’якевича з установами ВУАН // Іван Крип’якевич у родинній традиції, науці, суспільстві / Відп. ред. Я. Ісаєвич, упоряд. Ф. Стеблій (Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Зб. наук. праць, 8 / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України). Львів, 2001, с. 748—64; Смогоржевська І. Бібліографічна діяльність Дмитра Дорошенка // Вісник Книжкової палати, 2001, № 12, с. 42—45; її ж. Книгознавчі дослідження П. Зленка в часописі „Українська книга“ // Українська періодика: історія і сучасність: Доповіді та повідомлення 7 Всеукр. науково-теор. конференції. Львів, 17—18 трав. 2002 р. Львів, 2002, с. 703—08; її ж. Бібліограф української історії: [Про бібліографічну діяльність І. Калиновича] // Бібліотечний вісник, 2003, № 1, с. 36—40; її ж. Історико-бібліографічні дослідження І. Крип’якевича в українській періодиці // Українська періодика: історія і сучасність. Доповіді та повідомлення 8 Всеукр. науково-теор. конференції, Львів, 24—26 жовт. 2003 р. Львів, 2003, с. 842—48; її ж. Бібліограф за покликанням: [Про бібліографічну діяльність З. Кузелі] // Бібліотечна планета, 2004, № 2, с. 29—30; її ж. Українські дослідження рукописної і стародрукованої книжки 20—30-х років XX ст. (Західна Україна) // КС, 2004, № 1, с. 149—54; Вальо М. А. Фундатор української бібліографії // Іван Омелянович Левицький. Зб. наук. праць / Упоряд. Л. І. Ільницька. Львів, 2002, с. 7—15; її ж. Іван Калинович: життя і діяльність // Записки НТШ. Праці Філол. секції. Львів, 2003, т. CCXLVI, с. 509—22; Лиханова І. Г. Становлення національної бібліографії в Україні // КС, 2002, № 6, с. 80—92; Magocsi P. Nationalism and National Bibliography: Ivan E. Levyts’kyi and Nineteenth-Century Galicia // The Roots of Ukraіnian Nationalism. Galicia as Ukraine’s Piedmont. Toronto; London; Buffalo, 2002, p. 159—89; Рибчинська Н. „Галицько-руська бібліографія ХІХ ст.“ І. О. Левицького: принципи укладання // Іван Омелянович Левицький. Зб. наук. праць / Упоряд. Л. І. Ільницька. Львів, 2002, с. 26—35; її ж. Видавнича діяльність Бібліографічної комісії НТШ у Львові у галузі ретроспективної українознавчої бібліографії (1909—1939) // Записки ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України. Львів, 2004, вип. 12, с. 141—64; Цибенко І. П., Геращенко М. В. Книга та бібліографія в житті першого президента України // Вісник Книжкової палати, 2002, № 9, с. 31—33; Цибенко І. П. „Історія України-Руси“ М. С. Грушевського як зразок бібліографічної культури // Там само, 2003, № 1, с. 37—39; її ж. Бібліографічна основа історичних праць М. С. Грушевського // Наукові праці НБУ ім. В. І. Вернадського. К., 2003, вип. 11, с. 460—70; її ж. Бібліографічна культура у творчій спадщині М. С. Грушевського та її роль в історії української бібліографії // Там само, 2004, вип. 13, с. 61—73; її ж. Критико-бібліографічна діяльність Михайла Грушевського на сторінках „Записок НТШ“ та „Літературно-наукового вістника“ (Львівський період життя і творчості видатного вченого. 1894—1914 роки) // Вісник Книжкової палати, 2004, № 3, с. 30—35; її ж. Критико-бібліографічна діяльність Михайла Грушевського у виданнях Українського Наукового Товариства // Там само, № 6, с. 36—39; Зайцева З. І. „Записки Наукового товариства ім. Шевченка“: започаткування та шлях до академічного стандарту (1892—1914 pp.) // УІЖ, 2004, № 2, с. 104—12; № 5, с. 122—34; Піх О. Бібліографічна комісія Наукового товариства ім. Шевченка у Львові: ґенеза, діяльність, публікації // Історичні та культурологічні студії / Відп. ред. Я. Ісаєвич. Львів, 2004, вип. 4, с. 105—22; його ж. Картотека Мирона Кордуби „Бібліографія історії України“: структура та принципи складання // УІЖ, 2007, № 4, с. 175—83; його ж. До джерел науково-бібліографічної діяльності Мирона Кордуби // Вісник Львівського у-ту. Серія „Книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології“. Львів, 2007, вип. 2, с. 158—71; Скальська У. Зенон Кузеля — бібліограф і етнограф (до 120­річчя від дня народження, 50-річчя від дня смерті) // Українство: національно-духовні виміри. Зб. наук. праць і мат-лів. Івано-Франківськ, 2005, с. 199—204; Яворська У. П. Іван Кревецький — бібліотекар та бібліограф // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: Проблеми науки, освіти, практики. Мат-ли ІІ Міжнар. науково-практ. конференції. К., 17—18 трав. 2005 р. К., 2005, част. 1, с. 78—81; її ж. Бібліографічний доробок Івана Кревецького в „Літературно-науковому вістнику“ // Вісник Книжкової палати, 2006, № 2, с. 35—39; її ж. Бібліографічні дослідження Івана Кревецького на сторінках „Записок Наукового товариства ім. Шевченка“ // Наукові праці НБУ ім. В. І. Вернадського. К., 2006, вип. 16, с. 380—88; її ж. Участь Івана Кревецького в роботі бібліографічної комісії НТШ // Бібліотеки на західноукраїнських землях ХVІІІ—ХХ ст.: Доповіді та повідомлення другої наук. конференції. Львів, 29—30 жовт. 2004 р. Львів, 2006, с. 166—74; Іван Франко. Бібліографічна спадщина: Наукові праці і матеріали / Упоряд., передм., приміт. М. Вальо, наук. ред. М. Ф. Нечиталюк. Львів, 2008, 730 с.; Чебан М. Історіографічні дослідження Миколи Андрусяка // Історіографічні дослідження в Україні. К., 2008, вип. 19, с. 96—114.

Олег Піх