БІБЛІОТЕКА НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ім. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БІБЛІОТЕКА НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ім. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ

БІБЛІОТЕКА НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ім. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ — один із осн. підрозділів Т-ва. Згідно зі Статутом НТШ 1892, осн. завданням Т­ва було „плекати та розвивати науки в українсько-руській мові та штуки і збирати та зберігати всякі пам’ятки, старинності і наукові предмети України-Руси“ (§ 4). У зв’язку з цим НТШ поставило собі за мету збирати друк. і рукопис. мат-ли, що стосувалися життя укр. народу, його історії, л-ри, краєзнавства — „усе, що появлялося до того часу та появлятиметься у будучині друком з обсягу українознавства, що так чи інакше торкається України“. Як наслідок, україніка становила 90% усіх фондів Б. НТШ. Т-во систематично і дуже прискіпливо комплектувало б-ку, стежачи за виданням укр. книжки і періодики в усьому світі. Для широких кіл укр. інтелігенції Б. НТШ виконувала ті самі функції, що в ін. країнах нац. й публ. б-ки, які стали нац. культ. здобутком. Зібрані НТШ бібліот. збірки рукоп., стародруків, часоп., книг, нотодруків, картографії, іконографії, фолькл. спадщини здебільшого хронологічно є першими нац. зібраннями такого обсягу в Україні та становлять „золотий“ фонд україніки.

Б. НТШ започаткував О. Кониський, подарувавши Т-ву 392 кн., переважно правничого змісту. Саме він 1891 пожертвував б-ці т-ва „Просвіта“ цінні автографи й рукоп. укр. письменників із Великої України, зокрема Тараса Шевченка, які перейшли згодом до Б. НТШ, а в 1900 заповів їй решту своєї книгозбірні (550 кн. і брошур). До реформи Товариства ім. Шев-ченка у Наукове товариство ім. Шевченка (1892) його діячі не займалися формуванням б-ки, а принагідні книжк. фонди пере-давалися до книгозбірні т-ва „Просвіта“ (напр., 1886 та ін.), зберігаючи за собою право власности. Першу читальню Б.НТШ було відкрито 1897 у приміщенні т-ва „Просвіта“ (пл. Ринок, 10), а 1898 Б.НТШ,якадосімістиласятамсамо, перенесли до власного будинку Т-ва на вул.Чарнецького, 26 (нині — вул. Винниченка, 26). Тоді було складено перший реґламент її роботи. На Загальних зборах НТШ у квіт. 1899 було висунуто думку про об’єднання обох т-в в одне, а на таких же зборах „Просвіти“ 1900 обговорювалось питання передачі її б-ки й архіву в депозит Б. НТШ. Однак через обмеженість місця у Б. НТШ та неприйнятність для „Просвіти“ безумовности цього акту, що висунув голова НТШ М. Грушевський, реґламент не було реалізовано.

Пізніше до зібрань НТШ долучилися дари В. Антоновича, О. Барвінського, О. Бородая, Б. Заклинського, І. Франка, Ю. Целевича. М. Грушевський подарував Т-ву б­ку свого батька Сергія (75кн.). Восени 1894 кількість кн. у Б. НТШ становила 600 од. Окрім дарів, джерелами комплектування стали обміни з наук. установами, насамперед із слов’ян. країн, а також закупівля л-ри в книгарнях і антикваріатах та передплата період. вид. 1893 Виділ (президія) НТШ зміг виділити кошти на придбання бл. 10 тис. кн., згодом асигнування на це збільшувалися. До Першої світової війни НТШ діставало значні дотації з центр. уряду у Відні та крайового у Львові, а також завдяки жертовності заможних укр. громадян по обидва боки Збруча була можливість систематично закуповувати л-ру для Б.НТШ. У звіті Виділу О. Маковейза 1895 вперше наголошено на значенні Б.НТШ. М. Грушевський дотримувався погляду, що „на цілій нашій території від Сяна до Кубані нема ні одної бібліотеки, що мала б добре зібрані і хоч більш-менш повні колекції всього того, що належить до нашого народу й його території. Про сам Львів і взагалі австрійську Україну-Русь нема що й казати: часом найелементарніших публікацій щодо української історії, історії літератури, етнографії М. Воронийне можна добути. При такім неможливім стані бібліотечної справи для Товариства стає конче потрібною заходитися коло власної бібліотеки“. 1895 надрук. звернення М. Грушевського до всіх академій і наук. т­в укр. й франц. мовами з пропозицією взаємного обміну книжками, завдяки чому Б.НТШ надобула чимало цінних кн. і часоп. 1902 на запрошення Віден. АН Б. НТШ вступила до Міжнар. спілки б-к академій і наук. т-в для взаємноМ. Павликго випозичання рукоп. та рідкісних книг з ін. європ. наук. б-к. Це перетворило НТШ на академ. інституцію в очах зх. наук. світу. Управа Т-ва добре розуміла вагу б-ки для подальшого розвитку наук. праці в НТШ. З ініціативи М. Грушевського 1910 при Б.НТШ засн. Бібліографічне бюро, яке 1911 очолив В. Дорошенко. І. Кревецький домігся від органів держ. влади вилучення Б. НТШ як наук. структури з-під цензур-ного нагляду та права на отримання безоплатного обов’язкового примір. всіх укр. видань, що виходили в Польщі. Це стало суттєвим джерелом поповнення бібліот. фондів. Унаслідок воєнних дій рос. військ під час Першої світ. війни припинився книгообмін, зменшилася закупівля книжок. Однак у той час до Б. НТШ надійшли збірки часоп. та дрібних друків із Відня та Кам’янця-Подільського. Для поповнення прогалин, що виникли у фондах за воєнний час, 1918 відновила свою діяльність Бібліотечна комісія, перейменована 1922 на Бібліографічну комісію, до складу якої входили М. Кордуба, М.Тершаковець, Р.Цегельський та ін. Після створення у 1920-х Міжнар. бюро виміни, до якого увійшла Б. НТШ, значно збільшилося коло партнерів книгообміну й відповідно зросли обсяги отриманих видань. 1922 навіть РНК признала Б. НТШ обов’язковий примір. усіх друк. видань УРСР в обмін на галицько-укр. вид.— цей обмін без пояснень припинився за рік-півтора до поч. Другої світової війни.

Персонал Б. НТШ. Бібліотекарями в різний час працювали О. Маковей (1893—94), М. Вороний (1894—95), М. Грушевський (1895), К. Паньківський-ст. (1896), М.Павлик (1897—1904), Д. Коренець, І.Кревецький (1909—14, 1922—37) та В.Дорошенко (1919—21, 1937—44), які здійснювали заг. кер. Б. НТШ і водночас чимало зробили для впоряд. й оп. її фондів. 14. 07. 1897 на посаду бібліотекаря було прийнято М. Павлика, який розпочав системат. працю над упоряд. книжк. фондів Б. НТШ. Було започатковано ведення інв. кн. та формування алф. карткового каталогу. Формат каталожних карток, спосіб їх заповнення й уклад був дещо архаїчним: каталог вели на картках великого формату, на яких можна було вмістити не лише формальний опис кн., але й дод. відомості про кн. Також було започатковано інв. реєстр рукопис. мат-лів, що надходили до Б. НТШ.

За час праці М. Павлика створено від. рукоп., відкрито заг. чит. зал і чит. зал для наук. працівників. Від імени Виділу Т-ва нагляд за діяльністю Б. НТШ здійснювала Бібліот. комісія, а також референт Виділу для Б.НТШ. 1904 ним був К. Студинський, а з січ. 1905 ці обов’язки виконував І. Франко, хоча вперше таке доручення отримав ще 1900; з черв. 1911 референтом був О.Роздольський. Після звільнення М.Павлика з посади дир. б-ки 15.12. 1904 кер. Б.НТШ тимчасово доручено К.Паньківському й оголошено конкурс на посаду, внаслідок якого Б. НТШ очолив І. Кревецький. Дир. б-ки мав помічників, переважно студентів. До Першої світ. війни ними були І.Джиджора, І. Созанський (1905), Т. Залеський (1905), О. Назаріїв (1908—10), В. Левинський (1910), І.Крип’якевич, М. Залізняк (1911). З того часу було виправлено деякі хиби, допущені М. Павликом (брак кн. на місці, неточності в шифруванні кн. тощо), 1906 проведено перевірку наявности всіх фондів. 19.04. 1909 Виділ НТШ затвердив новий „Бібліотечний реґулямін“, який передбачав умови збереження книжк. зібрань і полегшення користування ними. Тоді ж було уточнено правила користування рукоп. та їх публікації, користування каталогом тощо. Від 1910 у Б. НТШ працював В. Дорошенко. З 1911 б-ка складалася з 2­х відділів: I. Книжки, часоп., карти; II. Рукоп., автографи, дипломи. Діяльність Т-ва у 1905—14 була спрямована на подальшу розбудову структури Б. НТШ — сформовано нові підрозділи— стародруків і Архіву НТШ при рукопис. від. б-ки, періодики, картографії та шевченкіани.

Під час Першої світ. війни і рос. окупації Львова військо зайняло будинки НТШ. Друкарню використовували для видання „Военного русского слова“. Особливо постраждав Академічний дім — приміщення і його умеблювання було сплюндровано, бібліот. й архів. депозити НТШ й університет. молоді, док-ти канцелярії НТШ, які там зберіг., скинуто в одну купу, част. спалено. З книжк. фондів постраждали лише ті, яких не встигли до війни перевезти на вул. Чарнецького, 24: комплекти річників різних укр. журн., вид. за кордоном; численні книжк. дублети. З архів. мат-лів — збірки Етнографічної комісії: істор. пісні, зібрані М.Драгомановим з доповненнями В. Гнатюка; пісні, записи звичаїв і обрядів, зібрані Тарасевським, Степаненком і М. Дикаревим; різні етнограф. записи галицьких збирачів; листування В.Гнатюка за 1894—1914; з б­ки й рукоп. С. Томашівського, які зберіг. у канцелярії друкарні, зробили купу сміття, част. пропала; було пошкоджено інв. кн. та каталоги.

Тільки з відходом військ, а далі з поверненням до Львова В.Дорошенка восени 1916 Б. НТШ було впорядковано, встановлено її втрати. Тоді відбувався чіткий розподіл функцій бібліотеч. персоналу. У звіті за 1914—20 зазначено: заг. провід і ведення рукопис. від. здійснював управитель І.Кревецький, відділ „Ucrainica“ провадив В. Дорошенко, приймав і видавав кн.І. Джиджора, інвентаризував надходження й виділяв дублети О. Назаріїв. Праця велася у важких умовах воєн-ного часу і фінансової скрути.

У 1918—19, за відсутности В. Дорошенка, Б. НТШ керував М.Тершаковець. Почалося поступове скорочення штату персоналу— з 4-х бібліотекарів, 1 пом. і 1 служника в 1914 до 1 бібліотекаря і 1 пом. у 1921. Через малу платню помічники швидко змінювали один одного (М.Смішко, Ю.Полянський, О. Навроцький, В. Огоновський). Після опрацювання великого масиву друків, які зберігалися в стосах, І.Кревецькому вдалося впорядкувати й віднайти част. рукоп., які у звітах В.Дорошенка за 1915—20 подано як втрачені. Лише 1926 персонал Б.НТШ було знову збільшено до 4-х ос., з 1928 — до 6­ти, а з 1930— до 7­ми, що сприяло продовженню каталогізації фондів б­ки . З 1936 в б­ці додатково працювали від т-ва „Молода Громада“ І.Карпинець (описував архів УГА, з 1937— в Музеї НТШ) та В.Огоновський (описував архів УСС, від пол. 1936 тимчасово перейшов у штат НТШ).

1939 штат Б. НТШ складався з дир. та 4-х бібліотекарів. Працював один заг. чит. зал, розрахований на 24 ос. із 15 відвідувачами щоденно. У 1930-х рр. кількість читачів у середньому щорічно становила 8 тис. Тоді в Б. НТШ працювали М.Андрусяк, І. Гургула, М. Деркач, Є. Чайковський та ін. Керував Б. НТШ І.Кревецький (його замінив В. Дорошенко, затверджений Виділом на посаду дир. (1939—41, а також під час нім. окупації). Завдяки кер. І. Кревецького робота була організована на доброму рівні. Кн. оправляли, задовільно зберігали. Під його кер. і за безпосередньої участи опрацьовано багато рукопис. фондів б-ки, впорядковано архіви УСС, УГА, взято під охорону куплений А.Шептицьким архів уряду й Армії УНР. В.Дорошенко сприяв комплектуванню фондів рос. та загалом слов’ян. л­рою. Він працював над бібліограф. покажчиками творів Т. Шевченка, І. Франка, О. Кобилянської, М. Грушевського, П.Куліша, укр. перекл. Й.­В.Ґете. М. Деркач була кер. укр. сектора Б. НТШ, у 1940­х рр. ост. довоєнним охоронцем рукопис. фондів Б. НТШ. М.Павлик, І.Кревецький, В. Дорошенко та ін. бібліотекарі присвятили діяльності б-ки низку статей і брошур.

Велику цінність мали уточнення та доповнення до каталогу М. Павлика, до якого І. Кревецький та В. Дорошенко внесли багато бібліолог. нотаток, таких як розкриття псевд. та крипт., відомості про склад книжк. серій і їх порядок, раритетність кн. тощо. 1933 розпочато складання системат. або предмет. (за тодішньою термінологією „річевого“) каталогу, яке до 1939 не було закінчено. До поч. війни інформацію про стан Б.НТШ і її діяльність реґулярно подавали у „Хроніці НТШ“.

Приміщення і структура Б. НТШ. Спочатку Б. НТШ та її читальня містилися на 3­му поверсі в будинку т-ва „Просвіта“ (пл. Ринок, 10). 1898 її перенесено в ново-придбане приміщення на вул. Чарнецького, 26, де для неї було виділено 4 кімнати й вирішено віддати їх „до громадського вжитку“. М.Грушевський мав намір відступити Б. НТШ 1-й поверх (партер) і підвальний поверх (сутерени). В сутеренах мав міститися дублетний фонд, на партері— книгосховище, а на поверсі — службові кімнати (робітні), читальні й підручна б-ка, проте ці плани не було здійснено. У верес. 1900 замість заг. відкрито наук. чит. зал — „наук. робітню“, який вже через рік перестав вміщати всіх охочих. 1903 на вул. Супінського, 17 (нині — вул. Коцюбинського, 21) придбано земельну ділянку і розпочато буд-во Академ. дому. Восени 1907 до спорудженого будинку перенесено бібліот. й музейні збірки, тут також розміщувалися канцелярія й архів Т-ва. Для них виділили ліву пол. партеру— 4 кімнати і великий зал, дублетний фонд та підручну б-ку розмістили в окр. кімнатах, приміщення чит. залу було ма-лим і тісним, могло вмістити кільканадцять осіб. Дуже тяжкими були для Академ. дому воєнні часи, коли у його кімнатах заквартирувало рос. військо, яке сплюндрувало приміщення, а акти, не раз виняткової наук. вартости, що переховувано в канцелярії НТШ, знищило.

1914, за місяць до поч. війни, Б. НТШ перенесено (музейні збірки ще 1912) до власного будинку на вул. Чарнецького, 24. Ще до Першої світ. війни кількість відвідувачів Б. НТШ щороку зростала. 1913 б-кою вже послуговувалося 513 ос., які відвідали 2668 разів і взяли у користування 4042 т.

З приходом польс. властей почалися переслідування НТШ, у т. ч. Б. НТШ: відомий проведений поліцією обшук 23. 09. 1922; пізніше підкладення бомби з наміром знищити книгосховище (вибух не завдав великих пошкоджень, його наслідки скоро й порівняно легко ліквідували); згодом польс. влада конфісковувала кн. і період. вид., які надходили на адресу НТШ, накладала на посилки високе ми-то, врешті, затримувала доставку. (У той час і пізніше Виділ НТШ вживав заходів перед польс. властями, щоб домогтися права отримувати всі укр. вид., навіть заборонені чи конфісковані.) Польс. поліція відбирала у студентів Українського таємного університету кн., позичені в Б. НТШ. 1923 робочі кімнати Б. НТШ були вже повністю заповнені кн. На поч. 1929, після приєднання до б-ки 5-ти сусідніх кімнат, де раніше були приват. помешкання, до них перенесено наук. чит. зал, тех. приміщення для бібліот. персоналу та канцелярії б-ки, звільнено площу під книгосховища і книжк. фонди. 1930 Б. НТШ розташовувалась у 17 кімнатах. З 1933 унікальну картограф. колекцію (географ. та фіз. карти, атласи, плани міст XVI—XX ст.) остаточно виокремлено у структур. підрозділ „Архів карт та ілюстрацій“. На 01. 01. 1939 тут зберігалося 2249 од. зб.

Під час Другої світ. війни Б. НТШ працювала там само — на вул. Чарнецького, 24. Сховища були переповнені. Приміщення потребувало ремонту, повибивані вибухами бомб вікна лише частковобуло замінено коштом міста. Маленький чит. зал, розрахований на 15—20 ос., у рад. часи вміщував до 50 ос. Про стан Б.НТШ на поч. нім. окупації писав М.Тарнавський: „Холодні робочі кімнати, працівники працюють у верхньому одязі, столи завалені горами різного виду томів, вузький прохід, заповнений стосами книжок. У невеликій кімнаті, заставленій важкими дубовими шафами, міститься рукопис. відділ. У найближчих двох шафах зберігався архів Франка. На 1941 цей архів налічував 221 старий рукопис, приблизно 700 автографів, 398 документів, 323 листи Франка до різних осіб“.

Комплектування і склад фондів. Б.НТШ була другою за величиною у Львові після б-ки Нац. ін-ту ім. Оссолінських (Оссолінеуму). Від поч. формування б-ки зауважене виняткове ставлення працівників до книгозбірні. Вони дбали про якість комплектування й українознавчий характер. І це в усі роки було основним. Б.НТШ поповнювалася книжками з усіх питань українознавства: власне укр. вид., наук. л-ри з українознавства, укр. рукоп. Сюди належали як новітні кн., так і стародруки (ХVI — кін. XVIIIст.), а також рукоп. (від ХІV ст.). Укр. стародруки охоплювали кн. від першого, ниІ. Кревецькийні відомого укр. друку Апостола І. Федоровича (1574), до „Енеїди“ І.Котляревського (1798) включно (збірка укр. новодруків була найповнішою у світі). Цінною част. збірок НТШ були нотні ірмолої та збірники духовних і світських пісень — всього за 1901—39 до б-ки надійшло 43 ірмолої (з яких 34 сьогодні зберіг. у фондах НТШ ЛННБ України, а сім — у ЦДІА України у Львові, два рукоп. не віднайдено). Б.НТШ мала комплект вид. укр. В. Дорошенкокласич. л-ри; великі колекції укр. періодики, головно газ. (від її поч. — до 1914). М.Павликові вдалося зібрати (хоча дехто закидав йому некритичне нагромадження видань) велику колекцію радикальної л­-ри, зокрема видань різних революц. партій, що боролися з рос. царизмом: РУП, РСДРП, есерів, Бунду, ППС тощо. І. Кревецький, навпаки, намагався перетворити б-ку на архів друків, а не випозичальню. За його кер. Б.НТШ поповнилась М. Деркачукр. військ. архівами й відповідною л-рою.

У той час комплектувалися карти й атласи з XVI—XVIII ст.; наук. л-ра з усіх ділянок українознавства. 1914 було офіційно створ. від. рукоп. з архівом, який до 1939 налічував бл. 2,5 тис. спр. Б.НТШ подаровано цілі архіви та книгозбірні видатних укр. письменників, учених, політ. і культ. діячів. Для забезпечення повноти фондів від 1909 тричі в „Хроніці НТШ“ і „ Записках НТШ“ друк. списки кн. і період. вид. (т. зв. Desiderata), що їх Б. НТШ бажала придбати. У б-ці зберігались усі вид. творів Т. Шевченка. Щороку збільшувалася кількість кн., які надсилали видавці і друкарні. Проте, як стверджувалося у звіті Б. НТШ за 1901, не всі укр. установи надсилали примір. своїх період. вид. Кер. Б. НТШ та Виділ НТШ приділяли цій проблемі окр. увагу, вживаючи відповідних заходів із пошуку видань для придбання, зокрема у б-ках монастирів. До 1914 осн. джерелом комплектування Б.НТШ були дари окр. ос. та видавців (на 1913 — 65%, унаслідок обміну — 18%). Тоді Б. НТШ одержувала вже майже всі укр. газ., що виходили в Європі й Америці — без огляду на їхню партійну належність.

Ядро тогочас. Б. НТШ становила книгозбірня І. Франка. Письменник записав б-ці бл. 6 тис. друків та понад 500 різних рукоп. У духівниці письменника сказано: „Мої спадкоємці є зобов’язані до слідуючих записів (легатів), западаючих сейчас по моїй смерті, а то: запис 1: в хосен Наукового товариства ім. Шевченка у Львові цілої моєї бібліотеки, зложеної з оправлених і неоправлених книжок, з рукописів різних авторів і документів, з моєї і чужої переписки, із всякого роду записок; зокр., всі мої власні рукописи мають мої спадкоємці передати Науковому товариству ім.Шевченка на його невідкличну власність, подібно, як мою бібліотеку зі згаданими вище її приналежностями“. Ін. фондодавцями, котрі ще за життя заповідали свої книгозбірні, були, крім О. Кониського, В.Лесевич (понад 3 тис. т. з філософії), І.Мандичевський (кількасот кн. з зх.європ. філософії), Ю. Медвецький (2тис. т. з геології, фізіогеографії Галичини, Карпат), М. Менцинський (1,5 тис. нотних вид., які передала вдова співака 1936 зі Стокгольма), П.Крип’якевич (вид. з історії церкви йтеології— переважно лат., грец., церковнослов’ян. стародруки), Ф.Ржегорж (бл. 1 тис. кн. істор., географ. і природн. тематики чес. мовою), а також Р. Заклинський, В. Коцовський та ін. 1918 Б.НТШ отримала кілька приват. книгозбірень, серед яких Є. Олесницького (2 450кн.), І. Зілинського (2 406 кн.), І. Куровця (1 030 кн.), О. Барвінського (576 кн.), В. Білецького (467кн.). Приват. б-ка О.Огоновського, яку він записав „Просвіті“, містила багато видань, передовсім з мовознавства. Лише 14 меморіальних б­к розміщувалися на окр. стелажах, у шафах із прізвищами кол. власників. Велика част. кн. була незінвентаризованою, у т.ч. книгозбірні, подаровані в різний час О. Барвінським, І.Боберським, М. Менцинським, Є. Олесницьким. Б-ка Ф. Ржегоржа нині зберіг. окр. колекцією у фонді відділу україніки ЛННБ України. Подібну долю має збірка видань Чес. АН. Фонди б-ки поповнювали приват. дари М.Полянського, Б. Кирчіва, багато нотних рукоп. і друків надійшло від І. Франка, О. Нижанківського, В. Щурата, О.Маковея, М. Грушевського, Я. Гординського, К. Паньківського, В.Коцовського, Д.Садовського, П. Бажанського, Г.Стрипського та ін.

Також передано книги покійних І.Белея, І. Верхратського, К. Куницького, І. Левицького, В. Шухевича, І. Ясеницького; різні мат-ли залишилися по М.Бучинському, В. Романицькому, О.Терлецькому та ін. У брошурі І. Кревецького за 1923 опубл. перелік осіб (понад 70), які подарували 30 тис. т. книжк. видань, а також рукоп. (понад 115 ос. та орг-цій). У ЦДІА України у Львові зберіг. книга пожертвувань за 1893—1939, до якої вписували дари, що сумарно становили понад 100 тис. кн., дрібних друків, карт, афіш: В.Дорошенка, В.Левицького, Т. Реваковича, І. Свєнціцького, В.Щурата, М. Возняка, К. Студинського, М. Павлика, М.Дикарева, Ю.Косача, С.Шелухіна, І.Тиктора, В.Підмогильного, В. Сімови ча, В. Кубійовича та ін. Рукописи дарували А. Андрохович, В.Білецький, А.Веретельник, Л.Ганкевич, М. Гарасимович, В.Гнатюк, Я. Гординський, Б. Заклинський, І. Калинович, О. Огонов- ський, Я.Пастернак, І.Созанський, Ю.Целевич та ін. (понад 1170 ос.). Кн. й рукопис. мат­ли передали також Ставропігійський ін-т, СВУ (Відень), Краєвий союз кредитовий (Львів), т-ва „Січ“ з Відня та Чернівців, „Українська громада“ (Прага), „Академічна громада“ і „Руслан“, Український вільний університет (1927 передав 3 329т.), Всеукр. т-во культ. зв’язків за кордоном (Харків), Книгоспілка (Київ), редакція УЗЕ та багато ін. орг­цій, т­в, редакцій. Збереглися списки книг, рукоп. і док-тів, які надійшли до Б.НТШ від орг-цій і приват. ос. у 1916—18. Тільки за 1921 Б. НТШ поповнилася 996 кн. від 147 ос., у т. ч. 3 стародруками, 14 збірками рукоп. і док-тів, 1 мапою, у 1922 надійшло 11 збірок рукоп. док-тів, 37окр., кількадесят часоп. і дрібних друків, 3 карти (в т. ч. ориґ. карта України Боплана з 1650). Для фондів Б.НТШ та Музею НТШ великим внеском стали передані 1926—28 зібрані „Просвітою“ книжк., архів. та музейні колекції. Зберег лися переліки кн. та періодики з б-ки Ф. Ржегоржа, видання Чес. АН (чес. мовою), правничі кн. та журн. з б-ки І. Кивелюка; збірники законів, підручники, журн. та ін. друки з б-ки Й. Танчаковського. Тоді у Б. НТШ було передано скриню зі старими часоп. (56 назв укр. і рос. мовою, в т. ч. рідкісних, 9 — нім., польс. і укр. мовами), книгозбірні: кол. табору в Юзефові (29скринь), сільськогосп. школи в Милованню (173 кн.), Театральної комісії (111 конволютів драм. тв.). 1937 Музей воєнно-історичних пам’яток передав в Архів. відділ Б. НТШ док­ти й акти сучас. діловодства, друк. оголошення держ. властей, летючки й окр. часоп.

Другим важливим джерелом формування фонду Б. НТШ був книгообмін, який вели як кер. Т-ва, так і б-ка. На кін. 1904 Б. НТШ обмінювалася своїми вид. з 16 АН (в Амстердамі, Белграді, Бостоні, Бухаресті, Відні, Девенпорті, Загребі, Кракові, Мілані, Нью-Гевені, Нью-Йорку, Парижі, Петербурзі, Празі, Філадельфії), 105 наук. т­вами, 18 ун-тами в Європі й Америці. 1913 Б. НТШ обмінювалася з 235 різними установами: закордонними АН, наук. т­вами, навч. закладами, вид-вами: УНІ в Берліні, Ін-том громадознавства в Празі, Укр. пед. ін-том ім.Драгоманова в Празі, музеями Дідушицьких у Львові, Моравським археол., Нордійським у Стокгольмі, б-ками (переважно університетськими) в Празі, Братиславі, Ґраці, Лейпциґу, Софії, Єрусалимі, Мічигані та ін. Крім слов’ян. (рос., польс., чес., серб., хорв.), ще нім., англ., франц., італ., швед., норвез., голланд., дан., іспан., португ., румун., грец., фін., угор., естон. та ін. Завдяки цьому Б.НТШ отримувала майже всі укр. газ., що виходили в Європі й Америці. Завдяки заходам С. Томашівського з 1904 до Б.НТШ надходили друки з Угорської Руси. На стор. „Хроніки НТШ“ друк. перелік прізвищ усіх, хто надсилав кн. Їх також внесено до „Золотої книги Бібліотеки Н. Т. ім. Ш.“ Внаслідок обміну та дарів Б.НТШ набула значного дублетного фонду, завдяки якому отримала чимало цінних укр. та церковнослов’ян. стародруків.

Третім джерелом комплектування була закупівля літератури, цінних друків і рукоп. у таких книгарень, антикваріатів і окр. ос., як Укр. книгарня в Харкові, Укр. книга в Києві, антикварня Гельція у Львові, книгарня Оглоблина в Києві, Мінніха в Кракові, „Unio“ в Ужгороді, антикварні Большакова і Карабасникова в Москві, Мельникова в Санкт-Петербурзі, Киммеля в Ризі, Мірка Брауера в Загребі, Вайґеля в Лейпциґу, Шенфельда і Фромма у Відні, Рансбурґа в Будапешті.

Купували різні мат-ли і в окр. ос.: М.Возняка, родини покійних І. Партицького, І. Шараневича (закуплено 100 т. кн. з особистої б-ки). Багато цінних збірок закупив для Б. НТШ митр. А. Шептицький (напр., листування В. Липинського, яке так і не було перевезене з Австрії, архів Армії й уряду УНР тощо).

На поч. 1920-х рр., а особливо з 1924, налагодилися зв’язки НТШ з наук. установами та вид-вами Рад. України, завдяки чому Б. НТШ отримувала всі вид., що виходили на Наддніпрянщині. Активізація стала значною мірою можлива завдяки встановленню контактів із ВУАН, насамперед завдяки спільним зусиллям тодішнього голови НТШ К. Студинського з М.Грушевським, який з 1924 керував каф. історії України історично-філол. відділу ВУАН. У 1923—25 навіть Укр. наук. ін-т книгознавства в Харкові, очолюваний Ю. Меженком, мав дозвіл на відправлення до НТШ укр. наук. видань і на отримання всіх зарубіжних видань, заборонених в СРСР, та праць НТШ, яких через заборону в Росії до 1917 не було в б­ках Києва та ін. наук. центрах України. Книгообмін проводився із Всенар. б-кою України, Укр. книжк. палатою в Харкові, Центр. стат. управлінням УРСР, б-ками Київ. ун-ту, Ін-ту нар. освіти ім. Драгоманова та Мін-ва землеробства України. Рад. вид. надходили в Б.НТШ до 1930­хрр., але після краху українізації, організованого в Рад. Україні Голодомору та зростання репресій будь-які зв’язки припинились. У 1930-х рр. значно знизився обмін із зарубіжними країнами, не вистачало коштів на придбання кн. і період. вид., поповнення велося здебільшого шляхом обмінів і пожертв кн., хоча не всі видавці, друкарні та адміністрації охоче й сумлінно надсилали примір. Так, за 1920—38 Б.НТШ отримала з дарів 39 252 од., шляхом обміну — 30 181 од., а закупила всього 3 072 кн. Істотну частку становили власні вид. НТШ, які незмінно передавалися у фонд б-ки.

15. 02. 1933 Мін-во внутр. справ Польщі дозволило комплектування Б.НТШ т. зв. забороненою л-рою без огляду на її зміст, у т. ч. й закордонною. Такі вид. не можна було позичати і давати читальням, а науковці могли користуватися ними лише з дозволу дир., який був зобов’язаний вести реєстр виданих читачам друків, і дирекція поліції контролювала виконання цього правила. 09. 02. 1934 визнано за Б. НТШ право на обов’язковий примір. усіх друків Польщі, а пізніше навіть звільнено від мита на кн., які надходили з усіх континентів світу.

Про кількісне зростання фондів свідчать такі дані: 1894 Б. НТШ налічувала 600 кн., 1900 — 8 000, 1902 — 12 361, 1905— 21 459 (за ін. даними — 19 000), 1912 — 65 612, 1913 — 70 238. 1923 Б.НТШ налічувала 100 тис. од. і була найповнішою у світі книгозбірнею з українознавства. „Ucrainica“ Б. НТШ складалася з 3-х осн. частин: укр. друків, наук. л-ри з українознавства, укр. рукоп. Окрім кн. з українознавства, б-ка зберігала л-ру з ін. наук, яку отримувала з усього світу в обмін на вид. НТШ. В. Дорошенко у брошурі про „Українську національну бібліотеку (Бібліотеку НТШ у Львові)“ (1936) повідомляв: наприкін. 1935 книгозбір НТШ налічував бл. 250 тис. кн. і рукоп. та був найбільшим у світі. 1939 тут було скаталогованих 99 тис. т. (135 тис. кн.), з-поміж яких 35 друків ХV—ХVІ ст. та понад 20тис. нескаталогованих кн., до 1 500 рукоп. (без збірки І. Франка), понад 2 200 карт, атласів і планів, до 40 тис. од. скаталогованих дублетів. За ін. даними, на 01. 01. 1939 каталог налічував 74 тис. назв у 208 тис. т., 1 500 рукоп., 2 500 карт і атласів, до 50 тис. од. дублетів. Разом із дублетами Б. НТШ мала на поч. 1939 чверть мільйона кн. та період. вид.

Стан Б. НТШ у перший рад. період (верес. 1939 — черв. 1941). Після вторгнення до Львова Червоної армії було завдано ударів культурі, науці й істор. пам’яткам, у т. ч. Б. НТШ. Управа Б. НТШ, бажаючи врятувати зібрання т-ва „Просвіта“, наліпила на дверях оповістку, що збірка зарезервована для НТШ, але окупанти не зважили на захід управи б-ки, книжками палили в печах. Утім, у верес. 1939 фонди Б.НТШ продовжували поповнюватися приват. книгозбірнями, зокрема тих укр. громадян, які еміґрували на захід. До б-ки надійшли приват. збірки В. Мудрого, Є.­Ю. Пеленського, Д. Донцова, а також кн. й архіви ліквідованих т­в та установ („Сільський господар“, „Народна гостинниця“ та ін.). У жовт. Б.НТШ передано у власність б-ки С. Федака, митр. А. Шептицького, отців василіян і студитів, В.Садовського, О. Назарука — книгозбірні були опечатані печатками НТШ, але не всі перевезені до б-ки.

30. 11. 1939 ухвалено на базі чинних ще на той час б-к: Б. НТШ, Oссолінеуму, Нар. дому, отців василіян, Студіону, Богословської академії, Баворовських, б­ки Єврейської віросповідної громади (Жидівської кагальної б-ки) та ін. менших укр., польс., вірм. та єврей. б-к — створити єдину наук. держ. б-ку, яка мала стати Львів. філією Б-ки АН УРСР у Києві з трьома відділами: україніки й россіки, полоніки та гебраїки. Вона за обся гом стала найбільшою б-кою в зх. обл. УРСР. До кін. 1939 Б. НТШ існувала самостійно.

09. 12. 1939 Президія АН УРСР ухвалила рішення про підпорядкування НТШ у Львові АН УРСР, водночас постановила вважати перехід НТШ в чинному стані до АН УРСР недоцільним. Для забезпечення робіт у галузі гуманіст. наук, беручи до уваги значну кількість видатних фахівців, котрі перебували в Галичині та працювали переважно на базі НТШ й ін. наук. орг-цій, у Львові організовано сектори таких ін-тів Відділу сусп. наук АН УРСР: Ін-ту історії України, Ін-ту укр. л­ри ім.Шевченка, Ін-ту мовознавства та Ін-ту укр. фольклору, Ін-ту археології та Ін-ту економіки. На базі Друкарні НТШ і друкарні Оссолінеуму створено поліграф. базу АН УРСР у Львові.

Після вимушеного рішення про „саморозпуск“ НТШ 14. 02. 1940 Б. НТШ включено до складу Лф БАН УРСР.

Акт передачі Б. НТШ від 10. 02. 1940 докладно зафіксував фактичний стан і склад фондів (подаємо його скороч. текст):

„І. Інвентарі: а) Головний інвентар друків складався з 18 оправлених томів і 7неоправлених, складених у 3 теки — разом 25 томів,— писаних чисто, але з поправками, змінами й наліпками. Останній номер, вписаний до гол. інвентаря — 123100, однак прогалини в нумерації складали 29 728 позицій, тому дійсний стан книгозбору складав 93 372 номерів. Перевірка б-ки з багатьох причин не проводилась від 1918 до 1940; б) Інвентар книгозбору І. Франка в одному оправленому томі, писаний частково рукою поета, включав 5 921 позицію; в) Інвентар дублетів складався з 506 окремих карток. На 361 сторінці вміщено кириличні друки, на 145 — книжки, друковані латинкою. За словами В. Дорошенка, він налічував біля 40 000 позицій. Збірка дублетів знаходиться в жалюгідному стані; г) Інвентар рукописів розподілений на чотири частини: І. Інвентар рукописів опрацьований у формі однієї теки, в якій знаходяться окремі інвентарні аркуші, писані рукою. Ост. вписаний номер — 544; ІІ. Інвентар неопрацьованих рукописів складається з окремих, рукописних аркушів, повний виправлень, дописок, заклеєнь і т.д. До нього включено позиції від 546 до 1461 (загалом 915 од.); ІІІ. Тимчасовий список незінвентаризованих рукописів становить кілька аркушів, загалом 213 позицій, одержаних 1939; ІV. Інвентар рукописів І.Франка в одному зеленому зошиті, писаному дуже невиразно, містить 551 рукопис. Праця з інвентаризації рукописів, розпочата 12 лютого 1940, була перервана 13 лютого через опечатання складу з рукописами представниками НКВС.

д) Інвентар мап, атласів і планів, писаний рукою, в одному томі, включає 662 позиції.

е) Цікавим є інвентар устаткування Б. станом на 1 січня 1940: „шаф відкритих 82, шаф замкнутих 19, столів 17, бюрок 5, крісел 43, коробок на каталоги та реверси 288, картин 18, ламп 25, вішалок 4, різьб 3, машина до писання (зіпсована), печаток 14, подушок до печаток 2, нумераторів 2, а також 1 пересувач до нумераторів та одна щоточка, каламарів 16, бібулярів 11, ножів до різання карток 4, звиклих ножів 2, ножиців 3, етажерка, стінний годинник, сплювачки 4, витирачки 3, скланки 3, каліндари 3, держалок до пера 20, підкладок на бюрка 2, коші на папери 2, місочок 12, перфораторів 2, сукно до вікна 2, щоточок 6, ручників 2, 1 терометр, карафка, підставка на парасолі, параван, побільшаюче скло, охоронний пас до миття вікон, метер, шило, долото, молоток, дзеркало, кліщи, смітярка, гачок до печі, шуфля, скринька на листи, телефон № 13831, залізна каса.

ІІ. Каталоги алфавітні: а) книжок, друкованих кирилицею, у 126 карт. коробках; б) книжок, друкованих латинкою, в 94 карт. коробках; в) графіки в 4карт. коробках (список мист. обкладинок окр. книжок та авторів); г)мап, атласів та планів у двох коробках; д) головної збірки рукописів в 10 коробках; е) рукописів збірки І.Франка в 7 коробках; є) каталог кириличного книгозбору І. Франка у 3-х коробках; ж) каталог латинського книгозбору І. Франка, теж у 3-х коробках; з) каталог за відділами (реальний) — в 24 подовжних коробках, ще в стані початкового опрацювання; и) каталог заборонених друків, в 1-й карт. коробці; і) алфавітний каталог дублетів в окремій дерев’яній шафці; й) каталог загинених творів в формі окремих карток. За словами В. Дорошенка, в ньому виокремлено 391 твір за станом звірки у 1918 р.; к)алфавітний каталог підручної б­ки в формі 1 рукописного тому, зладженого діловою системою.

ІІІ. Збірки: а)Книжки розміщені в 9­ти кімнатах книгосховищ, деякі друки залишені в робочих наукових працівнях. Стан збереження досить добрий, однак більшість творів неопрацьовані. Розміщені за системою порядкового номера („numerus currens“) і трьох форматів (8°, 4°, fol). Стан чистоти відносний. Час від часу з’являються шкідники (правдоподібно Trostes divinatus), слідів жучка (Anobum striatum) не знайдено.

Згідно з інформацією В. Дорошенка, кількість скаталогованих томів складала 219 742 позицій. Однак, оскільки фактичне число публікацій, вписаних до інвентаря, становило 93 372 од., книгозбірняНТШ мала б налічувати не більше 135000 тт. Докладні дані могла б дати ревізія, якої ніхто не проводив.

Кількість нескаталогованих творів становила 20 379 — це книжки, одержані як дари вже під час Другої світової війни. Знаходяться головним чином у коридорі між робітнями і сховищами. Деяку кількість перенесених взимку 1939 з вул. Коперника, 36 скинуто в безладі в малому, дуже незручному сховищі на подвір’ї. Сховища переповнені до найвищого ступеня, потрібно було нового приміщення на дальші набутки. Серед друків знаходиться 1 інкунабула з 1481, 34 друки з ХVІ ст. і 731 друк з ХVІІ і ХVІІІ ст.

б) Дублети. Скаталогованих було 40 000, нескаталогованих 23 581 тт. Приміщені головним чином у трьох темних і вогких пивницях, внаслідок чого книжки дуже потерпіли, оправлені томи покрилися пліснявою. Дублети необхідно було негайно забрати з пивниць, очистити, висушити та розташувати в ін. приміщеннях, напр., перенести до сухих та світлих підвалів на вул. Оссолінських (тепер — вул. Стефаника), 2 або 11. Частина дублетів зберігалася в сховищі біля малої технічної робітні.

в) Рукописи знаходились у замкнених шафах спеціальної кімнати в книгосховищах, опечатаної в жовтні 1939 Архівним Відділом Наркомпросу.

Кількість усіх рукописів разом зі збірками І. Франка становила 2012 чисел у 2301 томі. Згідно з інформацією М. Деркач, в інвентарях були прогалини на 63 позиції, тому фактична кількість становила 1949 манускриптів (під одним числом часто зберігався цілий архів).

г) Мапи (карти), атласи і плани — загальна кількість 2275 номерів, зберігаються досить примітивно у відкритій шафі однієї з кімнат сховища.

ІV. Приміщення: Б. НТШ мала 26 приміщень на першому поверсі та в пивниці: вхідний передпокій до наукової читальні; наукова читальня; канцелярія дирекції з підручною б-кою; технічні робітні (головна й менша); підручне сховище технічної робітні; коридор до сховища; сховище б-ки; вхідний передпокій перед головним сховищем; сховище рукописів; дев’ять кімнат сховища; коридор пивниці та три відділи в пивниці. Також були т. зв. малі сховища: дублетів у кімнаті на галереї; в подвір’ї з виданнями „Нової Зорі“ та дублетами; в подвір’ї з дублетами часописів; в подвір’ї з виданнями НТШ й ін. культурних укр. установ.

V. Персонал Б.: В. Дорошенко, І.Кревецький, В. Левицький, А. Кобринська, М.Штеліга, В. Гумецький, М. Войковський, П. Хитра, В. Чекановський, С.Гуменний, Я. Чума, М. Деркач“. Акт передачі Б. НТШ від імени Т-ва підписали дир. б­ки В. Дорошенко і працівник цієї б-ки М.Деркач.

Оскільки в рад. період кол. Оссолінеум став центр. б-кою міста, туди надходили всі кн. й рукопис. мат-ли, а опісля їх розподіляли по окр. установах АН. Там укр. кн. залишалися й на поч. війни. 1940 ще тривав традиційний книгообмін вид. НТШ — 32 закордонні наук. інституції, які перебували в процесі обміну книжками з НТШ, надіслали 389т. кн. і атласів. Протягом січ. 1940 — трав. 1941 до Відділу комплектування Лф БАН УРСР перевезено з Б. НТШ (вул. Чарнецького, 24) і Книгарні НТШ (пл. Ринок, 10) 35 трансп. кн., 4трансп. дублетів, 3 трансп. річників „Діла“, по 1 трансп. театральних рукоп. і нот. видань. З них із Б.НТШ відібрано для б-ки в Москві 12 трансп. кн.

У Лф БАН УРСР було заборонено інвентаризацію рукоп. і архівів, які надійшли в 1939—40. Це стосувалося і депозитних фондів Б. НТШ. Кількість депозитів на поч. лют. 1940 з 213 надходжень у зібранні НТШ зросла до 500. Збереглися заяви орг-цій та окр. ос. про повернення їм архівів і книгозбірень, переданих Б.НТШ у 1939. Таких депозитів зазвичайдокладно не описували, а лише на в’язках і течках ставили літеру „Д“ та порядковий номер і їх не каталогізували. Деякі з незаінвентаризованих фондів під час війни повернули їхнім власникам, напр., т-вам „Просвіта“, „Сільський господар“, також ін. орг-ціям і приват. ос.

Лф БАН УРСР складалася з відділів: опрацювання фондів, обслуговування та рукоп. Було враховано місцеву нац. специфіку, тобто наявність у Львові трьох осн. національностей: українців, поляків та євреїв,— а також істор. сформовані збірки, внаслідок чого Відділ укр. л-ри розмістили в кол. Б.НТШ. 15. 02. 1940 відбулося засідання комісії, на якому ухвалено „далі в цьому напрямі доповнювати збірку, а давнього комплексу поки що не рухати“. Завдяки В. Дорошенкові та М.Деркач до профілю комплектування відділу, крім суто худож., додавалася наук. л-ра. Фонди відділу поповнювалися подарованою л-рою від осіб та установ (М. Возняк, М. Голубець, Б. Заклинський, Я. Пастернак, Б. Загайкевич, інж. В. Паньків, Етнограф. музей, Ун-т ім. І. Франка й ін.). Від. рукоп. поділявся на два незалежні відділи: укр. та польс. частину, яку очолила М. Деркач і продовжила роботу з упоряд. рукопис. фондів — архіву І. Франка, рукоп. Лесі Українки та архіву т-ва „Руська бесіда“. За 1940 скаталоговано 4 740 нових кн., хронологічно упорядковано 1 066 дрібних друків, присвячених Т. Шевченкові (афіші, програми свят, вечорів, концертів, виставок тощо за 1864—1940). Описано збірку патентів австрій. цісарів та розпоряджень галицьких урядів, виділено 12 727 дублетів. В. Дорошенко складав повний покажчик видань творів І. Франка (1874—1940), велася картотека бібліографії франкіани зі стор. зх. укр. преси 1919—39.

Відомостей про книжк. втрати за перший рад. період збереглося порівняно небагато. У 1940—41 з Лф БАН УРСР надіслано до Ін-ту історії у Києві 5 тис. т., а до самої АН УРСР — 2 тис. т., до Ун-ту в Москві — 2 тис. т. За ін. даними, в 1940—41 було виділено й надіслано до Києва кільканадцять тис. т. з історії, економіки й худож. л-ри. Список „Книжки, яких бракує в бібліотеці І. Франка“ повідомляє, що на місці немає 209 кн., друк. кирилицею, переважно українознавчої тематики другої пол. ХІХ— поч. ХХ ст. Перелік кн. латинкою, складений у 1941, містить 167 кн.— серед них і стародруки (вид. до 1800), проте переважали вид. серед. й другої пол. ХІХ ст. Списки кн., яких бра-кує у Б. НТШ, фіксують брак 130 вид., друк. латинкою, та 345 — кирилицею. Очевидно, деякі з них потрапили до ін. відділів Лф БАН УРСР, зокрема до спецфонду, деякі вкрали чи загубили під час реорганізації Б. НТШ.

Великої шкоди збіркам львів. б-к, зокрема кол. Б. НТШ, у перший рад. період завдали безконечні реорганізації та перевезення збірок з одного приміщення в ін. Оскільки з великої українознавчої б-ки книгозбірня НТШ мала перетворитися лише на відділ укр. л-ри (згодом — укр. л­ри і мови), розпочато розподіл фондів Б. НТШ у відповідні відділи Лф БАН УРСР. Відбувалися щоденні переміщення фондів різних підрозділів б-ки та звезення приват. і громад. книгозбірень із метою їхньої концентрації й подальшого перерозподілу між установами та містами Рад. Союзу.

Переміщення і втрати книжк. фондів пов’язані також із діяльністю бригад т. зв. спецфонду б-ки та Облліту. Відділ спецфонду створ. у трав. 1940 (вул. Оссолінських, 11 (нині — вул. Стефаника), вул. Баворовських, 2 (нині — вул. Бібліотечна), вул. Чарнецького, 24 з метою вилучення із заг. фондів значних масивів ідеологічно шкідливої для рад. режиму л-ри. Під кер. київ. „спеціаліста“ з АН Рози Партон проводилися перегляд та вилучення „ворожих“ кн. до спецфонду, а „сумнівних“— до Облліту для проходження цензури. Спецвідділ працював згідно з інструктивними док-ми Б-ки АН УРСР у Києві та секретними переліками Головліту та Облліту. Хоча за статутом спецфонду до нього мали переходити кн. антирад. змісту, а кн., вид. до 1916, в жодному разі не могли бути антирад., бо рад. влади ще не існувало, проте їх також зараховували до заборонених. Багато кн. забрано до спецфонду лише за підозрою у „ворожості“. Кн. вилучали безперервно— від верес. 1940 до черв. 1941. За той час у спецфонді Лф БАН УРСР опинилося бл. 8 500 заінвентаризованих спр., з яких із Б.НТШ — 1 029 кн. Працівники відділу самі були змушені складати списки, відбирати кн. для спецфонду та Облліту і вилучати каталожні картки на кн. У сховищах на відповідних місцях залишали карти-заступники. Каталожні картки одночасно вилучали, част. їх вклали до кн., част. лежала окремо у спецфонді. Внаслідок цієї чистки втрачено десятки тис. кн., які „помандрували“ за ґрати.

Під час німецької окупації Львова Б.НТШ продовжувала працювати. Від. рукоп. упорядковував й описував листування І. Франка та архів М. Грушевського, Музей НТШ також не припиняв роботи. Згідно з повідомленням кер. Держ. б­ки У. Йогансена 27—28 серп. 1941, Б.НТШ містила бл. 250 тис. т., 1 460 рукоп., 2 300 карт. Спецфонд упродовж 25лип.—15 листоп. 1941 розформовано. Всі вилучені вид. з Б.НТШ працівники відшукали й повернули на місця. Сховища, чит. зал і робочі кімнати б-ки були переповнені, тому музикалій, вивезених до муз. відділу в Оссолінеум (куди було переміщено меморіальну б-ку М. Менцинського й нотну збірку НТШ), назад не повернули.

Влітку 1942, після кількох реорганізацій, Б. НТШ увійшла до складу Львів. держ. б-ки (Staatsbibliothek Lemberg) як ІІІ відділ, об’єднана в одну структуру з Б­кою Нар. дому. Заг. кер. відділом, одночасно керуючи Б. НТШ, здійснював В.Дорошенко. Після від’їзду вченого у берез. 1944 дир. ІІІ відділу (з квіт. 1944) став А. Ґенсьорський. В лип. 1942 до Б.НТШ привезли архіви О. Маковея, вивезеного К. Студинського, І. Калиновича й архів монастиря зі Словіти.

У верес. 1943 через брак місця в Б.НТШ з вул. Чарнецького, 24 (тоді — Distriktstrasse, 24) на вул. Куркову, 14 (тоді — Ungarnstrasse, 14, нині — вул. Лисенка, 14) було перевезено част. архіву від. рукоп. Б. НТШ: депозити, нескаталоговані архіви УНДО і НТШ, част. дрібних друків.

До евакуації бібліот. збірок Львова нім. влада почала готуватися на поч. 1944.

Згідно з виданими на поч. лют. розпорядженнями, евакуація мала охопити всю мережу Держ. б-ки у Львові, тобто збірки Б-ки Оссолінеуму та Баворовських, а також б-ки Львів. ун-ту, Політехніки, НТШ і Нар. дому. Все це належало вивезти спочатку до Кракова, а далі— вглиб Німеччини. Однак укр. громад. діячі та працівники Б. НТШ (М.Деркач, М. Штеліга, Є.-Ю. Пеленський, В. Огоновський та ін.) навмисно зволікали, завдяки цьому осн. фонди Б.НТШ залишились у Львові, хоча част. стародруків та рукоп. примусово було переміщено.

За звітом зав. від. рукоп. Б. НТШ М.Деркач, 1944 з Б. НТШ німці вивезли 14 скринь. Спершу ці скрині перевезено на теперішню вул. Лисенка, 14. Серед них— 7 скринь архіву УСС, 6 скринь архіву УГА, 1 скриня листування Д. Донцова та ін. депозитні збірки. Зі Львова, з ІІІ відділу було вивезено 25 скринь, перші 12 прибули до Кракова на поч. квіт., решта 13 — 13 квіт. Усі львів. збірки (заг. кількістю 181 скриня з книжками, стародрук. та рукоп.) було перевезено в серед. лип. 1944 до маєтку Адельсдорф (тепер — Аделін) у Нижній Сілезії (Польща). У листоп. 1945, всупереч чинним міжнар. угодам, ці скрині таємно забрано до Нац. б-ки у Варшаві, у січ. 1946 в. о. її дир. К. Свєрковський повідомляв голову Ради Міністрів ПР про зберіг. в Нац. б-ці 10 скринь мат-лів, які є власністю НТШ у Львові. Частину, яка залишилась на складі кооперативу „Rolnik“ у Кемпні, згодом було перевезено до відновленого у 1948 Нац. закладу ім. Оссолінських у Вроцлаві, де кн. також десятиліттями переховували від дослідників. Вони досі зберіг. у від. рукоп. НЗіО як невпорядковані акцесійні мат-ли.

Скрині Б-ки Львів. ун-ту, тобто І відділу, було позначено сигнатурами L I, ІІ відділу — Оссолінеум разом із Б-кою Баворовських — L IІ, ІІІ відділу — Б. НТШ і Нар. дому — L IІІ. У Варшаві рукоп. й друки зі скринь було розібрано, згрубша впоряд. та сформовано в архів. фонди. Мат-ли НТШ наново розсортували в НБВ у 28 скринях, які майже 40 років зберігалися на горищі палацу Красінських (відділу НБВ) до поч. 1980-х рр. Тоді польс. бібліотекарі знову почали впорядковувати їх, що завершено аж на поч. 2000-х рр. завдяки укр. допомозі. Про архів. й рукопис. збірки НТШ у НБВ 2005 видано відповідний каталог-інформатор Г. Сварник. Разом з архів. збірками в НБВ опинилися також кириличні стародруки з печатками й номерами Б. НТШ — 18 друків (починаючи від Тріоді цвітної 1631, з б-ки о. П. Крип’якевича, яка має печатку Церк. музею у Львові і № 58817 Б.НТШ, і до книги проповідей Івана Золотоустого 1797, подарованої А. Веретельником, Б.НТШ № 4088) та 9 друків із Б-ки Нар. дому.

Крім того, за період війни Б. НТШ здекомплектовано на 5 000 кн., визичених на реверси, розгублених і втрачених під час воєнних дій. В Укр. ін-ту у Берліні позичено 15 термінолог. словників, вибрано 100 кн. з геології. Стан Б. НТШ у другий радянський період. 27. 07. 1944 Червона армія знову захопила Львів. Розпочалося відновлення кол. рад. культ. та адмін. установ, серед них і Лф БАН УРСР. У серп. 1944 її зорганізовано на рад. засадах і поділено на три сектори: українсько-рос. на вул. Радянській, 24 і вул. Лисенка, 14, польс. на вул. Оссолінських та єврейський на вул. Сикстуській, 14 (нині — вул. Дорошенка, 14) і частково в б-ці на вул. Оссолінських, 2. Б.НТШ, фонди якої номінально залишилися не повністю розпорошені, разом із б­кою Нар. дому стала українсько-рос. сектором (зав. укр. від. рукоп. призначено М. Деркач). На вул. Радянській, 24 було розміщено підрозділ опрацювання, відділи комплектування (до 1946), бібліограф. (до 1948), укр. відділ рукоп. та Кабінет І. Франка (1946—50), чит. зал.

Видання Б. НТШ розміщували за змістом кн. і в такому порядку каталогували: системат. каталог вів Я. Яцків, а предметний — Я. Янчак. Окрім них, у відділі працювали Б. Барвінський, І. Янів, М.Штеліга, Я. Дашкевич. З читальні до напівпідвалу через брак місця було перенесено шафу кн., у якій містилася шевченкіана (бл. 3 тис. кн.), що в цих умовах почали псуватися. Виділено 270 дублетів і передано їх на вул. Лисенка, 14, де було розміщено головно рос. л-ру, а також стародруки з Б. НТШ. Тривали процеси концентрації фондів, започатковані в перший рад. період: тільки за серп. 1944 було оглянуто і звезено б-ки людей, зокрема чл. НТШ, що виїхали зі Львова: Ю. Бачинського, І. Брика, М. Матієва-Мельника, А. Петрушевича, Т. Рожанковського, В.Софронова-Левицького, К. Студинського. Великі фонди, призбирані за часів нім. окупації, було складено в будинку на вул. Радянській, 26 та по різних закамарках — їх треба було розібрати та знайти для них приміщення.

1944 розпочато повторний розподіл фондів кол. Б. НТШ, у груд. до відділу стародруків передано 10 тис. од. та виділено 93 назви кн. у 147 т. вид. 1801—25 гражданкою. На вул. Лисенка, 14 перенесено б-ку О. Барвінського. 1945 з упорядкованих газет. фондів передано до Ін-ту л­ри в Києві 510 кн. ЛНВ та часоп. „Шляхи“. За свідченням тодішньої дир. Держархіву Львів. обл. Г. Сизоненко, „док. матеріали, забрані в 1945 з Б. НТШ Гудзенком в Київ, розбазарили; альбоми, художні речі розікрали самі співробітники респ. архіву, рукописи С. Петлюри (листи до М. Тишкевича і т. п.) та ін. „крамольні“ мат-ли відіслали аж в „Особый отдел“ в Москву — там з ними довго розбиралися. Потім, коли все розтрусили, повернули у Львів, бо там нікому було опрацьовувати— і тоді попали на Руставелі“ (на той час там розташовувалася адміністрація ЦДІА УРСР). 1947 найбільш політично підозрілу част. з цих мат-лів (архів В. Винниченка, архів Київ. к-ту РСДРП, автографи С. Петлюри) відіслали до Москви, а тоді до „Особого архива“ в Подольську під Москвою. До ЦДІА УРСР у Києві у квіт. 1947 перевезли 1 тис. спр. і розсип паперів вагою 550 кг. У лип. того ж року начальник ЦДІА України в Києві капітан І. Олійник наказав знищити 119 кг цінних мат-лів. 1951 осн. масу док­тів НТШ з Києва перевезли до ЦДІА України у Львові. Тоді ж з ЛОДА передали туди ще майже тонну розсипу. Рештки рукопис. відділу надходили до ЦДІА України у Львові ще у 1955—83.

З поверненням рад. системи у б-ці відновилося вилучення кн. і період. видань т. зв. націоналіст. змісту. Цю акцію проводили систематично і нещадно протягом усіх років, а на поч. 1970-х рр. вона набула особливої інтенсивности. Зберіг. підлягали лише перший і другий примір. одного вид., решту знищували. У 1940—50-х рр. на подвір’ї будинку на вул. Радянській, 24 встановили станки-ножі (такі, як у палітурних цехах друкарень), на яких різали вид. НТШ, що зберігалися на складі (це були видання, призначені для наук. обміну або для ін. випадків). Очевидець цих процесів Я. Дашкевич (тоді — в. о. заввідділу бібліографії Лф БАН УРСР) у статті про журн. „Книгарь“ згадував: „Для того, щоб нищити книжки зі складів Наукового товариства імені Шевченка у Львові, на подвір’я привезли у 1947 спеціальні верстати: різали „Записки НТШ“, „Етнографічний збірник“, „Джерела з історії України-Руси“ — книжку повздовж, раз, вширину, два“. У звіті про роботу Львів. облліту за 1947 є відомості про те, що з пивниць кол. НТШ та друкарні Оссолінських було вилучено і знищено шляхом дрібного різання та передано в утиль прибл. 150 т. макулатури.

Встановити назви і кількість кн., які було спалено чи передано на макулатуру, тепер неможливо. У 1952—56 кн. Б.НТШ пройшли т. зв. переінвентаризацію, при якій давні печатки та інв. номери затирались. Печатку Б. НТШ замазували спец. штампом — дві грубі перехрещені балки. Книжк. і період. видання вливалися в єдиний фонд ЛНБ АН УРСР. Переінвентаризацію проводили нефахово. Спец. розпорядженням окр. колекції ліквідовувалися, їх книжк. та серійні видання безсистемно розпорошувалися, перетворюючись на заг. суміш. За спогадами Я. Дашкевича, „книжки 14-ох меморіальних бібліотек, завіщаних НТШ, скинули на купу і почали „впорядковувати“. Книжки укр. мовою виявилися найбільш чужими для упорядників — на них наклеїли етикетки з шифром, що починається від літери „И“ рос. алфавіту, тобто „иностранная книга“. Так укр. книжка на укр. землі в б-ці української ж АН стала „иностранной“. Унікальний картковий каталог — автограф кількох поколінь бібліотекарів НТШ, зрештою, не просто бібліотекарів, а політ. діячів, як М. Павлик, істориків, як І. Кревецький, книгознавців, як В. Дорошенко, письменників, як К.Малицька, М.Яцків, літературознавців, як М. Деркач — було знищено. А в цьому каталозі зберігалися виняткової цінности нотатки з історії укр. кн. (розкрито псевд. авторів, подано історію вид­в, їх книжк. серій, відзначено наявність автографів видатних діячів, походження раритетних кн.). Найменування „иностранные“, згідно з чинними правилами, присвоювалось усім кн., вид. поза межами Рад. Союзу або кол. Росії, вони шифрувалися буквою „И“ з відповідним номером.

У кол. Б. НТШ на вул. Радянській, 24 працювали одна за одною бригади, вишукуючи небезпечні кн. до т. зв. спецфонду, вилучаючи не лише за спец. друк. т. зв. літівськими списками, але й керуючись власним „класовим почуттям“, десятки, сотні, тисячі, десятки тис. примір. т. зв. антирад. л-ри. Забирали кн. та журн., які зовсім не були т. зв. націоналіст., у т. ч. вид. Рад. України 1920-х рр. Для безумовного вилучення з фондів заг. користування іноді було достатньо прізв. М. Грушевського на тит. сторінці як відп. ред. вид. Вилучали ще до 1970-х рр. включно — вже навіть без друк. списків, а за усними розпорядженнями. Під кін. до категорії антирад. л­ри потрапили рештки вид. НТШ. Ост. масове вилучення укр. л-ри з фондів кол. Б. НТШ не було „рукою Москви“, а самодіяльністю Маланчука та маланчукістів. Паралельно з руйнуванням книгосховища відбува- лося знищення каталогу б-ки.

На кер. „відділу на Радянській“ (так його у другій пол. 1940-х рр. і пізніше називали) підбирали „відповідних людей“. Усунули М.Деркач — ост. захисника фондів НТШ. Зав. кол. Б.НТШ призначили демобілізованого офіцера І.Карпова, який навіть продавав найцінніші кн., зорема перші вид. укр. класиків (у т. ч. рідкісне 1-ше вид. „Енеїди“ І. Котляревського). Унікуми (у б-ці був відділ „раритети“ для особливо рідкісних видань) продавали за безцінь.

Чергові переміщення фондів довершили руйнування первісної структури Б.НТШ: з кол. Б. НТШ 1948 вивезли газ. і журн. великого формату на вул. Стефаника, 2 і там утворили газетно-журн. відділ (було перевезено 335 назв та 14 629 приміт. газ. і журн.). Потім забрали картограф. збірку НТШ (нині — на вул. Лисенка, 14), колекцію фотографій і ґравюр (нині частково — на вул. Бібліотечній, 2), водночас вивезли стародруки (на вул. Лисенка, 14), решту рукоп., що вціліли після „вдосконалень“ (погромів), 1947 перевезено на вул. Стефаника, 2. Л-ру з мист-ва, включно з музичною, сконцентровано на вул. Бібліотечній, 2. У створ. Кабінеті мист-ва вписано до інв. кн. 2500 фотознімків, упорядковано 500 плакатів. 1948 вивезли довідкову і бібліограф. л-ру (відповідний відділ створили на вул. Стефаника, 2). Розпочато чергове перевезення вилученої л-ри до приміщення спецфондів на вул. Стефаника, 2. Організовано бібліограф. відділ, Музей книги та кабінет тех. інформації. Відправлено до Москви 10тис. кн. та до Польщі 68 тис. кн.

У книзі надходжень мат-лів до від. рукоп. ЛБАН УРСР за 1949 зазначено ряд архівів, переданих із кол. від. рукоп. Б.НТШ. Це рукоп. різного змісту, переважно пам’ятки укр. л-ри ХІХ — поч. ХХ ст., фонд Лесі Українки; рукоп. С. Руданського. У короткому нарисі історії Лф БАН УРСР за 1949 вказано, що осн. маса рукопис. фондів зібрана у від. рукоп. Б. НТШ (тут було 29 впорядкованих збірок, що складалися прибл. з 12 тис. од.). За обліковими даними, на 16. 05. 1949 у фонді НТШ було 797 спр. Велику цінність мали зібрання автографів укр. письменників (Лесі Українки, М. Шашкевича, Ю. Федьковича, С. Руданського), закарпат. укр. письменства, колекція давніх рукопис. кн. (із найдавнішим Бибельським апостолом поч. ХІV ст.), євангелій, псалтирів та біблій, ірмолоїв, світських співаників із ХVІІІ ст., а також пам’яток давнього укр. письменства й актових мат-лів XIV—XVIII ст. (збірка відділу в минулому поповнилася рукоп. із кол. Центр. Василіянської б-ки у Львові). Водночас мат-ли архівно-істор. характеру виділено й передано до ДАЛО і ЦДІА УРСР у Львові.

1948 на вул. Радянській, 24, у 2-х кімнатах напівпідвалу і 2-х кімнатах 1-го поверху залишалась т. зв. концентрація кн. На 1949 заплановано розпочати облік багатотиражних вид. НТШ, розміщених на вул. Радянській, 24, і необліковану л-ру перевезти до відділу концентрації. У той час в обмін Фундаментальній б­ці АН СРСР у Ленінграді передано 2 тис. кн., у відділ комплектування — 2 190 кн. недублетних фондів з б-ки М.Грушевського, проведено консервацію цієї книгозбірні (3 450 кн.).

У листоп. 1949 дир. ЛБ АН УРСР А.Одуха передав для експозиції Львів. філіалу музею В. Леніна унікальну л-ру перших рідкісних видань творів класиків марксизму-ленінізму та революц. пресу в кількості 63 кн. (у т. ч. бл. 50 унікумів із фондів Б.НТШ) та 104 примір. газ. „Пролетарий“ (1908—09), „Вперед“ (1905), „Социал-демократ“ (1905, 1910), „Искра“ (1900—03) та ін. Колекційні фонди, зібрані свого часу М. Павликом та В. Дорошенком, на своє місце вже не повернулися— після ліквідації Музею Леніна у 1991 їх знищили як непотрібні.

З рукопис. відділу було наказано вилучити все, „що за профілем не має наукового значення, а має значення державного порядку, і передати до державного архіву (архіви різних установ, організацій і ін.)“. Великою втратою для Б. НТШ стало те, що 10. 01. 1950 більшу част. рукопис. збірок укр. письменників, журналістів та видавців спец. розпорядженнями ЦК КП(б)У передано до ІЛ АН УРСР в Києві: це архів і б­ка І. Франка, архіви Лесі Українки, О. Кобилянської, Олени Пчілки, О. Маковея, В. Стефаника, Ю. Федьковича, О. Кониського, О. Огоновського, В. Лукича-Левицького, В. Доманицького, Г. Хоткевича, А. Крушельницького, окр. автографи-рукоп. та листи — Т. Шевченка, І. Котляревського, П. Куліша, К.Устияновича, В. Гнатюка, М. Коцюбинського, С.Руданського, Б. Лепкого, В. Пачовського, І. Кревецького та багатьох ін. діячів укр. культури. Тоді ж забрано архіви театру „Руської бесіди“, Укр. вид. спілки. Те, що розпочали працівники рад. безпеки у халатах бібліотекарів, довершили академ. вчені, осн. роль відіграла М.Грудницька, тодішня зав. від. рукоп. ІЛ АН УРСР у Києві. У черв. 1950 змусили віддати і кн., що належали до особистої б-ки Лесі Українки, та 20 т. з підгот. львів. вченими ще до війни видання 25-томника творів І. Франка, що були у ЛБ АН УРСР. 14. 01. 1950 вирішено „ліквідувати кабінет Івана Франка як самостійну одиницю, перенести його книжк. фонди до основного книгосховища як окрему колекцію, зробивши її доступною для читачів“, а вже 03.03. 1950 на засіданні Президії АН УРСР йшлося про доцільність „переведення особистої бібліотеки Івана Франка, що зберігається в кабінеті Івана Франка при Львівській бібліотеці УРСР до Інституту літератури АН УРСР, де зосереджені рукописні фонди письменника“.

До від. стародруків ЛННБУ потрапила колекція стародрук. кн. з Б. НТШ (1інкунабула з 1481, 34 стародруки з ХVІст. і 731 з ХVІІ і ХVІІІ ст.), кирилична част. якої налічувала понад 212 од. світського і богослужбового змісту. Б.НТШ містила вид. львів. друкарень, зокрема укр. першодруки І. Федорова, Заблудівське учительне євангеліє 1569, Львівський апостол 1573—74, Острозьку біблію 1581, „ Адельфотес“ 1591 тощо. Серед друків „гражданського шрифту“ були першодруки творів Ломоносова, перші вид. Петерб. АН. Передання картограф. фондів 1948 з Б. НТШ і Б-ки Нар. дому до новоствор. від. картографії не супроводжувались жодною перевіркою, ані актами передачі, „тому незвісно, що, коли і де пропало“,— написали в акті перевірки фонду картосховища ЛБ АН УРСР з 12. 02. 1950 чл. комісії В. Зайко й О. Кізлик. За інв. кн. Б. НТШ (№ 1-665), нині бракує 78карт, атласів і планів.

З настанням незалежности України львів. наук. громадськість робила неодноразові спроби виправити шкоди, завдані Б. НТШ. 26. 01. 1990 окр. доповідь Я.Дашкевича на заг. зборах НТШ присвячено питанню можливости реконструкції Б. НТШ у Львові. Підкреслювалось, що „в першу чергу підлягає поверненню архів і бібліотека великого сина Галицької землі — Івана Франка“. Але далі розмов справа не зрушилася, навпаки — відбувалися нові перегрупування фондів і робилися нові помилки.

У довідці Комісії ЗНЦ АН УРСР „Про роботу Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника АН УРСР“ за 14.06. 1991 зазначалося, що в б-ці „триває руйнація кращих традицій [...]. Штучно розпорошено унікальний фонд НТШ“. З кол. рукопис. від. Б. НТШ зберіг. у сучас. від. рукоп. ЛННБ України фонд №1 — НТШ. З особ. фондів це здебільшого фраґментарні мат-ли — етнографів В.Гнатюка, М. Дикарева, літературознавця Я. Гординського, громад. і політ. діяча О.Терлецького, істориків О. Партицького, В. Чернецького та ін. Решта НТШівських архівів і колекцій прибл. в рівних част. опинилася в ЦДІА України у Львові та ІЛ НАНУ в Києві. Менші фраґменти колекцій зосереджено в київ. академ. Ін­тах мистецтвознавства, фольклору й етнографії та археології і НБ НАН України. Част. архів. і рукопис. збірок досі залишається за кордоном — у Польщі (Нац. б-ка у Варшаві та Нац. ін-т ім. Оссолінських у Вроцлаві) і Росії („Особый архив“ під Москвою). Чимало рукопис. і друк. мат­лів опинилось у приват. руках „визволителів“ і різних „любителів старовини“ або було розкрадено пізніше високопосадовцями й людьми, покликаними зберігати фонди.

Нині у складі ЛННБ України зберіг. прибл. 65% колекцій Б. НТШ, решту слід вважати втраченою. Зберігся картковий каталог Б. НТШ, а також інв. кн., за винятком вилучених і знищених карток на ті кн., що передавалися до спецфонду. Щойно 1991—95 ліквідовано від. спецфондів, і вид. повернулись на місце поперед. зберіг., в т. ч. і част. кн. з Б. НТШ. У від. україніки ЛННБ України зберіг. перші та прижиттєві вид. творів класиків укр. л -ри, цінна колекція „Кобзарів“ Т. Шевченка (яку почали створювати у Б. НТШ ще 1905), прижиттєві твори І. Франка, відновлена книгозбірня чес. етнографа Ф.Ржегоржа; є повний комплект серійних вид. НТШ, ВУАН, збірка україномов. періодики, починаючи від „Зорі Галицької“ 1848, комплекти часоп. „Діла“, „Руслан“, „Новий час“ та „Свободи“, „Нова зоря“, „Слово“, „Правда“; укр. довоєнні еміґраційні пресові вид. Канади, Бразилії, США та ін. У фондах кол. Б. НТШ є повний комплект вид. Петерб. АН, моск. „Общества истории древностей“, „Общества любителей древней письменности“, археол. з’їздів, київ. „Комисии для разбора древних актов“, записок осн. ун-тів Росії тощо. В Ін-ті досліджень бібліот. мист. ресурсів збережено комплекти першодруків композиторів-класиків: М.Леонтовича, М. Лисенка, К. Стеценка, композиторів Галичини ХІХ — першої третини ХХст.: П.Бажанського, В. Барвінського, А. Вахнянина, М. Вербицького, С.Воробкевича, Й. Кишакевича, М.Колесси, А. Кос-Анатольського, І. Лаврівського, С.Людкевича, В. Матюка, Н.Нижанківського, О. Нижанківського, Р. Сімовича, Д.Січинського та ін.

З 1993 у від. україніки ЛНБ АН УРСР виникла ідея реконструювати каталог кол. Б. НТШ на основі збереженого неповного карткового каталогу та 15 збережених інв. кн., у яких зафіксовано бл. 250 тис. од., і створити єдину базу даних. Цей проект не завершено — 1998 працю над темою припинено. Мовилося також про відтворення муз. складової Б.НТШ на підставі карткового алф. каталогу нотного зібрання (заг. кількість якого сягає бл. 4 тис. од.) та бібліограф. опису музикалій — нотодруків, кн. і період. вид. Бібліографічно опрацьовано лише одну з 14-ти пропам’ятних б-к, що належала відомому оперному співакові, музикантові й педагогові М. Менцинському.

Після відновлення НТШ 30. 03. 1947 у Зх. Європі почався новий етап у діяльності НТШ, відповідно й функціонування нової Б. НТШ. У Німеччині, Австрії, Бельгії опинилося бл. 200 науковців з усіх укр. земель, чимало з них вивезло зі собою б­ки, рукоп. невид. праць і док. мат­ли. 1947—49 при НТШ формуються (значною мірою заходами В. Дорошенка та З.Кузелі) б-ка й архів як окр. підрозділ

Т-­ва. 1951 понад 2 тис. кн. і док-тів цієї б­ки перевезено до новопридбаного будинку в Сарселі (Франція), де створено крайове НТШ в Європі, 1955 — крайові відділи НТШ у Нью-Йорку (США), Торонто (Канада) й Сіднеї (Австралія). Кожне крайове НТШ, також окр. осередки у різних країнах на базі особистих збірок і колекцій окр. ос., пожертв і купівлі (значну част. фондів було перевезено з Європи) та орг­ції творили свої б-ки й архіви.

З відродженням НТШ у Львові з’являється нова потреба у формуванні власного книжк. зібрання. Б. НТШ відновлено у Львові 1989 ухвалою установчих зборів НТШ. Започатковано формування колекції у приміщенні на вул. Матейка, 4, згодом цей книжк. фонд — 3 тис. т. — перенесено на вул. Чупринки, 21. 1996, Б.НТШ переміщено до власного будинку НТШ на вул.Винниченка, 24. На 2003 б­ка налічувала бл. 40 тис. т. кн. і періодики.

Кількісне зростання Б. НТШ насамперед здійснюється завдяки дарам наук. і громад. установ як з України, так і з-за кордону. У переліку наук. т-в і громад. орг-цій, чиї вид. містяться на полицях б­ки, НТШ у Львові (1 165 кн.); осередки НТШ в Україні (480 кн.); секції і комісії НТШ (163 кн.); спільні вид. НТШ з різними наук. установами (229 кн.); НТШ за кордоном у США, Канаді, Європі, Австралії (866 кн.); УВУ (570 кн.); УІТ (132 кн.); Канад. ін-т укр. студій (60 кн.); УВАН (201 кн.); УКУ (149 кн.); Гарвардський ін-т укр. студій (84 кн.); „Матиця Сербська“ (м. Новий Сад) (85 кн.); УЛТПА (120 кн.). Свої фонди Б. НТШ комплектує також різноманітними виданнями, отриманими внаслідок обміну з наук. установами (855 кн.), з-поміж них — ЛННБ України (202 кн.), Ін-т українознавства ім.І. П. Крип’якевича НАНУ (211 кн.), НБ ЛНУ (183 кн.), Києво-Моги лянська академія (113 кн.), Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАНУ (71 кн.) та багато ін.

Фундатором нової Б. НТШ можна назвати проф. Пенсильванського ун-ту В.Луціва, який 1992 заповів НТШ у Львові свою б-ку, що налічувала понад 22тис. т. Фонд складається з різноманітних за змістом, формою та характером видань, що так чи інакше стосуються теми України, а також заг. процесу світ. історії, культури, політики, філософії, мист-ва, історії Церкви. Сотні вид. відображають зацікав. В. Луціва питаннями археології, антропології, демографії, медицини, правознавства, бібліотекознавства, педагогіки. Є в колекції краєзнавча л-ра, еміґраційна періодика та багато ін.

Завдяки підтримці І. Чопівської-Богун (Фещенко) з м. Катовіце (Польща), яка, крім переданого особистого архіву її батька І. Фещенка-Чопівського, систематично надсилала вид. з укр. тематики, що вийшли в Польщі, та польс. вид. Фонд польс. л-ри становить 1 276 вид. У фондах Б. НТШ у Львові зберіг. збірка кн. і брошур з гуманіт. і сусп. наук, подарованих О. Купчинським (понад 1200од.), з біології А. Лазаренком (620кн.), В. Черняк (478кн.), О. Романівим (207 кн.), С. Стельмащуком (170кн.), також З. Служинською (122 кн.), Т.Лещуком (102 кн.), А. Сидоренком (96кн.).

У Б. НТШ є кн. з приват. б-к укр. дослідників США Л. Шанковського, Г.Лужницького, В. Білинського, В. Ґіни (165 кн), М. Біґуса (161 кн.), також О. Вінтоняка (Мюнхен) (69 кн.), Віри Вовк (Ріо-де-Жанейро) (60 кн.), І. Шевціва (Сідней) (41 кн.) та ін. Б. Романенчук та К. Михайлюк передали зі США через ЗУАДК 560кн. тощо.

Нині Б. НТШ активно поповнює фонди новими вид., закуповує велику кількість кн. власним коштом, а також чимало кн. дарують чл. НТШ й автори. Фонд нових надходжень становить 3878 кн.

Сьогодні Б. НТШ налічує 47 тис. примір. різних вид.: із них 11 280 період. вид., у т.ч. 424 річники газ. та архіви (63од.).

Част. книжк. фонду становлять рідкісні кн., вид. в Україні та за кордоном до 1945 (3 379 кн.) і 205 примір. період. вид.

Діаспорні вид. налічують 11265 кн. та 6 492 примір. періодики. У переліку наук. т-в і громад. орг-цій, чиї період. вид. містяться на полицях Б. НТШ, є Українське богословське наукове товариство („Богословіє“), Укр. істор. т-во („Український історик“), Укр. лікарське т-во Пн. Америки („Лікарський вісник“ і „Медичний архів“), Укр. нац. союз (Альманахи УНС), Укр. конґресовий к-т Америки та ін. Склад л-ри виражає наук. вартість б­ки. Триває комп’ютеризація Б.НТШ. Бібліографічно опрацьовано в електронному каталозі 15 730 назв вид.

Історія діяльности Б. НТШ у різні періоди висвітлена в численних статтях, працях, збірниках док-тів та розвідках, написаних кол. бібліотекарями й науковцями— чл. НТШ в Україні й за кордоном.

Див. Архівні та рукописні збірки Наукового товариства ім. Шевченка; Бібліотека Івана Франка; Бібліотека та архів Наукового товариства ім. Шевченка Америки (Нью-Йорк); Бібліотека та архів Наукового товариства ім.Шевченка Європи (Мюнхен, Сарсель); Бібліотеки меморіальні Наукового товариства ім.Шевченка; Бібліотеки Михайла Грушевського; Бібліотечний реґулямін та ін.

Арх. дж.: Архів Львівської галереї мистецтв, оп. 1, спр. 1, арк. 5, 8—9; Бібліотека НТШ у Львові. Акт інвентаризації Бібліотеки НТШ від 01. 01. 2014; ДАЛО, ф. Р-49, оп. 1, спр. 2, арк. 97—98, 101; спр. 5, арк. 15, 18, 23, 27—27 зв., 48—67; ф.3833, оп. 1, спр. 23, арк. 59; ZNiO we Wrocławiu. Dział rękopisów, ręk. 16600/ІІ, k. 47; ręk. 17065/ІІ, k. 27; ręk. 17066/ІІ, k. 5; ręk. 17067/II, k. 51—53; ręk. 17073/ІІ, k. 48; ręk.17130/ІІ, t. 1, k.56—56 v; ЛННБ України, Архів, оп. 1, спр. 1, арк. 51; спр.6, арк. 32—38; спр. 8, арк. 24; спр. 62, арк. 1; спр. 63, арк. 8; спр.71, арк. 11—12; спр. 77, арк. 30 зв.; спр. 90, арк. 30; спр. 122, арк. 65; спр.162, арк. 86; спр.163, 212, 242—44; спр. 274, арк. 5—6, 9—13; спр. 304, арк. 1—16, 22—35; від. рукоп., ф. 1 (НТШ), оп.11, спр. 101; ф. 9, о/н, спр.302, арк.14-а—30, 120; спр. 3896/8, арк. 1; спр.3896/33, арк. 85; спр.3896/10, арк. 1—77; спр. 5402, арк. 3—10; Меморіальна бібліотека-архів Я. Дашкевича, папка „Бібліотека НТШ“, арк. 126—33, 162—71; ЦДАГО України, ф. 1, оп.1, спр. 727, арк. 115—17; ЦДІА України у Львові, ф. 309, оп. 1, спр. 33, арк. 22, 115, 140; спр.36, арк. 60; спр. 140—75; 257, 260, 263, 284, 534, 818—19; спр. 823, с. 3; спр.852—56; 862, 878—990, 2175; оп. 2, спр. 33, арк. 319, 573, 575—77, 619, 661, 696; Справа ф.309, описи; ф. 348, оп.1, спр. 6417, 6418; ф. 362, оп. 1, спр. 50 „а“, арк. 7—8; ф. 359, оп. 1, спр. 294; ф. 402, оп. 1, спр.7, арк. 270—71.

Літ.: [Б. а. Перелік] видань, що приходять до бібліотеки Наукового товариства ім. Шевченка (окрім українсько-руських) // Записки НТШ. Львів, 1898, т. ХХІ, кн. І, с. 18—20; [б. а. Перелік] видань, що почали приходити до бібліотеки Товариства в 1898 р. // Там само, 1899, т. ХХVІ, кн. І, с. 21—22; Хроніка НТШ. Львів, 1900, ч. 1, с.25; ч. 3, с. 13; ч. 4, с. 24; 1901, ч. 5, с. 39; ч. 7, с.13; 1902, ч. 9, с. 4, 36—44; 1903, ч. 13, с. 4, 49—52; ч. 15, с. 11; 1904, ч. 17, с. 5, 40—47; 1905, ч. 21, с. 5; ч. 22, с. 26—28; ч. 23, с. 2, 12—13; ч. 24, с. 27—31; 1906, ч. 25, с. 4—5, 38—39; ч. 26, с. 18—19; ч.27, с. 15—16; ч. 28, с. 16—17; 1907, ч. 29, с.4—7, 16—17; ч. 31, с. 35—36; ч. 32, с. 26; 1908, ч.33, с.3—4, 42—43; ч. 34, с. 17—18; ч. 35, с. 25—27; ч.36, с. 33—37; 1909, ч. 37, с. 6, 47—51; ч. 38, с.23—39 (окр. вид.: Desiderata Бібліотеки Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. Виказ друків і часописів галицько-буковинсько-угорських видань з 1801—1835 рр. Львів, 1909, № 1, 17с.); ч.39, с. 41—44; ч. 40, с. 21—25 (окр. вид.: Desiderata Б-ки Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. Виказ галицько-буковинсько-угорських видань з 1836—1850 рр. Львів, 1910, №2, 17 c.); ч. 41, с. 4—5, 58—60; ч. 42, с. 22—25; ч.43, с. 12—15; ч. 44, с. 18—24; 1911, ч.45, с.5, 52—57; ч. 46, с. 21—25; ч. 47, с. 17—20; ч. 48, с.26—30; 1912, ч. 49, с. 4—5, 58—59; ч. 50, с.18—22; ч. 51, с. 20—23; ч. 52, с. 27—31; 1913, ч.53, с. 4; ч. 54, с. 19—23; ч. 55, с. 12—16; ч.56, с.27—30; 1914, ч. 57, с. 4, 51—52; 1918—20, ч.63—64, с.70—79, 94, 96—97, 100—01, 105, 112—13; 1921—22, ч. 65—66, с. 68, 72; 1923—25, ч.67—68, с. 142, 144—45, 151—52, 154; 1926—30, ч. 69—70, с. 13, 38—39; 1931—32, ч. 71, с. 17; 1932—34, ч. 72, с. 36—37; 1935—37, ч. 73, с. 21—22, 27, 37—38; 1937—38, ч. 74, с. 51, с. 100—01; В справі нашої бібліоґрафії. Львів [б. р.], 2 с.; Кревецький І. Бібліотека Наукового Товариства ім.Шевченка у Львові // ЛНВ, 1905, т. 32, с. 152—57; його ж. Бібліотека Наукового Товариства ім.Шевченка у Львові. Львів, 1923, 16 с.; його ж. Бібліотека Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові // Життя і знання, 1935, №7—8, с. 229—31; Діло (Львів), 1923, № 130—31 (тоді ж окремо у Львові, 16с.); Грушевський М. До наших читачів в Росії // ЛНВ, 1907, т. 37, кн. 1, с. 1—6; Гнатюк В. НауковеТовариство імені Шевченка: З нагоди 50­ліття його засновання (1873—1923). Львів, 1923, с. 8—9; Свєнціцький І. С. Українські наукові книгозбірні уЛьвові // Бібліологічні вісті, 1926, № 4 (13), с.91—94; Возняк М. Бібліотека НТШ і наша інтелігенція// Діло, 1927, ч. 90; Звіт з діяльности Товариства „Просвіта“ за час від 25.грудня 1926 року до 24. грудня 1927 року. Львів, 1927, с. 85; Звіт з діяльности Товариства „Просвіта“ за час від 1-го січня 1929 до 30-го червня 1930 р. Львів, 1931, с. 39, 41; Дорошенко В. Українська національна бібліотека (Бібліотека Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові). Львів, 1936, 24 с.; його ж. Бібліотека Наукового товариства ім. Шевченка у Львові // Сьогочасне й минуле, 1939, № 3—4, с. 167—72; його ж. Бібліотеки й архіви на Зах[ідній] Україні за большевицького панування // Краківські вісті, 1941, 12 листоп. (ч. 252), с. 2—3; його ж. Шість відділів Державної Бібліотеки у Львові: у них працює постійно 150працівників // Львівські вісті, 1942, 28лип. (ч.167), с. 3; його ж. Книжки на паливо // Західня Україна під большевиками (IX. 1939—VI. 1941). Збірник / За ред. М. Рудницької. Н. Й., 1958, с. 237, 239—42; його ж. Бібліотека Наукового товариства ім. Шевченка у Львові: короткий історичний нарис // Записки НТШ. Збірник Філол. секції. Н.Й.; Париж, 1961, т. CLXXI, с. 7—58; М.Т.[Тарнавський М.]. На сторожі скарбів української культури. Про працю бібліотеки Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові // Львівські вісті, 1941, 21 жовт., ч. 63, с. 4; МикиткаС. Володимир Дорошенко: з нагоди 75-річчя визначного вченого й громадянина. Філадельфія, 1955, с. 15; Винар Л. Михайло Грушевський в боротьбі за український університет. Мюнхен, 1968, с. 10—11; Міяковський В. Володимир Вікторович Дорошенко (1879—1963) // Укр. історик, 1969, №1—3 (21—23), с. 47—55; Ювілейний збірник наукових праць з нагоди 100-річчя НТШ і 25-річчя НТШ у Канаді. Торонто, 1977, 222 с.; Grimsted Kennedy P. Lviv Manuscript Collections and Their Fate // Eucharisterion: Essays in Honor of Omeljan Pritsak on the Occasion of His Sixtieth Birthday. Harvard Ukrainian Studies, 1979—80, vol. 3/4, p.348—75; її ж. The Stefanyk Library of the Ukrainian Academy of Sciences: A Treasury of Manuscript Collections in Lviv // Harvard Ukrainian Studies. June, 1981, vol. 5, N 2, p. 195—229; їїж. Lvivska naukova biblioteka im. V. Stefanyka AN URSR. Viddil rukopysiv // Archives and Manuscript Repositories in the USSR. Ukraine and Moldavia. Book I. General Bibliography and Institutional Directory. Princeton, New Jersey, 1988, p. 500—56; її ж. Trophies of War and Empire: The Archival Heritage of Ukraine, World War II, and the International Politics of Restitution / Harvard Ukrainian Research Institute; State Committee on Archives of Ukraine; State Service for the Control of the Transmission of Cultural Treasures Across the Borders of Ukraine. Cambridge, MA, 2001 (Harvard Papers of Ukrainian Studies), 798 p.; ГнатюкВ. Наукове товариство імені Шевченка у Львові. Мюнхен; Париж, 1984, с. 128; Пріцак О. Роля Наукового товариства ім. Шевченка в історії України // Сучасність (Мюнхен), 1984, трав., с.67—74; Брилинський Т. Б. „Академічний дім“ у Львові — сторінка історії НТШ // Т. Шевченко і українська національна культура. Львів, 1990, с.141—42; Гейко Л. М. Історія бібліотеки НТШ // Там само, с. 132—33; Дашкевич Я. Р. Репертуар української книжки 1798—1916 років — коли він буде? // Україна. Наука і культура: щорічник. К., 1990, вип. 24, с. 163—73; його ж. Репертуар української книжки (1709—1917 рр.) та фонди Бібліотеки НТШ // Т. Шевченко і українська національна культура. Львів, 1990, с. 137—38; його ж. Доля і недоля нашої бібліотеки // Вісник НТШ. Львів, 1991, № 1, с. 2; його ж. „Книгарь“ — журнал епохи революцій і контрреволюцій // Україна. Наука і культура. К., 1991, вип. 25, с. 26—44; його ж. Як нищили незнищенне // Дзвін (Львів), 1991, № 8, с.114—19; його ж. Після погрому (Про долю і недолю бібліотеки НТШ) // Бібліотека Наукового товариства ім. Шевченка: книги і люди: матеріали круглого столу. Львів, 1996, с. 9—14; йогож. Михайло Грушевський — організатор української національної науки // Бібліографічна комісія Наукового товариства імені Шевченка у Львові (1909—1939): напрями діяльності та постаті / Упоряд. і заг. ред. Л. І. Ільницької. Львів, 2010, с. 7—26; Дзьобан О. О. Шляхи комплектування рукописних фондів Бібліотеки НТШ // Т.Шевченко і українська національна культура. Львів, 1990, с. 133—35; Купчинський О. А. Зв’язки Наукового товариства ім. Т. Шевченка із зарубіжними науковими установами й центрами (форми співпраці) // Там само, с. 125—27; його ж. Про 156-й том Записок Наукового товариства імені Шевченка, який не вийшов друком у 1939 році // Записки НТШ. Праці Історико-філос. секції. Львів, 1991, т. CCXXII, с. 427—34; його ж. Дещо про формування та напрями наукової та науково-видавничої діяльності Наукового товариства імені Шевченка. 1892—1940 роки: міжнародний аспект // З історії Наукового товариства імені Шевченка: зб. доп. і под. наук. сесій і конф. НТШ у Львові. Львів, 1998, с. 16—23; його ж. Відомі та маловідомі постаті національної науки й культури. Львів, 2011, т. 3, 665 с.; його ж. Прикладна архівістика та спеціальні історичні дисципліни. Львів, 2011, т. 2, с. 379—85, 654—61; ЯсиновськийЮ. П. Нотні рукописи в колекції НТШ // Т.Шевченко і українська національна культура. Львів, 1990, с. 136—37; Кучер Р. В. Наукове Товариство імені Т. Шевченка. К., 1992, 112с.; Романюк Т. Друге народження Бібліотеки НТШ // Вісник НТШ. Львів, 1992, ч. 4, с. 20—21; його ж. Фонд Василя Луціва — основа новітньої бібліотеки НТШ // Там само, 1993, ч. 6—7, с. 25; У півстолітніх змаганнях. Вибрані листи до Кирила Студинського (1891—1941) / Упоряд. О. В. Гайова, У. Я. Єдлінська, Г. І. Сварник. К., 1993, 768 с.; Вальо М. А. Марія Дем’янівна Деркач. До 100-річчя від дня народження (1896—1971) // Записки ЛНБ ім. В. Стефаника. К., 1995, вип. 3, с. 71—79; Культурне життя в Україні. Західні землі: док. і матеріали / НАН України, Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича; [упоряд.: Т. Галайчак, О. Луцький, Б. Микитів та ін.]. К., 1995, т. 1 (1939—1953), 747, 1 с.; Особисті архівні фонди відділу рукописів: анотов. покажч. / Укл.: П. Баб’як, О. Дзьобан, Є. Домбровська, М. Трегуб; за участю: І. Бурковського, Т. Гуцаленко, О. Осадці; наук. ред. П. Баб’яка, О. Дзьобана, М. Трегуб; відп. ред. Л. Крушельницька. 2-ге вид., випр. і допов. Львів, 1995, 272 с.; Репертуар української книги, 1798—1916: матеріали до бібліографії: У 9 т. / [Упоряд., підгот. до друку і приміт. Л. І. Ільницької та О.І.Хміль; наук. ред. Я. Р. Дашкевич]. Львів, 1995—2005, т. 1—9; Вавричин М. Г. Михайло Павлик — перший бібліотекар НТШ у Львові // Бібліотека Наукового товариства ім. Шевченка: книги і люди: матеріали круглого столу / Упоряд. та заг. ред. текстів Л. І. Ільницької. Львів, 1996, с.77—86; Колосовська О. Кириличні стародруки зі збірки Наукового товариства ім. Т. Шевченка// Там само, с. 22—27; Юркевич О. Т. Джерела комплектування Бібліотеки НТШ // Там само, с.14—22; З історії Наукового Товариства імені Шевченка. Збірник доповідей і повідомлень наукових сесій і конференцій НТШ у Львові. Львів, 1997, 322 с.; Ільницька Л. І. М.Грушевський і становлення українознавчої бібліографії в Науковому товаристві ім. Шевченка у Львові // Записки ЛНБ. Львів, 1998, вип. 8, с.47—53; Наукове товариство ім. Шевченка: 130років праці для України. Львів, 2003, 40 с.; Katalog druków cyrylickich XV—XVIII wieku w zbiorach Biblioteki Narodowej/ Oprac. Z. òurawi½­ska, Z. Jaroszewicz-Pieres»awcew. Warszawa, 2004, 362, [2] s.; Головата Л. Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України. 1940—2005: історичний нарис // Записки ЛНБ ім. В. Стефаника. Львів, 2005, вип. 13, с. 170—74; Гуцаленко Т. Відділ рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України у 1940—1949 рр.: постаті та події // Там само, с. 192; Костюк С. До історії відділу мистецтва ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України // Там само, с. 238—46; Рукописи, документи і матеріали Михайла Грушевського у фондах Центрального державного історичного архіву України у Львові / Упоряд. О.Мартиненко, ред. Г.Сварник. Львів, 2005, 220с.; Сварник Г. Архівні та рукописні збірки Наукового товариства ім. Шевченка в Національній бібліотеці у Варшаві: каталог-інформатор / Наук. ред. Я. Дашкевич. Варшава; Львів; Н.-Й., 2005, 352 с.; її ж. Архів Івана Франка в Інституті літератури імТ.Г.Шевченка НАН України // Записки ЛНБ ім. В. Стефаника. Львів, 2006, вип. 14, с. 409—32; Наукова та видавнича діяльність Наукового Товариства імені Шевченка в Європі / Упоряд. Д.Бурім, О. Кучерук і О. Маврін. К., 2007, 528 с.; Данко О. Володимир Дорошенко — праця для книжної культури // Бібліографічна комісія Наукового товариства імені Шевченка у Львові (1909—1939): напрями діяльності та постаті / Упоряд. і заг. ред. Л.І.Ільницької. Львів, 2010, с.101—28; КунанецьН. Е. Наукові бібліотеки Львова (1784—1939): особливості становлення і розвитку, формування фондів та колекцій. Львів, 2010, с. 202—08; Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника: переміщення і втрати фондів / Упоряд.: Г. Сварник, Р. Дзюбан, М. Кривенко, Л. Кусий, В.Муравський. Львів, 2010, т. 1: 1939—1945: зб. док. і мат-лів, L, 565, [1]с.; РевераБ. Відділ україніки // Записки ЛННБУ. Львів, 2010, вип. 18, с.469—500; Юркевич О. Внесок Івана Кревецького в комплектування Бібліотеки Наукового товариства ім. Шевченка у Львові // Бібліографічна комісія Наукового товариства імені Шевченка у Львові (1909—1939): напрями діяльності та постаті / Упоряд. і заг. ред. Л.І.Ільницької. Львів, 2010, с. 129—52.

Галина Сварник

Стаття створена: 2015