БІБЛІОТЕКА „СТУДІОНУ“ У ЛЬВОВІ - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БІБЛІОТЕКА „СТУДІОНУ“ У ЛЬВОВІ

БІБЛІОТЕКА „СТУДІОНУ“ У ЛЬВОВІ (Книгозбірня Студіону святого Іоанна Хрестителя у Львові, Книгозбірня „Студіон“ у Львові, Книгозбірня „Студіону“ у Львові) — одна з найбільших укр. наук. спеціалізованих б-к Галичини першої пол. ХХ ст. Засн. митр. Андреєм Шептицьким при мо-настирі Студійського уставу з метою збирання і зберіг. наук. дж. для дослідження і поширення знань про християн. Схід — його історію, культуру, духовність. Відома неофіційна наз. б-ки, задумана і визначена самим фундатором митр. А.Шептицьким як „візантійська“. Функціонувала бл. 1909—40.

Передумовою створення Б. „С.“ стало відродження А. Шептицьким на поч. ХХ ст. чернецтва Студійського уставу в УГКЦ і відкриття для нього численних чернечих осель і монастирів та науково-осв. духовних інституцій.

Історія книгозбірні починається від 1909, коли митр. А. Шептицький віддав ченцям-студитам триповерховий будинок кол. Дяківської бурси у Львові на вул.Петра Скарги, 2-а (нині — вул. Озаркевича, 2) під монастир священномученика Йосафата — „Студіон“ (так наз. ще Львів. монастир), при якому під такою ж наз. в різні роки діяли т-во, наук. ін-т, архів, іконопис. школа, б-ка. Завдяки ініціативі та особистому внеску митрополита цю церк. споруду біля підніжжя Святоюрської гори впродовж 1903—04 зводила одна з найбільших у Галичині проектно-буд. фірма І. Левинського. До оформлення її інтер’єрів долучилися такі провідні укр. митці тогочас. доби, як М.Бойчук, С.Налепинська-Бойчук, М. Касперович, Є. Сагайдачний, А. Яблонський, а також польс. худож. А.Хмельовський (у А. Шептицькийчернецтві — Альберт).

З метою сприяння богослов. науково-дослідн. праці, самоосвіті ченців (і не лише чину студитів), навчанню іконопис. мист-ва і передусім для виховання високоосвіченого духовенства, яке відповідало б рівневі знань тогочас. зх. апологетів, митрополит формував Б. „С.“ на зразок студит. монастиря „Студіума“ під Константинополем (825). Упродовж 30-ти р. функціонування б-ки фундатор опікувався й активно долучався до комплектування її фондів не лише з реліг., а й із загальнокульт. аспекту.

Візантиністична колекція визначала специфіку й унікальність бібліот. зібрання „Студіону“. Вона включала: а)книжки і мат-ли з візантієзнавства, насамперед до історії ромеїв, л-ру з історії церкви у Візантії, публікації з проблем культури, політ. та соціальної історії цієї держави тощо; б) дотичну л-ру, яка тісно переплітається з візантиністикою,— історико-богословську (патрологія, канонічне право) та вузько-богословську; в) праці з історії та культури сх. слов’янства, яке будувало свою ранню державність та розвивало культуру за візант. зразками і традиціями.

Зміст колекції. З-поміж класич. вид. із візантиністики, починаючи з епохи Відродження,— праці отців церкви Григорія Назіянзина, Івана Золотоустого, Івана Дамаскина; грец. серія фундам. багатотомного вид. візант. дж. „Патрологія“ Ж.­П. Міня (Patrologia Graeca); у 50 т. серія першоджерел для вивчення візант. історії „Corpus Scriptorum Historiae Byzantinae“ (Бонн, 1828—97) за ред. Е.Бек-кера і Б. Г. Нібура; „Історія Візантійської імперії. З часів Костянтина Великого“ ( Париж, 1819—20) Шарля Лебо (1701—78) в 13 т. (Le Beau Ch. Histoire du Bas-Empire. Commencant a Constantin le Grand) та ін. Серед ін. серій — „Міріобібліон“ (Ауґсбург, 1601) праці патріарха Фотія, коментарі до Псалмів „Commentarii in omnes Psalmos a Graeco in Latinum conuert“ (Париж, 1562) Євфимія Зігавена, „Хронографія“ (Париж, 1652) Георгія Сінкелла (рубіж VIII—IX ст.) тощо. Широко представлені слов’ян. перекл. християн. авторів ранньої епохи розвитку церкви, зокрема Івана Золотоустого.

До книжк. раритетів Б. „С.“ слід віднести також праці одного з перших публікаторів джерел до історії пізньої ВізантіїЛева Алляція „De ecclesiae occidentalis atque orientalis perpetua consensіone, libritres...“ (Кельн, 1648), „Graeciae orthodoxae“ (Рим, 1659); у 12 т. „Codex liturgicus Ecclesiae Universae“ (Рим, 1749) Йосифа Алоїзія Ассемані, відомого археографа з XVIII ст.

Праці рос. візантиністів та фахівців з історико-церк. проблематики вказують на зацікав. митр. А. Шептицького однією з провідних шкіл у цій царині в середовищі студитів (з-поміж них В. Бенешевич, О.Васильєв, О. Дмитрієвський, Н. Кондаков, Ю. Кулаковський, О. Лебедєв, П.Успенський, Б. Тураєв, І. Соколов, Ф.та С. Терновські, Ф. Успенський та багато ін.).

Спільний предмет дослідження разом із візантієзнавством має більша част. книг із давнього церк. права, історії сх. християн. народів (вірмен, сирійців). Трапляються роботи не лише церковно-істор. характеру, але й присвячені світській проблематиці: Панченко Б. А. „Крестьянская собственность в Византии. Земледельческий Закон и монастырские документы“ (София, 1903); Danz A. „Aus Rom und Vyzanz“ (Weimar, 1867); Parisot V. „Cantacuzè­ne, homme d’état et historien ou examen critique comparative“ (Paris, 1845); Heisenberg, August. „Aus der Geschichte und Literatur der Palaiologenzeit“ (München, 1920).

У розділі, присвяченому візант. мист­ву, зібрано майже всі осн. праці відомих франц. дослідників: Шарля Діля, Ґабріеля Мілле (1867—1952), Еміля Маля (1862—1954), Шарля Байє (1849—1918), Ґустава Шлюмберґера (1844—1929) та ін.

Мовне розмаїття. Привертає увагу наявність чималої кількости вид. (як стародруків, так і праць ХІХ—ХХ ст.) цього тем. спрямування давньо- і новогрец. мовою. Вміщуючи стародруки, серед яких домінують богослужбові книги (Анфологіони, Мінеї, Евхологіони) та видання реліг. змісту, передусім твори відомих богословів (Василія Великого, Феодора Студита та ін.), грецькомов. візантиністика спричинилася до розвою книгозбірні і доводить її надзвич. культурологічну цінність. З видань ХІХ— поч. ХХ ст.— праці відомого візант. історика Феофілакта Сімокати (580/85 — бл. 636/40), візант. патріарха Никифора І (бл. 758 — 829). Предметом низки досліджень візантиніста А. Пападопуло-Керамевса (1856—1912) також була церк. історія, зокрема історія правосл. церкви в Константинополі. Інтерес викликає світська „Історія грецької нації“ у 5 т. від найдавніших часів до кін. ХІХ ст. (Афіни, 1885—87) К. Папарігопуло.

У групі видань із мист-ва особливо вирізняється вид. Є. М. Антоніаді „Екфрасіс Софійського храму“ у 3 т. (1907—09) в Константинополі. Серед книг із мист-ва, створ. грец. мовою і відкладених у книгозбірні „Студіону“,— праця А.Г.Паспаті „Візантійські палаци й будівлі“ (1885); з лінґвіст. вид.— книжка К.Крумбахера і Г. Н. Хатзідакі „Проблема письма в новогрецькій мові“ (1905), яка вийшла у серії „Бібліотека Маразлі“.

Періодика. У Б. „С.“ зібрані осн. наук. журн. з візантиністики. Це, зокрема, „Byzantinische Zeitschrift“ (Лейпциґ) та „Byzantinisches Archiv“ (Лейпциґ), „Byzantinoslavica“ (Прага), „Византийский временник“ (Москва).

Наявна низка період. вид. з історії сх. християнства, які виходили в різних країнах світу (різномов.): „Orientalisches Archiv“ (Лейпциґ), „Orientalia“ (Рим), „Orientalia Christiana“ (Рим), „Roma e l’Orient“ (Рим), „Oriens: dwumiesięcznik poświęcony sprawom religijnym Wschodu“ (Варшава), „Échos d’Orient“ (Париж), „Revue des études grecques“ (Париж), „La Revue de l’Orient Chrétien“ (Париж) та ін.

У Б. „С.“ зберігалося чимало часоп., на стор. яких порушувалися питання цього тем. спрямування: „Католицький Всхід: орган богословів рус.-кат. Дух. Семинариї у Львові“ (Львів), „Католическій В±стник: Русской Епархіи Византійско-Славянскаго обряда в Маньчжуріи“ (Харбін), „Труды Кіевской Духовной Академіи“ ( Київ), „Кіевская старина: ежем±сячный историческій журнал“ (Київ), „Христіанское чтеніе, издаваемое при Санктпетербургской Духовной Академіи“ (СПб.), „Analecta sacra Spicilegio Solesmensi parata / Edidit Joannes Baptista card. Pitra“ (Veneto) тощо.

Книгознавчі особливості. Кн. XV—XVIII ст. роблять цю колекцію цінною не лише з погляду змісту (богословіє, історія Церкви, мист-во, церк. право, мовознавство тощо) і типолого-видової структури (монографії, довідково-бібліограф. л-ра), але і в книгознавчому аспекті. В колекції представлено вид. репертуар відомих вид. фірм Європи цього періоду.

У Б. „С.“ зібрано укр. друк. продукцію (літургійно-богослужбового, агіографічного характеру; пам’ятки муз. культури) різних реґіонів України — Галичини (Львів, Унів) (Октоїхи (1630, 1644, 1730, 1739), Псалтирі (1634, 1704, 1763), Служебники (1637, 1653, 1666, 1681, 1691, 1702, 1759, 1780), Анфологіони (1638, 1651, 1694), Часослови (1642, 1692, 1726), Требники (1668, 1682, 1698, 1719, 1761, 1780), Тріоді постні (1664, 1753), Тріоді цвітні (1688, 1746) та ін.); Волині (Почаїв, Острог, Дермань) („Типікон“ (1770), „Зерцало богословії“ К. Ставровецького (1618), Ірмологіони (1766, 1775, 1794), Мінеї (1761); Правобережної України (Київ, Чернігів) (теологічні твори богословів Івана Золотоустого „Бесіди на 14 посланій апостола Павла“ (1623), „Бесіди на діяння святих апостолів“ (1624), Феодосія Софоновича „Виклад о церкві“ (1668), Дмитра Туптала [Ростовського] „Книга житій святих“ (1700, 1711); перші вид. творів видатних укр. духовних осіб ХVІІ ст.: „Великий Требник“ Петра Могили (1646), перше старослов’ян. вид. „Патерика Печерського“ (1661). У б­ці зберігся також примір. київ. друку білорус. видавця С.Соболя „Минея общая“ (1628). А також закордонна (Вільнюс, Москва, Супрасль та ін.) кирилична друк. продукція літургійно-богослужбового характеру, серед якої: „Тріодь цвітна“, вид. Ш. Фіолем 1491 у Кракові, „Тріодь Цвітна“, надрук. 1566 ієромонахом Мардарієм у монастирі „Мркшина церква“; венеціанські (Служебник, 1519; Требник, 1538—40; Октоїх, 1536—37). Окр. бл. 50 кн. в Б. „С.“ репрезентують рос. книгодруки поч. ХVІІст.: „Устав церковний“ (1610), „Псалтир“ (1629), твір Івана Золотоустого „Марга-рит“ (1641), „Лествиця“ (1647) та ін. З числа пізніших моск. друків на увагу заслуговують праці Симеона Полоцького „Обет душевний“ (1682) та „Вечеря душевная“ (1683).

З числа (новіших) видань ХІХ—ХХст. вирізняються книги першої пол. ХІХ ст., друк. готичним шрифтом. Репрезентуючи широкий репертуар великих вид. фірм та видавців того часу, багато з них є цінними зразками худож. оформлення (ілюстр. видатними художниками) й поліграф. виконання (презентабельні великоформатні чи мініатюрні, з орнаментованими чи виконаними „під мармур“ форзацами й обрізами, шкіряними корінцями та кутиками тощо).

Окр. і особливе місце посідає визначна пам’ятка рос. поліграф. мист-ва кін. ХІХ ст. Н. Кондакова „Історія і пам’ятки візантійської емалі. Колекція О. В. Звенигородського“. У Б. „С.“ збереглися також ін. книжки, присвячені цій колекції: Ф.Бока „Die byzantinischen Zellenschmelze der Sammlung Dr. Alex. Von Swenigorodskoi und das daruber veroffentlichte Prachtwerk“ (Aachen, 1896) та В.Стасова „История книги „Византийские эмали“ А. Звенигородского“ (СПб., 1898). Під час формування візантиністичної част. Б. „С.“, як і фонду загалом, особливого значення А. Шептицький надавав цілісним зібранням і колекціям. Передусім закуповував особисті б­ки реліг. діячів.

1909 першою придбано приват. б-ку о. Василя Копитчака (1838—1905). До найвагоміших надходжень поч. періоду належало зібрання книг знавця богослов. л-ри римо-катол. свящ. та італій. ченця Аврелія Пальмієрі (1870 — 18. 10. 1926), яке в 1909—13 купив митр. прибл. за 4 670 австрій. кор.

У верес. 1926 книгозбірня збагатилася власною б-кою громадсько-політ. діяча і публіциста, автора популярно-наук. праць, передусім з історії України, д. чл. НТШ, бібліотекаря НТШ І. Кревецького 1910, д-ра М.Залізняка. У міжвоєнний період А.Шептицький придбав приват. архів нім. візантиніста Карла Крумбахера (1856—1909), завдяки чому „Студіон“ отримав робочі примір. друк. праць ученого. 1937 А.Шептицький відкупив у тодішнього власника і видавця у Києві В.Ідзіковського манускрипти М. Лисенка (книгозбірня „Студіону“ була багата на нотні мат­ли і зберігала цінні збірки музикалій). До складу книгозбірні свого часу ввійшла приват. б-ка рос. дворянина і генерала Володимира Дена (12. 07. 1823— 29. 01. 1888). Тоді до Б. „С.“ надходила й світська (з історії європ. країн, світ. економіки, праці з права, літературознавства, мовознавства тощо), навч. та довідково-бібліограф. л-ра.

Книгозбірня „Студіону“ збагачувала свій фонд також поточним комплектуванням, придбанням окр. книжк. і період. вид. Митрополит особисто цікавився новинками книжково-вид. світу, вивчав інформаційно-рекламну продукцію укр. та європ. книжково-вид. фірм, зокрема каталоги НТШ; листувався з книгарнями, антикварнями, редакціями, вид-вами та заІ. Шендрикмовляв л-ру і періодику, в т. ч. постійно у Книгарні НТШ.

Зростання Б. „С.“ значною мірою відбувалося і завдяки отриманню дублетів з ін. установ. Архів. док-ти свідчать, що 1925 з дублетів Бібліотеки НТШ І. Кревецький віддав для Б. „С.“ 6 комплектів томів „Вестника Юго-Западной и Западной России“.

У 1930-х рр. зростанню бібліот. зібрання сприяли дарунки окр. ос., передусім співробіт. митрополичого архіву: теолога Григорія Дворянина (10. 09. 1899— ?); історика, бібліографа, архівіста, редактора, чл. НТШ у Львові, заст. голови Бібліологічної комісії (працював також у Комісії старої історії України), бібліотекаря НТШ та Львів. ун-ту наприкін. 1939 Івана Шендрика (20. 09. 1879 — після 1941); історика, архівіста, бібліотекаря, д.чл. Б. БарвінськийІсторично-філософської секції НТШ з 1914 Богдана Барвінського (15. 07. 1880 — 08. 02. 1958); історика-економіста, д. чл. НТШ Романа Зубика (14. 01. 1902 — 26. 06. 1941); підполковника Армії УНР Варфоломія Євтимовича (28. 08. 1888 — 08. 02. 1950). Тоді Б. „С.“ збільшила свій фонд майже на 25 тис. од., які містили архів. док-ти, стародрук. і рукопис. кн., періодику, дрібні друки (брошури), карти, фотографії тощо.

Реалізуючи свій давній намір — перенесення б-ки у нове приміщення (автор проекту О. Пежанський), збудоване у 1936—37 на вул. П. Скарги, 2-б і сполучене переходом, у другій пол. 1930-х рр. А.Шептицький здійснив низку передач л­ри з митрополичої палати (б-ки). Так, у січ. 1939 Б. „С.“ поповнилася 223 примір. „Шематизмів“. У серп. того ж року з б-ки митрополичого архіву передано 89 назв комплектів (річників) період. вид. і окр., яких бракувало, номерів журн., а також „дублєти архівних друків“ — 39 назв (томів і вип. більше). Ймовірно, саме тоді Б.„С.“ розширилася коштом б-ки гр.-катол. митрополичої капітули.

Значним внеском другої пол. 1930-х рр. стало перенесення до книгозбірні наприкін. 1938 митрополичого архіву, що налічував прибл. 10 000 фасц., який, з’єднавшись з фондом „Студіону“, став його інтегральною частиною.

Про високий тогочас. авторитет цієї фундації голови ГКЦ свідчить і той факт, що у книгозбірні у формі депозитів зберігалися част. приват. збірок, здебільшого духовних ос.: митр. Андрея Шептицького (29. 07. 1865—01. 11. 1944) — 2—3тис. т.; письменниці і громад. діячки Катрі Гриневичевої (19. 11. 1875—25. 12. 1947) — 5 тис. т.; свящ. і вчителя релігії Михайла Лади (2. 09. 1882 — ?) — бл. 3 тис. т. теол. змісту; реліг. і громад. діяча, свящ. Петра Хомина (12. 07. 1890—22. 10. 1988) — бл. 1500 т. теол. змісту; галицького юриста і громад. діяча, президента Апеляційного суду у Львові Адольфа Червінського (1852— 24. 06. 1937) — бл. 200 т. правничого змісту; архів господарчий дібр Перегінська.

Наприкін. 1939, тобто перед ліквідацією Б. „С.“ як самостійної установи, її фонд, за різними джерелами, налічував від 60 до 70 тис. т.; містив рукописи і рукопис. книги, інкунабули, палеотипи, кирил. (понад 200 назв) і лат. стародруки, цінні вид. ХІХ — поч. ХХ ст., зокрема заборонені царською цензурою женевські, лондон., берлін. вид.; містив карти і часоп.; представляв „україніку“, „россіку“, заг. історію, історію Сходу, історію церкви, літургічні книги тощо укр. та інозем. мовами; хронологічно охоплював ХV — першу пол. ХХ ст.

Б-ка займала приміщення 2­хбудинків: у старому, на вул. П. Скарги, 2­а, розташовувалася в одній великій залі та коридорі; у новому 5-поверховому будинку на вул. П. Скарги, 2-б — у 10 кімнатах. Новий будинок відповідав модерним тех. вимогам щодо зберіг. книжок: був обладнаний добротними стелажами, залізними дверима та полицями; мав добре електричне освітлення, центр. опалення, залізобетонні підлоги та внутр. ліфт, який з’єднував усі поверхи.

Це була „величава модерна бібліотека-архів ОО. Студитів при вулиці Петра Скарги [...] під управою ігумена Климентія“, „добірна бібліотека, де вчені мали змогу студіювати проблеми нашої Церкви та й загалом нашої минувшини“.

Б. „С.“ не мала інв. кн. Алф. картковий каталог, фраґмент якого нині зберіг. у ЦДІА України у Львові, містив 5353 описи лат. і кирил. друків, зберігався у 5-ти шухлядах, нанизаний на металевих стрижнях.

До її бібліот. знаків (провенієнцій) належали: дві печатки, спроектовані з екслібриса „Студіону“ роботи Модеста Сосенка (23. 04. 1875—04. 02. 1920), де на тлі дерев’яного зрізу вміщено портрет св. Івана Хрестителя та напис в обідку церковнослов’ян. мовою: на 1-й — „Книгозбірня „Студіону“ св. Йоана Хрестителя у Львові“; на 2-й — „Книгозбірня Студіону святаго Іоанна КР[естителя]. у Львові“; кілька бібліот. штампів різної форми з написом „Книгозбірня „Студіону“ у Львові“; Книгозбірня „Студіон“ у Львові; друк. наліпка з наз. установи.

Серед ченців-студитів, які були залучені в різні часи до роботи в книгозбірні для заг. її підтримки, згідно з заповітом А.Шептицького, що „Студитам мусіло б бути запевнене удержання дому, виховування і удержання людей, потрібних до ведення бібліотеки і архіву“, слід назвати свящ., церк. діяча, архиман. Климентія (Казимира) Шептицького (17. 11. 1869—01. 05. 1951) — рідного брата А.Шептицького, ігумена Святоуспенської унівської лаври з відповідальністю за всі дочірні монастирі та студит. інституції, під управою якого перебувала з 1926 Б. „С.“ У берез. 1937 він склав правила користування б-кою. А також слід згадати ієромонаха Януарія (Якова Федюка) (1895—1941, розстріляний) — з кін. 1928 працював у б­ці, студіював бібліот. справу в Нац. музеї; ієромонаха Йоана (Йосифа Петерса) — нім. свящ., який працював у б-ці у 1937—39; о. Романа Хомина (Рафаїла) (05. 01. 1907—25. 10. 1944, розстріляний)— відомого іконописця, який з 1936 у книгозбірні здійснював каталогізацію фонду, у 1939—40 виконував обов’язки кер. книгозбірні; послушника Володимира Котовича — у 1938—39 упоряд. фонд, створював каталог бібліот. зібрання; ієромонаха Тита (Тимотея Процюка), який спричинився до збереження бібліот. й архів. цінностей Б. „С.“ під час Другої світ. війни і деякий час після неї.

З цією установою пов’язана діяльність о. Івана Котіва — радника митрополичого ординаріату в 1941—44, який у берез. 1940 заступав дир. б-ки о. Хомина, а також світських осіб, котрі долучилися до розвитку цієї книгозбірні. Серед них — архіваріус Іван Шендрик (у 1928—39 комплектував зібрання); бібліотекар Богдан Барвінський (упродовж 1939, упорядковуючи б-ку А. Шептицького, відбирав книжки для Б. „С.“).

Б. „С.“ була доступною здебільшого для осіб з духовних кіл як вищої, так і нижчої церк. ієрархії. Її фонди використовували для своїх наук. праць укр. катол. свящ., проф. Богослов. академії у Львові, д. чл. НТШ Василь Лаба (1887—1976), василіянин о. Макарій (Михайло) Каровець (1873—1944); редемпторист о. Роман Бахталовський (1897—1985); церковно-осв. діяч, проф. Богослов. академії у Львові, о.протоієрей Петро Табінський (1888—1950); нім. катол. свящ. Адольф Ціґлер; о.Йосиф-Євстахій Сидорів (17. 03. 1906—16. 10. 1960) та ін. Потребу в мист. л-рі мали вихованці Духовної семінарії, а також ченці, які готувалися розмальовувати церкви.

Після встановлення рад. влади 1939 розпочалися ліквідаційні процеси багатонац. і досить розвинутої передвоєнної бібліот. мережі в Галичині. Щоб уберегти укр. книгозбірні від націоналізації, у жовт. 1939 НТШ формально перебрало у власність Б. „С.“, як і б-ки д-ра Федака, митр. Андрея Шептицького, оо. василіян, о. Садовського, ред. Назарука, та опечатало їх печатками Т-ва.

З метою здійснення в перехід. період на території обл. заходів у справі виявлення, обліку та реєстрації історико-культ., архітектур., археол. та літ. пам’яток постановою Тимчасового управління у Львів. обл. з листоп. 1939 створено спец. комісію під головуванням Петра Панча з участю М.Возняка, О. Друза, Ю. Дудки, А. Задорожного, І. Крип’якевича, В. Ткаченка. Згідно з протоколом комісії від 30.11. 1939, вона вважала за доцільне провести реорганізацію б-к Львова — на базі б-к НТШ, Оссолінеуму та Єврейської віросповідної громади створити у Львові єдину Наук. держ. б-ку як філію Б­ки АН у Києві. Ця новоствор. установа мала складатися з 3-х відділів: україніки і россіки („примістити в дотеперішньому приміщенню бібліотеки Наукового Товариства ім. Шевченка при вул. Чарнецького 24 і 26 (нині — вул. Винниченка), в будинку Народного Дому при вул.Курковій 14 (нині — вул. Лисенка)“); полоніки („в дотеперішньому приміщенні бібліотеки Оссолінеум“); юдаїки („в Оссолінеум або в палаці Бєсядецкіх на площі Галицькій“).

Книгозбірню „Студіону“, яка входила до переліку 14-ти наук. б-к Львова, архів і сам будинок (вул. П. Скарги, 2-б), де вони розміщалися, запропоновано „передати до архівного відділу Україніки Державної Бібліотеки“, тобто приєднати до б-ки НТШ. Це була друга спроба приєднати „Студіон“ до НТШ. В. Дорошенко, тогочас. дир. б-ки НТШ, був запрошений до участи в роботі комісії. Він сподівався на збереження б-ки Т-ва як цілісної структури і розраховував, що передані їй у власність чужі фонди зберігатимуться на тих самих умовах. Однак невдовзі й саму б-ку НТШ було ліквідовано як самостійну установу.

02. 01. 1940 на основі фондів трьох найбільших наук. книгозбірень — НТШ, Оссолінеуму та Нар. дому — створено ЛфБАН УРСР (нині — ЛННБ України), до якої вже 10 лют. офіційно приєднали книгозбірню „Студіону“. Під час нім. окупації, залишаючись захищеною статусом приват. б-ки А. Шептицького, вона стала місцем порятунку львів. євреїв (Курта Левіна, Давида Кахане), які одночасно брали участь у впоряд. б-ки. Упродовж 1940—41 розпочалося, а в повоєнний період продовжилося переміщення та розпорошення її більшої і найціннішої част. у сховищах структурних підрозділів новоствор. академ. б-ки, де зберіг. сьогодні у відділах: рідкісної книги, україніки, наук. бібліографії (тепер— Науково-інформ. відділ), обмінно-резервних фондів та ретроспективного комплектування, осн. книжк. фондів, період. вид., рукоп., кабінеті картографії, а також в Ін-ті досліджень бібліот. мист. ресурсів (кол. мист­в). 1945 була спроба Ю. Меженка вивезти книгозбірню до Києва.

Невеликі фраґменти Б. „С.“ сьогодні виявлено також у Музеї давньої книги Львів. галереї мист-в; НМ у Львові; б-ках: ЦДІА України у Львові, Українського католицького університету (о. Йосиф Андріїшин 1996—98 передав їх у складі своєї приват. б-ки до УКУ), Музею історії релігії, монастиря Студійського уставу св.обручника Йосифа (вул. Винниченка,22) у Львові, Святоуспенської унівської лаври.

Част. Б. „С.“ було вивезено, вона опинилася в б-ках Києва, Москви (ВДБІЛ) та Санкт-Петербурга. Встановлено, що окр. вид. нині містяться у від. стародруків та рідкісних видань НБ України, Музеї книги та друкарства України, Санкт-Петербурзькій правосл. духовній академії; рукоп. окр. партитур Лисенкових муз. творів зберіг. у фондах Меморіального музею М. Лисенка у Києві, куди, очевидно, потрапили 1947 з львів. ювілейної лисенківської виставки. Фраґменти б-ки „осіли“ в приват. збірках; значну її част. в різний час також було втрачено.

Арх. дж.: ДАЛО, ф. 2, оп. 2, спр. 2676 (Справа про спорудження будинку № 2 на вул. Пирогова), 34арк.; ф. 282, оп. 1, спр. 8 (Каталог книг бібліотеки Українського товариства „Студіон“ і листування з вид-вами „Просвіта“, „Добрий пастир“ та ін. З питання комплектування б-ки, 1924—43); спр. 21 (Протоколи конференцій укр. реліг. т-ва „Студіон“ з питання роботи архіву і б­ки, 1939—42); ф. Р-3258, оп. 1, спр. П-14262 (Архівна кримінальна спр. Івана Захаровича Шендрика, 1939—89), 97 арк.; ЛННБ України. Архів, оп. 3-ос., спр. 136 (Особ. спр. звільнених працівників б-ки за 1944—70 на літери „Ба-Бід“), 241 арк.; від. рукоп., ф. 6 (Б-ка Богословської академії), оп. 1, спр. 53 (Звіти „Студіону“ ХХ ст.), 68арк.; ф. 11 (Архів Барвінських), спр. 5848 (Митрополичий ординаріат у Львові. Листи до Богдана Барвінського, 1938), 4 арк. Дод. 2 арк.; ф. 167 (Біограф. словник І. Левицького), оп.2, спр. 1564 (Копитчак Василь), 6 арк.; NZiO, N17066/ІІ: Papiery Zakładu Narodowego im. Ossolińskich we Lwowie dotyczące zbiorów bibliotecznych z lat 1939—46, 272 k.; Святоуспенська унівська лавра. Архів, ф. 1, спр. 53 (Архівні довідки), 17арк.; ЦДІА України у Львові, ф. 130, оп. 1, спр.810 (Листування, доповідні записки, постанови засідань, заповіт В. Копитчака та ін. мат-ли розгляду справи про умови передачі б-ки свящ. В. Копитчака у власність „Народного дому“), 33арк.; ф. 201, оп. 1, спр. 216 (Листування А.Шептицького з нім. окупаційними владами, 1941—43), 79 арк.; спр. 228 (Звіт і листування про стан та характер док-тів митрополичого архіву, 1942—43), 21 арк.; спр. 273 (Статті петербурзького екзарха Леоніда Федорова про гр.-катол. церкву, її з’їзди в Велеграді, реформи календарів та ін., 1909—16), 27 арк.; ф. 309, оп. 1, спр. 36 (Протоколи засідань членів правління, 1936—42), 81 арк.; ф. 377, оп. 1, спр. 1—12; ф. 408, оп. 1, спр.720 (Особ. спр. Г. Дворянина, співробіт. архіву, 1927—38), 33 арк.; спр. 730 (Листи, запрошення, записні книжки та ін. особисті док-ти свящ. і вчителя релігії Михайла Лади, 1901—31), 120 арк.; ф. 451, оп. 2, спр. 814 (Особ. спр. семінариста Януарія-Якова Федюка, 1906—39), 21 арк.; ф.577, оп. 1, спр. 10 (Каталоги книг, протоколи комісії, інв. оп. та ін. мат-ли про передачу Б. „С.“ у Львові Б-ці Львів. філіалу АН, 1940—41); спр.65 (Плани, кошториси та ін. док-ти на проведення буд. робіт у будинку т-ва на вул. Петра Скарги, 2 у Львові, 13серп. 1936 — 2 серп. 1939), 56 арк.; спр.67 (Звіт про перевірку приміщення „Студіону“ в зв’язку з розміщенням там (митрополичого) архіву, 18листоп. 1938), 2 арк.; ф. 684, оп. 1, спр.3298 (Літопис монастиря св. Йосафата Студійського ордену у Львові, 1931); оп. 2, спр.85 (Хроніка монастиря святого Йосафата Студійського уставу, т. ІІ, 1931—45).

Літ.: Шептицький К., о. Митрополит Андрей і обновлення східньої чернечої традиції // Богословія, 1926, т. ІV, кн. 1/2, с. 150—63; Каталог палеотипов из фондов Львовской научной библиотеки им. В. Стефаника АН УССР / Сост. Р.С.Харабадот, Р. М. Биганский. К., 1986, 195, [4]с., ил.; Каталог кириличних стародруків Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника Академії наук України. Вип. І: Видання Івана Федорова / Уклад.: Я. Д. Ісаєвич, В. Я. Фрис. Львів, 1993, 72, [1] с.; Вип. ІІ: Виданння друкарень Острога, Дермані, Стрятина, Крилоса, Угорець, Рохманова / Авт.-уклад. В. Фрис. Львів, 1996, 117, [4]с.; Вип. ІІІ: Видання друкарень Львова: Михайла Сльозки, Арсенія Желиборського, Йосифа Шумлянського, монастиря св. Юра / Авт.-уклад.: О. Колосовська, С. Гацкова. Львів, 2000, 164, [3] с.; Вип. ІV: Видання друкарні Львівського Успенського Ставропігійського братства (1591—1644рр.) / Авт.-уклад.: О. М. Колосовська, С.В.Гацкова. Львів, 2002, 126, [1] с.; КолосовськаО. Кириличні стародруки з книгозбірні „Студіон“ (на матеріалах ЛНБ ім. В. Стефаника АН України) // Роль бібліотек, монастирів, соборів та інших установ у розвитку культури України: тези наук. конф. К., 1993, с. 48—49; Щоденник Львівського гетто: спогади Давида Кахане / Упоряд. Ж. Ковба. К., 2003, 272 с. (Серія „Бібліотека Інституту юдаїки“); Кривенко М. Бібліотека „Студіону“ у Львові: переміщення книжкових та рукописних колекцій (1940—1947) // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника: зб. наук. праць. Львів, 2005, вип. 13, с. 247—67: іл.; їїж. Рукописна збірка бібліотеки „Студіону“ у Львові (1909—1940) (за фрагментом каталогу) // Там само, 2007, вип. 15, с.221—41: іл.; її ж. „Літопис монастиря священномученика Йосафата Студійського уставу у Львові“ як джерело до вивчення історії книгозбірні „Студіону“ (1909—1940) // Там само, 2008, вип. 1 (16), с. 459—77; їїж. Мистецькі цінності книгозбірні „Студіону“ у Львові // Пам’ятки України: історія та культура, 2008, № 2, с. 51—63: іл.; їїж. Книгозбірня „Студіону“ у фонді Львівської національної наукової бібліотеки України ім.В.Стефаника: видання ХІХ — першої половини ХХ ст. // Рукописна та книжкова спадщина України. К., 2009, вип. 13, с.156—72; її ж. Чернець. Митець. Патріот: до 65­річчя з дня смерті Романа Хомина (1907—1944) // Митці Львівщини: календар знаменних і пам’ятних дат на 2009 рік. Львів, 2009, с. 81—83; її ж. Книгозбірня „Студіону“ у Львові (1909—1940): історія, сучасний стан фонду: спец. 27.00.03 — книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство / Автореф. дис. ... канд. іст. наук. К., 2010, 20 с.; її ж. „Rossica“ библиотеки „Студиона“ во Львове (1909—1940) как составляющая национальных библиографий славянских народов // Информационный вестник Форума русистов Украины. Симферополь, 2010, вып.13, с. 208—17; КривенкоМ., Файда О. Слідами бібліотеки Карла Крумбахера у фонді Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. Львів, 2012, вип. 4 (20), с. 470—502: іл.; Левін К. Мандрівка крізь ілюзії / Пер. з англ.: Я. Карп’юк, Л. Лисенко. Львів, 2007, 478 с.; Дмитрук С. Збірка „Студіон“, що постала з благословення митрополита Андрея Шептицького // Збереження й дослідження історико-культурної спадщини в музейних зібраннях: історичні, мистецтвознавчі та музеологічні аспекти діяльності. 1913—2013. Міжнар. наук. конф. 25—27 верес. 2013. Львів, 2013, с.45—48; ТкачукО. Хорватські видання з книгозбірні отця Василія Копитчака у фондах Наукової бібліотеки Національного музею у Львові ім. А. Шептицького // Там само, с. 461—69.

Маргарита Кривенко

Стаття створена: 2015