БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ (Акерман, Аккерманъ, Акліба, Белогород, Б±лый городъ, Б±логородъ, Białogrod, Білгород, Білогород, Biłogrod, Маврокастро, Монкастро, Офіус, Тіра, Тура, IbD"H, Cetatia Alba) — місто, розташоване на усті Дністра (нині — обл. підпорядкування Одеської обл., райцентр). Поселення на цій території виникло у VI ст. до н. е. як грец. поліс Тіра (Тура), в Х ст. згадується як візант. фортеця Маврокастро. Згадки про нього з’являються поряд з ін. містами Дністровсько-Бирладської волости у „Списку руських городів дальних і ближніх“. Заснували Б.-Д. слов’ян. племена уличів і тиверців. Припускають, що у ХІІ — на поч. ХІІІ ст. (можливо, пізніше) місто з округою входило до складу Галицької, а з 1199 Галицько-Волинської держави.

Місто п. н. „Акліба“ („Ак“ — „білий“) позначене на мапі аль-Ідрісі і як Маврокастро, як Монкастро зафіксоване у візант. джерелах. Археол. мат-л ХІІ ст. незначний і переважно походить із шарів, порушених буд-вом кін. ХІІІ ст., коли місто переживало піднесення й інтенсивно перебудовувалося та забудовувалося. Характер цього буд-ва і знайдені мат-ли не викликають сумнівів щодо подібности Б.-Д. з ін. тодішніми ординськими поліетн. містами. Щоправда, у місті проживало слов’ян. населення і більша част. знахідок зброї або її елементів рус. походження. Ординські монети, знайдені у місті, здебільшого належать до епохи хана Узбека (1313—39). На портоланах Маріно Сануда (1321), Піцігані (поч. 1330-х рр.) та Весконте (1327) м. Маврокастро зображене з прапором, на якому відтворені джучидська тамга і півмісяць. Можна припускати, що процес переходу міста під пряме ординське панування почався в часи Ногая і завершився при Узбеку. Можливо також, що певний час зберігалася подвійна підпорядкованість, а деякі част. цієї волості залишались у складі Галицько-Волинської держави до поч. XIV ст. Джерело „Flos historiarum Terrae Orientis“ відзначає: „Русь — величезна країна, межує з Грецією і Болгарією; ця країна [...] тепер платить данину татарам, а князем її є Лев“. До 1328 новоутвор. єпископію Аспрокастрон було приєднано до складу Галицької митрополії.

Зі серед. XIV ст. місто перейшло до генуезців, від них — у XV ст. до Молдов. князівства (як Четата Альба — „Біла фортеця“), а з 1484 — до турків (як Акерман— „Білий Камінь“). 1812 внаслідок Бухарестського миру відійшло до Росії і до 1944 наз. Акерман. 1918—40, 1941—44— у складі Румунії. З 1944 — в УРСР як Б.-Д. Румун. дослідники заперечують іс-тор. належність Б.-Д. до складу Галицької та Галицько-Волинської держав.

Із науковців НТШ ранньою історією Б.-Д. найбільше цікавився М. Грушевський, згадують місто у своїх працях П. Грицак, І.Крип’якевич, С. Мішко, сьогодні — Л.Войтович, І. Скочиляс.

Літ.: Nordenski`ld A. E. Periplus. Stokholm, 1897, p. 33, taf. VII; Грушевський М. [Рец. на:] Кочубинскій А. А. Тура (Турас) — Б±лгородъ — Аккерманъ и его новая лапидарная напись от 1454 года // [Записки ИООИД], 1901, т. ХХІІІ, с. 29—198 // Записки НТШ. Львів, 1902, т. XCVI, кн. ІІ, с. 5—6; його ж. Історія України-Руси. Львів, 1905, т. ІІ, с. 523; т. ІІІ, с. 279; К.; Львів, 1907, т. IV, с. 316; 1909, т. VII, с. 13, 32, 59, 61, 68, 86—87, 107, 155, 170, 199, 202, 204, 241, 290, 321, 325—27, 347, 349, 378, 453, 467, 491, 495, 516, 572 та ін.; Бертье-Делагард А. Л. К вопросу о местонахождении Маврокастрона „Записки греческого топарха“ // Записки Одесского общества истории и древностей, 1919, т. ХХХІІІ, с. 1—20; Popescu-SpineniM. România in istoria cartografici pânô la 1600. Bucureşti, 1938, vol. 1, p. 73—76; РыбаковБ.А. Русские земли по карте Идриси 1154 года // Краткие сообщения Ин-та материальной культуры, 1952, № 43, с. 15—18; Грицак П. Галицько-волинська держава. Н.-Й., 1958, с. 89; Полевой Л. Л. Очерки исторической географии Молдавии ХIII—XIV вв. Кишинев, 1979, с. 65—68; Мішко С. Нарис ранньої історії Руси-України. Н.­Й.; Торонто; Мюнхен, 1981, с. 91, 187; Крип’якевич І. П. Галицько-Волинське князівство. К., 1984, с. 38, 78; Егоров В. Л. Историческая география Золотой Орды в ХIII—XIV вв. М., 1985, с.79—82; Кравченко А. А. Средневековый Белгород на Днестре (конец ХIII—XIV в.). К., 1986; Spinei V. Moldova in secolete XI—XIV. Chişinâu, 1994; Войтович Л. Кордони Галицько-Волинської держави: проблеми та дискусії // Записки НТШ. Праці Комісії спец. (допоміжних) істор. дисциплін. Львів, 2006, т. CCLII, с. 187—205; його ж. Ruś halicka a Bizancjum w XI—XIVw.: wybrane problemy // Zeszyte Naukowe Uniwersytetu Jagiełłońskiego. Prace Historyczne. Kraków, 2011, t. 138, s.41—64; його ж. Князь Лев Данилович. Львів, 2012, 181 с.; Скочиляс І. Галицька (Львівська) єпархія ХII—XVІІІ ст. Організаційна структура та правовий статус. Львів, 2010, с. 200—03.

Леонтій Войтович

Стаття створена: 2015