БІЛЬЧЕ-ЗОЛОТЕ — ВЕРТЕБА - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БІЛЬЧЕ-ЗОЛОТЕ — ВЕРТЕБА

БІЛЬЧЕ-ЗОЛОТЕ — ВЕРТЕБА — карстова печера, яка розташована за 1,5 км на пн. зх. від с. Більчого-Золотого Борщівського р-ну Терноп. обл. Довжина дослідженого лабіринту печери у відкладеннях гіпсу — 8 км. Печера В. унікальна тим, що у ній міститься 3 культ. верстви енеоліт. культури Трипілля-Кукутень. Це єдина велика печера, яку тричі заселяли носії цієї культури. Люди навідували печеру в епоху бронзи і пізніше.

Перша згадка про обстеження печери належить до поч. XIX ст. 1820 орендатор маєтку Я. Хмелецький побував у підземеллі, виявив сліди вогнищ, фраґменти і цілі посудини, людські кістки. Перше археол. дослідження у В. здійснив 1876 А. Кіркор. Він разом із С. Козібродським пробрався до печери і заклав розкоп, де було виявлено людські кістяки. Вчений докладно описав праву част. печери.

1890 чл. Антропологічної комісії Краків. академії Г. Оссовський і Л. Сапєга пройшли печерою в одному напрямку 312 м, а пізніше ще 526 м, але кін. її не виявили. Проте вони обладнали вхід до В. Неподалік входу глибиною 2 м вони натрапили на залишки великого вогнища, навколо якого виявили багато кісток оленя, дикого кабана, ведмедя, а також цілі і розбиті орнаментовані посудини, крем’яні знаряддя, лощило з оленячого рогу та кілька кам’яних сокир. Серед знахідок були і мідні речі: ніж, кинджал, чотиригранне шило.

За результатами майже трирічних досліджень Г. Оссовський склав порівняно точний план печери В.

У 1898—1904 і 1907 розкопки продовжував В. Деметрикевич. Він детально дослідив ліву част. печери. За кількістю і наук. вартістю знахідок печера В. була унікальною, і тому її називали „Наддністрянською Помпеєю“. Спочатку всі знахідки зберігали у палаці князя Л. Сапєги у с. Більчому-Золотому, а після смерти князя його дружина передала мат-ли до Археол. музею у Кракові, де вони зберіг. досі.

Влітку 1914 археол. експедиція Львів. ун-ту під кер. Я. Чекановського продовжила дослідження у В. У цій експедиції брали участь молоді чл. НТШ — археологи В. Гребеняк та Я. Пастернак.

1928 О. Кандиба у трьох різних місцях печери заклав шурфи. Дослідник зафіксував дві стратиграфічні верстви трипільської культури. Результати своїх досліджень він опубл. в окр. статті. Всі археол. знахідки, виявлені під час розкопок, учений передав до Музею НТШ у Львові. Нині част. їх зберіг. у фондах Львів. істор. музею.

Пам’ятку вивчають і після Другої світової війни. 1956 наук. співробіт. Львів. істор. музею І. Свєшніков заклав у печері на відстані 200 м від входу невеликий шурф. Спелеолог В. Радзієвський 1967 під час топограф. зйoмки печери виявив у її дуже віддаленій част. фраґменти горщика, покриті наростами гіпсових кристалів, і глиняну фіґурку бичка.

З 1996 беруть участь в дослідженні В. чл. Тернопільського осередку НТШ, зокрема археол. експедиція Борщівського краєзн. музею. Мета досліджень — вивчення стану збереження культ. шару у печері. Як наслідок, обстежено 71 кв. м у 9-ти різних ділянках підземелля і 371 кв. м на поверхні. Підтверджена стратиграфія печери, яка складалася із 3-х культ. шарів трипільської культури. Зібрано колекцію посуду, антропоморфні і зооморфні статуетки, знаряддя праці з кістки, кременю, каменю, знайдено мідну сокиру, мідне шило і 14 мідних пронизок. Знайдено кістяну пластину, яка імітує голову бика з розлогими рогами. Серед знахідок виявлено скелети людей. Знайдені мат-ли з 1996 зберіг. у Борщівському краєзн. музеї.

Досліджував печеру у 1999—2001 Археол. музей у Кракові. З польс. боку у проекті брали участь С. Кадров, Є. Треля, І. Тронбська, з укр.— Т. Ткачук і М. Сохацький. У межах проекту повністю опрацьовано кераміку з печери В., складено стат., типол. і морфол. показники для кожного культ. шару; досліджено склад барвників мальованого посуду. Виділені й атрибутовані керамічні „імпорти“ — важливе джерело вивчення контактів між різними локальними групами трипільської культури, різними культурами та їхніх синхронізацій.

2005 розпочався українсько-амер. проект із генет. досліджень людських кісток, виявлених під час досліджень печери. З укр. боку у проекті брали участь М. Відейко, М. Ковалюх, М. Сохацький, з амер.— О. Нікітін. Відібрані зразки лабораторно досліджені, а також встановлено їхній вік із допомогою радіовуглецевого датування.

2007 зі зразків людських кісток та вугілля, відібраних у печері, отримано 7 нових радіокарбонних дат: 4 600 ± 80 B. P.; 4 550 ± 90 B. P.; 4 420 100 B. P. – 4 340 ± 100 B. P.; 4 180 ± 90 B. P.; 2 660 ± 80 B. P.; 2 610 ± 80 B. P.

Одні з них належать до часу існування кошиловецької групи, ін.— до касперівської групи та епохи бронзи.

2010 опубл. 26 нових радіокарбонних дат, які одержані у київ. радіокарбонній лабораторії для трипільських шарів печери В. Вони підтвердили отримані раніше датування.

Інтерпретація в л-рі печери В. як святилища не суперечить її розумінню як сховища. Адже вже з істор. часів відомо, що люди ховалися біля вівтарів і у храмах під час найбільшої небезпеки.

Пам’ятка перебуває під постійною увагою археол. Тернопільського осередку НТШ.

Літ.: Pszc??ka krakowska. Krak?w, 1822, t. III, s. 49—54; Kirkor A. Zprawozdanie i wykaz zabytk?w z?o?onych w Akademii Umiej?tno?ci z wycieczki archeologiczno-antropologiczn?j w roku 1878 // ZWAK. Krak?w, 1879, t. III, s. 34—37; Plan pieczary „WERTEBY“ w Bilczu-Z?otem (powiatu Borszczowskiego) wykonany pr?ez G. Ossowskiego w latach 1891—1892 // Wydanie Komisyi antropologicznej Akademii Umij?tno?ci w Krakowie, koztem Ksi?cia Leona Sapiehy. Krak?w, 1892—93; Оссовский Г. О. О геологическом и палеоэтнологическом характере пещер юго-западной окраины европейской России и смежных с нею областей Галиции // Труды Томского общества естествоиспытателей и врачей. Томск, 1895, вып. 5, с. 27—48; Demetrykiewicz W. Sprawozdania z posiedzeс komisyi odbytych w drugiej po?owie r. 1898 i r. 1899 // MAAE. Krak?w, 1900, t. IV, s. VII—VIII; Janusz B. Kultura przedhistoryczna Podola Galicyjskiego. Lw?w, 1919, s. 78; Пастернак Я. Нові археологічні набутки музею Наукового товариства ім. Шевченка у Львові за час від 1929—1932 рр. // Записки НТШ. Львів, 1933, т. CLII, с. 113—30, 1—18; Кандиба О. Досліди на галицькому Поділлі в рр. 1928 та 1929 // Там само, 1937, т. СLIV, с. 1—14; Свєшніков І. К. Археологічні роботи музею в 1952—57 рр. Львів, 1959, с. 8; Радзієвський В. О. У печерних лабіринтах Тернопільщини. К., 1967, с. 26; Сохацький М. З історії дослідження печери Вертеба // Збірник тез повідомлень та доповідей наукової конференції. Львів, 1995, с. 99—101; його ж. Археологічні розкопки в печері Вертеба біля села Більче-Золоте в 1996—1998 роках // Археологія Тернопільщини. Тернопіль, 2003, с. 45; Сохацький М., Нікітін О., Ковалюх М., Відейко М. Перші дослідження ДНК за антропологічними матеріалами Трипільської культури із печери Вертеба // Трипільська культура. Пошуки, відкриття, світовий контекст. К., 2007, с. 141—46; Ткачук Т. Фази розвитку і відносна хронологія шипинецької групи археологічних пам’яток // Записки НТШ. Праці Археологічної комісії. Львів, 2002, т. ССXLIV, с. 89—115; його ж. Chronological phases of the Koshylivtsy group of the Tripolye culture // Sprawozdania Archeologiczne. Krak?w, 2005, 57, s. 87—119; Kadrow S., Sokhackiy M., Tkachuk T., Trela E. Sprawozdanie ze studi?w i wyniki analiz materia??w zabytkowych kultury trypolskiej z Bilcza Z?otego znajduj?cych si? w zbiorach Muzeum Archeologicznego w Krakowie // Materia?y Аrcheologiczne. Krak?w, 2003, t. XXXIV, s. 53—143; Tr?bska J., Trybalska B., Gawe» A., Bytnar K. I. Pigmenty i warstwy malarskie ceramiki neolitycznej kultury trypolskiej (Bilcze Z?ote) II. Zabytki kamienne z Bilcza Z?otego // Materia?y Аrcheologiczne. Krak?w, 2003, t. XXXIV, s. 179—94; Nikitin G. A., Sokhatsky P. M., Kovaliukh M. M., Videiko Y. M. Comprehensive Site Chronology and Ancient Mitochondrial DNA Analysis from Verteba Cave — a Trypillian Culture Site of Eneolithic Ukraine // Interdisciplinaria archaeologica. Natural sciences in archaeology, 2010, vol. 1, p. 9—17.

Михайло Cохацький, Тарас Ткачук

Стаття створена: 2015