БЛОХИН-БОЙКО Юрій - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БЛОХИН-БОЙКО Юрій

БЛОХИН-БОЙКО Юрій (Блохин, Blochin Bojko J.; псевд.: Бойко, Зорич, Козаченко, Миколаївець, Павленко, Петриченко) (* 25. 03. 1909, м. Миколаїв — † 17. 05. 2002, м.Мюнхен, Німеччина) — літературознавець, славіст, публіцист, критик, громадсько-політ. та культ. діяч. Д.чл. НТШ Європи (з1963).

1926 закінчив Микол. професійно-тех. школу, 1928 — Микол. ін­т нар. освіти, 1931 — літературно-лінґвіст. відділ істор. ф-ту Одес. ін-ту проф. освіти, 1935— аспірантуру ХДУ. У 1929—30 був під політ. арештом у справі СВУ—СУМ. У 1931—33 працював викладачем укр. мови та л-ри у школах, технікумах і робітфахах Харкова, Херсона, Маріуполя. 1932—33 — зав. пед. част. Технікуму точної механіки у Харкові. У 1933—35 — наук. співробіт. НДІ л-ри ім. Т. Шевченка у Харкові та чл. текстол. комісії з підгот. ювілейного видання тв. Т. Шевченка (до 120­річчя від народження), а з осени 1934— кер. Бібліограф. відділу Харків. ін-ту л-ри ім.Т. Шевченка. У лип. 1935 звільнений з усіх посад за участь у молодіжній антикомсомольській орг-ції „Гарт юнаків“ (філія СУМу). Реабілітований за сприяння Максима Горького, з 1936 — постійний співробіт. „Літературного журналу“, з 1935 викладає історію укр. л-ри в Харків. пед. ін-ті, а з 1938 — у Харків. ін­ті журналістики, у 1938—41— укр. мову в Харків. фінансовому ін-ті. З 1942 — доц. ХДУ, після захисту канд. дис. „Основи творчого методу Івана Франка“, підгот. під кер. акад. О. Білецького. 1942 Б.­Б. Ю. заарештовано нім. окупаційною владою в Охтирці, згодом утік із в’язниці. 1942—43 — ред. літ. відділу харків. газ. „Нова Україна“. 1943—44 проживав у Львові, звідки переїхав спочатку до Зальцбурга, а потім— до Мюнхена. 1945 був одним із засн. УВАН в Ауґсбурзі, 1947 — доц. укр. л-ри в Укр. духовній академії УАПЦ. З 1949 — проф.-гість Українського вільного університету, з 1951 — надзвич. проф. УВУ, а 1961— його звич. проф. Упродовж 1950—74 — продекан і декан філос. ф-ту УВУ, 1965—66 — ректор УВУ і ред. його „Наукового збірника“ (т. 1—5, 8). 1956 — д-р філософії УВУ у Мюнхені, з 1962 — проф.-гість Ун-ту ім. Максиміліана у Мюнхені, упродовж 1966—88 — габілітований доц. (з 1967) і надзвич. проф. слов’ян. літературознавства цього ун-ту (з 1969). З 1941 — чл. ОУН(м), 1945—64 — чл. Проводу ОУН(м); з 1948—50 — чл. Виконав. органу УНР; 1950—70 — засн. „Незалежної асоціації дослідників совєтської теорії і практики в національних проблемах“; 1957 — співзасн. Об’єднання укр. письменників в екзилі „Слово“, 1970—90 — чл. його президії; з 1984 — голова Сенату ОУН(м), 1984—87 — віце-президент УНР в екзилі, 1958 — д. чл. УВАН. 1994 — чл. НСПУ, 1996 — лауреат Держ. премії України ім. Т. Шевченка.

Осн. зацікав.— історія укр. мови, л­ри і порівн. літературознавства, шевченкознавство, романтизм в укр. л-рі, процеси нац. відродження в Україні 1920­х рр., впливи світ. л-ри на укр., рос., білорус., польс. л-ри тощо.

Б.-Б. Ю. публ. численні літературозн. статті, розвідки та монограф. дослідження про В. Барку, В. Винниченка, О.Влизька, М.Гоголя, О. Гончара, Д. Гуменну, О.Кониського, Григорія Косинку, І. Котляревського, М. Коцюбинського, М. Кропивницького, П.Куліша, Лесю Українку, О. Лятурин- ську, Марка Вовчка, І. Нечуя-Левицького, ОлегаОльжича, В.Підмогильного, М. Скрипника, О.Телігу, І. Франка, Миколу Хвильового, В. Чапленка, Г. Чупринку та ін. Част. його літературозн. пр. увійшла до зб. „Вибране“ (1971—90, т. 1—4) та „Вибрані праці“ (1992). Співпрацював із такими період. вид., як „Час“, „Орлик“, „Літературна газета“, „Літературний журнал“, „Літературна критика“, „Український самостійник“, „Українське слово“, „Шлях перемоги“, „Свобода“, „Америка“, „Frankfurter Allgemeine Zeitung“, „Schweizer Rundschau“, „Bayernkurier“, „Rheinischer Merkur“. Був дописувачем період. наук. зб. „Die Welt der Slaven“, автором низки статей в енциклопед. вид. „Ukraine. A concise Encyklopaedia“ (Toronto, 1963, Bd.1), „Kindlers Literaturlexikon“ (München, 1970—74), „Lexikon“ (München, 1974, Bd. 24), „Sachwörterbuch der Mediavistik“ (Stuttgart, 1992), упоряд. збірки славіст. розвідок „Gegen den Strom“ (Heidelberg, 1979), засн. серії „Beitrage zur ukrainischen Literaturgeschichte“ (Heidelberg, 1985).

20. 01. 1963 обраний д. чл. НТШ Є (на пропозицію Філологічної секції Т-ва), чл. Мюнхен. осередку НТШ Є. Виступав із доповідями на 1-й (15—16. 09. 1952, Сарсель: „Бєлінський і українське національне відродження“) та 2-й (11—12. 10. 1953, Мюнхен: „Невеличка драма В.Підмогильного“) наук. конференціях НТШ Є, а 14. 03. 1964 доповідав на тему „Літературознавчі напрями в підсовєтському шевченкознавстві 20­хрр.“, на наук. сесії НТШ до 150-річчя від народження Т.Шевченка ( Париж). Співред. (разом із д. чл. НТШ Е.Кошмідером) німецькомов. монографії про Т. Шевченка (Вісбаден, 1965), вид. під грифом НТШ Є.

Пр.: З щоденника / Вибір, передм. і приміт. Ю. Блохина. Х., 1934; Франко і Шевченко // Літературний журнал, 1939, № 10—11; Естетичні погляди і творчий метод Івана Франка // Там само, 1940, № 3; Ідея і чин. Львів, 1943; Євген Коновалець і Осередньо-Східні Землі. Мюнхен, 1947; Проблеми історіософії українського націоналізму. Мюнхен, 1950; На головній магістралі. Мюнхен, 1951; Основи українського націоналізму. Мюнхен, 1951; Шевченко і Москва. Мюнхен, 1952; Російське коріння большевизму. Мюнхен, 1955; Taras Shevchenko and West European literature // The Slavonic and East European review, 1955, N 82; Франко — дослідник Шевченкової творчості // Науковий збірник УВУ, 1956, т. VI; Теорія ІІІ Риму в Московській православній церкві після останньої війни. Париж, 1957; Mykola Skrypnyk and the present situation in Ukraine // The Ukrainian quarterlу, 1958, vol. 14; Російське народництво як джерело ленінізму-сталінізму. Мюнхен, 1959; Russian Bolshevism. Munich, 1961; Фальсифікація Шевченка в СССР // Наукові записки УВУ, 1961, т. 4—5; Sevčenkos Werke in deutschen Übersetzungen // Die Welt der Slaven, 1961, N6; I. P. Kotljarevs’kyj und die westeuropäische Literatur // Там само, 1963, N 8; Т.Ševčenko. Sein Leben und sein Werk / Unter Redaktion von J.Bojko und E. Koschmieder. Wiesbaden, 1965; Євген Коновалець та його доба. Мюнхен, 1974; „Камінний господар“ Лесі Українки // Вибране. Мюнхен, 1974, т. 2; Goethe und die ukrainische Literatur // Goethe und die Welt der Slaven. Vorträge der 1. Internat. Konferenz d. Slawenkomitees im Goethe-Museum Düsseldorf 18.—22. September 1979. Gießen, 1979; Die ukrainische Romantik als Gegenstand der Forschung // Ukrainische Romantik und Neuromantik vor dem Hintergrund der europäischen Literatur / Hrsg. vоn J.Bojko-Blochyn. Heidelberg, 1985; Beiträge zur Ukrainischen Literaturgeschichte / Hrsg. von J. Bojko-Blochyn und F. Scholz. Heidelberg, 1988—89, Bd.1—2; Die Stilrecherchen Lesia Ukrainkas auf dem Hintergrund der Weltliteratur // Lesia Ukrainka und die europäische Literatur / Hrsg. von J. Bojko-Blochyn, H. Rothe, F. Scholz. Weimar, 1994.

Літ.: Хроніка НТШ. Париж; Н.-Й.; Торонто; Сидней, 1954, ч. 77, с. 40—41; 1963, ч. 79, с. 30; 1966, ч.80, с. 71; Львів; Н.-Й., 2003, ч. 94, с. 240; Бойко Ю. Про зусилля і здобутки. Част. 1 // БойкоЮ. Вибране. Мюнхен, 1971, т. 1, с.VII—XXVI; його ж. Про зусилля і здобутки. Част. 2 // Там само, 1974, т. 2, с. IX—XXI; Jurij Bojko-Blochyn: Schriftenverzeichnis 1930—1988 / Нrsg. F. Scholz, G.Schott. Heidelberg, 1989, 100 S.; Тетерина-Блохин Д. Життя і творчість Юрія Бойка-Блохина (до 70-річчя діяльності). Мюнхен; К., 1998, 272 с.; їїж. Діяльність Юрія Бойка-Блохина в німецькому світі. Переяслав-Хмельницький; Мюнхен, 2009, 400 с.; її ж. Політична діяльність Юрія Бойка-Блохина в німецькому світі (до 100­річчя з дня народження) // Українознавство, 2009, № 4, с.295—99.

Роман Яремко

Стаття створена: 2015