БОГОГЛАСНИК - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БОГОГЛАСНИК

„БОГОГЛАСНИК“ — перша нотна антологія духовних пісень XVII—XVIII ст. в Україні. Опубл. у гр.-катол. друкарні о.василіян у Почаєві (1790—91). Передруки: Почаїв (1805, 1825), Львів (зі змінами) (1850, 1886); наприкін. ХІХ — на поч. ХХ ст.: Київ (1894, 1900, 1903), Почаїв (1900, 1902, 1908), Холм (1894, 1900, 1903), Петербург (1900, 1902, 1905). Пісні „Б.“ переважно анонімні, з акростихів установлено бл. 40 авторів. Джерела пісень: Святе Письмо, літургійні книги, акафісти, „Четьї-Мінеї“ Дмитра Туптала, апокрифи. Мова — переважно книжна укр., почасти близька до нар., а також польс. (33 пісні), лат. (3 пісні). Віршування „Б.“ — здебільшого силабічне, технічно досконале; вірші різних розмірів і строфічної будови. Нерідко автори пісень послуговувались у своїй творчості інципітним методом, який полягав у використанні поч. словесної (також муз.) фрази богослужбових піснеспівів, зокрема стихир, канонів, акафістів, ірмосів, а також давніших або призабутих пісень. На пісні мала чималий вплив зх.європ. муз. лексика, насамперед духовнопісенна (польс., словац., чес., лат.). Певною мірою впливав на мелодику пісень „Б.“ також нац. муз. фольклор. Деякі тексти надрук. у „Б.“ разом із перекл. двома або трьома мовами (польсько-укр., латино-польсько-укр.). Внаслідок цього кількість пісень антології налічує 250 текстів (без урахування дво-, тримовних — 246).

Почаївське вид. підсумувало традиції розвитку укр. духовнопісенної творчости барокової доби. Пісні згруповані у 4-х част.: господські, богородичні, пісні святим, покаянно-моралізаторські. У деяких із них висвітлено реальні істор. події, передовсім пов’язані з Почаївським монастирем, чудотворними проявами укр. богородичних ікон. Мелодії текстів зафіксовані київ. нотацією одноголосо. Кілька десятків пісень надрук. без нот, вказано тільки мелодії, на які слід написати поет. тексти.

Осн. джерелами формування богогласникового репертуару стали записи у рукопис. співаниках другої пол. XVII—XVIIІ ст., а також друк. укр. та польс. співаники XVIIІ ст. У рукопис. фондах б­к, музеїв та архівів України (Київ, Львів, Ужгород, Харків), Росії, Польщі, Словаччини, Чехії, Литви та ін. країн збереглися сотні рукоп. співаників із записами духовних пісень. Велику кількість рукопис. співаників зібрано у фондах НТШ, А. Петрушевича (ЛННБ України), С. Маслова, КДА (НБ України), Нац. музею (Львів). Невелику кількість пісень „Б.“ створено, найвірогідніше, спеціально для нього. Їх немає у рукописах та стародруках, що з’явилися перед виходом у світ „Б.“ До 1790 в укр. рукопис. традиції не існувало наз. „Б.“ Співаники з такою наз. з’явилися після виходу антології у світ, головно у XIX ст., передовсім у Галичині та на Закарпатті (напр., Б-ки Івана Югасевича). Низка рукопис. „Б.“ зберіг. у рукопис. фонді НТШ, в ін. архів. інституціях.

Друк. тексти укр. духовних пісень почали спорадично з’являтися від 1672 (вид. з текстами Й. Галятовського). Вперше пісню („Весело співайте, чолом упадайте“), що згодом увійшла до „Б.“, надрук. у вид. „Гора Почаївська“ (Почаїв, 1742). Згодом десятки пісень майбут. богогласникового репертуару надрук. у численних укр. та польс. вид. реліг. змісту, зокрема у катехизмах як додаткові тексти. Вид. „Б.“ передував перший укр. нотний збірник духовних пісень, опубл. прибл. 1773 у Почаєві на честь місцевої чудотворної ікони. Більшу част. його пісень відібрано для публікації у „Б.“ з незначними змінами у поет. текстах та мелодіях.

Чотиричастинну структуру „Б.“ взято за основу на підставі традиції укладання укр. рукопис. співаників, у якій утвердився принцип систематизації текстів на основі тематики та церк. реліг. календаря. Найбільш виразно ця традиція проявилася у лемківській рукопис. духовнопісенній практиці укладання співаників, зокрема у „Кам’янському Богогласнику“ 1734 (вперше досліджував І. Франко), співанику богогласникового автора Дмитра Левковського (1777—87) та ін. Існували також співаники змішаного типу, що містять пісні реліг. та світ. змісту, зокрема збірник із фонду НТШ Івана Пашковського (серед. XVIII ст.), одного з авторів „Б.“ Також на принципах укладання співаників, у т. ч. „Б.“ почасти позначилися впливи структурної будови Ірмолоя, зб. церк. піснеспівів.

Завдяки акровіршам та різноманіт. наративним джерелам збереглись імена та прізвища бл. 50 авторів пісень „Б.“ Серед них Данило Туптало (митр. Дмитрій Ростовський), Єпіфаній Славинецький, Георгій Кониський, Григорій Сковорода, Іван Вольський, Дмитро Левковський, Іван Пашковський, Василь Пашковський, Іван Мастиборський, Герасим Парфенович, Гедеон Пазій, Іван Моравський, Теодор Кучинський, Андрій (?) Достоєвський, Стефан Дяченко, Ґабріель-Анджей Каспарович, Ґжеґож Івашко, Ян-Станіслав Яблоновський, Станіслав-Ян Лєдуховський та ін. Більшість із них була гр.-катол. або правосл. свящ. Авторство 26 анонімних пісень належить о. василіянам, які створили більшу част. іконославильних (серед них низка польськомов.) пісень „Б.“, та 3 — єзуїтам.

Під час написання пісень автори використовували різноманіт. тексти Св. Письма, богослужбових та катехитичних книг, гимнограф. джерела (Пісна та Квітна Тріодь, Мінея, Октоїх, агіограф. л-ра тощо), апокрифи. Особливо помітні в „Б.“ впливи Псалтиря.

Як свідчать добогогласникові рукопис. та друк. тексти, чимало з них в антології редаговано, інколи доволі істотно, однак не завжди доцільно. Внаслідок цього пошкоджено акровірші, внесено лексичні правки, дописано або вилучено окр. строфи, змінено почасти мелодії пісень, їхній метроритм тощо. В деяких піснях істотно редаговано їхній зміст, фактично перевіршовано, створено парафрази. Про такі ред. втручання зазначено у передм. до „Б.“

Численні перевидання „Б.“ свідчать про його популярність у сх. слов’ян. Добре відомою антологія була також у середовищі укр. гр.-катол. та правосл. Польщі, Словаччини, Угорщини, Сербії. На основі почаїв. вид. в Україні у другій пол. ХІХ ст. утверджено традицію вид. зб. духовних пісень, які поступово до поч. ХХ ст. витіснили з ужитку рукопис. духовнопісенники.

Помітний внесок у популяризацію пісень „Б.“ упродовж ХІХ — на поч. ХХ ст. зробили лірники та кобзарі. У XVII—XVIII ст. деякі богогласникові пісні використовували для урізноманітнення муз. складової барокових шкільних драм, різдвяного вертепу, п’єс Т. Шевченка „Назар Стодоля“ („Видить Бог, видить Творець“), І. Котляревського „Москаль-чарівник“ („О горе мені, грішнику сущу“). Відома своїм релігійно-патріот. змістом пісня „Пречиста Діво, Мати Руського краю“ увійшла до опери А. Вахнянина „Купало“. Композитори створили численні хорові та інструм. (переважно фортепіанні) обробки пісень (М. Лисенко, М. Леонтович, С. Людкевич, К. Стеценко, О. Кошиць, Д.Січинський, М. Гайворонський, В. Барвінський, В. Безкоровайний, Й. Кишакевич, А. Гнатишин, М.Скорик, Г. Гаврилець та багато ін.). Нині з-поміж богогласникових текстів особливо популярні різдвяні та богоявленські пісні („Вселенная веселися“, „Весела світу новина“, „Дивная новина“, „Небо і земля нині торжествують“, „Нова радість стала“, „Новая радость світу ся з’явила“, „Христос родися, Бог воплотися“, „W zlobie leży, któż pobieży“, „Йордан-ріко, уготовися“). Ці та ін. богогласникові пісні неодмінно входять до репертуарів сучас. співаників, катехизисів тощо.

В укр. наук. думці вперше до „Б.“ системно привернуто увагу на стор. „Записок НТШ“ (М. Возняк, В. Гнатюк, М. Грушевський, Ф. Колесса, І. Франко та ін.). „Б.“ був предметом студій багатьох учених — чл. НТШ, які присвятили цій антології спец. праці чи інтерпретували її в контексті ширших досліджень, в історіях укр. л-ри зосібна (ост., зокрема історія л­ри М.Возняка досі в багатьох аспектах „основне джерело інформацій“ про „Б.“ (О. Гнатюк). Проблемам авторства, хронології, взірцям, змісту, джерел, поетики, текстології, версифікації, публікацій „Б.“ присвячено низку праць М. Возняка (окрім відповідних розділів в „Історії української літератури“, „Матеріялах до історії української пісні і вірші“, „З культурного життя України ХVІІ—ХVІІІ вв.“), розвідка В. Щурата „Із студій над почаївським „Богогласником“ (на підставі архів. мат-лів, знайдених у василіянських б-ках, учений встановив 33 авторів акровіршів), дослідження В. Перетца „Историко-литературные исследования и материалы...“, Ф. Колесси („Наверствування і характеристичні признаки української народної пісні“, „Погляд на теперішній стан пісенної творчості українського народу“, „До питання про український музичний стиль“), І. Франка (окрім узагальнювальних синтетичних праць з історії укр. л-ри, відповідних уступів у передм. до зб. „Апокрифи і леґенди з українських рукописів“, ст.„Наші коляди“, „Духовна й церковна поезія на Сході й на Заході. Вступ до студій над „Б.“, рец. на розвідки В. Перетца та В.Щурата). Оцінивши „Б.“ як одну з „найцікавіших і найвпливовіших пам’яток південноруського письменства ХVІІІ в.“, в ін. місці як „найважніший твір червоноруської літератури ХVІІІ віку, одинокий важний здобуток уніятський на полі нашої літератури до часів Шашкевича“, І. Франко особливу увагу звертав на апокриф. елементи та коляди в „Б.“, на функціонування пісень антології в „устах люду“: „Багато поміщених у ньому пісень перейшло в уста люду і вживаються досі не тільки в часі різних празників, як Різдва, Великодня та різних святих, але ввійшли також до репертуару лірників або співаються в церквах у паузах богослужіння і то не лише в уніятських, але також у православних“.

Студії „Б.“, започатковані Н. Мировичем, С. Щегловою, В. Перетцом, І.Франком, М. Возняком, В. Щуратом та ін. вченими, продовжують сучас. дослідники, зокрема М. Сулима, О. Гнатюк, Б.Криса, Ю. Костюковець, Ю. Медведик (бібліографія сучас. досліджень про „Б.“ укр. та інозем. учених, а також про осн. проблематику їхніх праць). Від серед. ХІХст. „Б.“ вивчали численні дослідники не тільки в Україні, але й поза її межами, насамперед у Росії, Білорусі, Польщі, Словаччині, Німеччині, Сербії тощо.

Вид.: Богогласник: п±сни Благогов±йныя Праздником Господским, Богородичным и Нарочитых Святых чрез весь год приключающымся, к сим же н±которым Чудотворным Иконам служащыя, таже различныя Покаянныя и умилителныя содержащ. Собран, по сил± исправлен, четырми Частми опред±лен, Типом и Чертами Мусикійскими Напечатася и изобразися. В свят±й чудотворн±й Лавр± Почаєвской, Тщанїєм Иноков Чину С. Васілія Великаго, Л±та от Рождества Христова 1790. [Почаїв: Друкарня отців василіян, 1790—1791]; перевид.: Почаїв, 1805, 1825; Львів, 1850, 1886; К., 1884; Холм, 1885, 1887, 1889, 1894, 1900, 1903; СПб., 1900, 1902, 1903; Гродно, 1914; Варшава, 1935, 1969; М., 2002.

Літ.: Мирович Н. Библиографическое и историко-литературные исследования о Богогласнике. Вильна, 1876; Франко І. Наші коляди. Львів, 1890 (перевид.: Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. К., 1982, т. 28, с. 7—41); його ж. Духовна й церковна поезія на Сході й на Заході. Вступ до студій над „Богогласником“ // Записки НТШ. Львів, 1913, т.CXIII, кн. І, с. 5—22 (перевид.: Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. К., 1983, т. 39, с. 126—43); його ж. В.В.Перетц. Историко-литературные исследования и материалы. Т. І. СПб., 1900 // Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. К., 1982, т. 33, с. 89—93; його ж. Д[октор] В. Щурат. Із студій над почаївським „Богогласником“. Квестії авторства і часу повстання деяких пісень// Там само, 1983, т. 38, с.444—49; його ж. Історія української літератури. Часть перша. Від початків українського письменства до Івана Котляревського // Там само, т.40, с. 7—370; його ж. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. // Там само, 1984, т.41, с. 194—470; Грушевський М. Сьпiванник з початку XVIII в. // Записки НТШ. Львів, 1897, т.XV, кн. І, с. 1—48; т. XVII, кн. ІІІ, с. 49—98; Перетц В. Н. Историко-литературные исследования и материалы. СПб., 1901, вып. 1, ч. 1—2; Щурат В. Із студій над почаївським Богогласником: квестії авторства і часу повстання деяких пісень. Львів, 1908; Возняк М. З культурного життя України, ХVІІ—ХVІІІ ст. Львів, 1912; його ж. Матеріали до історії української пісні і вірші. Тексти і замітки // Українсько-руський архів. Львів, 1913, т. IX, ч. 1, с. 240; 1914, т. X, ч. 2, с.241—480; 1925, т. XI, ч. 3, с. 481—589; його ж. Історія української літератури: У 2-х кн. 2-ге вид., випр. Львів, 1994, кн. 2; Щеглова С. „Богогласник“: историко-литературное исследование. К., 1918; Яворский Ю. Материалы для истории старинной песенной литературы в Подкарпатской Руси // Knihovna Sboru pro vvskum Slovenska a Podkarpatské pŕi Slovanském ústavu. Praha, 1934, t.47—48; Лисенко М. Кант розп’яттю Христову / [Ред. В. Барвінський]. Львів, 1936; його ж. Пречиста Діво, Мати Руського краю / [Ред. В. Барвінський]. Львів, 1936; Канти з почаївського „Богогласника“ в обробці М. Гайворонського. Жовква, 1938; Сімович В. До віршової будови наших коляд // Діло (Львів), 06. 01. 1938 (перевид.: Сімович В. Вибрані статті / Упоряд. Н. Ткачова. Тернопіль, 2005); Христос родився, славіте! Збірка коляд і щедрівок для чоловічого хору / Склав С.Людкевич. Львів, 1943; Барвінський В. Пісні з Богогласника (для мішаного хору без супроводу). Краків; Львів, 1944; Колесса Ф. Музикознавчі праці. К., 1970; Горбач О. „Москаль Чарівник“ І.Котляревського і почаївський „Богогласник“ // Analecta Ordinis S. Basilii Magni. Рим, 1971, vol.VІІ (ХІІІ), p. 258—65; Witkowski W. Uwagi o poezji religijnej ukraińców-unitów i o Bohohłasnyku z r. 1790 // Zeszyty Naukowe Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego. Lublin, 1982, N 2/4, s. 201—16; Verse und Lieder bei den Ostslaven 1650—1720: Incipitarium: Anonyme Texte / [Hrsg. F. Sch@fer, J.Bruss, H. Rothe]. Köln; Wien, 1984 (Bausteine zur Geschichte der Literatur bei den Slaven: Bd. 23); Сулима М. Українське віршування кінця ХVІ — початку ХVІІ століть. К., 1985; Гнатюк О. Сторінка з історії української духовної поезії — почаївський Богогласник // Варшавські українознавчі записки. Варшава, 1989, зош. І, с. 121—33; її ж. Українська духовна барокова пісня. Варшава; К., 1994; її ж. „Богогласник“ як антологія духовної поезії ХVІІ—ХVІІІ століть // Записки НТШ. Праці Філол. секції. Львів, 1995, т. CCXXIX, с. 7—15; Шеффер Т. Канти і псальми // Історія української музики: В 6 т. К., 1989, т. І: Від найдавніших часів до середини ХІХ ст., с. 217—31; Український кант ХVII—ХVIII ст. / Упоряд., вст. ст. Л. Iвченко. К., 1990; Медведик Ю. „Богогласник“ — найвидатніша пам’ятка української духовної лірики ХVІІ—ХVІІІ ст. (джерелознавчий та етнологічний аспекти) // Народна творчість та етнографія, 1992, № 5—6 (237—38), с. 44—49; його ж. „Богогласник“ — визначна пам’ятка української музичної культури ХVІІ—ХVІІІ століть // Записки НТШ. Праці Музикознавчої комісії. Львів, 1996, т. CCXXXII, с. 59—80; його ж. Ukrainian and Polish Sacred Songs in Honour of St. Josaphat Kuncevych in Bohohlasnyk // Musica Antiqua: Acta Musicologica. Bydgoszcz, 1997, vol. ХІ, p. 255—58; його ж. Унікальна антологія української лірики: (Деякі спостереження над почаївським „Богогласником“ 1790—1791 рр.) // Слово і час, 1997, № 3, с. 27—29; його ж. Bohohlasnyk — the First Typed Anthology of Sacred Songs in the Ukraine and the Eastern Slavonic World // Musica Antiqua. Acta Musicologica. Bydgoszcz, 2000, t. XII, p. 151—58; його ж. Poczajowski „Bohohłasnyk“: okoliczności powstania oraz źródła antologii ukraińskiej pieśni religijnej // Polska — Ukraina 1000 lat sąsiedztwa: miejsce i rola kościoła greckokatolickiego w kościele powszechnym. Przemyśl, 2000, t. 5, s. 347—54; його ж. Богогласник: источниковедческие вопросы истории исследования сборника и его песенных текстов // Богогласник: внебогослужебные песнопения на праздники Господские, Богородичные и святых / [Ред.-сост. А. В. Романычева]. М., 2002, с. 166—73; його ж. Українська духовна пісня XVII—XVIII ст. Львів, 2006; його ж. Теологічно-катехизаційна сутність господських пісень почаївського „Богогласника“ // Науковий вісник НМАУ ім. П. Чайковського: Мистецтвознавчі пошуки, 2008, вип. 78, с. 172—84; Чижевський Д. Історія української літератури (від початків до доби реалізму). Тернопіль, 1994; NaumowA. Teologia bożonarodzeniowych pieśni Bohohłasnyka// Z kolędą przez wieki: kolędy w Polsce i w krajach slowiańskich. Kraków; Tarnów, 1996, s.463—70; Корній Л. Історія української музики. К.; Х.; Н.­Й., 1998, ч. II, с. 99—109; Die Liederhandschrift F 19-233 (15) der Bibliothek der Litauischen Akademie der Wissenschaften / [Eine kommentierte Edition von Dieter Hubert Stern]. Köln; Weimar; Wien, 2000 (Bausteine zur Slavischen Philologie und Kulturgeschichte: Reihe B: Editionen: N. F., Bd. 29); Пісні до Почаївської Богородиці: перевидання друку 1773 року / [Транскрипція, коментарі і дослідження Ю. Медведика]. Львів, 2000 (Серія „Історія української музики“, вип. 6: Джерела; Kyrillische paraliturgische Lieder: Edition des handschriftlichen Liedguts im ehemaligen Bistum von Mukačevo im 18. und 19. Jahrhundert / [Hrsg. von P. ðeÁuch]. Köln; Weimar; Wien, 2006 (Bausteine zur Slavischen Philologie und Kulturgeschichte: Reihe B: Editionen: N. F., Bd. 23) (Monumenta Byzantino-Slavica et Latina Slovaciae: vol. II); Шевчук О. Богогласник // http://www.pravenc.ru/text/ 149469.html; Ясіновський Ю. Богогласник // http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Bogohlasnyk&abcvar=2&bbcvar=18.

Юрій Медведик, Ярослава Мельник

Стаття створена: 2015