БОДНАР Іван - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БОДНАР Іван

БОДНАР Іван (крипт.: І. А.) (* 01. 09. 1880, с. Бриконь Перемишлян. пов., Галичина (нині — с. Брикун Перемишлян. р-ну Львів. обл.) — † 18. 12. 1968, м. Львів) — педагог, громад. діяч. Чл. НТШ (з 1904).

У 1939—40, 1941—42 — кер. Т-ва, хоча формально обіймав посаду заст. голови.

У 1893—1900 навч. у Бережан. г-зії. Студіював математику і фізику у Львів. (1900—01, 1903—05) та Віден. (1901—02) ун-тах. 1905 закінчив філос. ф­т Львів. ун­ту і розпочав пед. діяльність у Перемишльській укр. держ. чол. г-зії. 29. 05. 1905 отримав право викладати математику і фізику в г­зіях та реальних школах з укр. та польс. мовами викладання.

Завдяки клопотанням К. Студинського, у 1905—06, а також 1923—25 — проф. (учитель) Перемишльської укр. держ. чол. г-зії. Водночас у ті ж роки викладав математику, фізику та хемію в Укр. ін-ті для дівчат у Перемишлі; 1906—17 — у Держ. учительській семінарії у Тернополі з польс. та укр. мовами навчання. Був також чл. екзаменаційної комісії, яка надавала право вчителям викладати у виділових і нар. школах. Восени 1916 рос. окупаційна влада у Тернополі дозволила організувати школу під кер. Якова Миколаєвича й учительську коедукаційну (спільну для хлопців і дівчат) семінарію на чолі з Б. І. 1917—18 — викладач Терноп. укр. держ. г-зії. 1919 був інтернований польс. владою за акт. укр. діяльність. У 1920—21 вчителював у семінарії, а 1921—22 — у польс. г­зії в Перемишлі. У 1922—23 — управитель Чортків. г-зії т-ва „Рідної школи“. У 1925—26 і 1926—27 — управитель г-зії т­ва „Рідна школа“ у Тернополі. У 1928—30 викладав математику та фізику в Терноп. укр. держ. г-зії та в г­зії „Рідної школи“. Після закриття Терноп. г-зії 26. 09. 1930 як наслідок пацифікації Б. І. переведено з 01. 11. 1930 у „нечинний стан“, а після 01. 05. 1931 відправлено на пенсію. У 1930—38 працював дир. Укр. банку в Тернополі.

Осн. зацікав. Б. І.— педагогіка та громадсько-культ. діяльність. Від 1906 — секретар філії Т-ва „Просвіта“ у Тернополі, організовував комплектування книжок і період. вид. для читалень Т-ва „Просвіта“. В листах до секретаря НТШ В. Гнатюка просив посприяти дару книжок вид. НТШ для філії „Просвіти“, зокрема „Жерела до історії України-Руси“, вид. „Руської історичної бібліотеки“, „Збірників Історично-філософічної секції“, „Українсько-руського архіву“, „Часописі правничої й економічної“. 1918 — голова К­-ту захисту дітей, а 1919 очолював Т-во охорони дітей та опіки над молоддю й іспитову комісію для вчителів. Тривалий час був головою Сирітського захисту, чл. Суспільної опіки Тернополя. 1926 — голова Терноп. філії „Учительської громади“, чл., а в 1938—39 — голова осередку т-ва „Рідна школа“. 1939 переїхав до Львова. У 1939—41, 1944—50 — працівник Львів. філії Б-ки АН УРСР. У період нім. окупації Львова працював бухгалтером міської управи. У 1950—55 вчителював у львів. серед. школах.

На засіданні Виділу (президії) НТШ 01. 04. 1904 Б. І. прийнято чл. Т-ва. До 1939 тісних контактів із Т­вом не підтримував. 25. 06. 1939 на Загальних зборах обраний заст. голови Т-ва (містоголови). Відтоді брав участь у всіх засіданнях Виділу НТШ (28 черв., 12 жовт., 13 листоп., 6 і 27 груд. 1939, 10 і 14 січ. 1940) до його ліквідації. На засіданні Виділу Т-ва 13. 11. 1939 ухвалено рішення передати всі наук. справи і репрезентацію НТШ його голові І. Раковському, а Б. І.— адмін. обов’язки. Після засідання Виділу 27. 12. 1939, коли І. Раковському рекомендовано виїхати до родичів на лікування, Б. І. керував Т-вом до його примусового саморозпуску рад. владою 14. 01. 1940. Саме він відкрив засідання ліквідаційних Заг. зборів.

Відіграв ключову роль у діяльності Т­ва у 1941—42. 1941 відновив напів- легально діяльність НТШ в умовах нацистської окупації Львова. Виконував обов’язки голови Т-ва, хоча формально був його заст. Перше засідання Президії відновленого Т-ва під головуванням Б. І. відбулося 17. 09. 1941, було „рішено продовжувати роботу НТШ і уповноважено Президію т-ва поробити відповідні заходи в порозумінні з Українським Краєвим Комітетом“. Загалом, від 17. 09. 1941 до 20. 08. 1942, згідно з протоколами, відбулося 10 засідань Виділу Т-ва під головуванням Б. І. Формально до 07. 02. 1942 головою НТШ був І. Раковський, оскільки саме того дня повідомлено на Президії Т­ва про його лист про зречення цієї посади. Б. І. працював у напрямках визнання Т-ва новою владою, фінансового забезпечення, повернення нерухомої власности, якою володіло НТШ до 1939.

Під час нім. окупації НТШ функціонувало потаємно. Виділ був у передвоєнному складі, лише голову НТШ І. Раковського, який перебував на Заході, заступав Б. І.

На засіданні Президії 05. 11. 1941 повідомлено, що В. Сімович і Б. І. 24. 09. 1941 вручили начальникові відділу знання та навчання (Abteilung f?r Wissenschaft und Unterricht) А. Гасселіху прохання про визнання Т-ва, на що той „заявив, що т-во може дальше працювати аж до рішення, яке прийде на письмі“. Також Б. І. повідомив, що 30 жовт. був присутнім на нараді у посадника міста І. Біляка, де йшлося про повернення нерухомости НТШ, а також будинків Нар. дому і „Галицько-руської матиці“. 05. 11. 1941 будинок Нар. дому передано Т-ву (вул. Куркова (нині — вул. М. Лисенка, 14). На наст. засіданні Президії Т-ва — 26 листоп.— вибрано кер., Б. І. знову затверджено заст. голови, касиром — М. Капусту, секретарем — Р. Цегельського, а заст. секретаря — І. Витановича. Б. І., крім ін., звернув увагу на нестачу коштів і запропонував збирати внески від чл. Т-ва, звернутися до Центросоюзу, Маслосоюзу, Ревізійного союзу, Нар. торгівлі по допомогу. Тоді ж повідомив, що відновили діяльність Історична, Філологічна та Математична секції Т­ва і що згодом відбудуться їхні засідання. На засіданні Президії 06. 12. 1941 представники секцій звітували про стан і перспективи подальшої роботи. На засіданні 07. 02. 1942 Б. І. повідомив про надходження 6 800 зл. пожертв від укр. т-в. НТШ під кер. Б. І. розбудовувало свою діяльність. Двічі проведено вибори д. чл. (13. 05. і 13. 07. 1942). Справа визнання Т­ва нім. владою затягувалася, хоча 06. 12. 1941 В. Кубійович запевняв Президію, що Т-во може працювати, „тим більше, що урядові чинники займають до нього прихильне становище“, а 13. 07. 1942 серед присутніх чл. Президії І. Крип’якевич повідомив, „що уряд згодився на існування Наукового Товариства ім. Шевченка і що саме тепер приготовляється новий статут т-ва“. Однак невдовзі, 20. 08. 1942 відбулося ост. засідання Президії, оскільки власне тоді обриваються протоколи. Б. І. собисто був знайомий із В. Гнатюком, опікувався його приват. архівом, який 1963 передав ЦДІА УРСР у Львові, ЛБ ім. В. Стефаника АН УРСР, Меморіальному музеєві І. Франка у Львові та Етнографічно-меморіальному музеєві В. Гнатюка у Велесневі.

З листування Б. І. з В. Гнатюком постають деталі громадсько-культ. діяльности адресанта. В листі від 16. 11. 1912 Б. І. інформує В. Гнатюка про те, що „Головацька [...] з Росії хоче дати для НТШ кошти для стипендій [...] просить о проект стипендійного акту фондаційного“. У листі від 28. 01. 1920 надсилає В. Гнатюкові свою ст. „Не даймо випередитися“ до газ. „Громадська думка“ або ін. часоп. і просить адресата прочитати її і передати до публікації.

Листи до О. Барвінського (6 листів — 1913—18) засвідчують високий авторитет адресата на ниві освіти й культури. У листі від 03. 01. 1918 Б. І. просить О. Барвінського написати історію філії Т-ва „Просвіта“ в Тернополі, співзасн. якої свого часу був адресат.

Пр.: Шкільна мізерія у Тернопільщині // Вперед! (Львів), 1920, ч. 270, 25 листоп., с. 3.

Арх. дж.: Домашній архів О. Дзьобана — листи Черемшинського, дир. Етнографічно-меморіального музею В. Гнатюка у Велесневі до фондоутворювача від 11. 10. 2008 та від 19. 02. 2009; ксерокопія свідоцтва смерти (Sterbenkunde) Олени Гнатюк (2009) від 01. 08. 1948; ЛННБ України, від. рукоп., ф. 11 (Барвінські), спр. 672; ф. 34, спр. 54; архів, ф. 3/ос., т. 1, арк. 126—31; ЦДІА України у Львові, ф. 174, оп. 1, спр. 154, арк. 1, 16 зв.; ф. 309, оп. 1, спр. 29, арк. 1—2; спр. 31, арк. 92, 94 зв.; спр. 34, арк. 44 зв.; спр. 36, арк. 59—60, 61 зв., 64, 70, 73—77, 80—81; спр. 133; спр. 203, арк. 6; спр. 372, арк. 9; спр. 384, арк. 11; спр. 532, арк. 5; ф. 362, оп. 1, спр. 247, арк. 1—4.

Літ.: Хроніка НТШ. Львів, 1905, ч. 22, с. 15; 1910, ч. 41, с. 31; Szematyzm kr?lewstwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Ksi?stwem Krakowskim na rok 1907. Lw?w, 1907, s. 521; Szematyzm kr?lewstwa Galicyi [...] na rok 1914. Lw?w, 1914, s. 668, 681; Винниченко В. Огнище української науки. Наукове товариство ім. Т. Шевченка. Н.-Й.; Філадельфія, 1951, с. 60; Українська державна чоловіча гімназія у Перемишлі 1895—1995 / Упоряд. І. Гнаткевич. Дрогобич, 1995, с. 70; Український інститут для дівчат у Перемишлі 1895—1995. Ювілейна книга Пам’яті до 100-річчя заснування / Упоряд. І. Гнаткевич. Дрогобич, 1995, с. 60; Ювілейна книга Української гімназії в Тернополі. До сторіччя заснування. 1898—1998 / Підбір, упоряд. та ред. текстів і коментарі С. Яреми. Тернопіль; Львів, 1998, с. 41, 56, 64, 78, 406; Арсенич П. Священичий рід Бурачинських. Івано-Франківськ, 2004, с. 160, 172.

Олександр Дзьобан, Андрій Фелонюк

Стаття створена: 2015