БОДНАР Іван - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БОДНАР Іван

БОДНАР Іван (крипт.: І. А.) (* 01. 09. 1880, с. Бриконь Перемишлян. пов., Галичина (нині — с. Брикун Перемишлян. р-ну Львів. обл.) — † 18. 12. 1968, м. Львів) — педагог, громад. діяч. Чл. НТШ (з 1904).

У 1939—40, 1941—42 — кер. Т-ва, хоча формально обіймав посаду заст. голови.

У 1893—1900 навч. у Бережан. г-зії. Студіював математику і фізику у Львів. (1900—01, 1903—05) та Віден. (1901—02) ун-тах. 1905 закінчив філос. ф­т Львів. ун­ту і розпочав пед. діяльність у Перемишльській укр. держ. чол. г-зії. 29. 05. 1905 отримав право викладати математику і фізику в г­зіях та реальних школах з укр. та польс. мовами викладання.

Завдяки клопотанням К. Студинського, у 1905—06, а також 1923—25 — проф. (учитель) Перемишльської укр. держ. чол. г-зії. Водночас у ті ж роки викладав математику, фізику та хемію в Укр. ін-ті для дівчат у Перемишлі; 1906—17 — у Держ. учительській семінарії у Тернополі з польс. та укр. мовами навчання. Був також чл. екзаменаційної комісії, яка надавала право вчителям викладати у виділових і нар. школах. Восени 1916 рос. окупаційна влада у Тернополі дозволила організувати школу під кер. Якова Миколаєвича й учительську коедукаційну (спільну для хлопців і дівчат) семінарію на чолі з Б.І. 1917—18 — викладач Терноп. укр. держ. г-зії. 1919 був інтернований польс. владою за акт. укр. діяльність. У 1920—21 вчителював у семінарії, а 1921—22 — у польс. г­зії в Перемишлі. У 1922—23— управитель Чортків. г-зії т-ва „Рідної школи“. У 1925—26 і 1926—27 — управитель г-зії т­ва „Рідна школа“ у Тернополі. У 1928—30 викладав математику та фізику в Терноп. укр. держ. г-зії та в г­зії „Рідної школи“. Після закриття Терноп. г-зії 26. 09. 1930 як наслідок пацифікації Б. І. переведено з 01. 11. 1930 у „нечинний стан“, а після 01. 05. 1931 відправлено на пенсію. У 1930—38 працював дир. Укр. банку в Тернополі.

Осн. зацікав. Б. І.— педагогіка та громадсько-культ. діяльність. Від 1906 — секретар філії Т-ва „Просвіта“ у Тернополі, організовував комплектування книжок і період. вид. для читалень Т-ва „Просвіта“. В листах до секретаря НТШ В. Гнатюка просив посприяти дару книжок вид. НТШ для філії „Просвіти“, зокрема „Жерела до історії України-Руси“, вид. „Руської історичної бібліотеки“, „Збірників Історично-філософічної секції“, „Українсько-руського архіву“, „Часописі правничої й економічної“. 1918 — голова К­-ту захисту дітей, а 1919 очолював Т-во охорони дітей та опіки над молоддю й іспитову комісію для вчителів. Тривалий час був головою Сирітського захисту, чл. Суспільної опіки Тернополя. 1926 — голова Терноп. філії „Учительської громади“, чл., а в 1938—39— голова осередку т-ва „Рідна школа“. 1939 переїхав до Львова. У 1939—41, 1944—50 — працівник Львів. філії Б-ки АН УРСР. У період нім. окупації Львова працював бухгалтером міської управи. У 1950—55 вчителював у львів. серед. школах.

На засіданні Виділу (президії) НТШ 01.04. 1904 Б. І. прийнято чл. Т-ва. До 1939 тісних контактів із Т­вом не підтримував. 25. 06. 1939 на Загальних зборах обраний заст. голови Т-ва (містоголови). Відтоді брав участь у всіх засіданнях Виділу НТШ (28 черв., 12 жовт., 13 листоп., 6 і 27 груд. 1939, 10 і 14 січ. 1940) до його ліквідації. На засіданні Виділу Т-ва 13. 11. 1939 ухвалено рішення передати всі наук. справи і репрезентацію НТШ його голові І. Раковському, а Б. І.— адмін. обов’язки. Після засідання Виділу 27. 12. 1939, коли І. Раковському рекомендовано виїхати до родичів на лікування, Б. І. керував Т-вом до його примусового саморозпуску рад. владою 14. 01. 1940. Саме він відкрив засідання ліквідаційних Заг. зборів.

Відіграв ключову роль у діяльності Т­ва у 1941—42. 1941 відновив напів- легально діяльність НТШ в умовах нацистської окупації Львова. Виконував обов’язки голови Т-ва, хоча формально був його заст. Перше засідання Президії відновленого Т-ва під головуванням Б. І. відбулося 17.09. 1941, було „рішено продовжувати роботу НТШ і уповноважено Президію т-ва поробити відповідні заходи в порозумінні з Українським Краєвим Комітетом“. Загалом, від 17. 09. 1941 до 20. 08. 1942, згідно з протоколами, відбулося 10засідань Виділу Т-ва під головуванням Б. І. Формально до 07. 02. 1942 головою НТШ був І. Раковський, оскільки саме того дня повідомлено на Президії Т­ва про його лист про зречення цієї посади. Б. І. працював у напрямках визнання Т-ва новою владою, фінансового забезпечення, повернення нерухомої власности, якою володіло НТШ до 1939.

Під час нім. окупації НТШ функціонувало потаємно. Виділ був у передвоєнному складі, лише голову НТШ І. Раковського, який перебував на Заході, заступав Б. І.

На засіданні Президії 05. 11. 1941 повідомлено, що В. Сімович і Б. І. 24. 09. 1941 вручили начальникові відділу знання та навчання (Abteilung für Wissenschaft und Unterricht) А. Гасселіху прохання про визнання Т-ва, на що той „заявив, що т-во може дальше працювати аж до рішення, яке прийде на письмі“. Також Б. І. повідомив, що 30 жовт. був присутнім на нараді у посадника міста І. Біляка, де йшлося про повернення нерухомости НТШ, а також будинків Нар. дому і „Галицько-руської матиці“. 05. 11. 1941 будинок Нар. дому передано Т-ву (вул. Куркова (нині— вул. М. Лисенка,14). На наст. засіданні Президії Т-ва — 26листоп.— вибрано кер., Б. І. знову затверджено заст. голови, касиром — М. Капусту, секретарем — Р. Цегельського, а заст. секретаря— І. Витановича. Б. І., крім ін., звернув увагу на нестачу коштів і запропонував збирати внески від чл. Т-ва, звернутися до Центросоюзу, Маслосоюзу, Ревізійного союзу, Нар. торгівлі по допомогу. Тоді ж повідомив, що відновили діяльність Історична, Філологічна та Математична секції Т­ва і що згодом відбудуться їхні засідання. На засіданні Президії 06. 12. 1941 представники секцій звітували про стан і перспективи подальшої роботи. На засіданні 07. 02. 1942 Б. І. повідомив про надходження 6 800 зл. пожертв від укр. т-в. НТШ під кер. Б. І. розбудовувало свою діяльність. Двічі проведено вибори д. чл. (13. 05. і 13. 07. 1942). Справа визнання Т­ва нім. владою затягувалася, хоча 06. 12. 1941 В. Кубійович запевняв Президію, що Т-во може працювати, „тим більше, що урядові чинники займають до нього прихильне становище“, а 13. 07. 1942 серед присутніх чл. Президії І. Крип’якевич повідомив, „що уряд згодився на існування Наукового Товариства ім. Шевченка і що саме тепер приготовляється новий статут т-ва“. Однак невдовзі, 20. 08. 1942 відбулося ост. засідання Президії, оскільки власне тоді обриваються протоколи. Б.І. собисто був знайомий із В. Гнатюком, опікувався його приват. архівом, який 1963 передав ЦДІА УРСР у Львові, ЛБ ім. В. Стефаника АН УРСР, Меморіальному музеєві І. Франка у Львові та Етнографічно-меморіальному музеєві В.Гнатюка у Велесневі.

З листування Б. І. з В. Гнатюком постають деталі громадсько-культ. діяльности адресанта. В листі від 16. 11. 1912 Б.І. інформує В. Гнатюка про те, що „Головацька [...] з Росії хоче дати для НТШ кошти для стипендій [...] просить о проект стипендійного акту фондаційного“. У листі від 28. 01. 1920 надсилає В. Гнатюкові свою ст. „Не даймо випередитися“ до газ. „Громадська думка“ або ін. часоп. і просить адресата прочитати її і передати до публікації.

Листи до О. Барвінського (6 листів — 1913—18) засвідчують високий авторитет адресата на ниві освіти й культури. У листі від 03. 01. 1918 Б. І. просить О. Барвінського написати історію філії Т-ва „Просвіта“ в Тернополі, співзасн. якої свого часу був адресат.

Пр.: Шкільна мізерія у Тернопільщині // Вперед! (Львів), 1920, ч. 270, 25 листоп., с. 3.

Арх. дж.: Домашній архів О. Дзьобана — листи Черемшинського, дир. Етнографічно-меморіального музею В. Гнатюка у Велесневі до фондоутворювача від 11. 10. 2008 та від 19. 02. 2009; ксерокопія свідоцтва смерти (Sterbenkunde) Олени Гнатюк (2009) від 01. 08. 1948; ЛННБ України, від. рукоп., ф. 11 (Барвінські), спр. 672; ф. 34, спр. 54; архів, ф. 3/ос., т. 1, арк. 126—31; ЦДІА України у Львові, ф. 174, оп. 1, спр. 154, арк. 1, 16 зв.; ф. 309, оп. 1, спр. 29, арк. 1—2; спр.31, арк. 92, 94 зв.; спр. 34, арк. 44 зв.; спр. 36, арк. 59—60, 61 зв., 64, 70, 73—77, 80—81; спр. 133; спр. 203, арк. 6; спр.372, арк. 9; спр. 384, арк. 11; спр. 532, арк. 5; ф. 362, оп. 1, спр. 247, арк. 1—4.

Літ.: Хроніка НТШ. Львів, 1905, ч. 22, с. 15; 1910, ч. 41, с. 31; Szematyzm królewstwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskim na rok 1907. Lwów, 1907, s. 521; Szematyzm królewstwa Galicyi [...] na rok 1914. Lwów, 1914, s. 668, 681; Винниченко В. Огнище української науки. Наукове товариство ім. Т. Шевченка. Н.-Й.; Філадельфія, 1951, с. 60; Українська державна чоловіча гімназія у Перемишлі 1895—1995 / Упоряд. І. Гнаткевич. Дрогобич, 1995, с. 70; Український інститут для дівчат у Перемишлі 1895—1995. Ювілейна книга Пам’яті до 100-річчя заснування/ Упоряд. І. Гнаткевич. Дрогобич, 1995, с. 60; Ювілейна книга Української гімназії в Тернополі. До сторіччя заснування. 1898—1998 / Підбір, упоряд. та ред. текстів і коментарі С. Яреми. Тернопіль; Львів, 1998, с. 41, 56, 64, 78, 406; АрсеничП. Священичий рід Бурачинських. Івано-Франківськ, 2004, с. 160, 172.

Олександр Дзьобан, Андрій Фелонюк

Стаття створена: 2015