БОДУЕН де КУРТЕНЕ Ян - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БОДУЕН де КУРТЕНЕ Ян

БОДУЕН де КУРТЕНЕ Ян (Baudouin de Courtenay Jan, Бодуен І., Іван Олександрович (Ян) Бодуен де Куртене; псевд.: Ignacy Niecisław) (* 13. 03. 1845, м. Радзимін, Польща — † 03. 11. 1929, м. Варшава, там само) — польс. мовознавець, публіцист. Д. чл. НТШ (з 1914).

Серед. освіту здобув в одній із г-зій Варшави (1857—61). 1862—66 навч. на історико-філол. ф­ті (від-ня слов’ян. філології) у Варшав. ун­ті. 1867 отримав стипендію для стажування за кордоном і студіював у Празі,Єні та Берліні. 1868 Б. де К. Я. делеговано від Варшав. наук. округу до Петербурга і Москви. Працював у Петербурзі під кер. І. Срезневського над дис. „Про давньопольську мову до ХІV ст.“ Після захисту (1870) став першим викладачем порівн. граматики індоєвроп. мов у Петерб. ун-ті. 1871 Б. де К. Я. обрано доц. історико-філол. ф-ту Київ. ун-ту.

1872 Б. де К. Я. вдруге стажувався за кордоном. Зібрані діалектологічні та етнограф. мат-ли із пд.слов’ян. земель використав у своїй роботі „Опыт фонетики резьянских говоров“, яку успішно захистив 1874 у Петербурзі. 1875—83 Б. де К. Я. працював штатним доц. Казан. ун-ту. Для цього періоду характерне вивчення двох осн. питань: фонетика у її стосунку до фізіології звуків і порівняльна типологія мов. 1876—80 викладав також рос. та слов’ян. мови в Казан. духовній академії.

1883—93 Б. де К. Я. працював у Тартуському (Дерптському) ун-ті, водночас вивчав вищу математику, вірмен., естон., араб. мови.

1900 Б. де К. Я. знову працював у Санкт-Петербурзі, 1901 його призначено проф. каф. порівн. мовознавства і санскриту. Тоді створив лінґвіст. гурток, до якого належали мовознавці Л. Щерба, Є. Поливанов, Л. Якубинський та ін. У той період Б. де К. Я. цікавився проблемами психічного субстрату мов. явищ. Від 1907 Б. де К. Я. викладав заг. та порівн. мовознавство на Вищих жін. курсах (Бестужевських), а також у Пед. академії союзу освіти і в Психоневролог. ін-ті.

Виступав на захист прав народів царської Росії та їхніх мов: „Мені дорога не та чи інша мова, мені дороге право людини залишатися при своїй мові, вибирати її собі, мені дороге право усебічно використовувати рідну мову, право людей на вільне самовизначення і об’єднання, зокрема на основі мови“. За ст. „Національный и территориальный признак в автономии“ (1913) Петерб. судова палата засудила Б.де К. Я. до двох років позбавлення волі.

Б. де К. Я. порушував питання окремішности і самобутности укр. мови („Кілька слів про об’єктивну та суб’єктивну самобутність України з погляду мовного, племінного, національного й державного“ (1925); „Про з’їзд славістів і про платонічний панславізм“ (1903); „Українське питання з позанаціональної точки зору“ (1913). Підтримував прагнення українців створити у Львові нац. ун-т („Українські університети в Польській державі“ (1922).

1918 Б. де К. Я. прийняв запрошення Варшав. ун-ту очолити каф. індоєвроп. мов. 1922—23 читав лекції у Празі й Копенгаґені. З його ініціативи постало Товариство любителів польської мови.

Б. де К. Я.— автор понад 600 наук. праць. Під час навчання у Варшав. ун-ті вивчав фонологію звуків, санскрит, лит. і слов’ян. мови й історію польс. мови. 1868 вперше порушив питання впливу аналогії на звукові зміни, тобто питання психологічних змін у мові („Einige Falle der Wirkund der Аnalogie in der polnischen Declination“, 1868).

Осн. наук. зацікав. Б. де К. Я.— питання теор. мовознавства. Зробив узагальнення щодо таких питань, як мов. система та структура, мов. одиниця і різні мови; значним його надбанням був показ взаємозалежности динаміки та статики у процесі функціонування мов. Досліджував також питання лінґвістичної типології, соціальні і психологічні основи мов. спілкування, матем. методи в описі мов.

Б. де К. Я.— один із творців учення про фонеми, морфеми і графеми (увів ці терміни у наук. обіг). Учений зробив переворот у фонетиці, дійшовши висновку, що в мові важлива не акустика звуків, а наше сприйняття звуків як засобів розпізнавання і розрізнення морфем. Він одночасно звернув увагу на вивчення морфем і на чергування звуків у них. Так постали нові філол. дисципліни: фонологія, морфеміка, морфонологія. Заперечував погляди мо-лодограматиків на закони розвитку мови і стверджував, що „не існує жодних звукових законів“.

Окрім цих сфер дослідження, Б. де К.Я. відомий своїми розвідками з питань внутр. реконструкції давніх мов. систем, морфол. основ фонемних змін, лінґвістичної термінології, соціальних жаргонів.Він також автор досліджень з етимології слов’ян. мов, міжмов. зв’язків на різних етапах мов. розвитку, історії слов’ян. мов, а також їхніх писемних пам’яток, історії і культури слов’ян. Розробивпершу типологічну класифікацію слов’ян. мов, що заклала основи морфологічної типології і теорії лінґвістичних уні- версалій.

Утім, Б. де К. Я. став фундатором казанської, варшавської і петербурзької лінґвістичних шкіл, хоч не належав до жодної з них. Найбільш послідовними учнями Б.де К. Я. були М. Крушевський і В.Богородицький.

Чималий внесок зробив Б. де К. Я. у розвиток лексикології та лексикографії. Він написав інструкцію з укладання двомов. слов’ян. словників, ред. тлум. словник польс. мови Я. Карловича, А. Кринського і В. Недзведського (1900—27, т.1—8), доопрацював „Толковый словар живого великорусского языка“ В. Даля (вид. 3, 1903—09, т. 1—4; вид. 4, 1912, т. 1—4).

Б. де К. Я.— чл. АН у Кракові, чл.­кор. АН у Петербурзі, проф. Краків., Петерб., Казанського, Тартуського, Варшав. ун-тів, чл. Société de linguistique в Парижі, Litauische literarische Gesellschaft у Тільзиті.

Творчість Б. де К. Я. постійно була в полі зору чл. НТШ. Між ученим і чл. Т-ва тривали також особисті контакти. Б. де К.Я.— один із небагатьох славістів, який часто порушував україністичну проблематику, наполегливо обстоював думку про права українців розвивати свою мову.

Б. де К. Я. публ. праці у вид. НТШ, зокрема у зб. на честь видатних особистостей Т-ва („Привіт Іванові Франкови...“, 1916. Реферував працю вченого на засіданні Історико-філософічної секції НТШ С.Томашівський). У листі до управи НТШ Б. де К. Я. зголосив підгот. праці для зб. на честь В. Гнатюка „З ділянки південнослов’янського фольклору“ (1927). Окр. твори Б. де К. Я. публ. у „Літературно-науковому вістнику“ (1901, 1904), про них згадано у працях чл. НТШ (І. Франко, М.Грушевський, В. Гнатюк, Ф. Колесса, Ю. Шевельов). У „Записках НТШ“ В. Гнатюк та І. Свєнціцький опубл. рец. на наук. дослідження Б. де К. Я.

Учений особисто листувався з І. Франком (збереглося 6 листів), В. Гнатюком (3листи). Відомі листи до І. Кревецького, до управи НТШ. Із листа до В. Гнатюка дізнаємося про взаємини вченого із К. Студинським. НТШ постійно надсилало для Б.де К. Я. свої видання, сприяло поширенню праць вченого, які друк. поза Т-вом.

На пропозицію Історико-філос. секції НТШ Б. де К. Я. 18. 02. 1914 обрано д. чл. НТШ.

Пр.: Einige Fälle der Wirkung der Analogie in der polnischen declination. Berlin, 1868; О древнепольском язык± до XIV-го стол±тія. Лейпциг, 1870; Опыт фонетики резьянских говоров. Варшава; СПб., 1875; Übersicht der slavischen Sprachenwelt im Zusammenhange mit den anderen asioeuropäischen Sprachen. Leipzig, 1884; Z patologji i embriologji języka // Prace filologiczne. Warszawa, 1885, 1886; Из лекций по латинской фонетике. Воронеж, 1893; Кашубский „язык“, кашубский народ и „кашубский вопрос“. СПб., 1897; Jeden z objawów moralności oportunistyczno-prawomyślnej. Kraków, 1898; O pewnym stałym kierunku zmiаn językowych w związku z antropologją. Lwów, 1899; Fonema, fonemat. Fonologja // Encyklopedja powszechna ilustrоwana. Warszawa, 1900, t.XXII; Gramatyk. Gramatyka. Gramatyka porуwnawcza. Gramatyka polska // Там само, t.XXVI; Граматичний рід у аріо-европейських язиках // ЛНВ. Львів, 1901, т. ХІІІ, ч. ІІ, с. 32—46; О смешанном характере всех языков // ЖМНП. М., 1901, ч. CCCXXXVII, с. 12—24; Slaves. III. Linguistique // Grande Encyclopédie. Paris, 1901, t. XXX; Сравнительная грамматика славянских языков в связи с другими индоевропейскими языками (Литографированный курс). СПб., 1901—02; Język. Językoznawstwo // Wielka Encyklopedia Powszechna Ilustrowana. Warszawa, 1903, t.XXXII, s. 266—78; O psychicznych podstawach zjawisk językowych // Przegląd filozoficzny. Warszawa, 1903, t. VI, zesz. 2, s. 153—71; Платонічний панславізм // ЛНВ. Львів, 1904, т. ХХV, с.36—46 / Перекл. В. Гнатюка; Szkice językoznawcze. Warszawa, 1904; По вопросу об автономіи и равноправіи національностей // Украинский вестник. СПб., 1906, № 1; Об отношеніи русскаго письма к русскому языку. СПб., 1912; Польскій язык сравнительно с русским и древнецерковнославянским. СПб., 1912; Введение в языков±д±ніе (Литографированный курс). СПб., 1913; Национальный и территоріальный признак в автономіи. СПб., 1913; „Украинскій вопрос“ с вненаціональной точки зренія // Украинская жизнь. М., 1913, № 7—8; Z sennych widzideł ludzkości // Привіт Іванові Франкови в сороклітє його письменської праці 1874—1914. Львів, 1916, ч. 2, с. 245—49.

Арх. дж.: ІЛ НАН України, від. рукопис. фондів і текстології, ф. 3 (листи І.Франка до Б. де К. Я. і Б. де К. Я. до І. Франка); ф. 77 (листи М.Дикарева до Б. де К. Я.); ф. 83 (листи Б. де К.Я. до В. Гнатюка); ЦДІА України у Львові, ф.309, оп. 1, спр. 387, арк. 83—118; ф.357, оп. 1, спр. 5, арк. 42.

Літ.: Франко І. Слов’янська взаємність в розумінні Яна Коллара і тепер // Народ (Львів), 1893, ч. 16, с. 153—57; його ж. Хмельнищина 1648—1649 років у сучасних віршах // Записки НТШ. Львів, 1898, т. ХХІІІ—ХХІV, кн. III—IV, с. 1—114; його ж. Слов’янськие начала д[обродія] Вергуна // ЛНВ. Львів, 1901, кн. 11, с. 100—03; його ж. Д[окто]р Остап Терлецький. Спомини і матеріяли // Записки НТШ. Львів, 1902, т. L, кн.VІ, с. 1—64; його ж. Передмова [до кн.:] Посмертні писання Митрополита Дикарева з поля фольклору й міфології // Збірник Філол. секції НТШ. Львів, 1903, т. VІ, с. І—VIII; його ж. [Листи І. Франка до Я. Бодуена де Куртене] // ФранкоІ. Зібр. тв.: У 50 т. К., 1986, т. 50, с. 80—81, 98—100, 102—05, 152—54, 198—200, 236—37; йогож. [Згадки у листах про Б. де К. Я.] // Там само, т. 49, с. 505; т. 50, с. 120; Гнатюк В. [Рец. на:] Бодуэн-де-Куртенэ И. А. Из источников народнаго мировоззр±нія и настроенія. СПб., 1909, 6с.// ЗапискиНТШ. Львів, 1911, т. СІ, кн. І, с.185—86; Свєнціцький І. [Рец. на:] Baudoin de Courtenay J. O„prawach głosowych“ // Rocznik slawistyczny, 1910, t. III, s. 1—57 // Там само, 1912, т. СХ, кн. IV, с.236—37; Грушевський М. Історія України-Руси. До початку ХІ віку. К., 1913, т. І, с. 64; Хроніка НТШ. Львів, 1918, ч. 60—62, с. 63—72; Чехович К. Ян Бодуен де Куртене (1845—1929) // Студентський вісник (Прага), 1929, ч. 11/12, с. 9—14; 1930, ч. 1/4, с. 29—33; U»aszyn H. Jan Baudouin de Courtenay. Poznań, 1934; Кравчук Р. В. З історії слов’янського мовознавства (Видатні славісти мовознавці). К., 1961, с. 31—37; Іван Франко. Документи і матеріали 1856—1965 / Упоряд. І. Л. Бутич, Я. Р. Дашкевич, О. А. Купчинський та ін. К., 1966, с. 281—324; H@usler F. Das Problem Phonetik und Phonologie bei Baudouin de Courtenay und in seiner Nachfolge. Halle, 1968; Stankiewicz E. Baudouin de Courtenay and the foundations of structural linguistics. Lisse, 1976; Колесов В. В. Бодуэн де Куртенэ Иван Александрович // Словяноведение в дореволюционной России. Биобиблиографический словарь. М., 1979, с. 75—78; Шарадзенидзе Т. С. Лингвистическая теория И. А. Бодуэна де Куртенэ и ее место в языкознании ХІХ—ХХ веков. М., 1980; МушинкаМ. Володимир Гнатюк. Париж; Н.-Й.; Сідней; Торонто, 1987, с. 12, 102, 126, 183 (Записки НТШ. Праці Філол. секції, т. ССVІІ); Володимир Гнатюк. Документи і матеріали. 1871—1989 / Упоряд. Я. Дашкевич, О. Купчинський, М. Кравець та ін. Львів, 1998, с. 274, 279, 283, 350, 388, 403; Шевельов Ю. Нарис сучасної української літературної мови та інші лінгвістичні студії (1947—1953). К., 2012, с. 571.

Ганна Дидик-Меуш, Андрій Фелонюк

Стаття створена: 2015