БОДЯНСЬКИЙ Осип (псевд.: Бода-Варвинець О., запорожець Ісько Матиринка, Мастак І. та ін.) (* 12. 11 (31. 10). 1808, м-ко Варва Лохвицького пов. Полтав. губ. (нині — смт Варва, райцентр Чернігів. обл.— † 18 (06). 09. 1877, м. Москва, Росія) — філолог-славіст, фольклорист, етнограф, літературознавець, письменник, перекладач, історик, педагог, журналіст, видавець, громад. та літ. діяч.
Серед. освіту здобув у Полтав. духовній семінарії у Переяславі, де, зокрема, вивчав серб. та польс. мови і під впливом збірки серб. нар. пісень Вука Караджича (1814) почав записувати укр. нар. пісні. 1831 вступив на історико-філол. ф-т Моск. ун-ту. За словами І. Срезневського, Б. О. був у такому віці, „коли інші закінчують або вже й закінчили університетську освіту, проте з такими знаннями з філософії та давніх мов, які в той час отримували одиниці [...] і з таким навиком до терпеливої і стійкої праці, і з такою допитливістю, що університетські викладачі не могли не відзначити його як одного з найгідніших поваги слухачів“. 1834 Б. О. здобув ступінь канд. наук (тема дис. „О мнениях касательно происхождения Руси“), а 1837 — наук. ступінь маґістра (тема дис. „О народной поэзии славянских племен“). У часи навчання в ун-ті належав до гуртка поета й філософа М. Станкевича, спілкувався з відомим тоді проф., а згодом і ректором Моск. ун-ту М. Каченовським, під впливом якого почав вивчати славістику, проте швидко відійшов від нього. У листі до М. Погодіна від 19 (07). 05. 1840 Б. О. стверджував: „Дарма всі звинувачуєте мене в Каченовщині, від якої я ще вдома вилікувався на убій“. Позитивний вплив на Б. О. мало знайомство з М. Гоголем, а також із М. Максимовичем, „Малороссийские песни“ (1827) якого стимулювали фольклорист. зацікав. вченого.
Осн. наук. зацікав.— філологія, фольклористика, слов’ян. л-ри та мови.
Фольклорист., літ. та наук. діяльність Б. О. постійно була у полі зору науковців НТШ.
Письменницьку й наук. діяльність Б. О. розпочав наприкін. 1820-х — на поч. 1830-х рр., коли спостерігався заг. інтерес до укр. культури, мови, фольклору й л-ри. У студент. роки він написав перші вірші та байки укр. мовою у бурлескних традиціях л-ри просвітн. реалізму.
1835 у друкарні Моск. ун-ту вийшла присвячена „матері моїй рідненькій, неньці старенькій, коханій, любій Україні“ невеличка зб. Б. О. „Наські українські казки запорожця Іська Матиринки“ (за сл. І. Франка, примір. цієї книжечки „подарував для бібліотеки Наукового тов[ариства] ім. Шевченка у Львові проф. А. Кримський“, в якій автор у вірш. формі опрацював три фолькл. казкові сюжети: „Казка про царів сад да живую сопілочку“, „Казка про дурня та його коня: срібна шерстинка, золота шерстинка“ та „Казка про малесенького Йвася, змію, дочку її Олесю та задніх гусенят“.
Цю збірку високо оцінила тогочас. критика, а один із перших істориків укр. лри О. Огоновський написав: „Казки запорожця Іська Материнки“ по суті такі гарні, як чудовою являється весною рано вранці будь-яка квітка, що, напившись свіжої роси, розвиває свої листочки проти сонця, що сходить. Перейнявши ті казки із скарбниць переказів українського люду, вмів Бодянський прикрасити їх такою формою поетичною, яка являється природним одягом творів усної словесності“. Критичнішою була оцінка І. Франка, котрий писав, що в „Бодянського не було поетичного таланту“, а тому він „оповідає монотонно, мляво; його форма не блискуча і не передає настрою, який повинна би викликати казка“. Вчений зазначив, що Б. О. тут був учнем „не німецьких романтиків і не російських корифеїв, а власне перших творців нового українського письменства — Котляревського й Гулака-Артемовського“, а відтак ці віршові казки мають те, чим заслуговують на пильну увагу — „се національний кольорит, який він силкувався надати своїм казкам“.
Перші наук. дослідження Б. О. в галузі славістики мали фольклорист. спрямування, зокрема стосувалися нар. пісень, казок, прислів’їв і приказок. Свої прогресивні ідеї стосовно характеру й особливостей народнопоет. творчости слов’ян. народів він виклав у маґістер. дис. „О народной поэзии славянских племен“ (1837), в якій, зокрема, зазначав, що справжня поезія не може бути не нар., оскільки вона є вираженням людського духу в усіх його виявах, вона „істинне зображення життя в його дійсності“. Учений твердив, що нема народу без поезії, а відтак у „кожного народу є лише йому одному властива поезія як плід внутрішньої його творчости, його поетичної здібности“. В цьому контексті Б. О. з особливою теплотою писав про укр. нар. поезію, яку протиставляв рос. пісенному фольклору, що відзначав О. Пипін. Для Б. О. укр. нар. поезія „усім своїм складом, внутрішнім і зовнішнім, e diametro протилежна поезії русів північних“, бо „з усіх слов’янських племен північні і південні руси найбільш різняться між собою, не зважаючи на однаковість їх спільної назви“. На час написання цієї пр. Б. О., своїми словами, мав записи 8000 укр. нар. пісень. Про долю фолькл. збірника Осипа та Федора Бодянських на стор. „Записок НТШ“ (1900, т. ХХХІV) писав О. Маркевич — за його словами, збірник мав чотири зшитки нар. пісень, які записав головно Ф. Бодянський.
Б. О. у маґістер. дис. не лише писав про зв’язок укр. нар. поезії з історією народу, а й „поставив завдання більш широко, взявши для порівняння й народні пісні иньших слов’ян. Для тих часів се була дуже замітна праця і вона звернула на автора увагу“ (О. Грушевський).
У серед. 1830-х рр. Б. О. під псевд. І. Мастак у журн. „Телескоп“ опубл. рец. на збірку укр. приповідок, вид. в Харкові з підписом В. Н. С. (Смирницького), а в „Московских университетских записках“ С. Уварова — крит. ст. про „Малороссийские повести“ Г. Квітки-Основ’яненка та аналіз збірки пісень угор. словаків. Тоді ж Б. О. розпочав роботу над перекл. відомого дослідження П.-Й. Шафарика „Slovansk? staro?itnosti“ — 1837 опубл. лише дві книги, а повний перекл. з’явився друком лише 1848. Отже, публікації Б. О. 1830-х рр. свідчили про характер і спрямування його діяльности — збирання, систематизація та вивчення укр. нар. творчости і загалом словесности у контексті слов’ян. культури. Вчений вважав, що великий внесок у нац. культуру роблять не лише ті, які збирають нар. твори, а й ті, які, вивчаючи різні слов’ян. мови, намагаються зрозуміти, яке місце в цьому контексті має українська.
Б. О. став першим ученим, якому рос. уряд надав стипендію на подорож до пд. та зх.слов’ян. земель „для вдосконалення в історії і літературі слов’янських наріч“ (О. Пипін). Наук. відрядження тривало майже 5 р. (14. 10. 1837 — верес. 1842) і було надзвичайно плідним. Б. О. побував у Празі (його перший лист М. Погодіну з цього міста датовано 20. 02. (01. 01); 1837 (1838) — в Оломоуці, Брні, Пешті, Відні, Пресбурзі, Фрейвальдау, відвідав Болгарію, Сербію, Трансільванію, Сілезію, Польщу, поселення лужицьких сербів, Буковину, Галичину та ін. міста й місцевості. Завданням Б. О. було „говорити всіма нинішніми слов’янськими мовами: це необхідно для живого і плідного знання слов’янщини“.
Тоді Б. О. познайомився з багатьма визначними славістами, серед яких П.Й. Шафарик та Ф. Палацький.
Питання творчої співпраці Б. О. з тогочас. славістами, особливо з П.-Й. Шафариком, у своїх розвідках неодноразово ставили й учені на стор. „Записок НТШ“. У пр. „З українського культурного і наукового життя в середині ХІХ в.“ („Записки НТШ“, 1906, т. LХХІV) О. Грушевський серед ін. виокремив тему „О. Бодянський та М. Поґодін“, в руслі якої розглянув і співпрацю Б. О. з Шафариком, згадавши і виступ ученого на ювілеї М. Погодіна. У „Записках НТШ“ опубл. рец. К. Студинського на пр. Л. Білецького „З листування Йосифа Бодянського з П. Шафариком“ (1937, т. CLV) .
Аналізуючи джерела та худож. зміст поеми Т. Шевченка „Єретик“, присвяченої П. Шафарикові (у статті її названо „Іван Гус“), І. Брик („Записки НТШ“, 1917, т. CХІХ—СХХ) заторкнув і питання, пов’язані з творчою особистістю Б. О. Викладаючи мат-л своєї розвідки, дослідник спинився на темах „Осип Бодянський і Шафарик“ та „Бодянський і Шевченко“. На думку дослідника, поява присвяти Шафарикові у поемі Шевченка безпосередньо пов’язана з оповідями Б. О. про Шафарика, а також із ознайомленням із його пр.— Б. О. у лют. 1844 подарував Шевченкові примір. свого перекл. дослідження Шафарика „Слов’янський народопис“: „думку присвятити поему Шафарикови піддав Шевченкови ніхто инший, як тільки Бодянський, щирий приятель“. Сам Б. О., на переконання І. Брика, і був єднальною духовною ланкою „між Шевченком і Шафариком“.
За спостереженнями О. Грушевського, крім слов’ян. теми, Б. О. пильно вивчав також українозн. питання: „українські інтереси його завсігди були міцні, й переглядаючи перші книжки „Чтеній“, коли їх заповняв майже виключно сам Бодянський, ми ясно бачимо тут сполученнє слов’янських і українських інтересів видавця“ („Записки НТШ“, 1906, т. LХХІV). Тогочас. моск. ученим „се здавалося [...] образливим: їм привиджувалася в тім якась спеціяльна інтрига зі сторони зайди-українця, що навмисно — мовляв — не друкує більш цікаві джерела й статті по росийській історії“.
1842 Б. О. повернувся до Москви, де в жовт. став екстраординарним проф. каф. історії та слов’ян. л-р. 1843 він переклав рос. мовою відому кн. П.-Й. Шафарика „Slovansky narodopis“, а 1845 надрук. окр. пр. Д. Зубрицького з історії Галицької Руси п. н. „Критико-историческая повесть временных лет Червоной или Галицкой Руси“. Того ж року Б. О. став секретарем „Товариства історії та старожитностей російських“ при Моск. ун-ті, „і відтоді воно вперше набуло важливого значення в нашій історіографії і вивченні слов’янства“ (А. Пипін).
1846 Б. О. розпочав серію „Чтений в Обществе истории и древностей российских“ (за підрахунками І. Срезневського, за участи Б. О. „видано всього 97 книг „Чтений“), які після друкування в них перекл. книги англ. письменника і дипломата Джайлса Флетчера „Of the Russe Common Wealth“, де описано побут у Москві в часи Івана Грозного, припинили видавати 1848 і лише через 10 років серію було відновлено. Тоді ж Б. О. втратив посаду секретаря і проф. ун-ту. 1868 він змушений був піти у відставку і до кін. життя займався справами Т-ва історії та старожитностей і виданням „Чтений“ цього т-ва.
За висновком І. Срезневського, одним із найголовніших досліджень Б. О. як славіста була пр. „О времени происхождения славянских письмен“ (1855), „де вперше підібрані і розібрані всі історичні джерела, посібники і думки щодо цього завдання і де обширні знання й особливості дослідницького напряму Бодянського проявилися в повному світлі“.
На стор. „Записок НТШ“ І. Франко опубл. крит. рец. на, мабуть, на той час найповнішу монографію М. Василенка про життя і творчість Б. О. (1905, т. LХІІІ), вказавши, зокрема, на її компілятивний характер, а також на деякі мат-ли, яких дослідник не використав. Попри відзначення заслуг автора монографії, зокрема за те, що той „звів докупи все важнійше з розкиданих та нераз мало приступних брошур, жур[н]альних статей та матеріялів і сим поклав тверду підвалину для написан- ня повного життєпису й характеристики Бодянського“, Франко відзначив, що „ані характеристики, ані оцінки тих заслуг автор не дає, обмежаючися перечисленнєм того, що зробив та опублікував Бодянський, і просторими виписками зі статей та листів Бодянського і иньших людей“.
Письменницька спадщина Б. О. майже не відома читачам — більша част. його поет. та всі драм. тв. досі не опубліковані. Врешті, ф. ученого й письменника у відділ рукопис. фондів і текстології ІЛ НАН України становить 292 спр., а його опис — 30 стор. Серед архів. мат-лів Б. О.— творчі мат-ли, записники, рукоп. наук. пр., фольклор. мат-ли, об’ємне листування, а також родинний архів Бодянських. На своїх дослідників чекають практично всі теми його життя і творчости, зокрема біографія, фольклорист. діяльність, письменницька творчість, різні аспекти стосунків ученого з укр. письменниками М. Максимовичем, М. Гоголем, І. Срезневським, Т. Шевченком, П. Кулішем та ін.
Пр.: [Рец. на:] Гр. Основяненко. Малороссийские повести // Ученые записки Московского университета. М., 1834, т. VІ, с. 287—313; [Рец. на:] Малороссийские пословицы и поговорки, собранные В. Н. С. Х., 1834 // Телескоп, 1834, т. ХХІ, с. 336—48; Наськы украинськы казкы запорозьця Иська Матырынкы. М., 1835, ХХ + 49 с.; О народной поэзии славянских племен. Рассуждение на степень магистра философского факультета первого отделения, кандидата Московского университета Иосифа Бодянского. М., 1837, 154 с.; О времени происхождения славянских письмен. М., 1855, 3 + ІІІ + 381 + СХVІ с.; Письма к М. П. Погодину из славянских земель (1835—1861). М., 1879, вып. 1-й. Письма О. М. Бодянского. С предисловием и примечаниями Нила Попова, ХVІІІ + 136 с.; Наські українські казки запорожця Іська Матиринки / Видав і пояснив др. Іван Франко. Львів, 1903, 88 с.; Листування Я. Головацького з О. Бодянським (1843—1876) // За сто літ. Матеріяли з громадського й літературного життя України ХІХ і початків ХХ століття. К., 1930, кн. 5, с. 121—69; Українські народні пісні в записах Осипа та Федора Бодянських. К., 1978, 325 с.
Літ.: Срезневский И. И. На память о Бодянском, Григоровиче и Прейсе, первых преподавателях славянской филологии // Сборник Отделения русского языка и словесности Императорской академии наук. СПб., 1878, т. XVIII, № 6, с. 31—47; Пыпин А. Н. История русской этнографии. СПб., 1891, т. 3: Этнография малорусская, с. 104—13; Кочубинский А. А. Осип Максимович Бодянский // Восточный сборник. СПб., 1893, с. 291—305; Маковей О. [Рец. на:] Титов А. Письма П. А. Кулиша к О. М. Бодянскому (1846—1877 гг.) // КС, 1897, [кн.] IX—XII; 1898, [кн.] II; Титов А. Письма П. А. Кулиша к И. Ф. Хильчевскому, 1858—1875 // КС, 1898, [кн.] I; Титов А. Письма П. А. Кулиша к Шевченку // КС, 1899, [кн.] II; Титов А. Письма Кулиша к В. В. Тарновскому, 1855—1858 гг. // КС, [1898], [кн.] IV, XII; Титов А. Письма Кулиша к Д. С. Каменецкому, 1857—1865 гг. // КС, 1898, [кн.] V—VII, XII; Титов А. Переписка Кулиша с Володиміром Барвинским в первой половин± 1871 года // КС, 1898, [кн.] X; Титов А. Письма П. А. Кулиша к В. В. Тарновскому-сыну // КС, 1899, [кн.] I; Титов А. Письма П. А. Кулиша к М. В. Юзефовичу, 1843—1861 гг. // КС, 1899, [кн.] II—III // Записки НТШ. Львів, 1899, т. ХХІХ, кн. ІІІ, с. 18—39; Маркевич О. Про збірник пісень Бодянського // Там само, 1900, т. ХХХІV, кн. ІІ, с. 5—7; Франко І. Осип Бодянський // Наські українські казки запорожця Іська Матиринки / Видав і пояснив Іван Франко. Львів, 1903, с. 3—18; його ж. Перше виданнє „Наських укр. казок“ Бодянського // Бодянський О. Наські українські казки запорожця Іська Матиринки / Видав і пояснив Іван Франко. Львів, 1903, с. 19—25; його ж. Національний кольорит у казках Бодянського // Там само, с. 74—88; його ж. [Рец. на:] Н. Василенко — Іосиф Максимович Бодянский и его заслуги для изучения Малороссии. К., 1904, с. ІІ + 231 с. (відб. з часоп. КС, 1903) // Записки НТШ. Львів, 1905, т. LХІІІ, кн. І, с. 29—30; Василенко Н. П. О. М. Бодянский и его заслуги для изучения Малороссии (Оттиск из журн. КС). К., 1904, ІІ + 231 с.; Грушевський О. З українського культурного і наукового життя в середині ХІХ в. // Записки НТШ. Львів, 1906, т. LХХІV, кн. ІV, с. 75—81; Брик І. Шевченкова поема „Іван Гус“ (Перша част.) // Там само, 1917, т. CХІХ—СХХ, с. 115—21; Сиповський В. Україна в російському письменстві. К., 1928, част. І (1801—1850 рр.), с. 282—85; Айзеншток І. До етнографічних планів 1840-х рр. // За сто літ. Матеріяли з громадського й літературного життя України ХІХ і початків ХХ століття. К., 1929, кн. ІV, с. 12—24; Савченко Ф. Ненадруковані листи Куліша до Бодянського // Там само, с. 5—11; Студинський К. [Рец. на:] Праці Українського Високого Педаґоґічного Інституту ім. Мих. Драгоманова у Празі. Науковий збірник / Під заг. ред. д-ра Василя Сімовича. Прага: Видання У[країнського] В[исокого] П[едаґоґічного] Інституту, за допомогою міністерства шкільн[ицтва] й народної освіти ЧСР, 1932 (на обкладинці: 1934), т. ІІ, 1 + 423 с.; Білецький Л. З листування Йосифа Бодянського з П. Шафариком, т. ІІ, с. 10—90 // Записки НТШ. Львів, 1937, т. CLV, с. 297—98; Кондрашов Н. А. Осип Максимович Бодянский. М., 1956, 87 с.; Дей О. І. Фольклористична діяльність Осипа та Федора Бодянських // Українські народні пісні в записах Осипа та Федора Бодянських. К., 1978, с. 13—52; Полотай А. М. Бодянський О. М. // Путівник по фондах відділу рукописів Інституту літератури. К., 1999, с. 52—82; Шацька А. Недруковане листування П. О. Куліша з О. М. Бодянським (до проблеми відтворення тексту) // Пантелеймон Куліш. Матеріали і дослідження. Львів; Н.-Й., 2000, с. 213—34; Шевченко Т. Г. Листи до О. М. Бодянського // Шевченко Т. Г. Повне зібр. тв.: У 12 т. К., 2003, т. 6, с. 26—28, 51—52, 65—66, 79—80, 84—85, 221—22; Листування П. О. Куліша з О. М. Бодянським // Куліш П. Повне зібр. тв. / Упоряд., коментарі О. Федорук. К., 2005, т. І: Листи. 1841—1850, 646 с.; т. ІІ: Листи. 1850—1856, 670 с.; Мельниченко В. Шевченківська Москва. Авторська енциклопедія-хроноскоп. М., 2009, 768 с.
Василь Івашків