БОЙКІВСЬКА ЦЕРКВА - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БОЙКІВСЬКА ЦЕРКВА

БОЙКІВСЬКА ЦЕРКВА (Бойківська школа церковного будівництва) — самобутній, історично усталений тип укр. християн. сакральних споруд сх. обряду, поширений на теренах Карпат. етнограф. реґіону Бойківщина. Це здебільшого зведені на основі зрубної конструкції тридільні в плані та триверхі дерев’яні споруди загальноукр. типу, що вирізняються складним ярусно-ступеневим профілем покриття з допомогою „залому“ — конструктивно-декоративного засобу звуження конструкції дерев’яних верхів церкви (бань) за допомогою чергування нахилених і вертикальних зрубів. За невеликої висоти самих заломів верхи Б. ц. набиралися зі значної їх кількости (до шести), що є звичайно більшою, ніж в ін. реґіонах.

Кожну з трьох планувальних дільниць Б. ц. накривали окр. верхом, хоч є приклади облаштування верхів лише над навою, над навою та бабинцем чи навою і вівтарем. Верх над центр. дільницею (навою) домінує у композиції бойківських храмів. Над зх. дільницею (бабинцем) зводили дзвіниці. У давніших храмах на другому ярусі бабинця — емпора з окр. престолом. Периметр церков охоплювало піддашшя, що оберігало підвалини споруд від зволоження. Зі зх. боку або й із трьох сторін бабинця, на першому та другому його ярусах, влаштовували галереї. Серед науковців усталилася думка, що реґіон. відмінності в нар. буд-ві (див. Будівництво народне), у т. ч. й у церк. буд-ві Бойківщини, розвинулися у ХVІІст. з давньоукр. типу сакральних споруд, коріння якого сягають княжої доби.

На стор. „Записок НТШ“ друк. низку публ. досліджень про Б. ц. Зокрема, чл. НТШ В.Щербаківський написав ст. „Церкви на Бойківщині“ (1913, т. CXIV). Як вказує сам дослідник, роботу над цією темою він розпочав 1909 за дорученням НТШ. Метою наук. розвідки було „прослідити відміни бойківського типу церков від загального, беручи під увагу не лишень галицький, але й угорський бік бойківських Карпат“ (В. Щербаківський). Учений уперше виокремив осн. спільні та відмінні ознаки Б. ц., які вирізняють її з­поміж середньо-укр. церков. Окрім планувальної та просторової характеристики бойківського типу церков, В. Щербаківський звернув увагу на незадовільний стан багатьох пам’яток і руйнування їхнього архітектур. образу через непрофесійні перебудови, зокрема через заміну гонтового покриття металевим. Дослідник наголошує на намаганні офіційної влади, зокрема Австро-Угорщини, нівелювати реґіон. архітектур. особливості насадженням типових безликих проектів. В. Щербаківський також критикує безпідставні позанаук. спроби пов’язати походження бойківського храмобудування з моск. церк. архітектурою, відірвавши її від загальноукр. традиції.

Вивчення Б. ц. продовжив чл. НТШ В. Січинський. 1923 він здійснив планову наук. подорож галицькою Бойківщиною, а в 1924—25 продовжив її на Підкарпатті (Закарпатті). Метою подорожі було „прослідити один найбільш архаїчний і домінуючий тип бойківських церков, який заховався попри самий карпатський хребет“ (В. Січинський). Результатом скрупульозних досліджень стали докладні обміри та зарисовки Б. ц. Отже, детально заміряно 9 храмів на Закарпатті, що дало можливість накреслити їхні точні плани, перетини та деталі. Част. дослідн. мат-лу опубл. в „Записках НТШ“, у ст. „Бойківський тип деревяних церков на Карпатах“ (1926, т. CXLIV—CXLV). Результатом дослідження стало також констатування того, що „цей тип будов, який називаємо „бойківським“, можемо своєю чергою поділити на „простіший“ і „складніший“. Окрім власне бойківських храмів, було виділено низку церков з елементами бойківського типу. Пізнавальними є праці М.Драґана.

Значним досягненням діяльности НТШ у сфері дослідження Б. ц. стала монографія В. Кармазина-Каковського „Архітектура бойківської церкви“, яку видала Історично-філософська секція окр. томом „Записок НТШ“ (1987, т. CСІV) з широким ілюстрат. мат-лом. Ця пр. стала підсумком багаторічної роботи автора в ділянці вивчення нар. буд-ва українців Карпат. реґіону.

Дослідження бойківської архітектури чл. НТШ продовжили після відновлення діяльности НТШ в Україні 1989, коли було створено й окр. профільну Комісію архітектури та містобудування. Зокрема, вчені вивчали творчий доробок нар. майстрів Бойківщини. В. Вуйцик та В. Слободян опубл. „Матеріали до словника народних будівничих“ („Записки НТШ“, 2001, т.CCXLI), де описали роботу майстрів-будівничих, які споруджували дерев’яні Б.ц. Автори опрацювали значний корпус епіграф. написів, збережених на зовн. зрубах церков і дзвіниць. Написи містили імена майстрів, багато з них віднайдено в л-рі, у друк. та неопубл. до того часу док­тах. В опубл. словнику тексти написів, пов’язані з іменами майстрів, подано повністю, що дає підстави для ширших наук. висновків про генезу бойківської школи церк. буд-ва у її зв’язку з автор. манерою. За підтримки НТШ 2003 видано також ілюстр. каталог „Церкви Турківського району“ В. Слободяна, серед попередніх досліджень якого варто назвати кн. „Церкви України, Перемиська єпархія“ (1998). Традиції бойківського церк. буд-ва були темою розгляду у публікації О. Болюка „Типи і художні особливості каплиць ХІХ—ХХ століть“ („Записки НТШ“, 2005, т.CCXLIX). Бойківській школі церк. буд-ва присвятив свої пр. чл. НТШ Я. Тарас. Дослідження церк. архітектури Бойківщини стало вагомим наук. доробком НТШ. Публікації НТШ, що містять інформацію про бойківські храми, гідно представляють цю част. архітектурно-мист. спадщини України у світ. культ. спадщині, популяризуючи її у широких наук. колах. Див. Будівництво народне, Будівництво церковне.

Літ.: Щербаківський В. Церкви на Бойківщині // Записки НТШ. Львів, 1913, кн. ІІ, т.CXIV, с. 5—24 + 16 іл.; Січинський В. Бойківський тип деревяних церков на Карпатах. [Додатки]: Спис церков „бойківського“ типу з вказівками головнійшої літератури; Спис ілюстрацій // Там само. Праці Історично-фільос. секції, 1926, т.CXLIV—CXLV, с. 157—70 + 29 іл. + 2 карти; Кармазин-Каковський В. Архітектура бойківської церкви // Там само. Н.-Й.; Філядельфія, 1987, т.CСІV, 223 с. + 156 + 72 іл. + 1 карта; Вуйцик В., Слободян В. Матеріали до словника народних будівничих // Там само. Праці Комісії архітектури та містобудування. Львів, 2001, т. CCXLI, с.544—601; Слободян В. Церкви Турківського району. Ілюстрований каталог. Львів, 2003, 200 с.; Болюк О. Типи і художні особливості каплиць ХІХ—ХХ століть // Записки НТШ. Праці Комісії архітектури та містобудування. Львів, 2005, т.CCXLIX, с. 447—53; Тарас Я. Українська сакральна дерев’яна архітектура. Ілюстрований словник-довідник. Львів, 2006, 584 с., іл.; його ж. Сакральна дерев’яна архітектура українців Карпат. Львів, 2007, 640 с., іл.

Юрій Диба

Стаття створена: 2015