БОНДАРЕНКО Іван (* 11. 10. 1873, м. Азов, Росія — † 16. 08. 1911, ст. Карпове під Одесою. Похований у с. Будячках (нині — Біляївський р-н Одес. обл.) — історик-медієвіст, українознавець.
П’ять років навч. в Азовській прогзії. Закінчив навч. у Ніжин. гзії, де зазнав впливу вчителя історії та географії І. Сребницького. У 1892—96 навч. на юрид. та фізико-матем. фтах Моск. унту. За участь у студент. заворушеннях був відрахований з ун-ту. До 1900 працював у земстві у Кременчузі. Потім переїхав до С.Петербурга, де працював у журн. „Северный курьер“. З кін. 1900 по 1904 навч. на історико-філол. ф-ті Новорос. ун-ту. Під кер. проф. Є. Щепкіна вивчав історію міст середньовічної Англії, а проф. І. Линниченка — історію міст Лівобережної України XVI—XVIII ст. 1904 написав працю про історію міст Англії за доби середньовіччя. Був чл. та акт. діячем Історико-філол. т-ва при Новорос. унті. 1906 Б. І. залишився на каф. всесвіт. історії як стипендіат для підгот. до професор. звання. 1905 став співзасн. т-ва „Просвіта“ в Одесі, де до 1909 прочитав реферати про Євгена Гребінку та Д. Гарібальді. 1910 після прочитання двох пробних лекцій ф-т обрав його на посаду приватдоц., попечитель не затвердив його як „неблагонадійного“. В ун-ті Б. І. вдалося влаштуватися лише зав. історико-філол. кабінету. 1908 розпочав пед. діяльність у чол. приват. г-зії М. Іглицького, а дещо пізніше — у жін. гзії. У 1910—11 викладав „Вступ до історії середніх віків“ на Одес. вищих жін. курсах. У 1909—11 був чл. літ. комісії „Одеського Українського Клюбу“. Здійснив подорож по козацьких місцях та на Кавказ. Через сімейні негаразди та кар’єрні невдачі Б. І. покінчив життя самогубством під колесами потяга.
1907 Б. І. прийнято до Українського наукового товариства в Києві, головою якого був М. Грушевський. У родинному архіві Грушевських зберіг. 2 листи Б. І. до М. Грушевського, пов’язані з публікаціями двох статей у „Літературно-науковому вістнику“. Крім того, листувався з приводу публікацій своїх статей у часоп. „Нова громада“, „Дзвін“ та в газ. „Рада“ з С. Єфремовим, Г. Житецьким і Є. Чикаленком. У листах Б. І. демонстрував своє бажання вдосконалити укр. мову, служити укр. справі. Відтак, С. Єфремову 1906 він писав із приводу мов. коректури його статті про Є. Гребінку, що „тільки таке „кровопускання“, тільки такі „рани“ упевнюють мене, на скільки мій мозок не позбавлений ще москализмів, хоч я вже мало не 3 роки зазнайомлений з мовою і щоденно вживаю її у своїй родині“.
На стор. „Хроніки НТШ“ за 1910—11 Б. І. згадано як особу, котра дарувала книжки Бібліотеці НТШ та забезпечувала обмін кн. між Новорос. унтом та НТШ. У „Записках НТШ“ у 1910 і 1912 про Б. І. згадано як про автора талановитого художньо-публіцист. нарису і талановитого історика й укр. патріота. Увага НТШ до загалом не дуже відомої в Україні постаті Б. І. була зумовлена його досить акт. контактами з чл. НТШ. Він, зокрема, спілкувався з одес. чл. Т-ва І. Луценком, І. Липою та М. Комаровим. Після смерти Б. І. в одес. пресі некролог опубл. І. Луценко, а С. Єфремов — у „Раді“.
Пр.: Англійскій город в средніе в±ка. Одеса, 1904, 240 с.; Велике повстання англійського народу // Нова громада, 1906, № 8, с. 83—102; № 9, с. 65—87; В ріднім хуторі Євгена Гребінки // Там само, № 6, с. 24—40; Про Гарібальді — борця за волю італійського народу. Одеса, 1908, 63 с.; Дніпром... (з літньої подорожі) // Рада, 1909, ч. 187—89; З історії національного питання: К. Маркса Zur Judenfrage // ЛНВ, 1909, т. ХLVІ, с. 470—86; Характеристика середніх віків // Там само, 1911, т. 56, с. 45—58.
Літ.: [Б. а. Рец. на:] Бондаренко І. Дніпром... (Хроніка з літньої подорожі) // Рада, 1909, ч. 187—189 // Записки НТШ. Львів, 1910, т. XСV, кн. ІІІ, с. 203; Єфремов С. Пам’яті Івана Бондаренка // Рада, 1911, 20 серп.; [б. а. Рец. на:] Василько Ан. Смерть Івана Бондаренка // Рада, 1911, ч. 189 // Записки НТШ. Львів, 1912, т. СІХ, кн. ІІІ, с. 190; ЕУ. К., 1993, т. 1, с. 156; Мисечко А. Іван Михайлович Бондаренко // Матеріали міжнародної конференції. „Українська національна ідея: минуле, сучасне, майбутнє“. Одеса, 1995, с. 4; Зленко Г. Д. Чистий серцем // Зленко Г. Д. Лицарі досвітніх вогнів. 33 портрети діячів одеської „Просвіти“ 1905—1909 років. Одеса, 2005, с. 77—82; Мельник О. Викладачі Одеських вищих жіночих курсів — члени Одеської „Просвіти“ // Одеська „Просвіта“: минуле, сучасне й майбутнє. До 100річчя Одеської „Просвіти“. Одеса, 2006, с. 70.
Олександр Музичко