БРАНДТ Роман - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БРАНДТ Роман

БРАНДТ Роман (псевд.: Орест Головнін) (* 04. 12. 1853, м. С.-Петербург, Росія — †02. 03. 1920, м. Москва, Росія)— рос. славіст.

Син відомого зоолога Ф. Брандта. Освіту здобув у 4-й Ларинській г-зії і С.-Петерб. ун-ті (під кер. В. Ламанського). Вивчав санскрит, лат., грец., лит. та слов’ян. мови, загалом знав понад 20 мов, вільно віршував деякими (польс., чес., лат.). 1875 отримав золоту медаль за кандидат. твір на запропоновану ф-том тему про дубровницького поета Івана Гундулича (Хорватія) (1588—1638). 1879 у Києві вийшла 1-ша част. цього тв. п. н. „Историко-литературный разбор поэмы Ивана Гундулича „Осман“. Друга част.— у рукоп. Після закінчення навчання залишився в ун-ті для підгот. до професорського звання. 1876 у Лейпциґу вивчав порівн. граматику індоєвроп. мов, ознайомився з ідеями „молодограматиків“, які мали на Б. Р. значний вплив. Прочитавши хорв. граматику Антона Мажуранича, зацікавився акцентологією. 1877 — в. о. проф. рос. словесности Ніжинського історико-філол. ін­ту кн. О. Безбородька (тоді там працював А.Будилович). 1880 опубл. „Начертание славянской акцентологии“— одне зі своїх найкращих досліджень, яке 1881 захистив як маґістер. дис. на історико-філол. ф-ті С.-Петерб. ун­ту. Після захисту став проф. Ніжинського ін-ту. 1886 переїхав до Москви, де був обраний екстраординарним проф. на каф. слов’ян. філології Моск. ун-ту. 1889 призначений ординарним проф. Читав курси зі слов’ян. філології, а також з історії рос. мови. 1889—1902 — секретар історико-філос. ф­ту, виконував обов’язки декана. Тривалий час був ред. „Ученых записок“ Моск. ун-ту. 1910 обраний головою Рос. бібліограф. т-ва, яке очолював до самої смерти. 1894 обраний чл.-кор., а 1904 — д. ч. Моск. археол. т-ва. 1902 — чл.-кор. АН Росії.

Деякий час вів курси з історії книги в Моск. міському нар. ун-ті ім. А. Л. Шанявського та читав лекції зі слов’ян. мовознавства і слов’янорус. палеографії в Моск. археол. т­ві, а також у його провінційних від-нях у Ярославлі, Смоленську та Вітебську. Після революції 1917 Б. Р. залишився на своїй посаді і продовжив науково-пед. діяльність.

Осн. наук. зацікав. Б. Р.— славістика, слов’янорус. палеографія.

1882—89 Б. Р. ред. перекл. студентом Ніжинського ін-ту М. Шляковим пр. мовознавця Ф. Міклошича „Vergleichende Wortbildungslehre der slavischen Sprachen“ (Сравнительная морфология славянских языков, 1889, 5 вып.). Під час підгот. коментарів, що стосувалися польс. мови, Б. Р. отримав цінні поради лінґвіста, д. чл. НТШ Я. Бодуена де Куртене, з яким був у теплих стосунках. 1886 захистив докт. дис. „Грамматические заметки“, базовану на статтях із різних питань порівн. слов’ян. мовознавства. 1886 опубл. 1-й зб. перекл. „Переложения“ (тв. Анакреонта, Дж. Байрона, Р. Бернса, А. Міцкевича).

1910 вийшли друком лекції Б. Р. зі слов’янорус. палеографії, які розкритикував І. Свєнціцький у „Записках НТШ“ (1912, т. СVІІІ). Учений, зокрема, наголосив на таких хибах, як надміру конспективний характер лекцій, брак належного наочного мат-лу, мала придатність для початківців та тих, хто займається самоосвітою, невисвітлений мат-л про відмінності між глаголицею і кирилицею, неврахування укр. палеографії та ін. Водночас І. Свєнціцький зазначав, що в лекціях „фактичної неправди“ немає і їх можна читати тим, у кого вже достатні базові знання з палеографії.

1913 вийшли друком відомі лекції Б.Р. з історіїрос.мови, мат-лидояких дослідник збирав упродовж 30 р.

Б. Р. підгот. багато славістів, серед яких були йд. чл. НТШ А. Кримський, О. Шахматов та О. Белич.

Б. Р. уклав перші рос. посібники зі слов’ян. мов (польс., чес., серб. і болгар.). Створював неологізми, якими прагнув замінити всю грамат. номенклатуру. Водночас виступав проти штучного уникання слів іншомов. походження. Був завзятим прихильником реформи рос. правопису— боровся за його макс. спрощення. У 1899 Б. Р. виголосив у Пед. т-ві при Моск. ун-ті публ. лекцію „О лженаучности нашего правописания“, яку опубл. 1901 в „Филологических записках“. Чимало думок Б. Р. були цілком слушними і своєчасними, однак деякі — максималістськими та нереальними, за які дослідника критикував д. чл. НТШ В. Яґич, що був прихильником поміркованого реформування. 1904 Б. Р. аналізував погляди провідних мовознавців на правописну реформу у спец. пр. „Мнения о русском правописании И. В. Яґича, Ф. Е. Корша, А.С. Будиловича, А. И. Томсона“ (Филологические записки, 1904). З цих науковців, окрім В. Яґича, д. чл. НТШ був Ф. Корш, який розробив власний проект спрощення рос. правопису (зокрема використання літери „j“), тоді як ін. два мовознавці були цілковитими противниками правописної реформи. Загалом у цьому питанні позиції Б. Р. і Ф. Корша були доволі близькими.

Пр.: Историко-литературный разбор поэмы Ивана Гундулича „Осман“ // Известия Нежинского института, 1879, т. 4, вып. 1, с. 1—111; Начертание славянской акцентологии // Там само, 1880, т. 5, с. I—IV, 1—340; Грамматические заметки. Статьи. СПб.; Варшава, 1886; Переложения (из Анакреонта, Байрона, Бёрнса и др.). Ореста Головнина. К., 1886; О лженаучности нашего правописания (публичная лекция) // Филологические записки. Воронеж, 1901, № 1—2, с. 1—50; Лекции по славянорусской палеографии, читанные в Московском Археологическом Институте в 1908, 1909 и 1910 гг. М., 1910; Лекции по истории русского языка, читанные в Московском археологическом институте. М., 1913; Краткая сравнительная грамматика славянских языков (фонетика и морфология). М., 1914.

Літ.: Булич С. К. Грамматические заметки Романа Брандта // ЖМНП, 1886 (ноябрь), с. 166—75; Соболевский А. И. Заметки профессора Брандта о русском языке // Там само, (август), с. 375—82; Словарь членов Общества любителей российской словесности при Московском университете. 1811—1911. М., 1911; Свєнціцький І. [Рец. на:] Брандт Р. Ф. Лекціи по славянорусской палеографии, читанные в Московском Археологическом Институте в 1908, 1909 и 1910 гг. М., 1910// Записки НТШ. Львів, 1912, т. СVІІ, кн. І, с. 181; Чернышев В. Упрощение русского правописания. СПб., 1912; Историко-филологический институт в Нежине. 1875—1900. Преподаватели и воспитанники. Нежин, 1913; Юбилейное издание Московского археологического общества. 1865—1915. Словарь членов общества. М., 1915; Бондарский Б. Жизнь и деятельность Р. Ф. Брандта // Библиографические известия, 1920, т. 8, с. 3—10; Сперанский М. Профессор Роман Федорович Брандт (1853—1920) [некролог] // Научные известия. М., 1922, т. 2, с. 338—41; Кондрашов Н. А. Роман Федорович Брандт. М., 1963, 68 с.

Орест Заяць

Стаття створена: 2015