БУРҐГАРДТ Освальд - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БУРҐГАРДТ Освальд

БУРҐГАРДТ Освальд (Oswald Burghardt; псевд.: Гордій Явір, Юрій Клен) (*04. 10. 1891, с. Сербинівка Волин. губ. (нині — с. Сербанівка Хмільницького р­ну Вінн. обл.) — † 30. 10. 1947, м. Авґcбурґ (Зх. Німеччина) — поет, перекладач і літературознавець.

Походив із родини нім. купця, предки якого переселились у ХІХ ст. з Пруссії на Волинь. 1911 закінчив 1-шу Київ. г-зію. Від 1911 студіював зх. та слов’ян. філологію у Київ. ун-ті. Від поч. Першої світової війни був депортований до Архангельської губ. 1918 повернувся до Києва та поновив навчання в ун-ті, яке закінчив 1920. Влітку 1921 його заарештували ВУЧК, але був звільнений за клопотанням В.Короленка. Викладав у Баришівському соціально-екон. технікумі та трудовій школі (1920—23), залізничному технікумі, кооперативній школі, Голосіївському кооперативному ін-ті, Ін-ті лінґвіст. освіти та Ін-ті нар. освіти у Києві(1923—31). Активно співпрацював із багатьма установами й інституціями ВУАН. Від 1931 — у Німеччині. Викладав рос. та укр. мови у Мюнстерському ун-ті. Захистив докт. дис. на тему „Головні мотиви творчості Леоніда Андреєва“ (1936). Співпрацював із поетами й митцями, котрі об’єднувалися навколо редагованого Д.Донцовим журн. „Вістник. Місячник літератури, мистецтва, науки й громадського життя“, де друк. свої поезії, літературно-крит. статті, рец., перекл. За часів Другої світової війни служив військ. перекладачем у чині майора у 17-й армії вермахту. Від 1943 — викладач Українського вільного університету у Празі, згодом — в Ун­ті м. Інсбрука (Австрія). Редагував літ. часоп. „Літаври“ (Зальцбурґ, 1947).

Осн. зацікав. Б. О.— поет. творчість, перекладознавство та літературознавство.

Написав чимало поет. тв., які вирізняються досконалою й витонченою мист. манерою та наскрізним естетизмом, зокрема поему „Прокляті роки“ (1937), епопею „Каравели“ (1943), зб. „Попіл імперій“ (1946), есей „Спогади про неокласиків“ (1947) та ін. Б.О.— автор укр. перекл. творів О.Уайльда, К. Гамсуна, Ч.Діккенса, Б.Келлермана, Дж. Лондона, В. Шекспіра, поезій Дж.Байрона, О.Блока, П. Валері, П. Верлена, Г. Ібсена, П. Клоделя, М. Лермонтова, С. Маллярме, О. Пушкіна, А. Рембо, Р.-М. Рільке, Ф. Тютчева, П.Шеллі та ін. Упродовж 1934—39 Б. О. опубл. у львів. „Вістнику“ низку перекл. творів франц. поетів: П.Верлена (1934, кн. 12; 1935, кн.5), Л. де Ліля (1934, кн.11—12), П.Клоделя (1935, кн. 12), А.Самена (1935, кн. 4—6), А. Рембо „П’яний корабель“ (1935, кн. 6), Ж.Мореаса (1934, кн.11—12, 1935, кн.1, 9), С. Малярме (1938, кн. 2); з нім.: С.Ґеорґе в (1934, кн.2), з англ.: П.Б.Шеллі (1938, кн.6) та ін. Окрім рец. на поет. збірки Є.Маланюка, О.Стефановича, реферував наук. пр. Д. Чижевського „Фільософія Г.С. Сковороди“ (1935, кн.3); філос. праці О. Шпенґлера (1933, кн. 12; 1936, кн. 6). Автор літературно-крит. ст. „Слово живе і мертве“ (1936, кн.11), „Ще раз про сіре, жовте і про Вістникову квадриґу“ (1935, кн. 6). Попереджав про рад. загрозу для Зх. Європи.

У 1920-ті рр. поет. творчість Б. О. перегукувалася з мотивами неокласиків, впливи яких відчувалися й пізніше. У 1940-х рр. у поезіях Б. О. простежуються творчі прагнення поетів, яких пов’язують із празькою літ. школою.

Особистий фонд Б. О. зберіг. в архіві Української вільної академії наук у США (складається із 5 скриньок).

У „Записках НТШ“ опубл. розвідка Я.Кравця „Освальд Бурґгардт і Святослав Гординський: роздуми над українським Вергарном“ (2000, т. ССХХХІХ).

Тв.: Прокляті роки. Львів, 1937, 63 с.; 2-ге вид. Краків, 1943, 40 с.; Ukrainische Dichtung im Exil / Sonderdruck aus: Die Gegenwartsdichtung der europäischer Völker, [1937—38], S. 455—69; Каравели. Прага, 1943, 140 с.; Спогади про неокласиків. Мюнхен, 1947, 48 с.; Дияболічні параболи. Зальцбурґ, 1947, 460 с. (у співавт.); Твори. Торонто; Н.-Й., 1957, т. 2, 349 с.; 1992, т. 1, 382с.; 1960, т. 3, 221 с.; 4 т. 408 с.; Вибране. К., 1991, 109с.; Муза любові й боротьби: Українськапоезія празької школи. К., 1995; Вибрані твори. Поезія. Спогади. Листи. Дрогобич, 2003; Поети празької школи. Срібні сурми. Антологія / Упоряд.: М. Ільницький. К., 2009, с. 181—215, 573—80.

Літ.: Евг. М. (Маланюк Є.) Світ, що згинув: (Київська Александрія) // Вістник, 1936, т. 4, кн.10, с. 734—39; його ж. Пам’яті Освальда Бурґгардта// ЛНВ (Реґенсбурґ), 1948, ч. 1; його ж. Передмова // Юрій Клен. Твори, ІІ. Торонто, 1957; йогож. Слово в десятиліття. Юрій Клен // Овид. Чікаґо, 1957, ч. 8; його ж. Юрій Клен // Книга спостережень. Торонто, 1962, т. І; його ж. Переборення неоклясики // Там само, 1966, т. ІІ; йогож. Юрій Клен // Там само. К., 1997, с. 287—97; Орест М. Заповіти Ю. Клена // Орлик, 1948, ч. 2, с. 5—7 (Передрук.: Українське слово. К., 1994, кн.1, с. 597); Чижевський Д. Юрій Клен, вчений та людина // Іван Кошелівець і Юрій Лавріненко: Зб. української літературної газети. 1956. Мюнхен, 1957, с. 157—66; Костецький І. Мій Юрій Клен // Сучасність, 1966, № 7; Филипович О. Життя і творчість Юрія Клена // Там само, 1967, № 10, с. 47—85; Юрій Клен // Координати. Антологія сучасної української поезії на Заході. Т. І. / Упоряд.: Б.Бойчук і Б. Т. Рубчак. Мюнхен, 1969; Рахманний-Олійник Р. Дмитро Донцов і Юрій Клен: 1933—1939 // Ювілейний збірник УВАН у Канаді. Вінніпег, 1975, с. 117—19; Дзюба І. Поезія вигнання // Прапор, 1990, № 1; Ковалів Ю. Освальд Бурґгардт (Юрій Клен) // Слово і час, 1991, № 4; йогож. Прокляті роки Юрія Клена // Юрій Клен (Освальд Бургардт). Вибране. К., 1991, с. 3—23; КошелівецьІ. Груповий портрет з Юрієм Кленом // Літературна Україна. К., 1993, 11 берез., ч. 10; Лисенко І. Про переклади Юрія Клена // Березіль, 1995, № 7/8; Сварник Г. Чи існувала „празька“ школа української літератури? // Українські проблеми. К., 1995, ч. 2, с. 87—97; її ж. Наймолодший з „п’ятірного ґрона“ — Освальд Бурґгардт (Юрій Клен). Листи до Дмитра Донцова // Там само, 1999, ч. 1—2, с. 177—219; Астаф’єв О. Образ і знак. Українська емігрантська поезія у структурно-семіотичній перспективі. К., 2000, 269 с.; Кравець Я. Освальд Бурґгардт і Святослав Гординський: роздуми над українським Вергарном // Записки НТШ. Праці Філол. секції. Львів, 2000, т. ССХХХІХ, с. 160—76; Сарапин В. Маловідомий Юрій Клен // Українська мова та література, 2000, № 7, с. 3—4; Творчість Юрія Клена в контексті українського неокласицизму та вісниківського неоромантизму: Зб. наук. пр. Дрогобич, 2004, 391 с.; Качуровський І. Життя і творчість Юрія Клена // Качуровський І. Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. К., 2008, с. 249—84; Творчість Юрія Клена і міжвоєнна доба в українській літературі: Зб. наук. пр. Вінниця, 2012, 568 с.

Олександр Ясь

Стаття створена: 2015