БУЧИНСЬКИЙ Богдан - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БУЧИНСЬКИЙ Богдан

БУЧИНСЬКИЙ Богдан (Юзеф) (*27. 11. 1883, м. Станіславів, Галичина (нині — м.Івано-Франківськ) — † 15. 07. 1907, там само)— історик, дослідник історії церк. унії XV—XVI ст., політ. історії Великого князівства Литовського XV ст.

Син відомого галицького громад. діяча, фольклориста й етнографа Мелітона Бучинського. У 1893—1901 навч. у Станіславів. г­зії. 1901—02, 1902—05 студіював на історико-філос. від-ні гуманіт. ф-ту Львів. ун-ту. 19. 11. 1901 брав участь у студент. вічі у Львові. 10. 12. 1901 разом з ін. студентами-українцями вчинив сецесію проти утисків викладачів і студентів-українців в ун-ті. 1901—02 навч. у Карловому ун-ті в Празі. Після закінчення Львів. ун­ту 22. 05 і 03. 11. 1906 успішно склав іспити на вчителя історії та географії, які разом з Л. Фінкелем і О. Колессою приймав М. Грушевський. У листі до Екзаменаційної комісії Б. Б. просив, щоби дозволили захист його „історичної праці семінарської, читаної на семінари п. проф. Михайла Грушевського“. Б.Б. представив на розгляд Екзаменаційної комісії наук. роботу „Змагання до унії руської церкви з Римом в роках 1498—1506“. М. Грушевський написав відгук на цю роботу, чого вимагала процедура складання іспитів. Він зазначав: „Праця кандидата попереджена просторим вступом про церковні відносини XVв., в головній частині оперта на стараннім студіюванню джерел, навіть деяких не виданих. Хоч наукова аргументація кандидата дає місцями чимало до бажання, уважаю можливим прийняти [...] з степенем вдовольняючим“.

12. 11. 1906 Б. Б. написав листа до Виділу (президії) НТШ з проханням призначити фінансову допомогу для завершення наук. роботи „Фльорентійська унія на Руси-Україні“. З власних матеріальних засобів Виділ Т-ва на засіданні 20. 11. 1906 надав для нього „на подовженє наукових студій“ допомогу 300 кор.

Осн. наук. зацікав.— історія церк. унії XV— серед. XVI ст., князювання Свидригайла у Литві 1430—33, діяльність Остафія Дашковича, політ. історія ВКЛ XV ст.

Б. Б. не був чл. Археографічної комісії НТШ, однак разом з істориками І. Крип’якевичем, І. Кревецьким, В. Герасимчуком та ін. брав участь в археограф. експедиціях, які організовував М.Грушевський. Зокрема, збирав архів. мат-ли в Кракові. За своє коротке життя опубл. лише одну працю — рец. на дослідження про ВКЛ XV ст. Після передчасної смерти Б. Б., завдяки зусиллям М. Грушевського, з його рефератів і роботи „Змагання до унії руської церкви з Римом в роках 1498—1506“ опубл. 6 статей, а 1938 І. Крип’якевич підгот. до друку ще одну статтю Б. Б. Перед публікацією його праць голова Т­ва особисто їх реферував. 09. 07. 1909 М. Грушевський зреферував ст.Б. Б. „Студії з історії церковної унії (Мисаїлів лист)“, яку ухвалено друк. у „Записках НТШ“. М. Грушевський писав, що Б. Б. „лишив в рукописи свою головну працю по історії унії, в кількох редакціях“. Учений опубл. її в ост. редакції п. н. „Студії з історії церковної унії“, зазначивши, що „не хотілося лишити сеї останньої праці горячого адепта нашої науки неужитком“. 31. 01. 1913 голова Т-ва також зреферував пр. Б. Б. „Початки політичної карієри Остафія Дашковича“, яку також надрук. у наук. вид. Т­ва. Тоді ж М. Грушевський „подав вісту про папери згаданого автора [Б. Б.] передані д-ром Ів. Зілинським“. Востаннє М. Грушевський реферував розвідку Б. Б. „Сліди великоруських літературних творів про флорентійську унію“ 20.06. 1913, яку опубл. того ж року. На думку І. Крип’якевича, Б. Б. „визначався високою ерудицією і надзвичайною проникливістю в аналізі історичних подій — намагався глибоко увійти в давній історичний процес, в психологію давніх людей. Це був найвидатніший історик з молодого покоління першого десятиріччя 1900­их рр.“

Пр.: Новійші праці по історії вел[икого] кн[язівства] Литовського в XV віці: [Рец. на:] Барвіньский Б. Жиґимонт Кейстутович, великий князь литовско-руский (1432—1440). Історична моноґрафія. Жовква, 1905, 114 + 165 с.; Kopystia½ski A. Książę Michał Zygmuntowicz // Kwartalnik historyczny, 1906, s. 74—165; Відбиток: Prochaska A. O rzekomej unii 1446 r. // Kwartalnik historyczny, 1904, s. 24—31; Pape F. Polska i Litwa na przełomie wieków średnich. I. Ostatnie dwunastolecie Kazimierza Jagiellończyka. Kraków, 1903, 422 s. + mapa // Записки НТШ. Львів, 1907, т. LXXV, кн. І, с. 131—66; Кілька причинків до часів вел[икого] князя Свитригайла (1430—1433)// Там само, т. LXXVI, кн. ІІ, с. 117—42; Студії з історії церковної унії // Там само, 1908, т. LXXXV, кн. V, с. 21—42; т. LXXXVI, кн. VІ, с.5—30; 1909, т. LXXXVIII, кн. ІІ, с. 5—22; т. XC, кн. ІV, с.5—24; Змагання до унії руської церкви з Римом в роках 1498—1506 // Записки УНТ. К., 1909, кн. IV, с.100—36; кн. V, с. 61—87; кн. VI, с. 5—53; „Грамота Мисаїла“ і „грамота Ніфонта“ // Там само, 1913, кн. ХІІІ, с. 5—44; Початки політичної карієри Остафія Дашковича // Записки НТШ. Львів, 1913, т. CXIII, кн. І, с. 23—43; Сліди великоруських літературних творів про фльорентийську унію та урядового акту московського правительства в „Історії фльорентийського собору“ 1598 року // Там само, т. CXV, кн. ІІІ, с. 23—28; Галицькі рукописи XV—XVI ст. // Українська книга. Місячник, присвячений бібліології та бібліофільству / Ред. Є. Ю. Пеленський. Львів, 1938, ч.ІІ, с. 40—41.

Арх. дж.: ЛННБ України, від. рукоп., архів І. Крип’якевича, папка № 286; ЦДІА України у Львові, ф. 174, оп. 1, спр. 144 (Особ. спр. Б. Бучинського), арк. 15, 19—21, 175, 180; ф. 309, оп. 1, спр. 42, арк. 63, 91 зв., 129 зв., 134; спр. 313, арк.9—10 зв.; спр. 983, арк. 22—30 зв.; ф. 401, оп.1, спр. 49, арк. 251—54, 309.

Літ.: Хроніка НТШ. Львів, 1906, ч. 28, с. 3; ч. 29, с. 13; Бучинський Богдан // ЕУ. Перевид. в Україні. Львів, 1993, т. 1, с. 200; Грушевський М. Богдан Бучинський. Посмертна згадка // Грушевський М. Твори: У 50т. Львів, 2007, т. 8: Серія „Історичні студії та розвідки (1906—1916)“, с.541—42; Ф[елонюк] А. Коментарі // Там само, с.678—80.

Андрій Фелонюк

Стаття створена: 2015