АБРАГАМ Владислав - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
АБРАГАМ Владислав

АБРАГАМ Владислав (Abraham Władysław Henryk Franciszek) (* 10. 10. 1860, м.Самбір, Галичина — † 15. 10. 1941, м. Львів) — польс. історик церкви, церк. права; теоретик канон. права. Н. у сім’ї судового урядника. 1878 закінчив Самбір. г-зію. 1878—83 навч. у Яґеллон. ун-ті у Кракові (відділ права й філософії), де слухав лекції МіхалаБобжинського, Францішка Смольки. Семестр (1885) студіював уБерлін. ун-ті. 1883 захистив докторат ізправа в Яґеллон. ун-ті, 1886—88 — доц. канон. права цього ун-ту. З 1888— надзвич., 1890 — звич. проф. канон. права, кер. каф. канон. права (1888—1935), декан відділу права (1893—94 і 1914—16), ректор (1899—1900) Львів. ун-ту. 1935 обраний почес. проф. Люблін. катол. ун­ту. Викладав історію та догматику церк. права у Яґеллон. (1886—88), Львів. (1888—1939) та Люблін. катол. (1935—39) ун-тах. Д-р honoris causa Вілен. (нині — Вільнюського, 1930), Познан. (1931) ун-тів, відділів права (1931) і теології (1931) Львів. ун­ту. Чл.-кор. (1893) та д. чл. (1902) АН уКракові та ПАН. Чл.-засн. (1887), віце-президент (1914—23) та почес. чл. (1924) Істор. т-ва у Львові. Чл. (1920), кер. ІІ відділу (1920—39) і віце-президент Наук. т-ва у Львові (1920—33). Почес. чл. Познан. (1928) та Вілен. (1928) наук. т-в. Кер. наук. експедицій до Рима у 1902—14.

Осн. наук. зацікав.: генеза прийняття християнства в Польщі, судочинство та маєтковий стан церкви, відносини церкви й держави до серед. ХІІ ст., інквізиційний процес, його форми, пов’язаний із ним церк. кримін. процес, виникнення єпископства й капітулу вКракові, християнізація Литви, початки й розвиток катол. інституцій у Галичині, Поділлі, Молдавії, шлюбне законодавство у середньовічній Польщі. Прикладом єпраці„Początki prawa patronatu w Polsce“ (1889), „Organizacya Kościoła w Polsce do połowy wieku XII“ (1895), „Powstanie organizacyi kościoła łacińskiego na Rusi“ (1904, t. I), „Jakób Strepa, arcybiskup halicki (1391—1409)“ (1908), „Początki arcybiskupstwa łacińskiego we Lwowie“ (1909), „Zdziejów prawa małżeńskiego w Polsce“ (1916), „Z dziejów dawnego biskupstwa łacińskiego w Łucku“ (1937). Велика заслуга А. В. в організації досліджень ватикан. архівів із метою нагромадження першоджерельних мат-лів для різних медієвістичних студій. Учений позитивно оцінював початки укр. державности кін. Х—ХІст., пишучи у праці „Powstanie organizacуi kościoła łacińskiego na Rusi“ (1904): „В той час, коли сусідня Польща, через яку могли б найлегше поширюватися західні впливи на Русь, розшарпувана поганами, тільки розпочинала працю над відбудовою заснованих рукою Хороброго держави та церкви, Русь переживала свій золотий вік. Держава, утверджена і належно керована, розвивалась чимраз дужче, зростав добробут, а з розвитком держави зростало значення столиці. Київ став великим осередком культури, що міг цілком позмагатися з Царгородом. Тут множилися монастирі і церкви, київська катедра, собор св. Софії прикрашався фресками імозаїками. Хоч це все було плодами грецької культури, однак за часів панування Ярослава в останні роки виразно спостерігалося тяжіння до Заходу. Велика і сильна Руська держава старалася увійти в загальноєвропейські відносини, а княжий дім родичався тісними кровними зв’язками зродами, що панували на Заході“.

Написав понад 250 праць з історії церкви в середньовічній Польщі, з історії канон. й загалом польс. права. Дослідн. діяльність А. В. високо оцінюють науковці НТШ, зокрема об’єктивність його трактувань різних істор. явищ, завжди обґрунтовану істор. джерелами, а висновки, крім джерел, зумовлені великою кількістю опрацьованої л-ри. У„Записках НТШ“ опубл. рец. на праці А. В. таких учених — д. чл. НТШ, як Б. Барвінський — на дослідження катол. архиєпископства уЛьвові, заснування катол. єпископства вКам’янці-Подільському (1913, т. CXVI); М. Грушевський — на розвідки про Трірський псалтир, катол. єпископство в Молдавії, початки краків. єпископії, організацію катол. церкви в Галичині, участь Польщі у Пізанському соборі 1409 (1902, т. XLIX; 1903, т. LII; 1904, т. LIX; 1905, т.LXVIII); І. Крип’якевич — на працю про галицького архиєп. Якуба Стрепу (1909, т. XCI) та С. Томашівський — огляд досліджень у ватикан. архівах (1900, т.XXXIV). Неодноразово покликається на праці вченого М.Чубатий.

Зокрема, М. Грушевський позитивно оцінював працю А.В. про початки організації катол. церкви на Русі: „Тепер явилася праця В. Абрагама (Wł. Abraham): Powstanie organizacуi kościoła łacińskiego na Rusi, т.І, 1904 — до польсько-литовської унії; вона дуже старанно слідить зносини Руси з католицькою церквою й сліди католицької церковної адміністрації“. У працях історика можна віднайти й критичне оцінювання творчости А. В., зокрема його поглядів щодо спроб рим. курії організувати унію Руської правосл. церкви з катол.: „Найновіший перегляд сих заходів пап у Абрагама, Powstanie organizacуi kościoła łacińskiego. Автор його одначе не вповні виломився з нахилу давніших католицьких іуніятських письменників — у всім відшукувати ґравітацію руської церкви до католицтва. Тому занадто легко приймає він звістки пізнійших компіляцій [...] про зносини з Римом: сі численні звістки, переважно незнані у инших джерелах, ще вимагають критичного оцінення, і їх за чисту монету приймати не можна“.

Дослідження А. В. використовуютьсяу працях науковців відновленого НТШвУкраїні після 1989, зокрема Л.Войтовича, Я.Дашкевича, О. Купчинського, І. Паславського таін., які високо оцінюють наук. доробок А. В., акцентуючи на укр. проблематиці у його дослідженнях.

Пр.: O justycyjaryjuszach w Polse w XIV i XV wieku. Kraków, 1885; Proces inkwizycyjny w ustawach Innocentego III i we współczesnej nauce. Kraków, 1887; Początki prawa patronatu w Polsce. Lwów, 1889; Organizacya Kościoła w Polsce do połowy wieku XII. Lwów, 1895; Pierwszy spór kościelno-polityczny w Polsce. Kraków, 1895; Powstanie organizacyi kościoła łacińskiego na Rusi. Lwów, 1904, t. I; Jakób Strepa, arcybiskup halicki (1391—1409). Kraków, 1908; Początki arcybiskupstwa łacińskiego we Lwowie. Lwów, 1909; Edykt Medyolański. W 1600-letnią rocznicę. Kraków, 1913; Forma zawarcia zaręczyn i małżeństwa w najnowszem ustawodawstwie kościelnem / Wyd. 2 przejrzane i popr. Lwów, 1913; Z dziejów prawa małżeńskiego wPolsce. Lwów, 1916; Studya krytyczne do dziejów średniowiecznych synodów prowincjonalnych kościoła polskiego. Kraków, 1917; Najdawniejsze statuty synodalne Archidiecezij Gnieźnieńskiej. Kraków, 1920; Gniezno i Magdeburg. Kraków, 1921; Sprawozdanie z poszukiwań warchiwach ibiblіotekach rzymskich do dziejów Polski w wiekach średnich za lata 1899—1913. Kraków, 1921; Dante jako polityk i publicуsta. Poznań, 1922; Dziewosłęd. Studium z dziejów pierwotnego prawa małżeńskiego w Polsce. Lwów, 1922; Zawarcie małżeństwa w pierwotnem prawie polskiem. Lwów, 1925; Pontifacale biskupów krakowskich z XII wieku. Kraków, 1927; Z dziejów dawnego biskupstwa łacińskiego w Łucku. Lwów, 1937.

Літ.: Томашівський С. [Рец. на:] Abraham W. Sprawozdanie z poszukiwań w archiwach i bibliotekach rzymskich w latach 1896/7 i1897/8. O materyałach do dziejów polskich w wiekach średnich... Kraków, 1899 // Записки НТШ. Львів, 1900, т. XXXIV, кн. ІІ, с. 22—24; його ж. Предтеча Ісидора Петро Акирович — незнаний митрополит руський. 1241—1245 // Записки ЧСВВ. Жовква, 1927, т. 2, вип. 3—4, с. 227—85; його ж. Боярин чи ігумен? Причини до питання про особу Петра Акировича // Там само, 1928, т.3, вип. 1—2, с.171—78; Грушевський М. [Рец. на:] Abraham W. Biskupstwa łacińskie wMołdawii w wieku XIV i XV// Kwartalnik historyczny, 1902, [zesz.] II, s.172—207 // Записки НТШ. Львів, 1903, т. LII, кн. ІІ, с. 11—12; його ж. [Рец. на:] Abraham W. Początek biskupstwa i kapituły katedralnej w Krakowie // Rocznik krakowski, t. IV, s. 177—200 // Там само, 1904, т.LIX, кн. ІІІ, с. 6—8; його ж. [Рец. на:] Abraham W. Powstanie organizacyi kościoła łacińskiego na Rusi. Lwów, 1904, t. I, 418 s. // Там само, 1905, т. LXІV, кн. ІІ, с. 23; його ж. [Рец. на:] Abraham W. Udział Polski w soborze Pizańskim 1409 // Rozprawy [Akademii Umiętności]. Wydz. Hist.-fil., [1905], t.XLVII, s. 125—57 // Там само, т.LXVIII, кн. VІ, c. 15—16; Крип’якевич І. [Рец. на:] Abraham W. Jakób Strepa, arcybiskup halicki (1391—1409). Kraków, 1908, 116 s. + 7tabl.// Там само, 1909, т. ХCI, кн. V, с. 211—13; Барвінський Б. [Рец. на:] Abraham W. Początki arcybiskupstwa łacińskiego we Lwowie // Biblioteka Lwowska. Lwów, 1909, 63 s. + 1 s.; Abraham W. Założenie biskupstwa łacińskiego wKamieńcu Podolskim / Księga Pamiątkowa ku uczczeniu 250­tej rocznicy założenia Uniwersytetu Lwowskiego przez króla Jana Kazimierza. Lwów, 1912, t. I // Там само, 1913, т. СХVІ, кн. ІV, с.225—27; Bibliografia prac Wladysława Abrahama / Zestawił Ian Adamus // Księga pamiątkowa ku czci Władysława Abrahama. Lwów, 1931, t. II, s. 419—48; Charewiczowa L. Historiographia i miłośnictwo Lwowa // Biblioteka Lwowska. Lwów, 1938, t. 37, s.96—97, 224—25, 227, 233; Silnicki T. Władysław Abraham (1860—1941) // Życie i myśl. Poznań, 1950, rocz. I, N1/2, s.89—135; N 3/4, s. 280—315; SawickiJ. Bibliografia prac Władysława Abrahama (1860—1941) // Polonia Sacra. Kraków, 1956, t.VIII, s.173—212; ЧубатийМ. Історія християнства наРуси-Україні. Рим; Н.-Й., 1963, т. 1 (до 1353р.), с. 712, 791; Bardach J. Historia państwa iprawa Polski. Warszawa, 1965, t. I: Do połowy XV wieku, wyd. 3, s.35,75, 94, 130, 134, 158, 230—31, 235, 239, 270, 279, 319, 355, 367, 426, 452, 474, 489, 492, 506, 563; 1966, t. ІІ: Od połowy XV wieku do r[oku] 1795 / Pod red. J.Bardacha, s. 16, 313, 316; S´ro´dka A. Uczeni Polscy XIX—XX stulecia. Warszawa, 1994, t. I: A—G, s.17—19; Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець ІХ — початок ХVIст.). Склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. Львів, 2000, с.578; його ж. Княжа доба на Русі: портрети еліти. Біла Церква, 2006, с.122, 232, 481, 488; Купчинський О. Акти та документи Галицько-Волинського князівства ХІІІ — першої половини ХІV століть. Дослідження. Тексти. Львів, 2004, с.93, 457; Дашкевич Я. Король Данило Романович// Постаті. Нариси про діячів історії, політики, культури. Львів, 2007, с.49, 57 та ін.; Паславський І. Український епізод Першого Ліонського собору (1245р.). Дослідження з історії європейської політики Романовичів. Львів, 2009, с. 21, 115, 118,121.

Андрій Фелонюк

Стаття створена: 2015