ВАСИЛЕНКО Микола - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
ВАСИЛЕНКО Микола

ВАСИЛЕНКО Микола (* 14. 02. 1866, с. Есмань Чернігів. губ. (нині — с-ще Червоне Глухівського р-ну Сумської обл.)— † 03. 10. 1935, м. Київ. Похований на Лук’янівському цвинтарі) — історик, громад. і політ. діяч. Д. чл. НТШ (з 1911).

Н. у родині дрібного службовця. Навч. у Глухівській та Полтавській г-зіях. 1890 закінчив історико-філол. ф-т Дерптського (нині — Тартуського) ун-ту. Зазнав певного впливу рос. істориків В.Ключевського та М. Семевського. Отримав ступінь канд. історії за пр. „Критический обзор литературы по истории земских соборов“. Вдосконалював фахові знання в Київському університеті. На поч. 1890-х рр. належав до „Старої громади“. Працював у Києві педагогом та журналістом. Був співред. журн. „Киевская старина“, чл. (з 1919 — головою) Історичного товариства Нестора-літописця, з 1908 — УНТ у Києві, співред. його „Записок“. Як ред. поступової українофільської газ. „Кіевские отклики“, В.М. з 11. 10. 1908 по 08.07. 1909 було ув’язнено, покарання відбував у петерб. „Крестах“. 1907 екстерном склав іспити за повний університет. курс навчання на юрид. ф-ті Новорос. ун­ту, у 1910 — іспити на ступінь маґістра історії у Київ. ун-ті. Обраний 1909 приват-доц. Київ. ун­ту. Кер. ун-ту звинуватило В. М. в українофільстві, підтримці поглядів М.Грушевського і заборонило читати лекції. 1908 В. М.— чл. ТУП, 1910 — Конституційно-демократ. партії, 1914 — голова правління Київ. обліково-позичкового кредиту.

1917 В. М. призначено куратором Київ. шкільного окр. та товаришем міністра освіти Тимчасового уряду Росії. Викладав історію України й історію укр. права на Вищих жін. курсах, в Укр. нар. ун-ті, брав участь у вид. часоп. „Южная копейка“. У січ. 1918 обраний чл. колегії Генерального суду УНР. 03. 05. 1918 гетьман П. Скоропадський призначив В. М. в.о. голови Ради міністрів Укр. держави. На крайовому з’їзді партії кадетів (08—14. 05. 1918) увійшов до складу гол. к-ту партії. Ост. дня роботи з’їзду у своєму виступі наголосив на потребі створення самостійної партійної орг-ції в Україні. Від 03—20.05. 1918 був в. о. міністра закордонних справ Укр. держави, а від 03.05.— міністра освіти. 08. 07. очолив створ. гетьманом П. Скоропадським Держ. сенат. За участи В. М. відкрито понад 50 укр. шкіл. Водночас відзначався поміркованою позицією, перебуваючи між проукр. та пророс. силами.

У 1921—22 входив до складу змішаної радянсько-польс. комісії з виконання умов Ризького мирного договору. Одним із питань роботи цієї комісії (укр. підкомісії) стало повернення культ. цінностей. В.М. разом із Д. Багалієм, А. Крістеру, О.Оглоблиним, В. Романовським, П.Смирновим, Д. Щербаківським вдалося відстояти б-ку Кремінецького ліцею і збірку книг Т. Чацького, що залишилися в б-ці Київ. ун-ту.

Один з ініціаторів створення УАН. Багато в чому завдяки саме його зусиллям 14. 11. 1918 було ухвалено Закон про заснування УАН. 1920 В. М. обрали акад. УАН. У лип. 1921 став президентом ВУАН, але після незатвердження Наркомосом УСРР у лют. 1922 змушений був скласти повноваження. 1921—29 очолював Соціально-екон. відділ ВУАН, 1925—33 — Постійну комісію з вивчення зх.рус. та укр. права. За редагування В.М. комісія надрук. 8 т. праць.

У верес. 1923 В. М. заарештовано за звинуваченням в участі в орг-ції „Київський обласний центр дій“, у квіт. 1924 його засуджено до 10 років ув’язнення. Згодом амністований.

За ред. В. М. вийшло 7 вип. „Праць Комісії для виучування західноруського та українського права“ (1925—30) і 6 т. (у 4 кн.) „Записок соціально-економічного відділу“ (1923—30). Упродовж 1920-х рр. був головою Т-ва правників, Комісії для складання біограф. словника діячів України, чл. Архівної ради, Археол. комісії, Всеукр. археол. к-ту, Комісії краєзнавства, Комісії для видання пам’яток письменства, мови та історії.

Осн. зацікав. В. М.— соціально-правова історія, історіографія, громадсько-політ. діяльність. Досліджував історію Росії та України. У 1920-ті рр. зосередився лише на укр. тематиці: вивчав історію Правобережної та Лівобережної України. В багатьох темах В.М. наслідував сюжети, що розробляли дослідники історії права О. Лазаревський, М. Іванишев, М. Владимирський-Буданов. На відміну від них В. М. розглядав Лівобережжя як част. України, визнавав укр. державотворчі процеси. Не випадково одним із перших почав застосовувати термін „Гетьманщина“ до краю, який О. Лазаревський послідовно називав лише Малоросією.

Наук. та публіцист. доробок ученого становить бл. 500 пр., присвячених громадсько-політ., культ. проблемам і здебільшого соціально-правовій історії та історіографії.

В. М. написав велику кількість рец. та невеликих нарисів й оглядів. Писав також енциклопед. статті, що є однією зі спроб популяр. узагальнення історії України на поч. ХХ ст., поряд з працями М. Грушевського, О. Єфименко та ін.

В. М. постійно контактував з чл. НТШ, зокрема з Н. Полонською-Василенко, О. Оглоблиним та Л. Окиншевичем. Найміцніші зв’язки мав з В. Антоновичем, лекції якого слухав, В. Вернадським, П. Голубовським, Д. Дорошенком, С. Єфремовим, П. Житецьким, О. Левицьким, І. Каманіним, Є. Ківлицьким, О. Кониським, А. Кримським, В. Науменком, М. Петровим та Є. Чикаленком. А також — з Б. Грінченком, І. Джиджорою та В. Доманицьким. А особливо інтенсивно — з М. Грушевським, листування з яким є найбільшим в епістоляр. спадщині В. М.

На наук. дискурс В. М. вплинули праці чл. НТШ, найбільше — М. Грушевського. У низці робіт про історика та нарисах на ін. теми В. М. неодноразово підкреслював солідарність з його поглядами. Написав бл. 20 рец. на праці М. Грушевського, в т. ч. вид. у Т-ві. Зокрема, наголошував на видатній ролі вченого у розбудові НТШ. Також рецензував або згадував у своїх працях статті чл. НТШ з питань літописання, становлення укр. мови П.Житецького, Ф.Корша, А. Кримського, О.Лотоцького, К. Михальчука, О. Шахматова; про козацтво — праці І. Борщака, М. Грушевського, І. Крип’якевича, С. Рудницького, О. Целевича, М. Чубатого, Д.Яворницького; історіографії — В. Антоновича, Д. Багалія, П.Житецького, М.Петрова, О. Пипіна, М.Сумцова, І. Франка; щодо поглядів М.Драгоманова— М. Грушевського та І.Франка; постаті П. Полуботка — І.Джиджори та Є.Радакової; щодо Великого князівства Литовського — М. Грушевського та В.Антоновича. Багато праць надрук. у „Записках НТШ“ та „Літературно-науковому вістнику“. Окр. прихильну рец. В. М. присвятив праці І. Джиджори про екон. політику рос. уряду щодо України у 1710—30-х рр. Виявив ініціативу щодо вшанування пам’яти Ф. Вовка, І. Каманіна, О. Левицького. Двом ост. присвятив некрологи, в яких, зокрема, наголосив на їхній участі в діяльності НТШ. У записці про заснування УАН у 1918 В. М. чітко окреслив тезу про НТШ як попередника УАН, гол. осередок розвитку укр. науки та духовности наприкін. ХІХ — на поч. ХХ ст.: „В останні десятиріччя НТШ є найвидатніший вияв культурної праці українського громадянства в цім напрямку [...] і разом з цим своєю науковою працею, творчою силою, з нею зв’язаною — являлося могутнім і цінним елементом, як для зросту національної української культури, так і для всесвітнього її визнання“.

Діяльність В.М. була предметом постійних рефлексій чл. НТШ. На стор. „Записок НТШ“ М. Грушевський, В. Дорошенко, Д. Коренець, І. Франко та І. Шраг дали високу оцінку працям ученого. Природно, найбільше відомостей про характер та хист В. М. у різних публікаціях і спогадах подала Н. Полонська-Василенко. У ст. „М.П. Василенко і ВУАН“ вона схарактеризувала свого чоловіка: „Надзвичайно лагідний, м’який, незлобливий, М.Василенко схильний був ідеалізувати людей. Треба було, щоб вже трапилося щось справді надзвичайне, щоб Микола Прокопович змінив про когось свою прихильну думку“. Кілька згадок про В. М., зокрема, про його головування в Комісії для виучування історії західноруського і українського права, подає у своїх мемуарах Л. Окиншевич. На його думку, В.М. „був ніби старшим і поважним другом“ для чл. Комісії, саме він вносив у її діяльність ту „атмосферу толерантності“, завдяки якій вона стала однією з найпотужніших у наук. плані установ ВУАН. Характеризуючи В.М., Л. Окиншевич писав, що це була людина, „сповнена духовним світлом добра, такту і толерантності“. Аналізували діяльність В. М. також С. Наріжний, Я.Падох, А. Кримський, О.Оглоблин, нині — І.Гирич. Поділяючи спільну думку про видатне значення В. М. в історії укр. освіти та науки, біографи мали деякі розбіжності щодо певних граней його діяльности. Так, Н. Полонська вважала В. М. передусім археографом, С.Наріжний — історіографом і т. д.

14. 11. 1911 на пропозицію Історико-філософічної секції НТШ В.М. обрано д.чл. НТШ. У „Записках НТШ“ (1912, 1925) В. М. надрукував дві рец. та джерелозн. статтю. Взяв участь у виданні кн. зі серії „Жерела“ у 1913 щоденника Якова Марковича, залучивши до цієї праці В. Модзалевського. З поч. 1912 Археографічна комісія НТШ доручила В. М. підгот. до друку „Следствие“ про маєтності Стародубського полку. Однак у зв’язку з конфліктом 1913 М. Грушевського з окр. чл. НТШ план видання перенесено до Києва і реалізовано лише 1929. 1913 В.М. разом із 14 ін. київ. чл. НТШ видав брошуру „Всправі зміни статуту НТШ“ на підтримку М. Грушевського в його конфлікті з деякими львів. чл. НТШ.

Пр.: [Рец. на: Леонтович Ф. И. Очерки истории литовско-русского права: Образование Литов. государства. СПб., 1894, 392 с.] // КС, 1895, т.48, кн. 3 (март), отд. 2, с. 39—41; [Рец. на: Любавский М. К. К вопросу об удельных князьях в местном управлении в Литовско-русском государстве // ЖМНП, 1894, август., с. 348—94] // Там само, с. 41—42; [Рец. на: Сергеевич В. И. Русские юридические древности. Т. 1: Территория и население. СПб., 1890; т. 2: Власти. Вып. 1. Вече и князь. СПб., 1893] // Там само, кн. 2 (февр.), отд. 2, с. 67—74; Литовско-русское государство // Энциклопедический словарь / Издатели Ф. А. Брокгауз и И. А. Ефрон. СПб., 1896, т. 17, пт. 34, с. 818—27; Московское княжество // Там само, 1897, т. 20, пт.39, с. 6—11; Патриаршество в России // Там само, 1898, т. 23, пт. 45, с.29—32; Право магдебургское // Там само, т. 24, пт. 47, с. 890—96; [Рец. на: Шахматов A. А. О начальном Киевском Летописном своде. М., 1897, 58 с.] // КС, 1898, т. 60, кн. 1 (янв.), отд. 2, с. 22—24; Россия. Малороссия. 1. Историография. 2. История Малороссии // Энциклопедический словарь / Издатели Ф. А. Брокгауз и И. А. Ефрон. СПб., 1899, т. 28, пт.55, с.490—509; Старшина малороссийская // Там само, 1900, т. 31, пт. 61, с. 457—60; Письма A.М.Лазаревского к Т. Г. Шевченко (1858—1859) // КС, 1901, т. 72, кн. 1 (янв.), с. 283—90; кн.3 (март), отд. 2, с. 157; Суды в Малороссии// Энциклопедический словарь / Издатели Ф. А. Брокгауз и И. А. Ефрон. СПб., 1901, т. 32, пт.63, с. 15—16; Турецкие войны в России // Там само, 1902, т. 34, пт.67, с. 122—38; Уния и униатская церковь в пределах Польши и в России // Там само, с. 821—31; К вопросу о происхождении названия Полтавы // КС, 1903, т. 81, кн. 4 (апр.), с.2—3; Ханенки, известный малороссийский дворянский род // Энциклопедический словарь / Издатели Ф. А. Брокгауз и И. А. Ефрон. СПб., 1903, т. 37, пт.73, с. 40—41; Ханство Крымское // Там само, с.42—52; Хмельницкий (Зиновий Богдан) // Там само, с. 456—61; О. М. Бодянский и его заслуги для изучения Малороссии. К., 1904, II, 231с.; Варяги // Энциклопедический словарь / Товарищество „Бр. А. и И. Гранат и К°“. М., 1911, т.8, стб.1—5; Крестьянский вопрос в юго-западном и северо-западном крае при Николае I и введение инвентарей // Великая реформа: 1861—1911. М., 1911, т. 4, с.94—110; Очерк русской истории // Пфлуг-Гартунг. Всемирная история. Т. 3: От эпохи Великих открытий до Вестфальского мира (1500—1650). СПб., 1911, с. 229—468; Памяти В.О. Ключевского // Киевская мысль, 1911, 14 мая, № 132, с.2—3 (передрук: Памяти В. О. Ключевского / Публ. К. Е. Новохатского // В. О. Ключевский и проблемы российской провинциальной культуры и историографии: Материалы научной конференции, Пенза, 25—26 июня 2001 года. Кн. 1. М., 2005, с. 299—302); Прикрепление крестьян в Малороссии // Великая реформа: 1861—1911. М., 1911, т. 1, с. 108—27; Пятидесятилетие могилы Т. Г. Шевченко (10мая 1861 г., 10 мая 1911 г.) // Киевская мысль, 1911, 10 мая, № 128, с. 2—3; [Рец. на:] Новая книга по древней русской истории [ГрушевскийМ. С. История Украины-Руси, т. 1] // Вестник Европы, 1911, т. 2, кн. 3 (март), с. 296—303; Селяни й кріпацтво на Україні // Рада, 1911, № 39/40; Славянские народы (Россия) // Пфлуг-Гартунг. Всемирная история. Т. 4: От Вестфальского мира до падения Наполеона I (1650—1815). СПб., 1911, с. 483—642; Гайдамаччина// Энциклопедический словарь / Товарищество „Бр. А. и И.Гранат и К°“. М., 1912, т. 12, стб.323—30; Г. Н. Теплов і його „Записка о непорядках в Малороссии“ // Записки УНТ, 1912, кн.9, с. 13—54; З історії устрою Гетьманщини. Критичні замітки// Записки НТШ. Львів, 1912, т.СVIII, кн. ІІ, с.103—16; Политические взгляды М. П. Драго манова // Украинская жизнь. М., 1912, кн. 6, с. 36—55; [Рец. на:] Грушевский М. С. Иллюстрированная история Украины. Авторизов. перевод со 2 укр. изд. СПб.: Книгоиздательское Товарищество „Просвещение“, 1913, 524 с. // Киевская мысль, 1912, 21декабря, № 353, с. 3—4; Грушевский, Михаил Сергеевич // Новый энциклопедический словарь / Издатели Ф. А. Брокгауз и И. А. Ефрон. СПб., 1913, т. 15, стб. 155—57; [Рец. на:] Слабченко М. Е. Опыты по исторіи права Малороссіи XVII и XVIII вв. Одесса, 1911, II, 292с. // Записки НТШ. Львів, 1913, т.СXIII, кн.І, с. 193—96; Ще до історії устрою Гетьманщини XVII—XVIII ст. З приводу заміток д[октора] М. Є. Слабченка // Там само, т. CXVI, кн. ІV, с. 79—86; Казаки. История// Новый энциклопедический словарь / Издание Акционерного общества „Издательское дело бывшее Брокгауз—Ефрон“. СПб., 1914, т. 20, стб.351—64; Киево-Печерская лавра // Энциклопедический словарь / Товарищество „Бр. А. и И.Гранат и К°“. М., 1914, т. 24, стб. 249—51; Киевский университет св. Владимира // Там само, стб.259—61; О. Бодянський і його поетична творчість // Україна, 1914, кн. 4, с.25—41; [Рец. на:] Джиджора І. Економічна політика російського правительства супроти України в 1710—1730 рр. Львів, 1911 // Там само, кн. 1, с. 133—35; Крымское ханство // Новый энциклопедический словарь / Издание Акционерного общества „Издательское дело бывшее Брокгауз—Ефрон“. Пг., 1915, т. 23, стб.512; Литовско-русское государство // Там само, т. 24, стб. 681—89; Мазепа // Там само, т. 25, стб. 365—66; М. С. Грушевский как историк // Украинская жизнь. М., 1916, кн.12, с.30—45 (передрук: Укр. історик, 1997, т.34, № 1/4, с. 145—56); Очерки по истории Западной Руси и Украины. К., 1916, XII, 589 с. [Русская история в очерках и статьях. Сост. при участии профессоров и преподавателей под ред. проф. М. В. Довнар-Запольского. Т. 3]; Академік Орест Іванович Левицький, 9 травня (26 квітня) 1922 р.// Записки соціально-екон. відділу, 1923, т.1, с. ХІІІ—ХСVІІІ; Павло Полуботок. В двісталітню річницю його смерті (29. ХІІ. 1724 р.) (Розвідка) // Україна, 1925, кн. 6, с. 80—108; Памятник української правничої літератури XVIII століття // Записки НТШ. Праці Історично-фільос. секції. Львів, 1925, т. CXXXVIII—CXL, с. 105—30; [Рец. на:] Грушевський М. Історія України-Русі. К.; Відень, 1922, т. 8. ~ Ч. 1—3 // Україна, 1925, кн. 5, с.151—58; Наукова діяльність Івана Михайловича Каманіна // Записки соціально-екон. відділу, 1926, т. 2/3, с. 47—64; [Рец. на:] Лотоцький О. Свиток Ярославль // Науковий ювілейний збірник українського університету в Празі, присвячений Президентові Чесько-Словацької Республіки проф., д-ру Т. Г. Масарикові для вшанування роковин його народження. Прага, 1925, ч. 1, с.118—38 // Україна, 1926, кн. 1, с. 282—83; [Рец. на:] „Orlikiana“; Пилип Орлик. Вивід прав України. З рукопису родинного архіву Дентевілів у Франції зі вступом і примітками видав І. Борщак; Гетьман Пилип Орлик і Франція. Сторінка дипломатичної історії. Написав І. Борщак // Там само, с. 149—53; Територія України XVII віку: (Розвідка з історії права) // Ювілейний збірник на пошану академіка Дмитра Івановича Багалія з нагоди сімдесятої річниці життя та п’яти-десятих роковин наукової діяльності (ВУАН. Зб. історично-філол. відділу; № 51). К., 1927, ч. 1, с. 112—32; „Права, по которым судится малороссийский народ“ як джерело до історії державного права України XVIII в. // Ювілейний збірник на пошану академіка Михайла Сергійовича Грушевського. З нагоди шістдесятої річниці життя та сорокових роковин наукової діяльності (ВУАН. Зб. історично-філол. відділу; № 76). К., 1928, т. 1, с. 245—52; Конституция Филиппа Орлика // Ученые записки Института истории Российской Ассоциации научно-исследовательских институтов общественных наук (РАНИОН). М., 1929, т. 3, с.153—71; Історія мого приват-доцентства: (Уривок із спогадів) // Укр. історик. Н.-Й. та ін., 1966, № 3/4 (11—12), с. 52—58; Два тижні в Лук’янівській тюрмі. Із спогадів // Там само, 1972, № 1/2 (33—34), с. 110—15; 1973, № 1/2 (37—38), с. 130—38; Моє життя // Там само, 1988, № 1/4 (97—103), с. 129—38; 1989, № 1/3, с. 114—20; № 4, с. 90—95; 1990, № 1/4, с. 186—97; Володимир Павлович Науменко як редактор „Киевской старины“ / Публ. I. Б. Усенка // Вісник НАН України, 1994, № 5, с. 84—93; Вступна лекція Миколи Василенка як новообраного професора кафедри історії західноруського права перед студентами юридичного факультету Університету св. Володимира 1918 року // Аlmа mаtеr: Університет св.Володимира напередодні та в добу Української революції. 1917—1920. Матеріали, документи, спогади: У 3 кн. Кн. 1. Університет св. Володимира між двома революціями / Упоряд. В. А. Короткий, В. І. Ульяновський. К., 2000, с.207—12; Вибрані твори: У 3 т. К., 2006, т. 1: Історичні праці / Упоряд.: І. Б. Усенко (кер. колективу). Т. І. Бондарук, Є. В. Ромінський. відп. ред. Ю. С. Шемшученко, І.Б. Усенко; т. 2: Юридичні праці; 2008, т. 3: Спогади. Щоденники. Листування.

Літ.: Г[рушевський] М. [Рец. на:] Матеріалы для исторіи экономическаго, юридическаго и общественнаго быта Старой Малороссіи, издаваемые под редакціей Н. П. Василенка. Чернигов, 1901, вып. I: Генеральное сл±дствіе о маетностях Н±жинскаго полка 1729—1730 г., 417 с. // Записки НТШ. Львів, 1902, т. XLVIII, кн. IV, с. 19—20; Коренець Д. [Рец. на:] Василенко Н. Первые шаги по введенію Положеній 19 февраля 1861 г. в Черниговской губерніи // КC, 1901, [кн.] III, IV, XI // Там само, т. XLVI, кн. II, с. 35—37; Ш[раг] І. [Рец. на:] Матеріалы для исторіи экономическаго, юридическаго и общественнаго быта Старой Малороссіи, издаваемые под редакціей Н. П. Василенка. Чернигов, 1902, вып. II: Экстракт из указов инструкцій и учрежденій, с розд±леніем по матеріям, на девятнадцать частей. Собрано в Правительствующем Сенат± по малороссійской експедиціи 1786 года // Там само, т. XLIX, кн. V, с. 32—34; Франко І. [Рец. на:] Василенко Н. Іосиф Максимович Бодянскій и его заслуги для изученія Малороссіи. К., 1904, II + 231 c. (Відбиток: Киевская Старина, 1903) // Там само, 1905, т.LXIII, кн. I, с.29—30; Д[орошенко] В. [Рец. на:] Василенко М. До історії української мови // Рада, 1909, ч. 255 // Там само, 1910, т. XCVI, кн. IV, c.194; [б. а. Рец. на:] Василенко Н. Памяти Н. И. Костомарова, как историка // Киевская мысль, 1910, ч. 97, 98 // Там само, т. XCVIII, кн. VI, с. 195; Хроніка НТШ. Львів, 1911, ч. 47, с. 15; 1912, ч. 52, с. 15; [б. а. Рец. на:] Василенко Н. Селяне й кріпацтво на Україні // Рада, 1911, ч. 39, 40 // Записки НТШ. Львів, 1912, т. CIX, кн. III, с. 188; Наріжний С. М. П. Василенко і його наукова діяльність: відбитка з „Нашої культури“ за 1936 р. Львів, 1936; Василенко Микола // УЗЕ. Книга знання: У 3 т. / За ред. І. Раковського. Львів; Станіслав; Коломия, (б. р.), т. 1, с. 473; Полонська-ВасиленкоН. Д. Микола Прокопович Василенко // Голос державника, 1947, № 6, с. 3—26; її ж. Микола Прокопович Василенко — його життя та наукова діяльність // Укр. історик. Н.-Й. та ін., 1966, № 3/4, с. 41—51; Окиншевич Л. Василенко Микола// ЕУ. Париж; Н.-Й., 1955, т. 1, с.212; його ж. Пам’яті академіка М. П. Василенка: З нагоди сторіччя з дня його народження // Правничий вісник. Н.-Й., 1971, кн. 3, с. 22—29; Соловей Д. Василенко, Мілюков і самостійність України в 1918 р. Вінніпег, 1964—65; Оглоблин О. Микола Василенко й Вадим Модзалевський // Укр. історик. Н.-Й. та ін., 1966, № 3/4, с. 5—25; Микола Прокопович Василенко / Вст. ст. Ю. С. Шемшученка, І. Б. Усенка; Покажчик літератури / Склав В. В. Вороненко. К., 1990, 56 с.; Вороненко В. В., Кістерська А. Д., Матвеева А. В., Усенко І. Б. Микола Прокопович Василенко / Передм. Ю. С. Шемшученка. К., 1991; Падох Я. Микола Василенко — історик і будівничий української державності (у 120-річчя його народження) // 125 років київської української академічної традиції 1861—1968: Збірник / Ред. М. Антонович. Н.-Й., 1993, с. 359—75; Юрчук В. І. Академік М. П. Василенко // УІЖ, 1994, № 5, с. 86—97; Дорошенко Д. Огляд української історіографії. К., 1996, с. 5, 47, 57—58, 69, 94, 105, 141, 144, 165, 201, 208—09, 213; Гирич І. Б. М. Грушевський і М.Василенко: до історії творчих взаємин // Укр. археограф. щорічник, 1999, т.3—4, с. 344—55; Загорецька О. Василенко Микола Прокопович // Українські архівісти: Біобібліограф. довідник / Упоряд.: О. М. Коваль, І. Б. Матяш, В. С. Шандра: У 3 вип. Вип. перший (XIX ст., 1930-ті рр.). К., 1999, с. 61—63; ВерстюкВ. Ф. Громадсько-політична діяльність М. П. Василенка // Вісник НАН України, 2006, № 6, с. 38—47; Онищенко О. С. Роль М. П. Василенка у формуванні концепції та заснуванні національної бібліотеки Української держави // Там само, с. 17—25; Володимир Іванович Вернадський. Листування з українськими вченими. Кн.1: Листування: А—Г / НАН України, Нац. б­ка України імені В. І. Вернадського, Ін-т історії України, Коміс. НАН України з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Архів РАН; ред. кол.: А.Г. Загородній, О. С. Онищенко (голова), В. А. Смолій, В. Ю. Афіані [та ін.]; укл.: О. С. Онищенко, Л.А.Дубровіна, С. М. Кіржаєв [та ін.]. K., 2011, с.251—614.

Олександр Музичко

Стаття створена: 2015