ВАСИЛІЯНИ В ДОСЛІДЖЕННЯХ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ім. ШЕВЧЕНКА (Чин святого Василія Великого, ЧСВВ) — греко-катол. монаший чин (орден). Перші чернечі спільноти, котрі жили згідно з уставами св. Василія Великого, почали виникати на християн. Сх. ще у IV ст. Після прийняття християнства у Київській Русі чол. правосл. монастирі засновано і на укр. землях. Берестейська унія 1596 дала поч. унійному чернецтву. 1617 у Новогрудку відбулася рада духовних осіб (капітула), в якій взяли участь представники п’яти чол. монастирів Київської унійної митрополії, де було прийнято рішення про утворення Литовського об’єднання гр.-катол. монастирів (конґреґації) Пресв. Трійці. Цією подією започатковано дії Василіянського чину. Після приєднання до унії на зламі XVII—XVIII ст. трьох зх.укр. правосл. єпархій кількість унійних монастирів у Речі Посполитій істотно зросла. Замойський собор 1720 ухвалив рішення про об’єднання монастирів Львівської, Перемишльської, Володимирської, Луцької і Холмської єпархій в окр. об’єднання (конґреґацію), котра була б незалежною від Литовської. 1739 це рішення було реалізоване завдяки утворенню Руської конґреґації Покрову Пресв. Богородиці. У 1743 на Дубненській раді духовних осіб (капітулі) обидві конґреґації об’єднались у єдиний Чин св. Василія Великого.
Після поділів Речі Посполитої василіян. монастирі опинилися в кордонах Росії та Австрії. До серед. XIX ст. усі монастирі ЧСВВ на території Рос. імперії було ліквідовано, а 1872 перестав існувати ост. гр.-катол. монастир у межах Царства Польського, напівавтон. утворення у складі Росії. Лише в Австрійській монархії монастирі василіян продовжували існувати. На 1867 в Галичині функціонувало 14 монастирів. Завдяки пропозиції єзуїтів 1882 було здійснено т. зв. Добромильську реформу, що мала на меті оновити Василіянський чин у Галичині. Впродовж першої пол. XX ст. кількість монастирів василіян у Галичині, а також на Закарпатті істотно зросла. Водночас виникають спільноти і на поселеннях — в Канаді, США, Бразилії й Аргентині. Нині у світі є десять провінцій ЧСВВ (Україна (2), Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, США, Канада, Аргентина і Бразилія). З 2012 очолює василіян протоархиман. Ґенезій Віомар, осідок якого у Римі.
Зацікав. науковців НТШ історією укр. василіян і ЧСВВ взагалі сягає кін. ХІХ — поч. ХХ ст. Насамперед варто відзначити дослідження Ю. Сіцинського, М. Петрова, а також василіянина А. Крижановського.
Ю. Сіцинський, наук. зацікав. якого головно стосувалися історії Поділля, опубл. у 1890—91 на стор. „Трудов Подольскаго епархіальнаго историко-статистическаго комитета“ ґрунтовне дослідження „Матеріалы для исторіи монастырей Подольской епархіи“ як істор. каталог чернечих осередків, розташованих на Поділлі. Під час його підгот. дослідник використав великий масив неопубл. джерел. Водночас на стор. „Записок НТШ“ Ю. Сіцинський надрукував низку рец. на праці, що були присвячені історії правосл. та унійного чернецтва й опубл. у рос. церк. період. вид.
Цікавився історією ЧСВВ також київ. дослідник М. Петров. Упродовж 1870—72 на стор. ТКДА він опубл. розлоге дослідження „Очерк исторіи Базиліанскаго Ордена в бывшей Польш±“, у якому, спираючись на широкий комплекс неопубл. джерел із митрополичого та монастирських архівів, висвітлив минуле ордену — від його заснування до кін. XVIII ст. М. Петров виділяв два етапи в історії чину: до і після Замойського собору 1720. Осн. увагу вчений приділяв інституційній історії ордену, а також його осв. та місіонер. діяльності. Як продовження цієї теми 1870 на стор. „Волынских епархиальных ведомостей“ він опубл. ст. „О внутреннем состояніи Базиліанскаго ордена в ХVIII в±к±“. Монастирям Холмської єпархії присвячено публікацію „Забытыя иноческія обители (Монастыри Холмскій і Замостьскій в общей судьб± русско-уніатскаго монашества)“, у якій висвітлено історію чернечих осередків у Холмі та Замості. Значну цінність для дослідників становить також підгот. М. Петровим до друку розвідка консультора Руської провінції ЧСВВ Луки Сульжинського „Краткія изв±стія о положеніи базиліанского ордена и разных переменах в его управленіи от 1772 г. до 1811 г.“, у якій описано стан василіянських монастирів у Рос. імперії.
Наприкін. ХІХ — на поч. ХХ ст. у „Записках НТШ“ опубл. док-ти, виявлені в бібліот. і архів. збірках, у т. ч. й монастирських. Першим і тривалий час єдиним ченцем ЧСВВ, який друк. на стор. „Записок НТШ“, був А. Крижановський. Дві його джерельні публікації, що були підгот. до друку спільно з М. Грушевським: „Причинки до істориї роду Бибельських, зібрані арцибіскупом львівським Яном Прохніцким“ (1902) та „Василиянські записки і листи про Коліївщину“ (1904),— стали результатом пошуків молодого дослідника в б-ках монастирів у Краснопущі та Кристинополі. 1904 А. Крижановський опубл. також коротку замітку „Руська „кройника“ з XVII в.“, де вмістив нотатки невід. крехівського ченця, записані на стор. рукопис. „Лимонаря“, що зберігався у б-ці Крехівського монастиря. Результатом опрацювання І. Шпитковським мат-лів, отриманих від О. Чоловського, стала публікація „Матеріяли до історії Коліївщини. Мемуар Ігнатія Филиповича“ (1922). У дод. до неї вміщений фраґмент із записів багаторічного ігумена Підгорецького монастиря Ігнатія Филиповича, які стосуються подій в Умані. Натомість з книгозбірні Оссолінських походить лист гетьмана Петра Дорошенка до ченців Крехівського монастиря (1672), який виявив Ф. Голійчук і опубл. у „Записках НТШ“ (1907).
На поч. ХХ ст. василіян. проблематику висвітлював у своїх дослідженнях В. Щурат. 1908 підгот. до друку брошуру, присвячену історії монастиря св. Онуфрія у Львові, а в „Записках НТШ“ опубл. два док-ти до історії Коліївщини: лист корсунського коменданта В. Суходольського із Корсуня (1766), а також фраґмент хроніки Підгорецького монастиря (1768).
У міжвоєнний період василіян. проблематику вивчав І. Крип’якевич. У „Записках ЧСВВ“ (1926) він опубл. каталог середньовічних монастирів Галичини, що включав 57 чернечих осередків і став продовженням каталогів, опубл. в ХІХ ст. Е. Коссаком і Ю. Никоровичем. У „Записках НТШ“ надрук. рец. вченого на розвідку Я. М. Ґіжицького (Волиняка), присвячену історії василіян в Овручі.
Водночас серед численних і різних за тематикою праць І. Огієнка вагоме місце займають дослідження з історії укр. чернецтва. Однією із найважливіших на цю тематику є монографія „Фортеця православія на Волині — Свята Почаївська Лавра“ (1961), у якій висвітлено також василіян. період в історії монастиря. Натомість 2002 у Києві вийшла друком кн. „Українське монашество“, у якій її автор упоряд. М. Тимошик помістив опубл. в еміґрації дослідження І. Огієнка, що стосувалися визначних постатей укр. чернецтва Анни Всеволодівни, Йова Почаївського та старця Паїсія Величковського, і неопубл. рукопис. пр., присвяченої чернечому життю на укр. землях, виявлений в архіві дослідника у Канаді. Про діяльність василіян. друкарень у Вільні, Супраслі, Уневі та Почаєві мовиться в „Історії українського друкарства. Історично-бібліографичний огляд українського друкарства ХV—ХVІІІ в.в.“, яка з’явилась у Львові 1925 стараннями НТШ. Того самого року у „Записках НТШ“ дослідник опубл. ст. „Початок друкарства в Уневі“, де намагався з’ясувати час заснування унівської типографії та її перші друки. У пр. „Українська літературна мова XVI ст. і український Крехівський Апостол“ (1930) вчений детально описав визначну укр. рукопис. пам’ятку, яку виявив Й. Боцян 1925 у б-ці Крехівського монастиря.
Серед чл. НТШ найбільший внесок у дослідження історії Василіян. чину зробили самі василіяни: Й. Скрутень, Р.-С. Лукань, А. Великий, М. Ваврик, М. Войнар, І. Патрило, А. Пекар та І. Назарко. 1931 першим з-посеред ченців ЧСВВ обрано д. чл. НТШ Й. Скрутня, одного із співзасн. та першого ред. „Записок ЧСВВ“. На стор. цього часоп. він опубл. низку статей, присвячених історії василіян, насамперед джерелозн. характеру, зокрема, „Синопсись“ Пліснесько-Підгорецького монастиря“ (1924—28) і „Життєписи василіян. (Виїмок з рукописного збірника митр. Льва Кишки)“ (1924—32). Як наслідок акт. архів. пошуків у Львові і поза його межами вчений присвятив низку публікацій св. Йосафатові Кунцевичу: „Перший життєпис св. Йосафата“ (1925—28), „Два життєписи св. Йосафата“ (1927), „Relacya o zamordowaniu b?. J?zafata“ (1930). Натомість у ст. „Бібліотека львівських ОО. Василіян“ (1925—28) Й. Скрутень висвітлив історію цієї бки, а також коротко схарактеризував її збірки.
Заслуговують на дослідн. увагу праці чл. НТШ Р.-С. Луканя. Найважливіші з них: „Монастир ЧСВВ у Підгорі“ (1931), „Василіянський монастир в Дрогоєві в Перемишльському повіті“ (друк. 1932?), „Початки Добромильських василіян“ (1933), „Василіянські монастирі в Станиславівській єпархії“ (1936), „Василіянські монастирі Львівської єпархії“ (1937), „Василіянські монастирі на Покутті“ (1938), „Про василіянські монастирі в Україні“ (1942), „250-ліття побуту оо. Василіян у Жовкві“ (1942) і т. д.
Одним із найвидатніших василіян. істориків вважають Атанасія Великого, який 1949—79 був гол. ред. „Записок ЧСВВ“. З-поміж 12-ти серій док-тів дві безпосередньо стосувались історії Василіян. чину: „S. Josaphat Hieromartyr. Documenta Beatificationis et Canonisationis“ (1952—67), присвячена беатифікаційному і канонізаційному процесам Йосафата Кунцевича, а також „Litterae Basilianorum“ (1979). А. Великий підгот. також кілька мат-лів, присвячених поч. етапу історії ЧСВВ. Зокрема, 1949 він опубл. ст. „Йоан В. Рутський на роздоріжжі (1603—1608)“, а 1967 разом із М. Соловієм — книжку, присвячену життю і діяльності Й. Кунцевича. Історію Василіян. чину висвітлив учений і в 9-томному вид. „З літопису Християнської України. Церковно-історичні радіолекції з Ватикану“ (1968—77). У груд. 1953 на конференції НТШ у Римі, присвяченій 700-й річниці коронації Данила Галицького, виступив із доповіддю „Проблема коронації Данила“, яку 1954 опубл. в „Записках ЧСВВ“, а 1955 — у „Записках НТШ“. 1966 у „Записках НТШ“ надрук. ст. А. Великого „Релігія і церква — основні рушії української історії“.
До видатних василіян. істориків ХХ ст. належить також М. Ваврик, автор науково-популяр. нарису історії василіян. монастирів у Галичині „По василіянських манастирях“ (1958), пр. „Нарис розвитку і стану Василіянського Чина XVII—ХХ ст. Топографічно-статистична розвідка“ (1979), у якій викладено історію ордену в ранньомодерний період, а також вміщено численні дод. стат. характеру. Писав статті до краєзнавчо-мемуарних збірників окр. реґіонів України, які з’явились у діаспорі, у т. ч. у межах „ Українського архіву“, котрий видавало НТШ („Василіянські монастирі на галицькому Поділлі“ (1960), „Василіянські манастирі в Перемиській землі“ (1961), „Василіянські монастирі в Теребовельщині“ (1968), „Історичний нарис чернечого життя і василіянські монастирі на Бойківщині“ (1980), „Серед шибів і рафінерій. Святотроїцький монастир у Дрогобичі“ (1986). М. Ваврик був гол. ред. „Записок ЧСВВ“ (1963—79), де опубл. велику кількість наук. праць із церк. історії. Зокрема, на підставі нотаток, зроблених у 1930-х рр. в архіві Лаврівського монастиря, він опубл. на стор. часоп. джерелозн. ст. „Лаврівська хроніка (1771—1882)“ (1954) і „З Лаврівського дипломатаря“ (1961). На підставі зазначених матлів учений підгот. ще низку публікацій, які стосуються різних аспектів діяльности Василіян. чину в Галичині. Зокрема, 1958 опубл. ст. „До історії василіянських капітул у Галичині в XVIII—XIX ст.“ про перебіг провінційних капітул, що відбулись упродовж 1776—1878, а в 1971 — „De studiis philosophico-theologicis in Provincia Rutheno-Ucraina Ord. Basiliani s. XVIII eorumque manualibus“, де охарактеризовано осн. василіян. філос. і теологічні студії, а також підручники, на підставі яких навчалися майбутні ієромонахи ЧСВВ. Упродовж багатьох років М. Ваврик збирав бібліографію до історії власного чину. Результатом цього стала публікація бібліограф. огляду історії ЧСВВ за 1935—70 (1958, 1971).
Вагомий внесок в історію Василіян. чину зробив також М. Войнар. У своїй першій монографії „De regimine basilianorum ruthenorum“ він представив систему управління ордену впродовж XVII—XIX ст. Значну увагу у цій праці приділено висвітленню взаємин ченців Василіян. чину з київ. митрополитами та місцевими єпископами. Системі управління ЧСВВ присвячено також публікації „De Capitulis Basilianorum“ (1954), „De protoarchimandrita basilianorum. 1617—1804“ (1958), „De Archimandritis Basilianis in Metropolia Kioviensi (1617—1882)“ (1972). Крім того, М. Войнар 1974 у „Записках ЧСВВ“ опубл. статті, присвячені різноманітним аспектам діяльности василіян: „Basilian Seminaries, Colleges and Schools“, „Basilian Scholars and Publishing Houses“, „Basilian Missionary Work — Missionaries and Missions“. Зазначені мат-ли лягли в основу ст. „Василіяни — їхня роля в унії Київської митрополії“, опубл. у „Записках НТШ“ (1976). М. Войнар був також учасником конференції у Римі, присвяченої 700-й річниці коронації Данила Галицького.
Великою заслугою І. Патрила стала підгот. до друку трьох томів „Джерел і бібліографії історії Української Церкви“ (1975, 1988, 1995). Упродовж 1980—90х рр. у „Записках ЧСВВ“ дослідник опубл. низку праць, присвячених історії Василіянського чину, головно в Галичині та на Холмщині: „Нарис історії Галицької провінції ЧСВВ“ (1982), „Василіянська делеґатура в Польщі“ (1982), „Нарис історії василіян від 1743 до 1839 р.“ (1988), „Холмська провінція Різдва Матері Божої (1810—1864)“ (1988), „Василіяни Холмської провінції (1810—1864)“ (1992). У „Записках НТШ“ (1966) І. Патрило опубл. ст. „Вплив християнства на українське законодавство“. До цього ряду слід зачислити також „Індекс української католицької періодики Галичини 1871—1942“. А. Кравчука.
Одним із найвидатніших дослідників історії Церкви на Закарпатті був А. Пекар. Результатом його багаторічних пошуків стали пр. „De erectione canonica eparchiae Muka?oviensis (a. 1771)“ (1956), а також „Нарис історії церкви Закарпаття“ (1967, 1997). Упродовж 1970—90-х рр. на стор. „Записок ЧСВВ“ А. Пекар опубл. низку статей, присвячених історії чину, головно на Закарпатті. Написав чимало істор. нарисів окр. провінцій ЧСВВ — „Василіянська провінція св. Миколая на Закарпатті“, „Спроба історії Румунської провінції св. Йосифа“, „Мадярська провінція св. Стефана“, „Американська провінція Успення Матері Божої“, котрі згодом увійшли до монографії „Нарис історії Василіянського Чину Святого Йосафата“ (1992). Багато досліджень А. Пекар присвятив реформі закарпат. василіян, проведеній у 1920—30-х рр., 1971 опубл. ст., а також підбірку архів. мат-лів — „Basilian Reform in Transcarpathia“. Крім того, написав ст. „Життєвий шлях о. Гліба Кінаха“ (1985), „Письменницька діяльність о. Гліба Кінаха, ЧСВВ“ (1985), „Записник“ о. Гліба Кінаха, ЧСВВ про початки реформи на Закарпатті“ (1985), „Протоігумен Йоаким Хома, ЧСВВ (1870—1931)“ (1996), а також „Василіянські протоігумени на Закарпатті“ (1974), „Анатолій Кралицький, ЧСВВ — як історик (1835—1894)“ (1974), „Отець Михайло Ваврик (1908—1984) — як історик Василіянського Чину“ (1985), „Протоігумен Йоанникій Ю. Базилович, ЧСВВ“ (1992). У ювілейному збірнику „Записок ЧСВВ“ (1988), присвяченому 1000-літтю хрещення Руси, вчений опубл. ст., присвячені правосл. чернецтву на укр. землях — від княжих часів до Берестейської унії 1596 р. („Чернече життя Київської Русі в домонгольській добі“, „Доба занепаду українського чернецтва“) та ін. У „Записках НТШ“ (1987) дослідник опубл. статтю про угор. церк. політику на Закарпатті.
Гол. наук. зацікав. І. Назарка стосуються питання церк. історії княжого періоду. Він був учасником конференції НТШ у Римі 1953, де виголосив доповідь „Вплив старо-руського християнства на монголів“, опубл. спершу у „Записках ЧСВВ“, а згодом у „Записках НТШ“ (1955). І. Назарко є автором монументального дослідження „Київські і Галицькі митрополити“ (1960), яке містить біограми предстоятелів Унійної (Греко-Католицької) Церкви — від Іпатія Потія до Йосифа Сліпого. 1982 у „Записках ЧСВВ“ учений опубл. ст. „Сильветки перших василіян після Добромильської реформи“, у якій представлено біографії 24 визначних василіян кін. ХІХ — першої пол. ХХ ст. Крім того, вчений написав біограму василіянина о. Я. Фещака, капелана УГА.
Нині чл. НТШ, на жаль, приділяють мало уваги дослідженням історії ЧСВВ. Ост. часом юридиці монастиря св. Юра у Львові (рядили василіяни юридикою понад 200 р., з перервами) присвятив свої дослідження О. Купчинський: „Із спостереження над кодикологією та окремими елементами палеографії рукописних книг Святоюрської юридики у Львові (70-ті рр. XVI—XVII століття)“ (2010), „Єпископсь-кі фундаційні документи Святоюрської юридики у Львові та їх королівські підтвердження“ (2012).
Літ.: Сульжинский Л. Краткія изв±стія о положеніи базиліанского ордена и разных переменах в его управленіи от 1772 г. до 1811 г. / Пер. Н. Петрова // ТКДА. К., 1868, № 7, с. 147—68; № 10, с. 100—44; № 11, с. 245—302; Петров Н. О внутреннем состояніи базиліанскаго ордена в ХVIII в±к± // Волынскія епархіальныя в±домости. Кременец, 1870, № 12, с. 401—10; № 13, с. 453—61; № 14, с. 502—09; № 15, с. 529—38; № 16, с. 566—72; його ж. Очерк исторіи Базиліанскаго Ордена в бывшей Польш± // ТКДА. К., 1870, № 5, с. 428—94; № 8, с. 373—436; № 11, с. 343—409; 1871, № 2, с. 295—374; № 5, с. 225—317; № 6, с. 480—554; № 7, с. 118—89; 1872, № 1, с. 3—85; № 2, с. 161—272; його ж. Забытыя иноческія обители (Монастыри холмскій і замостьскій в общей судьб± русско-уніатскаго монашества) // КС. К., 1882, т. 7, с. 1—41; т. 8, с. 199—242; С±цинский Е. Матеріалы для исторіи монастырей Подольской епархіи // Труды Подольскаго епархіальнаго историко-статистическаго комитета. Каменец-Подольск, 1890—91, вып. 5, с. 209—444 (окр. публікація: Каменец-Подольск, 1891); його ж. [Рец. на:] Древнее преданіе о Борисогл±бском монастыр±, составленное Полоцким архіепископом Іосафатом Кунцевичем в д±л± с Корсаком // Полоцкие Епархиальные ведомости, 1909, № 34, с. 622—26 // Записки НТШ. Львів, 1910, т. XCVI, кн. IV, с. 169; його ж. [Рец. на:] Почаевская типографія и братство львовское в XVIII в±к± // Волынские епархиальные ведомости, 1909, № 35—38 // Там само, 1911, т. CI, кн. I, с. 169—70; Крижановський А. Причинки до істориї роду Бибельських, зібрані арцибіскупом львівським Яном Прохніцким / До друку приладив М. Грушевський // Там само, 1902, т. XLVIII, кн. IV, с. 1—12; його ж. Матеріали до істориї Коліївщини. І. Василиянські записки и листи про Коліївщину / До друку приладив М. Грушевський // Там само, 1904, т. LVII, кн. І, с. 1—24; його ж. Руська „кройника“ з XVII в. // Там само, т. LXII, кн. VI, с. 1—3; Голійчук Ф. Петро Дорошенко і крехівські василияни // Там само, 1907, т. LXXVI, кн. II, с. 156—57; Щурат В. Свято-онуфрейський монастир у Львові. Львів, 1908; його ж. До історії Коліївщини // Записки НТШ. Львів, 1908, т. LXXXVI, кн. VI, с. 143—46; Крип’якевич І. [Рец. на:] Wo?yniak. Bazylianie w Owruczu // Przewodnik naukowy i literacki. Lw?w, 1910, s. 929—40, 1010—29; 1911, s. 63—70, 146—65, 269—78, 366—74, 445—54 // Там само, 1912, т. CVII, кн. І, с. 173—74; його ж. Середневічні монастирі в Галичині. Спроба катальоґу // Записки ЧСВВ. Жовква, 1926, т. 2, вип. 1—2, с. 70—105; Шпитковський І. Матеріяли до історії Коліївщини. Мемуар Ігнатія Филиповича // Записки НТШ. Львів, 1922, т. CXXXIII, с. 85—98; Скрутень Й. Життєписи василіян (Виїмок з рукописного збірника митр. Льва Кишки) // Записки ЧСВВ. Жовква, 1924, т. І, вип. 1, с. 105—30; 1925, т. І, вип. 2—3, с. 284—91; 1927, т. І, вип. 4, с. 496—520; 1926, т. ІІ, вип. 1—2, с. 123—38; 1927, т. ІІ, вип. 3—4, с. 376—401; 1930, т. ІІІ, вип. 3—4, с. 496—520; 1932, т. ІV, вип. 1—2, с. 219—37; його ж. „Синопсись“ Пліснесько-Підгорецького монастиря // Там само, 1924, т. І, вип. 1, с. 92—104; 1925, т. І, вип. 2—3, с. 306—13; 1927, т. І, вип. 4, с. 580—91; 1928, т. ІІІ, вип. 1—2, с. 156—64; його ж. Бібліотека львівських ОО. Василіян // Там само, 1925, т. І, вип. 2—3, с. 161—76; 1928, т. ІІІ, вип. 1—2, с. 65—75; його ж. Перший життєпис св. Йосафата // Там само, вип. 2—3, с. 314—63; його ж. Два життєписи св. Йосафата // Там само, 1927, т. І, вип. 4, с. 569—75; його ж. Relacya o zamordowaniu b?. J?zafata // Там само, 1930, т. ІІІ, вип. 3—4, с. 403—31; Огієнко І. Початок друкарства в Уневі // Записки НТШ. Львів, 1925, т. CXLI—CXLIII, с. 1—20; його ж. Історія українського друкарства. Історично-бібліографичний огляд українського друкарства ХV—ХVІІІ в.в. Львів, 1925 (перевид.: К., 1994); його ж. Українська літературна мова XVI-го ст. і український Крехівський Апостол. Варшава, 1930, т. 1—2; його ж. Преп. Йов Почаївський. Вінніпег, 1957; його ж. Фортеця православія на Волині — Свята Почаївська Лавра. Церковно-історична монографія. Вінніпег, 1961 (перевид.: Свята Почаївська Лавра. К., 2005); його ж. Українське монашество. К., 2002; Welykyi А. (Великий А.) Ioannes V. Rutskyj in „exitu viarum“ (1603—1608) // Записки ЧСВВ. Рим, 1949, т. І (VІІ), вип. 1, с. 9—38; його ж. S. Josaphat Hieromartyr. Documenta Romana Beatificationis et Canonizationis. Roma, 1952—67, т. 1—3; його ж. Проблема коронації Данила // Записки НТШ. Рим; Париж; Мюнхен, 1955, т. CLXIV, с. 7—16; його ж. Релігія і церква — основні рушії української історії // Там само. Мюнхен; Рим; Париж, 1966, т. CLXXXI, с. 3—38; його ж. З літопису християнської України. Церковно-історичні радіолекції з Ватикану. Рим, 1968—77, т. 1—9 (перевид.: Львів, 1998—2000, т. 1—6); Великий А., Соловій М. Святий Йосафат Кунцевич. Його життя і доба. Торонто, 1967; Welykyi А., Pidrutchnyj P. Litterae Basilianorum in Terris Ucrainae et Bielarusje. Roma, 1979, т. 1—2; Wojnar M. (Войнар М.) De Regimine Basilianorum Ruthenorum a Metropolita Josepho Velamin Rutskyj instauratorum. Roma, 1949; його ж. De Capitulis Basilianorum. Roma, 1954; його ж. Корона Данила в правно-політичній структурі Сходу (Візантії) // Записки НТШ. Рим; Париж; Мюнхен, 1955, т. CLXIV, с. 17—30; його ж. De Protoarchimandrita Basilianorum (1617—1804). Roma, 1958; його ж. De Archimandritis Basilianis in Metropolia Kioviensi (1617—1882). Synthesis canonica // Ius Populi Dei. Miscellanea in honorem Raymundi Bidagor. Roma, 1972, vol. 2, p. 343—424; його ж. Basilian Missionary Work-Missionaries and Missions (XVII—XVIII) // Записки ЧСВВ. Рим, 1974, т. ІХ (ХV), вип. 1—4, с. 95—110; його ж. Basilian Scholars and Publishing Houses (XVII—XVIII) // Там само, с. 64—94; його ж. Basilians Seminaries, Collegies and Schools (XVII—XVIII) // Там само, с. 48—63; його ж. Василіяни — їхня роля в унії Київської митрополії // Записки НТШ. Н.-Й.; Париж; Сідней; Торонто, 1976, т. CXCII, c. 110—66; Ваврик М. Лаврівська хроніка (1771—1882) // Записки ЧСВВ. Рим, 1954, т. II (VIII), вип. 1—2, с. 65—94; 1956, вип. 3—4, с. 408—18; його ж. Бібліографічний огляд історії Василіянського Чина за 1935—1950 рр. // Там само, 1958, т. ІІІ (ІХ), вип. 1—2, с. 237—76; його ж. До історії василіянських капітул у Галичині в XVIII—XIX ст. // Там само, с. 69—97; його ж. По василіянських манастирях. Торонто, 1958; його ж. Василіянські монастирі на галицькому Поділлі // Шляхами Золотого Поділля. Регіональний історично-мемуарний збірник Тернопільщини / За ред. С. Конрада. Філадельфія, 1960, т. 1, с. 243—60; його ж. З Лаврівського дипломатаря // Записки ЧСВВ. Рим, 1960, т. ІІІ (ІХ), вип. 3—4, с. 404—28; його ж. О. Корнило Срочинський, ЧСВВ, історіограф та проповідник // Там само, с. 429—39; його ж. Василіянські манастирі в Перемиській землі // Перемишль. Західний бастіон України. Збірник матеріялів до історії Перемишля і Перемиської землі / За ред. Б. Загайкевича. Н.-Й.; Філадельфія, 1961, с. 86—96; його ж. Василіянські монастирі в Теребовельщині // Теребовельська земля: історично-мемуарний збірник / Гол. ред. І. Винницький. Н.Й.; Париж; Сідней; Торонто, 1968, с. 194—207; його ж. Бібліографічний огляд історії Василіянського Чина за 1950—1970 рр. // Записки ЧСВВ. Рим, 1971, т. VІІ (ХІІІ), вип. 1—4, с. 334—424; його ж. De studiis philosophico-theologicis in Provincia Rutheno-Ucraina Ord. Basiliani s. XVIII eorumque manualibus // Там само, с. 85—113; його ж. До постання першої серії „Записок ЧСВВ“ (1924—1948) // Там само, 1974, т. ІХ (ХV), вип. 1—4, с. 1—18; його ж. Нарис розвитку і стану Василіянського Чина XVII—ХХ ст. Топографічно-статистична розвідка. Рим, 1979; його ж. Історичний нарис чернечого життя і василіянські монастирі на Бойківщині // Бойківщина: Монографічний збірник матеріялів про Бойківщину з географії, історії, етнографії і побуту / Ред. М. Утриско. Філадельфія; Н.-Й., 1980, с. 251—90; його ж. У сторіччя апостольського листа Льва ХІІІ „Особливою Охороною“ // Записки ЧСВВ. Рим, 1982, т. ХІ (ХVІІ), вип. 1—4, с. 429—38; його ж. Провідні ідеї о. Атанасія Великого в його студіях укр. церковної історії // Там само, 1985, т. ХІІ (XVIII), вип. 1—4, с. 77—84; його ж. Серед шибів і рафінерій. Святотроїцький монастир у Дрогобичі // Дрогобиччина — земля Івана Франка. Збірник географічних, історичних та етнографічно-побутових і мемуарних матеріялів. Н.-Й.; Париж; Сідней; Торонто, 1986, с. 69—76; Назарко І. Вплив старо-руського християнства на монголів // Записки НТШ. Рим; Париж; Мюнхен, 1955, т. CLXIV, с. 65—75; його ж. Київські і Галицькі Митрополити. Біографічні нариси (1590—1960). Рим, 1962; його ж. Методичний підручник василіянських місій о. К. Срочинського // Записки ЧСВВ. Рим, 1974, т. ІХ (ХV), вип. 1—4, с. 142—51; його ж. „Василіянин — лицар“ о. Яким Фещак ЧСВВ (1891—1920) // Там само, 1971, т. VІІ (ХІІІ), вип. 1—4, с. 283—90; його ж. Сильветки перших василіан після Добромильської реформи // Там само, т. ХІ (ХVІІ), вип. 1—4, с. 451—522; Нарис історії Василіянського Чину Святого Йосафата. Рим, 1992; Патрило І. Малий Семінар св. Йосафата ОО. Василіян в Апостолес, Місіонес. Апостолес, 1955; його ж. Вплив християнства на українське законодавство // Записки НТШ. Мюнхен; Рим; Париж, 1966, т. CLXXXI, с. 130—48; його ж. Джерела і бібліографія історії Української Церкви. Рим, 1975—95, т. 1—3; його ж. На порозі другого сторіччя оновлення Василіянського Чину св. Йосафата // Записки ЧСВВ. Рим, 1982, т. ХІ (ХVII), вип. 1—4, с. 33—41; його ж. Василіянська делеґатура в Польщі // Там само, с. 308—22; його ж. Нарис історії Галицької провінції ЧСВВ // Там само, с. 43—130; його ж. Нарис історії василіян від 1743 до 1839 р. // Там само, 1988, т. XIII (XIX), вип. 1—4, с. 183—283; його ж. Холмська провінція Різдва Матері Божої (1810—1864) // Там само, с. 284—305; його ж. Василіяни Холмського провінції (1810—1864) // Там само, 1992, т. XIV (XX), вип. 1—4, с. 239—58; його ж. Відображення церковного життя в „Історії України-Руси“ Михайла Грушевського і сучасні історіографічні дослідження // Михайло Грушевський. Збірник наукових праць і матеріалів Міжнародної ювілейної конференції, присвяченої 125-й річниці від дня народження Михайла Грушевського / Ред. колегія: Л. Винар, М. Ільницький, А. Жуковський, О. Купчинський (відп. ред.), М. Лабунька, о. І. Патрило, О. Романів, Л. Рудницький. Львів, 1994, с. 176—82; Pekar A. (Пекар А.) De erectione canonica eparchiae Muka?oviensis (a. 1771). Roma, 1956; його ж. Нарис історії церкви Закарпаття. Рим, 1967, т. 1 (2ге вид.: Рим; Львів, 1997, т. 1—2); його ж. Basilian Reform in Transcarpathia // Записки ЧСВВ. Рим, 1971, т. VІІ (ХІІІ), вип. 1—4, с. 143—78; його ж. Basilian Reform in Transcarpathia: The Documents // Там само, с. 179—226; його ж. Василіяни — носії унійних ідей на Закарпатті // Там само, с. 272—82; його ж. Анатолій Кралицький, ЧСВВ — як історик (1835—1894) // Там само, 1974, т. ІХ (ХV), вип. 1—4, с. 276—92; його ж. Василіянські протоігумени на Закарпатті // Там само, с. 152—66; його ж. Американська провінція Успення Матері Божої // Там само, 1982, т. ХІ (ХVII), вип. 1—4, с. 265—93; його ж. Василіянська провінція св. Миколая на Закарпатті // Там само, 1982, с. 131—64; його ж. Contribution of the Basilian Order to the Ukrainian Religious and Cultural Life // Там само, с. 439—50; його ж. Мадярська провінція св. Стефана // Там само, с. 221—26; його ж. Папська семінарія св. Йосафата в Римі // Там само, с. 338—45; його ж. Спроба історії Румунської провінції св. Йосифа // Там само, с. 208—20; його ж. Життєвий шлях о. Гліба Кінаха, ЧСВВ // Там само, 1985, т. ХІІ (ХVІІІ), вип. 1—4, с. 85—99; його ж. „Записник“ о. Гліба Кінаха, ЧСВВ про початки реформи на Закарпатті // Там само, с. 117—64; його ж. Отець Михайло Ваврик (1908—1984) — як історик Василіянського Чину // Там само, с. 171—87; його ж. Письменницька діяльність о. Гліба Кінаха, ЧСВВ // Там само, с. 103—16; його ж. Церковна політика мадярів на Закарпатті // Записки НТШ. Н.-Й.; Париж; Сидней; Торонто, 1987, т. ССV, c. 297—306; його ж. Доба занепаду українського чернецтва // Записки ЧСВВ. Рим, 1988, т. ХІІІ (ХІХ), вип. 1—4, с. 66—91; його ж. Documents Concerning the Apostolic Visitation of the Basilian Fathers in Transcarpathia (1856—1858) // Там само, с. 306—56; його ж. Monasticism in the Ukrainian Church // Там само, с. 378—404; його ж. The Origin of Monastic Life in Rus’-Ukraine // Там само, с. 357—70; його ж. Чернече життя Київської Русі в домонгольській добі // Там само, с. 15—65; його ж. Протоігумен Йоаким Хома, ЧСВВ (1870—1931) // Там само, 1992, т. 15 (21), вип. 1—4, с. 105—99; його ж. Протоігумен Йоанникій Ю. Базилович, ЧСВВ // Там само, т. ХІV (ХХ), вип. 1—4, с. 105—22; Купчинський О. Із спостережень над кодикографією й окремими елементами палеографії рукописних книг Святоюрської юридики у Львові (70-ті роки XVI—XVII століття) // Записки НТШ. Праці Комісії спеціальних (допоміжних) істор. дисциплін. Львів, 2010, т. CCLX, кн. 1, с. 329—51; його ж. Роман-Степан Лукань (17 вересня 1907 — 28 листопада 1943) // Купчинський О. Відомі та маловідомі постаті національної науки й культури. Львів, 2001, [т.] 3, с. 390—96; його ж. Єпископські фундаційні документи Святоюрської юридики у Львові та їх королівські підтвердження // Крізь століття. Студії на пошану Миколи Крикуна з нагоди 80-річчя. Львів, 2012, с. 283—96.
Олег Дух