ВАСИЛЬКО РОМАНОВИЧ - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
ВАСИЛЬКО РОМАНОВИЧ

ВАСИЛЬКО РОМАНОВИЧ (* бл. 1203 — † 1269. Похований у м. Володимирі (нині — м. Володимир-Волинський) у соборі Св.Богородиці в усипальниці волинських князів) — князь белзький (1207—11), берестейський (1208—10, 1219—28), перемишльський (1209—19), пересопницький (1225—29), луцький (1229—38) i волинський (1238—69); син Романа Мстиславовича і Єфросинії-Анни, мол. брат короля Данила Романовича (версія О.Толочка, що В. Р. старший за Данила, бездоказова). Дехто з дослідників також сумнівається у точності дати смерти князя. Д. Домбровський вважає, що В.Р. помер між 1268—71.

В. Р. був вірним соратником Данила Романовича, брав участь у більшій част. його походів і битв. Деякі історики навіть на тій підставі пишуть про дуумвірат, інші, навпаки, вважають його не визначним правителем, діяльність якого прикрасив його син Володимир під час редагування Галицько-Волинського літопису. Учаси еміґрації короля Данила 1260—62 узяв на себе налагодження контактів з ординцями. По смерті короля не зміг втримати його спадщини і зупинити конфронтації між Даниловичами. Спочатку разом із Шварном Даниловичем підтримав Войшелка Міндовговича в боротьбі за лит. престіл (1263—64), але після передання Войшелком престолу Шварнові завагався, виступив гарантом безпеки Войшелка на зустрічі з Левом Даниловичем у Володимирі між 18—23. 04. 1267, під час якої лит. князь загинув. Проблема шлюбiв В. Р. досі дискусiйна. Першою його дружиною була донька володимиро-суздальського кн.Юрiя Всеволодовича. Церемонія шлюбу вiдбулася 1226. Перша дружина нiяк не могла бути у третьому ступенi родинних зв’язкiв із В. Р. (булла папи Iнокентiя IV вiд 05. 12. 1247 узаконює саме цей шлюб), що виключає її тотожнiсть із Дубравкою, названою у цьому док-тi. Тому видається переконливою версiя Д. Домбровського, згiдно з якою, до 1247 В. Р. одружився вдруге з Дубравкою, донькою мазовецького кн. Конрада Казимировича. Ця версiя не суперечить мiркуванням М. Баум ґартена, з нею погоджуються також iн. дослiдники: Олена († 1265), донька кракiв. кн.Лєшка Бiлого, була третьою дружиною волин. князя, шлюб укладено бл. 1248.

Немає сумніву, що князівський двір за В. Р. став одним із центрів міжнар. зв’язків, відповідно й осередком культури, можливо й книгописання Галицько-Волинського князівства. Останнє особливо активізувалося при його синові Володимирі Васильковичі в другій пол. ХІІІ ст.

З-поміж науковців НТШ життя і діяльність В. Р. досліджували М. Грушевський, І. Крип’якевич, зі сучасників — Л.Войтович, О.Головко, а також польс. історик Д.Домбровський та рос. історик О. Майоров, які нині активно співпрацюють з НТШ.

Лiт.: Тургенев А. И. Акты исторические, относящиеся к России. СПб., 1841, т. 1, № 76; Грушевський М. Історія України-Руси. Львів, 1905, т.2, с. 387, 398; т. 3, с. 17—31, 44—71, 82—95, 98, 156; ПСРЛ. 2-е изд. СПб., 1908, т. 2. Ипатьевская летопись, стлб. 869; Baumgarten N. Genealoges et mariages occidentaux des Rurikides Russes du X-e au XIII-e siecle. Roma, 1927, р. 48—49; ЗапаскоЯ.П. Пам’ятки книжкового мистецтва. Українська рукописна книга. Львів, 1995, с. 43—49; DbrowskiD. Małżeństwa Wasylka Romanowicza. Problem mazowieckiego pochodzenia drugiej żony // Europa środkowa i wschodnia w polityce Piastów. Toruń, 1997, s. 221—33; його ж. Rodowód Romanowiczów książąt halicko-wołyńskich. Poznań; Wrocław, 2002, s. 77—98; його ж. Daniel Romanowicz król Rusi (ok. 1201 — 1264). Biografia polityczna. Kraków, 2012, s. 14—15, 34, 49—50, 58—466; Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. Львів, 1999, с.36, 57, 68, 114, 120—22, 132, 149, 152, 158, 163, 171, 175, 180—81, 186—89; ВойтовичЛ. Княжа доба на Русі: Портрети еліти.Біла Церква, 2006, с. 35, 52, 408, 494, 554, 593, 600; йогож. Галицько-волинські етюди. Біла Церква,2011, с. 150, 198, 201, 219, 231—95, 311—35, 400; його ж. Князь Лев Данилович. Львів, 2012, с.32—37, 69, 71—75, 83—103, 109; ГоловкоО. Б. Корона Данила Галицького. Волинь і Галичина вдержавно-політичному розвитку Центрально­Східної Європи раннього та класичного середньовіччя. К., 2006, с. 226—415; МайоровА.В.Русь,ВизантияиЗападнаяЕвропа.Из истории внешнеполитических и культурных связей ХІІ—ХІІІ вв. СПб., 2011, с. 145, 201, 295—318, 380—81, 400—01, 527, 579, 603, 645, 656—87, 702, 726; Александрович В., Войтович Л. Король Данило Романович. Біла Церква, 2013, с. 14, 43—64, 78, 81, 98—104, 115—24, 151, 158, 160—62, 205—09.

Леонтій Войтович

Стаття створена: 2015