ВАСЬКОВИЧ Григорій - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
ВАСЬКОВИЧ Григорій

ВАСЬКОВИЧ Григорій (псевд.: Б.Занкович, Вак, Вимога) (* 12. 11. 1919, с.Розтічки Долинського пов., Галичина — † 22. 09. 2008, м. Львів) — педагог і психолог, політ. і громад. діяч. Д. чл. НТШ Європи (з 1979).

Поч. освіту здобув у нар. школі у с.Розтічках. 1936 переїхав на навчання до Львова. 1944 виїхав за дорученням ОУН на Захід, де опинився у таборі біженців в Інсбруці. Тут закінчив укр. г-зію Т-ва св. Андрея (іспит зрілости склав 13.03. 1946) та переїхав до Мюнхена, де вивчав філософію, психологію, педагогіку і право на філос. (1946—50) та правничому (1950—52) ф­тах Українського вільного університету. Після подання маґістер. пр. на тему „Виникнення психологічних шарових теорій“ (31. 05. 1950) здобув звання д-ра філософії УВУ на підставі захисту дис. „Ідея шарового поділу психіки в історичному перегляді“ (15.09. 1950). Працював психологом-консультантом у реабілітаційному центрі „Лютензее“ біля м-каМіттенвальда (1950—51), тісно співпрацював із вид-вами „Український самостійник“ (був його дир. 1951—54), „Шлях Перемоги“ (1954—62), для якого редагував „Бібліотеку українського підпільника“ (вийшло 7 т.), „Cісero“ (1954—69 — чл. і голова наглядової ради). В. Г. був акт. учасником студент. руху, співзасн. і головою студент. Т-ва укр. студіюючої молоді ім. М. Міхновського (1949—55), головою Союзу укр. студентів Німеччини та осв. т-ва „Рідна школа“ (з 1972), головою Т-ва сприяння укр. науці (1974—89), заст. голови Центр. союзу укр. студентства і головою Виховної ради Спілки укр. молоді у Німеччині (1955—69).

Осн. зацікав. В. Г.— психологія, пед., вид., політ. і громад. діяльність.

З берез. 1937— чл. ОУН, 1951 В. Г.— чл. Проводу ЗЧ ОУН, працював у секретаріаті Проводу ОУН, відповідав за кадрові та фінансові питання орг-ції, а також узяв на себе відповідальність за підгот. та проведення орг. конференцій. З його ініціативи розпочато буд-во штаб-квартири ОУН у Мюнхені (Цепелінштрассе, 67), де від 1954 розмістилися різні укр. установи, зокрема редакція „Шляху Перемоги“, дирекція вид­ва „Cicero“ та кер. Антибільшовицького блоку народів.

1965—70 В. Г. викладав в УВУ, де згодом захистив нім. мовою габілітаційну пр. „Вплив Кершенштайнера на розвиток української педагогічної думки та його значення для української педагогічної проблематики“ (26. 01. 1971), 1971—73 обіймав посаду доц., 1974—77 — надзвич., 1978—95 — звич. проф. УВУ. 1975—79 працював заст. декана, у 1980—93 — деканом філос. ф-ту УВУ, а в1994—95 йогопроректором. 1974—91 керував вид. діяльністю УВУ, 1973—88 вів курси українознавства та пед. курси УВУ (1976—81). В. Г.— співвидавець зб. „Russischer Kolonialismus in der Ukraine“ (1963), „Московські вбивці Бандери перед судом“ (1964), „Євген Коновалець та його доба“ (1974); автор численних публікацій, що друк. на стор. газ. „Шлях Перемоги“ (з 1951), а також низки наук. праць, зокрема „Шкільництво в Україні 1905—1920“ (1969); „Кершенштайнер і українська педагогіка“ (1970); „Georg Kerschensteiner und das ukrainische Schulwesen“ (1976); „Емський указ і боротьба за українську школу“ (1976); „Психологічні й соціологічні праці Володимира Янева“ (1983); „Український Вільний Університет. Передісторія створення УВУ, його осяги і завдання“ (1992).

У верес. 1952 В. Г. виступав на першій наук. конференції НТШ Є у Сарселі з доповіддю „Ідея побудови психіки в сучасній психології“. З обранням В. Г. головою Т­ва сприяння укр. науці 1974, яке об’єднувало три наук. інституції — УВУ, УТГІ та НТШ Є, його співпраця з НТШ поширилася на ред. діяльність, пов’язану насамперед із вид. двох німецькомов. зб. „Mitteilungen der Arbeits- und F örderungsgemeinschaft der Ukrainischen Wissenschaften“ (1974—81, Bd. 10—18) та „Jahrbuch der Ukrainekunde“ (1982—91).

30. 03. 1979 В. Г. обрано д. чл. від Історично-філософської секції НТШ Є. Співпрацював із гол. ред. ЕУ-2, яку впорядкувало та видало НТШ Є, писав до неї статті.

Пр.: Шкільництво в Україні 1905—1920. Мюнхен, 1969; Кершенштайнер і українська педагогіка. Мюнхен, 1970; Georg Kerschensteiner und das ukrainische Schulwesen. München, 1976; Емський указ і боротьба за українську школу. Мюнхен, 1976; Психологічні й соціологічні праці Володимира Янева // Науковий збірник УВУ. Мюнхен, 1983, т. 10, с. 33—54; Український Вільний Університет. Передісторія створення УВУ, його осяги і завдання// Там само, 1992, т. 15, с.11—24; Спілка Української Молоді // ЕУ. Перевид. в Україні. Львів, 2000, т. 8, с. 3003—05.

Арх. дж.: Викладацький архів Українського вільного університету (Мюнхен). Особ. спр. Г.Васьковича.

Літ.: Нові члени НТШ в Европі // Шлях Перемоги, 22. 07. 1979, ч. 29, с. 4; Шафовал М., Пацке У., Яремко Р. Universitas Libera Ucrainensis. 1921—2011. Мюнхен, 2011, с. 5, 33, 37, 212—30, 232—34, 236—38, 638 та ін.

Роман Яремко

Стаття створена: 2015