„AM UR-QUELL. MONATSSCHRIFT F?R VOLKSKUNDE“ („Der Urquell. Eine Monatsschrift f?r Volkskunde“) — нім. часоп., присвячений проблемам етнографії та фольклору. Місячник із народознавства „A. U.Q.“ вид. у Гамбурзі в 1890—98 як продовження журн. „Am Urdsbrunnen“ (1881—89), період. органу народозн. т-ва „Verein f?r Verbreitung volksth?mlich-wissenschaftlicher Kunde“. Всього вийшло 8 т., кожен з яких складався із 12 част. Від 7-го т. (або 1-го т. нової серії) вид. виходило п. н. „Der Urquell. Eine Monatsschrift f?r Volkskunde“. Усього опубл. 2 т. нової серії. Незмінним ред. часоп. був відомий етнограф і славіст Ф. С. Краус, допомагали у вид. журн. Л. Френтаґ, К. Е. Гаас, Д. Кнуп, Ф. Карстенс, Ф. Гефт. Завданням „A. U.-Q.“ відповідно до програмного звернення редакції було якнайповніше висвітлення „бурхливого поширення фольклорних першоджерел“, а також об’єднання зусиль відомих учених із різних країн для вивчення елементів народнопісенної творчости, нар. побуту, звичаїв, ужиткових традицій та ін. етнограф. мат-лів. Важливе значення надавалося публікуванню фундам. досліджень, критичних оглядів, рец. і особливо розмаїтого джерельного мат-лу. Гасло часоп.— „Народна традиція — джерело народного відродження“.
Офіційною мовою вид. була нім., водночас фолькл. мат-ли друк. мовою ориґіналу з перекл. нім. Наук. мат-л структурований у розд.: „Статті та повідомлення“, „З книжкової полиці“, „Листи“, „Персоналії“, „Некрологи“ та „Короткі повідомлення“. Публікації стосувалися вивчення нар. побуту та звичаїв, вірувань і медицини, а також проблем мови того чи ін. народу. Особливу увагу редакція часоп. приділяла публікаціям пісень, прислів’їв, загадок й ін. фолькл. мат-лів. Географія досліджень охоплювала більшу частину сучас. Балканських країн (Сербію, Хорватію, Болгарію, Словенію, Грецію та ін.), Чехію та Словаччину, Румунію, Польщу, Росію, Україну, Білорусь, Литву, Німеччину, Австрію й навіть Мексику та Китай. Заснування 1890 у Берліні народозн. тва „Deutscher Verein f?r Volkskunde“ та поява 1891 його друк. органу „Zeitschrift des Vereins f?r Volkskunde“ значною мірою вплинули на збільшення в „A. U.-Q.“ публікацій зі слов’ян. народознавства загалом та укр. фольклорно-етнограф. мат-лу зокрема. Враховуючи, що на час появи часоп. в українців не було фахового вид., яким пізніше став „ Етнографічний збірник“ (орган Етнографічної комісії НТШ), публікація українозн. студій в „A. U.-Q.“ мала важливе значення для поширення інформації про укр. нар. культуру серед європ. учених. Народозн. україніка у цьому вид. налічує понад 30 позицій л-ри, з-поміж яких на окр. увагу заслуговують розвідки Ф. Вовка, Г. Купчанка, І. Франка, В. Щурата. Постійно на стор. часоп. з’являються праці Р.-Ф. Кайндля, присвячені укр. фольклору та етнографії. З 1893 дописувачами „A. U.-Q.“ і „Der Urquell...“ були відомі укр. вчені, д. чл. НТШ В. Щурат (Чарівні гроші — Zaubergeld, 1893, Bd. 4, Th. 5, S. 105—10; Th. 6, S. 135—41; Солдатська дівчина. Польська народна пісня — Das Soldatm?dchen. Ein polnisches Volklied, 1893, Bd. 4, Th. 11, S. 249—50; Польська рекрутська пісня — Ein polnisches Rekrutenlied, 1894, Bd. 5, Th. 1, S. 26—27; [Рец. на:] Volkov Theodor. Rites et usаges nuptiаux en Ukraine, 1894, Bd. 5, Th. 11); Ф. Вовк (публ. під іменем Theodor Volkov; Голод в Великоросії — Hungernot in der Gross-Russland, 1893, Bd. 4, Th. 6, S. 146—47; Голод і холера в Україні — Hungernot und Cholera in der Ukraine, 1893, Bd. 4, Th. 4, S. 87; Самогубця в Литві — Der Selbstm?rder in Litauen, 1894, Bd. 5, Th. 4, S. 87—88; Частування душ у білорусів — Seelenspeisung bei den Weissrussen, 1896, Bd. 6, Th. 1, S. 25—27) та І. Франко (витяг із праці „Апокрифи і леґєнди з українських рукописів“: Руські народні апокрифи — Volksth?mliches aus ruthenischen Apokryphen, 1898, Bd. 2 (нова серія), Th. 3/4, S. 82—85; ст. І. Франка та В. Щурата про жаргони й арґо як доповнення до проведеного Ф. С. Краусом фолькл. опитування: Таємні мови — Geheime Sprachweisen, 1893, Bd. 4, Th. 3, S. 76—78). Українозн. фолькл. мат-ли публ. також укр. етнограф Г. Купчанко .
Від заснування часоп. постійним його дописувачем був австрій. історик, етнограф, фольклорист, д. чл. НТШ (Історично-філософічна секція НТШ) Р.Ф. Кайндль, який більшу частину своїх праць присвятив вивченню укр. етнографії та фольклору, насамперед історії, традицій, звичаїв і вірувань гуцул. етносу. У часоп. опубл., зокрема, такі статті вченого: Два руські міфи з Буковини — Zwei ruthenische Mythen aus der Bukowina, 1890, Bd. 1, Th. 1, S. 16—17; [Народні вірування] з Буковини: І. Чортики ІІ. Відьма — Aus der Bukowina. I. Die Teufelchen. II. Die Hexe, 1890, Bd. 1, Th. 6, S. 107—08; Чорт. З народних леґенд гуцулів долини Черемоша — Teufel. Aus der Volks?berlieferung der Guzulen im Czeremoszthale, 1890, Bd. 1, Th. 10, S. 165—66; Баба Явдоха-Докія. Народні вірування на Буковині — Baba Jaudocha-Dokia. Volksglaube aus der Bukowina, 1891, Bd. 2, Th. 9, S. 149—51; а також замітки: Присяга в житті народу — Der Eid im Volkleben, 1891, Bd. 2, Th. 10, S. 174; Біда — Das Ungl?ck, 1891, Bd. 2, Th. 12, S. 207 та ін.
Арх. дж.: Biblioteka Uniwersytetu Warszawskiego, 1890—98, t. 1—8; НБ ЛНУ, т. 1—6 (1890—96).
Літ.: Кордуба М. [Рец. на:] Am Urquell, Monatsschrift f?r Volkskunde, herausgegeben Friedrich S. Krauss, 1893—1895 // Записки НТШ. Львів, 1896, т. XIV, кн. VI, с. 41—42; Bendix R. In Search of Authenticity. The Formation of Folklore Studies. Madison, 1997, р. 99; Вовчак А. Українське народознавство на сторінках журналу „Am Ur-Quell“ (1890—1896 рр.) // Народознавчі зошити. Львів, 1998, зош. 2, с. 187—95.
Олег Піх