АННА ЯРОСЛАВНА - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
АННА ЯРОСЛАВНА

АННА ЯРОСЛАВНА (* 1032, м. Київ (?) — † після 1075) — княжна, донька великого кн. Руси-України Ярослава Володимировича Мудрого та швед. принцеси Інгіґерди-Ірини, королеви Франції (з 1049). Шлюб короля Франції Генріха І (1031—60) з А. Я., який відбувся 14. 05. 1049 у катедр. соборi в Реймсi, був наслідком політ. угоди Капетінгів (які були слабші за багатьох герцогів свого королівства і відчували загрозу Герман. імперії) з Ярославом Мудрим, який намагався низкою союзів із Польщею, Угорщиною та нiм. кн. протистояти активності імператорів Франконської династії. Iнiцiатива союзу належала Францiї. У Київ прибуло посольство, очолене шалонським єп.РоПам’ятник королеві Анні в Санлісіже (за iн. даними— мосським єп. Ґотьє) та мiнiстром двору Гюселеном де Шавiньяком. А.Я. подарувала Реймському соборові Євангелiє, на якому присягали всi наст. королi Францiї (зберiгається у НБ у Парижi).

В А. Я. i Генрiха було троє синiв: Фiлiп, Роберт та Гуґо. В ост. роки правлiння чоловіка і молоді роки сина Філіпа А. Я. була регенткою Франції. На грамотi Суассонському абатству за 1063 стоїть її кириличний пiдпис „Ана ръина“, себто „Аnna regina“. Наймол. син Гуґо Великий граф де Крепi (1057—1102) став одним із героїв Першого хрестового походу. Його внучка Ада де Варен (1120—78) видана за шотланд. короля Генріха І, її нащадки правили Шотландією до 1290. Бл. 1069—70 А. Я. закохалася у графа Рауля ІІ де Крепі (заради неї він покинув дружину, папа погрожував відлученням обох від церкви, але так і не здійснив цього) і відійшла від політики. Ост. з відомих є її підпис на док-ті 1075. Скульптурний пам’ятник А. Я. встановлено в м-ку Сенлiсi під Парижем, у монастирi св. Вiкентiя. Біля підніжжя статуї напис: „Анна з Києва, королева Франції. Вона заснувала цю будівлю [собор] під іменем св. Вікентія року Божого 1060“. А. Кальнофойський (перша пол. XVIIст.) у перелiку ктиторiв i опiкунiв Печерського монастиря згадує кн. А. Я. Печерський монастир виник пiсля вiд’їзду А. Я., але якiсь грошові вклади вiдїї iмени могли бути зроблені на користь перших київ. ченців до її вiд’їзду у Францiю.

Особа А. Я. викликала жваве зацікав. в укр., сх.слов’ян. та зх., зокрема франц., історіографії. Публікація в НТШ про королеву вперше з’явилася в „Записках НТШ“ під крипт. Кр. М. (1894). Вона містила коротку заг. інформацію про життя і діяльність княжни. Життя А. Я. досліджували такі чл. НТШ, як М.Грушевський, І.Борщак, П. Ку-рінний та нині вивчає Л. Войтович. М.Грушевський, зокрема, подав повну на той час бібліографію праць, присвячених А.Я. та її епосі. Він першим зазначив, що причиною шлюбу репрезентантів рус. і франц. дворів були не лише побоювання франц. короля порушити заборони на шлюб із близькою родичкою, що призвело до відлучення його батька від церкви, але й міжнар. становище Руси-України. Вчений також опубл. коротку рец. на драму А. Воротнікова про королеву А. Я. в „Записках НТШ“. І. Борщак склав розгорнений портрет А. Я. і докладно описав її стосунки з графом Раулем ІІ де Крепі. П. Курінний тим часом уперше дослідив Реймське Євангеліє як пам’ятку писемної спадщини Руси. У працях Л.Войтовича узагальнено дослідження ост. десятиріч про А. Я. та її нащадків, пов’язаних з ін. європ. династіями, зокрема шотланд. королівською династією.

Літ.:Lobanoff de Rostoff A. Recueil de pi`еces historiques sur la Reine Anne ou Agn`еs, éроuse de Henri I, Roi de France. Paris, 1825; Кр. М. Королева Анна Ярославна // Записки НТШ. Львів, 1894, т. IV, с. 195—96; Тимирязев В. А. Французская королева Анна Ярославовна // Исторический вестник, 1894, т. 55, с. 198—209; Saint-AymourC. Anne de Russie, Reine de France et comtesse de Valois au XI-e si`еcli. Paris, 1896; Грушевський М. [Рец. на:] Воротников А. П. Анна Ярославна королева Франціи (1051—1060). М., 1901 // Записки НТШ. Львів, 1903, т. LV, кн. V, с.5; його ж. Історія України-Руси: У 10 т. Львів, 1905, т. 2, с. 33; Борщак I. К. Анна Ярославна, королева Францiї // Стара Україна (Львів), 1925, ч.6, c. 99—104; КурiннийП.П. Реймська Євангелiя — найдавнiша пам’ятка письма Київської Русi// Збiрник УВАН „Свiтанна“. Авґсбурґ, 1947, с.35—39; Небелюк М. Анна Ярославна. Українська княжна на королiвському престолi Францiї в ХI. сторіччі. Pаris; Lyon, 1952, 57 c.; Белов Г. А. Тысяча лет франко-русских отношений // Исторический архив, 1960, № 6, с. 173—79; Grunwald C. Anne de Russie reine de France // Miroir de L’Histoire. Paris, 1964, N 174, р. 674—80; Висоцький С. О. Про портрет родини Ярослава Мудрого у Софiївському соборi у Києвi // Вiсник КДУ. Серія „Історiя i право“, 1967, №8, с. 35—54; Кулинич Д. Д. Анна Ярославна, королева Франции // Вопросы истории, 1967, № 2, с.217—21; Hallu R. Anne de Kiev, Reine de France. Romae, 1973, 247 р.; Котляр Н. Ф., СмолийВ. А. История в жизнеописаниях. К., 1990, с.113—17; Войтович Л. „Teraturgema“ Афанасія Кальнофойського як джерело з генеалогії князівських родин. Львів, 2000, с. 9—10; його ж. Княжа доба на Русі: портрети еліти. Біла Церква, 2006, с.321—22; його ж. Кров Рюриковичів в жилах шотландських королів // Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця XVIII ст.). К., 2007, вип. 7, с. 94—102.

Леонтій Войтович

Стаття створена: 2015