ВЕНГЕРОВ Семен (крипт., псевд.: С. В., С. В-в, А. Ф. Сергеев, Л. Долин, Лев Долина, С. Веди, С. Лубенский, Фауст Щигровскаго уезда) (* 05. 04. 1855, м. Лубни Полтав. губ. (нині — м. Лубни Полтав. обл.) — † 14. 09. 1920, м. Петроград, Росія) — рос. літературознавець та бібліограф.
Н. у змішаній російсько-єврейській родині. Юнаком вихрестився. У 1868—72 навч. у С.-Петерб. г-зії, 1872—74 — у Медично-хірургічній академії. 1879 закінчив юрид. ф-т С.-Петерб. ун-ту, 1880 склав екстерном іспити на історико-філол. ф-ті Юр’ївського (Дерптського) унту. Служив пом. присяжного повіреного на залізниці.
Науково почав працювати з кін. 1880-х рр. З 1890 цілковито присвятив себе інтелектуальній діяльності. З 1897 викладав історію рос. л-ри в Петерб. ун-ті, але 1899 його звільнено через „ліві“ погляди. 1906 повернувся в ун-т. Створив при Петерб. ун-ті Пушкінський семінарій, в якому брали участь С. Бонді, Ю. Тинянов, Н. Ізмайлов, Ю. Оксман, В. Жирмунський, Б. Ейхенбаум. Семінарій видавав зб. „Пушкинист“ за ред. В. С. (1914—18, сб. I—III).
В. С.— чл. Рос. бібліологічного т-ва й Одес. бібліограф. т-ва при Новорос. ун-ті. Д. чл. Т-ва аматорів рос. словесности при Моск. ун-ті. 1916—19 очолював Літ. фонд. 1917 створив та очолив Рос. книжк. палату. 1910 обраний проф. історії рос. лри Петербурзьких жін. курсів та Психоневрологічного ін-ту. Співпрацював із багатьма рос. журн. Редагував журн. „Устои“ (1882), здійснив низку проектів вид-ва Брокгауза та Єфрона: літ. відділ 82томної енциклопедії та „Нового энци-клопедичного словаря“ (1891—97, понад 100 власних статей), „Бібліотеку великих письменників“ та ін.
Осн. зацікав. В. С.— літературознавство, бібліографія.
У творчому доробку В. С. варто виокремити праці з історії рос. і зх.європ. л-р та енциклопед. статті гуманіт. спрямування і видання. Вважав рос. л-ру винятковим явищем у низці ін. нац. л-р, адже вона „ніколи не замикалася в сферу суто художніх інтересів і завжди була кафедрою, з якої лунало вчительське слово“. В історії рос. л-ри бачив „тугу за подвигом“, „спрагу самопожертви“. Був твердо переконаний у „проповідницькому“ характері рос. лри, уважав, що вся її історія зводиться до зміни ідей і настроїв за єдиної їхньої суті, не визначається класовими відносинами. Писав про Аксакових, В. Бєлінсь кого, О. Писемського, І. Гончарова, М. Гоголя, коментарі до вид. творів О. Пушкіна (6 т.), В. Бєлінського (11 т.). В. С. редагував вид. Брокгауза—Єфрона європ. класиків: В. Шекспіра (5 т.), Ж.Б. Мольєра (2 т.), Ф. Шиллера (4 т.), Дж. Байрона (3 т.). Енциклопед. проекти „Критико-биографический словарь русских писателей и ученых“ (СПб., 1889—1904, 6 т.), „Источники словаря русских писателей“ (СПб., 1900—17, 4 т.), „Русские книги“ (3 т., СПб., 1896—98) В. С. не встиг закінчити.
У вид. „Источники для словаря русских писателей ученых“ В. С. вмістив короткі біобібліограф. дані про чл. НТШ: В. Антоновича, Д. Багалія, М. Біляшівського, М. Василенка, В. Вернадського, В. Винниченка, Б. Грінченка, М. Грушевського, В. Данилевича, П. Житецького, Ф. Корша, О. Левицького, А. Ляшенка й О. Маркевича. Сприяв розміщенню біографії укр. письменників та вчених в енциклопед. словнику Брокгауза—Єфрона (напр., стаття А. Кримського про І. Франка), чим популяризував здобутки чл. НТШ. 1909, за сприяння Д. Багалія та М. Сумцова, В. С. обрали почес. д-ром Харків. ун-ту. Як ред. літ. відділу енциклопедії та „Нового энциклопедичного словаря“, вид-ва Брокгауза—Єфрона залучив до роботи у цих вид. чл. НТШ А. Кримського, М. Сумцова й І. Франка. Листувався з цього приводу з І. Франком, після чого вчений написав ст. „Южнорусская литература“. Праці В. С. були предметом рефлексії М. Дикарева, В. Доманицького, С. Єфремова, І. Франка.
1889 І. Франко у часоп. „Kwartalnik historyczny“ опубл. рец. на „Критико-біографическій словарь русских писателей и ученых“ В. С. Учений зазначав, що упоряд. намагався подавати достовірну інформацію, використовуючи друк., архів. та автобіограф. джерела, відзначив цінність видання не лише для дослідників рос., але й укр. та польс. л-р. І. Франко пильнував за появою томів, прохаючи придбати їх у Рос. імперії своїх знайомих. Публікації В. С. І. Франко використовував у своїх оглядах про О. Афанасьєва-Чужбинського та Марка Вовчка. В. Антонович, І. Франко та ін. чл. НТШ застосовували енциклопед. студії В. С. у власних аналогічних проектах як біограф. словник укр. діячів. Так, у листі до М. Грушевського М. Дикарев повідомляв про свої побоювання щодо добору персоналій до цього словника: „Річ в тім, що бажалось би бачити повний, докладний словарь, але й не можна всіх пхати в його, бо можуть і нам чинити закиди як Венгерову, що він туле в свій словарь нікому невідомих жидів“ (1894). 1905 В. Доманицький у листі до М. Аркаса радив переглянути опубл. у повному зібр. тв. Дж. Байрона за ред. В. С. зображення І. Мазепи. Згодом цей мал. увійшов до „Історії України-Русі“ М. Аркаса, вид. за ред. В. Доманицького. С. Єфремов у нарисі про І. Нечуя-Левицького наголошував, що пріоритет І. Левицького над В. С. у висуненні літературозн. тези про незнання письменником реального життя. О. Грушевський та М. Павлик рецензували праці В. С. у „Записках НТШ“.
Пр.: Критико-біографическій словарь русских писателей и ученых. СПб., 1889—1904, 6 т.; Русскія книги. С біографическими данными об авторах и переводчиках (1708—1893) / Ред. С. А. Венгерова. СПб., 1896—98, т. 1—3; Источники словаря русских писателей: В 4 т. СПб., 1900—17; Собрание сочинений. СПб., 1911—13, т. 1—3; Автобиография. Пг., 1920.
Літ.: Горленко В. [Рец. на:] Венгеров С. Критико-біографическій словарь русских писателей и ученых. СПб., 1886—88, вып. 1—13 // КС, 1888, т. 23, № 12, отд. 2, с. 72—74; Г[рушевськ]ий О. [Рец. на:] Венгеров С. Критико-біографическій словарь русских писателей и ученых. СПб., 1895, т. IV, вып. I: Боборикин–Богоявленскій; вып. II: Вавилов–Введенскій, 262 + 212 с. // Записки НТШ. Львів, 1896, т. XI, кн. III, с. 39; П[авлик] М. [Рец. на:] Русскія книги. С біографическими данными об авторах и переводчиках (1708—1893) // Редакція С. А. Венгерова / Изданіе Г. В. Юдина. СПб., 1897, т. I: А—Бабаджанов, VII + 476 c. // Там само, 1897, т. XVII, кн. III, с. 41; Труды проф. С. А. Венгерова. Библиографический перечень / Сост. А. С. Поляков. М., 1916; Фомин А. Г. С. А. Венгеров как профессор и руководитель Пушкинского семинария // Пушкинский сб. памяти профессора Семёна Афанасьевича Венгерова. М.; Пг., 1922; його ж. С. А. Венгеров как организатор и первый директор Российской книжной палаты. Л., 1925; Єфремов С. Іван Нечуй-Левицький. К., 1925; Франко І. [Рец. на:] Венгеров С. Критико-біографическій словарь русских писателей и ученых // Франко І. Я. Зібр. тв.: У 50 т. К., 1980, т. 27: Літературно-критичні праці (1886—1889), с. 196—98; його ж. Зібр. тв.: У 50 т. К., 1986, т. 50: Листи, с. 241, 243, 253—54, 264—65; Баскаков В. Н. Венгеров Семён Афанасьевич // Русские писатели. 1800—1917: Биографический словарь. М., 1989, т. 1: А—К, с. 411—12; Старков В. Листи Митрофана та Уляни Дикаревих до Михайла Грушевського // Український археографічний щорічник. К., 2006, вип. 10/11, с. 471—514.
Олександр Музичко