АФАНАСЬЄВ-ЧУЖБИНСЬКИЙ Олександр (справжнє прізв. Афанасьєв; псевд.: Афанасий, Докучаев А., Дядя Забытый, Лубенец, Невідомий, Недолин А., Пустынник, Чайный, Чернореченский, Экс-Доминиканец та ін.) (* 12. 03. 1816, с. Ісківці Лубенського пов. на Полтавщині — † 06. 09. 1875, м. Петербург, Росія) — укр. і рос. поет, письменник, історик, лексикограф, етнограф. Н. у сім’ї дрібного землевласника Степана Афанасьєва. Багато джерел подає р. н. А.-Ч. О. 1817, проте у метричному свідоцтві, вид. Полтавською духовною консисторією, вказаний 1816 (М. Гнатюк). У 1829—35 навч. у Ніжинському ліцеї. Служив у Білгородському уланському полку (1836–43), потім повернувся в Україну. 1843 познайомився з Т. Шевченком, 1845—46 супроводжував його у подорожі Лівобережною Україною. З 1847 служив у канцелярії воронізького губернатора, був ред. неофіційної частини газ. „Воронежские губернские в±домости“. Разом із кількома ін. письменниками брав участь в організованій морським мін-вом наук. експедиції по Півдню Росії для вивчення топографії та етнографії надрічкових та приморських територій. Результатом подорожі була праця „По±здка в Южную Россію“ (Часть І. Очерки Днепра; Часть ІІ. Очерки Днестра, 1861—63). Після повернення з експедиції жив у Петербурзі, заснував газ. „Петербургскій листок“ (1864), працював ред. „Магазина иностранной литературы“ та щоденної газ. „Новости“ (1875). Був також інспектором шкіл грамотности, завідував музеєм Петропавловської фортеці. Перекладав із польс., англ. та франц. мов.
У 1840-х рр. публ. вірші укр. мовою в альманахах „Ластівка“ (1841) і „Молодик“ (1843). 1855 видав у Петербурзі анонімну зб. поезій „Що було на серці“, потім публікувався в журн. „Основа“.
Осн. зацікав. А.-Ч. О.— л-ра, лексикографія, етнографія, публіцистика. Один із представників укр. поет. романтизму 40—60х рр. ХІХ ст. Найвідоміші його романсові, інтимні поезії („Шевченкові“, „Прощання“, „Безталання“, „Є. П. Гребінці“ та ін.). Вірш „Скажи мені правду, мій любий козаче“ став нар. піснею. Писав також прозові твори рос. мовою з провінційного, військ. та столичного життя. Автор ст. „Старинныя малороссійскія думы“ (1853), „Зам±тки о Малороссіи“ (1855), „Воспоминание о Т. Шевченке“ (1861), „Землякам над гробом Т. Шевченко“ (1868) та численних розвідок з укр. етнографії. Уклав „Словарь малорусского нар±чия“ (1855). У популяризації та дослідженні творчости А.-Ч. О., укр. твори якого тривалий час залишалися маловідомими для читачів, важливу роль відіграв І. Франко. Він упоряд. зб. творів А.Ч. О. і видав як перший випуск власної вид. серії „Міжнародня бібліотека“ (1912). Окрім максимально повно зібраної укр. частини творів А.Ч. О., збірник містив ґрунтовний нарис-передмову І. Франка, а також низку його перекладів рос. віршів А.Ч. О. (вперше опубл. в газ. „Неділя“ (1912, ч. 23, 16 черв., с. 3—4). Для упорядкування збірника І. Франко використав 9томне зібрання творів А.Ч. О. за ред. П. Бикова (Т. ІХ: Стихотворения. Словарь малорусского нар±чия), публікації в альманахах та періодиці, а також матли власного архіву. Щоправда, пізніші дослідники творчости А.-Ч. О. (зокрема М. Гнатюк) виявили серйозні помилки в атрибуції творів А.Ч. О., уміщених у збірнику. Так, І. Франко приписав йому твори автора під псевд. „Хрущ“ (вірші „Парубочий жаль“, „Блакитне небо“, а також рукопис. поеми „Безбатченко“ та „Чари“, які зберігались в архіві І. Франка), котрі насправді написав Микола Жук. Ця помилка згодом спричинила плутанину щодо авторства творів А.Ч. О. у багатьох літературно-критичних та бібліограф. джерелах: Українські письменники: біобібліографічний словник (1963); Історія україн ської літератури: У 8-ми т. (1967); Дей О. І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI—ХХ ст.) (1969) та ін. Така помилка І. Франка цілком закономірна, якщо зважати на те, що укр. твори А.Ч. О. на той час не були ні зібрані, ні досліджені, залишаючись поза літ. обігом. Як наслідок кропіткої праці І. Франка над збиранням, упорядкуванням, перекл. творів А.Ч. О. твори цього поета увійшли в контекст укр. л-ри, а глибокий аналіт. нарис життя і творчости А.Ч. О. як худож., так і наук. (етнограф. та лексикограф.) є першою вагомою спробою наук. осмислення місця письменника в укр. літературознавстві.
Тв.: Собрание сочинений Александра Степановича Афанасьева (Чужбинского) / Под ред. П. Быкова. СПб., 1890—92, т. І—ІХ; Українські поезії / Вид. і передм. І. Франка. Львів, 1912, 134 с. (Міжнародня б-ка, ч. 1); Поезії / Упоряд. текстів та прим. П. П. Ротача. К., 1972, 222 с. (Б-ка поета); Подорож у Південну Росію: історична монографія. Дніпропетровськ, 2004, 469 с.
Літ.: О. Я. Олександер Афанасієв-Чужбинський (До історії нашого письменства) // Зоря (Львів), 1887, № 4, с. 69—70; Афанасьев Александр Степанович // Венгеров С. А. Критико-біографическій словарь русских писателей и ученых (от начала русской образованности до наших дней). СПб., 1889, т. 1, с. 870—74; Франко І. Александер Степанович Афанасьєв-Чужбинський // Афанасьєв (Чужбинський) А. Українські поезії. Львів, 1912, с. 5—14; Афанасьєв-Чужбинський Олександр Степанович // Українські письменники: біобібліографічний словник. К., 1963, т. 2: дожовтневий період (ХІХ — поч. ХХ ст.), с. 29—43; Гнатюк М. П. Олександр Афанасьєв-Чужбинський // Упоряд. текстів та прим. П. П. Ротача. К., 1972, с. 3—32 (Б-ка поета); Сиваченко М. Є. Твори О. Афанасьєва-Чужбинського в редакції І. Франка, псевдонім „Микола Хрущ“ та забутий поет Микола Жук // Сиваченко М. Є. Над текстами українських письменників. К., 1985, с. 125—58.
Софія Когут