БАЗИЛЕВИЧ Іван - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БАЗИЛЕВИЧ Іван

БАЗИЛЕВИЧ Іван (* 30. 10. 1899, с.Селець (нині — Дубровицького р-ну Рівнен. обл.) — † 11. 12. 1965, м. Провіденс, шт. Род-Айленд, США) — лікар-терапевт, фізіолог, геронтолог. Д.чл. НТШ Є (з 1949). 1917 закінчив г-зію у м. Ставрополі (Росія). Вступив на мед. ф-т Київ. ун-ту. Студентом 3-го курсу працював фельдшером у Київ. військ. шпиталі й одночасно відвідував вечірні курси інозем. мов при Ін-ті зовн. зносин. Після одержання диплома лікаря 1922 став наук. співробіт. каф. внутр. хвороб Київ. мед. ін-ту, де розпочав дослідження у галузі біохемії та фізіології. 1926 на І Всеукр. з’їзді терапевтів у Харкові виголосив доповідь „До питання про клінічне значення поверхневого натягу сечі при хворобах серця“, а 1927—29 з’явилися статті Б. І. про мієлоїдну лейкемію та хвороби гіпофіза у журн. „Українські медичні вісті“.

1927—30 — співробіт. каф. терапії Київ. мед. ін-ту. Вивчав проблеми жовчовиділення при різних захворюваннях, займався фізико-хемічними дослідженнями поверхневого натягу біологічних рідин і сконструював прилад п. н. „клінічний капілярометр“. 1928 захистив докт. дис. „Поверхневий натяг сечі та його клінічне значення“ і того ж року підгот. працю „До питання про синдром вірилізму“. 1930 його заарештовано за сфабрикованою ОДПУ „справою СВУ“, згодом звільнено, але без права роботи в мед. ін­-ті.

1931—34 — ст. наук. співробіт., заст. зав. клінічного відділу Київ. ін-ту патології і гігієни праці; доц. клініки внутр. хвороб Київ. ін-ту вдосконалення лікарів, де викладав клінічну біохемію і фармакологію, а також розпочав дослідження гемодинаміки людини у фізіол. умовах і при патології. З 1934 — наук. співробіт. Ін-ту клінічної фізіології в Києві, очолюваного О. Богомольцем, де працював над темами „Особливості водно-сольового обміну в осіб старшого віку“ та „Гемодинамічні порушення у гіпертонічних хворих“. 1936 опубл. працю „Нарис клінічної ферментології“ — першу в Україні і світ. медицині монографію з мед. ензимології. З того ж року— зав. відділу Ін-ту експерим. медицини АН УРСР. 1937 видавкн. „Недокрів’я“, в якій описав різноманітні види анемій, 1928—34— консультант-терапевт Київ. психіатричної лікарні. Осн. наук. зацікав.— дослідження з фізіології людини, водно-сольовий обмін організму, процеси біологічного старіння.

Ще 1927 зацікавився проблемою старіння організму людини, з 1934 проводив спостереження у Києві, згодом організував дві наук. експедиції (1937—38) у Грузію для обстеження довгожителів Абхазії й очолив групу науковців із вивчення фізіології довголіття. З 1938 — проф. і зав. каф. шпитальної терапії 2-го Київ. мед. ін­ту (до 1941), сформував власну наук. групу дослідників і створив при Ін-ті клінічної фізіології спец. „клініку старости“, яка стала першим клінічним геронтологічним і геріатричним центром в Україні. Досліджуючи різні прояви метаболізму в організмі довгожителів, дійшов висновку, що старість— це термінальна стадія нормального розвитку людини, а не патологічний процес. Був одним з осн. доповідачів на 1­й наук. конференції уСх. Європі зпитань генезису старости та профілактики передчасного старіння організму (17—19. 12. 1938). Свою теорію старіння згодом виклав у працях „Синдром нормальної старості“ (1939) та „Про жиро-ліпоїдний обмін у довголітніх стариків“ (1940), що стали одними з перших наук. досліджень у ділянці геронтології вУкраїні.

Під час нім. окупації Києва деякий час працював лікарем-терапевтом і викладав курс внутр. хвороб у мед. ін-ті, а 1943 еміґрував у Німеччину. Спочатку працював лікарем у шпиталі „Ді-Пі“ вТюрингії, згодом завідував поліклінікою в м. Єні та відділом у шпиталі у м. Швайнфурті, продовжував наук. роботу над монографією про механізми старіння. З 1946 — д. чл. УВАН у Європі і чл. бюро мед. відділу УВАН, чл.проводу новоствор. Укр. медично-санітарного об’єднання. Виступав на1­му (04—05. 05. 1946, м. Карлсфельд) з доповіддю про створення Укр. мед. центру в Зх. Німеччині та на 2­му (26—28. 12. 1947, м.Реґенсбурґ) Науково-професійному з’їзді укр. лікарів Зх. Німеччини — із доповіддю про специфічну „недугу біженців“.

27. 07. 1949 за рекомендацією Математично-природописно-лікарської секції НТШ Б. І. обрано д. чл. НТШ Є. Тоді ж опубл. статтю ужурн. НТШ „Сьогочасне й минуле“ про свої спостереження за хворобами репатріантів. Від жовт. 1953 — чл.МПЛС НТШ А. 1949 еміґрував із Європи у США, депрацював терапевтом-геріатром, згодом— зав. геріатричного від-ня держ. лікарні вм.Говарді (шт. Род-Айленд), продовжував наук. дослідження, доопрацював іперевидав монографію про біологічний процес старіння. З 1958— чл.Амер. геронтологічного т­ва; чл. Амер. мед. асоціації, Українського лікарського товариства в Пн. Америці. 1954—59— чл. редколегії „Лікарського вісника“ у США.

Пр.: Ферменти крови і періодична діяльність апарату травління // Укр. мед. вісті, 1926, №3, с.92—97 (у співавт.); Про поверхневе натяження сечі у вагітних // Там само, № 6, с. 13—19 (успівавт.); До клініки мієлоїдної лейкемії // Там само, 1927, № 1, с. 20—23 (у співавт.); До питання про синдром вірилізму // Там само, 1928, № 2, с.47—56; До питання про клінічне значення реакції Норгаарда // Там само, № 7—8, с. 81—86; Поверхностное натяжение мочи и его клиническое значение. К., 1928; Нове в терапії Apnoe // Укр. мед. вісті, 1929, № 1, с. 96—101; Нові досягнення у вивченні передньої частки гіпофіза: літературний огляд // Там само, № 7—10, с. 734—39; Нарис клінічної ферментології. К., 1936; Про зміни в організмі униркових хворих при втомі // Мед. журнал, 1936, т.VI, № 1, с. 153—66; Про вплив діуретичних ісерцевих засобів на перебіг гемодинамічних процесів, зокрема на легеневий кровообіг// Там само, с.170—84 (у співавт.); Про гемодинамічні зрушення при розладах кровообігу // Там само, № 2, с. 497—520; Про гемодинамічні зрушення в серцево-судинних хворих при втомі // Там само, с. 521—33; Диференціальна сфігмографія як метод дослідження пружних властивостей артерій // Там само, № 3, с. 877—93; Про зміни в організмі ниркових хворих при втомі. Зміни лужно-кислотної рівноваги і мінерального обміну // Там само, № 4, с. 1063—78 (успівавт.); Недокрів’я. К., 1937; Про зміни в організмі осіб з хворою печінкою при втомі // Мед. журнал, 1937, т.VІІ, № 4, с.1289—315; Про гемодинамічні зрушення у невропатів при втомі // Там само, 1938, т.VІІІ, № 2, с.487—97 (у співавт.); Про вплив кровопускань на перебіг гемодинамічних процесів // Праці Укр. ін-ту клінічної медицини, 1940, т.1, с.141—52 (у співавт.); Про вплив діуретичних і серцевих засобів на перебіг гемодинамічних процесів, зокрема на легеневий кровообіг // Там само, с. 170—84 (у співавт.); Про водний обмін у довголітніх стариків // Мед. журнал, 1940, т. X, №1, с.181—96; Про жиро-ліпоїдний обмін у довголітніх стариків // Там само, № 4, с.1253—66 (успівавт.); До питання про мінеральний обмін удовголітніх стариків // Там само, с.1267—74 (успівавт.); Про perspiratio insensibilis і основний обмін у довголітніх стариків // Там само, с. 1275—82; Спостереження таборового лікаря // Сьогочасне й минуле (Мюнхен), 1949, ч. 1—2, с. 27—31 (також: Укр. мед. архів УЛТПА. Чикаго, 1988, ч.12, с. 177—80); The medical aspects of natural old age. An introduction to clinical gerontology. Munich, 1959; Міокардіяльний інфаркт (історичний огляд) // Лікарський вісник (Н.-Й.), 1961, ч.21, с.5—13; Біологічний процес старіння // Там само, 1968, ч.2, с. 16—20.

Літ.: Хроніка НТШ. Париж; Н.-Й.; Торонто; Сідней, 1954, ч. 77, с. 47, 53; Розгін I. Проф. д­р Іван Базилевич // Лікарський вісник (Чикаго), 1964, ч. 2, с.40—48; Freeman J. T. Ivan Basilevich: a gerontologist in transit// Journal of American Geriatric Society, 1978, vol. 26, N 7, p. 324—27; Плющ В. Нариси з історії української медичної науки та освіти (XIX іXX ст.). Мюнхен, 1983, кн.ІІ, с. 220, 230; ПлющН. Діяльність українських лікарів на еміграції в Німеччині (1945—1958) // Матеріали до історії української медицини. Т. ІІ / За ред. П. Джуля. Чикаго, 1988, с. 80—81; МовчанЮ. Науково-професійні з’їзди українських лікарів уНімеччині (1946—1947) // Там само, с. 86, 88—89; Пундій П. Українські лікарі. Кн. 1. Львів; Чикаго, 1994, с. 22—23 (Лікарський збірник НТШ (нова серія), т. ІІ); Ганіткевич Я. В. Іван Базилевич — український клінічний фізіолог, терапевт-геронтолог: до 100-річчя від дня народження // Фізіологічний журнал, 2000, т. 46, № 4, с.118—27; йогож. Українські лікарі-вчені першої половини ХХстоліття та їхні наукові школи. Львів, 2002, с.279—99; його ж. Історія української медицини в датах та іменах. Львів, 2004, с.124, 126, 129, 272.

Юрій Ковалів

Стаття створена: 2015