АДЕЛЬФОТЕС - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
АДЕЛЬФОТЕС

„АДЕЛЬФОТЕС“ (грец. º•*g8­n`J0H)— перша у слов’ян. народів граматика грец. та церковнослов’ян. мов („Грамматіка доброглаголиваго єллинословенскаго языка. Совэршеннаго искуства осми частэй слова. Ко наказанїю многоименитому Роcсійскому роду“, 1591), „сложена от различных грамматик“ студентами Львів. братської школи під кер. Арсенія Грека (Арсенія Еласонського), першого учителя грец. мови в Ставропігійській школі, запрошеного до Львова 1586. Тривалий час слугувала єдиним підручником грец. мови в багатьох правосл. школах, спричинилася до розвитку грамат. термінології в Україні. „А.“ був предметом студій багатьох дослідників, у т. ч. д. чл. НТШ. Його вивчали О. Барвінський, М. Грушевський, І.Огієнко, О. Огоновський, І.Франко. „А.“ викликав таке зацікав. в науковців, оскільки граматиТитульна сторінка ориґінального видання „Адельфотеса“. 1591ка „служила не тільки для засвоєння грецької мови, але і для граматизації слов’янської й „простої руської мови“, давала граматичну термінологію істабілізувала граматичні форми їх“ (М.Грушевський). Подібно оцінював цей вид. у Львові твір І.Франко. Чи не найбільше уваги приділив аналізові „А.“ К.Студинський. Йому належить ґрунтов. монограф. праця п. н. „Адельфотес“, граматика видана у Львові в р.1591“, опубл. у „Записках НТШ“ (1895, т. VІІ), де, „окрім гарної розвідки про самий Адельфотес, знаходимо багато цінних уваг взагалі про перші українські граматики, а також і про розвій мови України“ (І. Огієнко). Духовне життя в Україні наприкін. ХVI ст., причини запровадження в осв. закладах грец. та церковнослов’ян. мов, проблема авторства, характеристика передмови, теор. частини та джерел „А.“, вплив його на Сторінка „Адельфотеса“ з грецьким алфавітомвид. ін. „словєньских“ граматик, зокрема Лаврентія Зизанія та Мелетія Смотрицького,— осн. коло питань, які висвітлюють у своїх розвідках згадувані дослідники, розгортаючи, а також не раз спростовуючи погляди на „А.“ своїх попередників. Так, визнаючи вплив Арсенія Еласонського на укладання „А.“, К. Студинський водночас заперечив твердження В.Заґурського про те, що лише Арсеній був автором граматики, а роль „спудеїв“ львів. школи обмежилася лише друк. „списаного ними викладу“ Арсенія, оскільки, на думку польс. вченого, через два—три роки після заснування школи її учні не могли бути авторами граматики. К. Студинський натомість сумнівається, чи Арсеній добре знав „словєньску“ мову для того, щоб укласти церковнослов’ян. частину „А.“ Щодо знання грец. мови учнями братської школи, то, за К.Студинським, слухачами Арсенія були й учні, які попередньо навч. в ін. (протестант. або катол.) школах, напр., С. і Л. Зизанії. Про добре знання грец. мови учнями львів. школи, вважає дослідник, свідчить і те, що вони вже 1591 укладають грец. вірші на честь митр. Рогози.

Арґументованими є також твердження К. Студинського про взірці „А.“ На підставі детального аналізу змісту граматики вчений стверджує, що граматика К.Ласкаріса була не єдиним субстратом для укладачів „А.“ (так, зокрема, вважав Лелевель, услід за ним — ін. вчені: Йохер, Заґурський, Голубєв). Визнаючи граматику К.Ласкаріса як „головну основу“ для укладання „А.“, дослідник водночас уважає „рішучо“, що видавці львів. граматики послуговувалися й ін. підручниками, зокрема граматиками Ф. Меланхтона, М.Крузія та К. Кленарда. На відміну від деяких тогочас. учених, К. Студинський „рішучо“ говорить про вплив „А.“ на подальший розвиток „словєньскої“ мови, на граматики Лаврентія Зизанія та Мелетія Смотрицького зосібна. Цього впливу не визнавав, напр., М. Засадкевич, уважаючи, що „А.“ слугував підручником для теор. вивчення грец., а не церковнослов’ян. мови. Це твердження К. Студинського, як й ін. його міркування про „Грамматіку“ 1591, не втратило своєї актуальности. Зі Студинським погоджуються, розгортаючи його положення, чимало сучас. дослідників укр. граматик, зокрема В. Німчук. Він стверджує, що гол. значення львів. граматики полягало в тому, що „вона показала рівноцінність грецької іцерковнослов’янської мов і цим самим заохотила написання спеціальних граматик церковнослов’янської мови. В ній закріплено попередню й вироблено нову слов’янську термінологію, яка через наступні посібники збереглася до наших днів, особливо в російській мові. Вона була певним зразком і для структури пізніших граматик (хоч автори їх водночас орієнтувались і на інші праці)“ .

Літ.: Lelewel J. Bibliograficznych ksiąg dwoje. Wilno, 1823, т. ІІ, s. 185; Лепкий О. Нэсколько слов о греческо-славянской грамматицэ изданной во Львовэ 1591 г. Львов, 1872; Засадкевич Н. Мелетій Смотрицкій как филолог. Одесса, 1883, с. 90; Zag ski W. O grecko-slawiańskiej szkole we Lwowie// Muzeum czasopismo towarzystwa nauczycieli szkól wyższych, 1893, N 10—12; Студинський К. „Адельфотес“, граматика видана у Львові в р.1591 // Записки НТШ. Львів, 1895, т.VII, кн.ІІІ, с. 34—41; Огієнко І. Огляд українського язикознавства // Там само, 1907, т. LХХІХ, кн. V, с.52—93; Макарушка О. Граматика Мелетія Смотрицького. Критично-історична студія. Львів, 1908; Возняк М. Граматика Лаврентія Зизанія з 1596 р. // Записки НТШ. Львів, 1911, т. СІІ, кн. ІІ, с.48—56; його ж. Історія української літератури. Львів, 1920, т. ІІ. Віки ХVІ—ХVІІІ, ч. І, с.75—77; Барвінський О. Історія української літератури. Львів, 1920, ч. І, с. 164—65; СмотрицькийМ. Граматика / Підгот. факс. вид. та дослідження пам’ятки В. В. Німчука. К., 1979; Adelphotes (die erste gedruckte griechisch-kirchenslavische Grammatik. L’viv-Lemberg 1591/ Hrgs. und eingeleitet von O. Horbatsch. München, 1988, 182 S.; Грушевський М. Історія української літератури: В6 т., 9 кн. К., 1995, т. 6, с. 150—51, 162; Німчук В. Систематичний підручник церковнослов’янської мови „Грамматіка словенска“ Лаврентія Зизанія// http:// litopys.org.ua/zyzgram/ zy01.htm.

Ярослава Мельник

Стаття створена: 2015