БЕЗАНСОН Ален - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БЕЗАНСОН Ален

БЕЗАНСОН Ален (Besançon Alain) (*25. 04. 1932, м. Париж (Франція) — франц. історик соціології та філософії, політолог. Д.чл. НТШ Є (з 1997).

Закінчив Ін-т політ. досліджень у Парижі. Д-р істор. та гуманіт. наук. Обіймав посаду проф. у ліцеї в м.Монпельє, в ліцеї Карно в Тунісі та ліцеї ім.Л. Пастера в м.Ниї-Сюр-Сен. Кер. відділу досліджень Вищої школи соціальних наук у Парижі, працював в Ін-ті соціальної історії та в орг­ції „Нова Атлантична ініціатива“.

У 1951—56 — чл. Франц. комуніст. партії, з якої вийшов після доповіді М.Хрущова про злочини сталінізму. У 1960—64 — співробіт. Нац. центру наук. досліджень Франції. Згодом працював у Вищій школі соціальних наук (м.Париж): асистентом (1965), заст. дир. (1969) і дир. із дослід. роботи (до 1977). Продовжив наук. роботу, працюючи дослідником у Колумбійському ун-ті ( м. Нью-Йорк), проф.-гостем Рочестерського ун-ту (шт.Нью-Йорк), дослідником-гостем у Центрі ім. Вільсона Кеннанівського ін-ту у Вашингтоні, в Ін-ті ім.Гувера у Стенфорді (шт. Каліфорнія) (1983—84) та у Прінстонському ун-ті, а згодом у Великобританії — наук. дослідником у Коледжі All Souls Оксфордського ун-ту (1986).

Чл. ред. к-ту журн. „Cahiers du monde russe“ рос. громади у Франції від його заснування 1961, чл. редколегії журн. „Commentarire“ з 1986. З 1983 по 1988 був ред. журн. „L’Express“. Реґулярно публ. статті у газ. „Le Figaro“. Чл. Ін-ту Франції і філос. секції Академії моральних і політ. наук (з11. 12. 1996).



Осн. наук. зацікав.— дослідження доктрини комунізму і нацизму не з політ. і геополіт. точки зору, а з погляду метафізики і теології (праці „Les оrigines intellectuelles du léninisme“, 1977; „Présent soviétique et passé russe“, 1980; „Le Malheur du siе`cle: sur le communisme, le nazisme et l’unicité de la Shoah“, 1998); історія християнства (праця „La confusion des langues (la crise idéologique de l’Église)“, 1978). Досліджуючи рад. комунізм, Б. А. об’єктивно оцінює становище України у тоталітар. системі СРСР. Прирівнює Голодомор до геноциду вірмен та євреїв у ХХ ст. На пропозицію управи 17. 03. 1997 обраний д. чл. НТШ Є.

Пр.: Le Tsarévitch immolé. Paris, 1967; Éducation et société en Russie. Paris, 1974; Étre russe au XIXe siе`cle. Paris, 1974; L’histoire psychanalytique, une anthologie. Paris, 1974; Court traité de soviétologie а l’usage des autorités civiles, militaires etreligieuses. Paris, 1976 (у співавт.); Les origines intellectuelles du léninisme. Paris, 1977; La confusion des langues (la crise idéologique de l’Église). Paris, 1978; Présent soviétique et passé russe. Paris, 1980; Anatomie d’un spectre: l’économie politique du socialisme réel. Paris, 1981; La falsification du bien: Soloviev et Orwell. Paris, 1985; L’image interdite, une histoire intellectuelle de l’iconoclasme. Paris, 1994; Le Malheur du siе`cle: sur le communisme, le nazisme et l’unicité de la Shoah. Paris,1998 (перекл. укр.: Лихо століття: Про комунізм, нацизм та унікальність Голокосту. К., 2007).

Літ.: Хроніка НТШ. Львів; Н.-Й.; Торонто, 1998, ч. 89, с. 171; 2000, ч. 91, с. 171—72; Проблеми історії України ХІХ — початку ХХст./ Гол. ред. О. П. Реєнт. К., 2004, т. 8, с. 239; Ткаченко В. В. Комунітарні ідеї в українському суспільстві останньої чверті ХІХ — початку ХХст. // УІЖ (К.), 2005, № 3, с. 117; Дрозд-П’ясецька М. Посткомунізм. Ідейні та суспільні площини діалогу // Народна творчість та етнографія. К., 2007, № 1, с. 28, 30; Відкритість. Суспільство. Влада: від Нантського едикту до падіння комунізму / Упоряд. Е. Ле Руа Ладюрі. К., 2008, с. 28; Дзюба І. Чому мовчала Європа // Сучасність (К.), 2008, № 5—6, с. 52. 

Андрій Фелонюк

Стаття створена: 2015