БОГАЦЬКИЙ Павло - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БОГАЦЬКИЙ Павло

БОГАЦЬКИЙ Павло (Bohatsky Pavlo) (* 17. 03. 1883, м. Купин Подільської губ. (нині — село Городоцького р-ну Хмельн. обл.)— †23. 12. 1962, м. Трірул побл. Сіднея, Австралія) — письменник, літературознавець, шевченкознавець, театрознавець, бібліограф, педагог, пластовий діяч. Д. чл. НТШ в Австралії (з 1953).

Син свящ. Закінчив Кам’янець-Подільську духовну семінарію, 1906 — військ. школу у Вільні, після чого служив у війську в Луцьку, Ромнах та Києві. Брав участь у таємних орг-ціях „Військовий союз“ та „Оборона України“. Згодом був заарештований та ув’язнений у Косому капонірі в Києві. Через півроку продовжив навчання на агроном. відділі Київ. політех. ін-ту (1907—08). Ред. і видавав журн. „Хрін“ (1908; вийшло 1 ч.) та „Вістник культури і життя“ (1913; вийшло 1ч.). Крім того, був засн. і ред. журн. „Українська хата“ (1909—14). Брав участь у виданні літ. альманаху „Терновий вінок“ (1908), який формував нові нац., політ., соціально-екон. та культ. завдання, що стояли перед українством. Друкуючи твори І.Франка, Лесі Українки, Олександра Олеся, В.Стефаника, Г. Чупринки, журн. пропаґував дем. цінності, модернізм у мист-ві. У серп. 1914 журн. закрито, а Б.П. опинився в Наримському краю (Сибір), звільнений у часи революції.

За правління Центр. Ради був начальником міліції м. Києва, у часи гетьманату його ув’язнили німці, за Директорії був столичним отаманом й отаманом Коша охорони Республіки. Як січовий стрілець брав участь у боях за Київ, Радивилів, Чорноострів, Кам’янець-Подільський. Як архіваріус, недовго працював у Кам’янець-Подільському ун-ті. У часоп. „Слово“ та „Подільський шлях“ опубл. численні мат-ли з історії революц. рухів. У листоп. 1920 разом з укр. армією Б. П. вирушив за кордон.

З 1920 проживав у Польщі, де разом з О. Саліковським ред. газ. „Українська трибуна“. 1922 у Празі став одним з організаторів „Селянської спілки“, журн. „Нова Україна“ та „Трудова Україна“, у трав. 1926 очолив Укр. вид. фонд, став секретарем Укр. соціол. ін-ту, дир. б-ки та кер. к­ту шевченкознавства. За дослідження в галузі історії л-ри В. П. іменовано почес. д­ром honoris kausа. 1940 виїхав у Німеччину, працював у ред. „Українського вісника“ (Берлін, 1943—45), викладав історію укр. л-ри у г­зії та учительській семінарії в Міттенвальді. 1949 переїхав в Австралію, де працював робітником у ливарні заліза в м.Трірулі й друк. у газ. „Вільна думка“ (Сідней).

Осн. зацікав. Б. П.— літературознавство і шевченкознавство, театрознавство, бібліографія; громад. діяльність.

З 1906 Б. П. друк. у рукопис. журн. „Проба сил“, в альманасі „Терновий вінок“, період. вид. „Рідний край“, „Громадський голос“, „Книгар“, „Шляхи“, „Бібліологічні вісті“, „Записки НТШ“, а найбільше — у згаданій „Українській хаті“. Активно публ. у „Літературно-науковому вістнику“, де були надрук. його рец. на „Сон-траву“ Г. Чупринки (1911, т. 54), „психологічні арабески“ Б. П. „Камелії“ (1911, т. 56). 1919 рец. на „Камелії“ надрук. М. Могилянський (т. 75). Після повернення зі Сибіру прорецензував „Несподіваний шлюб“ О. Левицького (1918, т.69) та „Під крилами церков“ Ю. Стрижавського (1918, т. 72). Згодом, уже в еміґрації, опубл. 8 листів В. Самійленка за 1922—23 (1926, т. 91).

Написав зб. белетристичних тв. „Камелія“ (К., 1918) та повість „Під баштою зі слонової кости“ (1923). Виступав на шевченківських засіданнях Укр. історично-філол. т-ва в Празі. Підгот. повну Шевченківську збірку для укр. відділу на виставці книжк. культури, організованій із нагоди Міжнар. з’їзду бібліотекарів та приятелів книги (Прага, черв.-лип. 1926). У 1923—29публікував щорічні бібліограф. огляди праць із шевченкознавства. Крім того, написав студію про Г. Чупринку у присвяченому йому збірнику (1926), розвідку „Нові літературні прямування“, численні літературно-крит. замітки та рец. Прорецензував 4-й т. академ. вид. творів Т.Шевченка. Підгот. вид. вибраних творів М. Драгоманова (1932), Малу літературну енциклопедію та студію „Сучасний стан світового мистецтва“. Співзасн. НТШ в Австралії (1950). З 12.05. 1953 — д. чл. НТШ (від Філологічної секції). Чл. Бібліологічного інституту НТШ Є.

Пр.: До історії критичного видання „Кобзаря“ Т. Шевченка // Стара Україна (Львів), 1925, ч.ІІІ—V, с. 70—72; „Кобзарь“ Тараса Шевченка в Празі (1876—1926) // Студенський вісник. Прага, 1926, ч. 3, с. 8—14; Свято 50-літнього ювилею пражського „Кобзаря“ Т. Шевченка // Бібліологічні вісті (К.), 1926, ч. 3, с. 93—94; Академічне видання творів Тараса Шевченка // Студенський вісник. Прага, 1927, ч. 3—4, с. 26—31; Нове про Шевченка: [Інформ. огляд] (1924—27) // ЛНВ, 1927, кн. V, с. 63—77; кн. VІ, с. 129—36; Фальсифікатори Шевченка // Сьогочасне й минуле, 1939, ч. ІІІ—ІV, с. 52—63; „Кобзар“ Т. Шевченка за сто років: 1840—1942. Львів; Краків, 1942 (окр. відбиток з журн. „Укр. книга“, кн. IV); „Українська хата“: Спогади. [Н.-Й.,] 1955 (у співавт.); Мій дім, мій край... моє життя: Хроніка родини Богацьких// Пам’ятки України, 2000, № 3—4 (128—29), с. 84—87.

Літ.: Наріжний С. Українська еміґрація. Прага, 1942, част. І, с. 5, 189, 203, 259, 278; Животко А. Павло Богацький // Краківські вісті, 1943, 4 берез., ч. 44 (782), с. 3; Рибчин І. Павло Богацький. Сидней, 1953; Хроніка НТШ. Париж; Н.-Й.; Торонто; Сидней, 1954, ч. 77, с. 46; ДовгальС. Згадка про Павла Богацького // Вільна Україна, 1963, ч. 37, с. 60—62; Помер проф. П.Богацький // Вільне слово, 1963, 26 січ.; Кравців Б. Остракізм у шевченкознавчій бібліографії // Сучасність, 1964, ч. 3 (39), с. 8; Mykytowycz R. Pavlo Bohatsky a Founding Member of the Shevchenko Scientific Society in Australia. Ukr. Settl. Australia. Melborn, 1986; Українці Австралії. Енциклопедичний довідник. Сідней, 2001, с. 76.

Сергій Білокінь

Стаття створена: 2015