БУКОВИНА - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БУКОВИНА

„БУКОВИНА“ („Буковина=Bukowіna“, „Bukowyna“) — укр. суспільно-політ., культурно-осв. та літ. газ. За визначенням самого часоп.,— „політична і наукова для народа руского“ (1886—95), „часопись для руских родин“ (1896—97); „Орґан української поступової партиї на Буковині“ (1909—10). Виходила у Чернівцях 1885—1918 (з перервами) (спочатку двічі на місяць, з 1892 — як тижневик, від квіт. 1895 — чотири рази на тиждень, а з поч. 1896 вид. стало щоденним); у 1911 часоп. не виходив (від січ. 1912 до січ. 1915 газ. друк. п. н. „Нова Буковина“; відновилася наз. газ. 1915).Під час Першої світової війни й окупації Буковини рос. військами часоп. з січ. 1915 по 10. 06. 1916 друк. у Чернівцях, з 28. 09. 1916 видавався у Відні, а після відступу рос. військ 15 трав. 1918— знову в Чернівцях. Останнє, 39-те, число вийшло 10. 12. 1918. Часоп. почало видавати т-во „Руська бесіда“, наст. роками „Б.“ стала неофіційним органом буковин. народовців, згодом— Української національно-дем. партії і виходила під егідою „Руської Ради“ в Чернівцях. У віден. період „Б.“ виходила як орган „Союзу українських послів на Буковині“, а в листоп. 1918 була напівофіційним речником укр. влади.

Газ. виходила спочатку етимологічним правописом, а з 1888 — фонетичним.

Її ред. і видавцями були почес. чл. НТШ Ю.Федькович (1885—86), П. Кирчів (1887—88, ч. 1—21), С. Дашкевич (1888, ч. 22—24 — 1892, ч. 1—41), В. Дутчак (1893, ч. 18—52; 1894, ч. 1—53; 1895, ч. 1—12), д. чл. НТШ О. Маковей (1895, ч. 13—169 — 1897), М. Токарик (1892, ч. 42—52; 1893, ч. 1—17), І. Хромовський (1898, ч. 1—4), чл.НТШ І. Созанський (1898, ч. 5—154— 1901), В. Секерський (1902), І.Захарко (1903—06, ч. 1—23 — 1908), В.Строїч (1906, ч. 24—154; 1909—10), Ю.Сербинюк (1915, ч. 1—4), В. Федорович (1915, ч. 5—26), О. Попович (1915, ч. 27—34), Є. Шушковський (1915, ч. 35—42; 1916, ч. 1—24), М. Спинул (1916, ч. 1—6/7— Відень, 1917—18). У перші роки мат-ли про політично-громад. справи редагував д. чл. НТШ С. Смаль-Стоцький. Улітку 1896 д. чл. НТШ В. Щурат допомагав О. Маковеєві ред. „Б.“

Мета часоп.— „...поставити нарід рускій Буковини на рівний степень духовного і морального розвою з іншими народами...“ Часоп. мав усталену форму подання мат-лів. На 1-й стор. розміщувалася вступна, „провідна“ стаття суспільно-політ., культурно-осв. чи госп. тематики. Ін. рубрика — „Політичні замітки“. У ній містилися статті з історії, суспільно-культ. життя і белетристика. Поряд із літ. творами п. н. „Для науки і забави“ публ. статті, які порушували проблеми освіти, суспільно-громад. життя. 2-га і 3-тя стор. містили мат-ли рубрик „Рада державна“, „Буковинські товариства руські“, „Новинки“, „Телеграми „Буковини“ та окр. статті. На ост., четвертій, стор. подавалися, крім продовження „Телеграм“, кореспонденції п. заг. н. „Що нового в світі“ та оголошення. На шпальтах „Б.“, крім статей про суспільно-політ., національно-культ. та громад. справи, увагу привертали публікації госп. змісту, зокрема поради п. н. „Народна господарка“, статті про позичкові каси, спілки, господарсько-промислові виставки, огляди п. заг. н. „Наші дрібні господарства і їх доля“.

У вид. „Б.“ брали участь майже всі визначні громад. діячі Буковини, а також із часоп. співпрацювала значна част. громад., культ. і політ. діячів з усіх укр. земель.

З 1892 „Б.“ мала в Україні своїх кореспондентів. З 1896 до газ. почали дописувати відомі діячі з Наддніпрянщини, серед яких і д. чл. НТШ: Б. Грінченко, М. Драгоманов, О. Кониський, М. Коцюбинський, А. Кримський та ін. На увагу дослідників історії нац. відродження ХІХ ст. заслуговують „Листи з України наддніпрянскої“ Б. Грінченка (псевд. П. Вартовий) (1892, ч. 26—51; 1893, ч. 5—38) і як відповідь на окр. з листів М. Драгоманова (1893, ч. 41—43; 1894, ч. 3), що відтворювали різний підхід до вирішення проблеми двох нац. течій — патріотично-нац. і прогресивно-інтернац. Ґрунтовні публіцист., істор. та етнограф. статті до газ. подавали такі д. чл. НТШ, як І. Франко — „Дещо про польско-рускі відносини“ (1895, ч. 120—22); М. Кордуба — „Утраквізм в ґімназиї“ (1904, ч. 138—39, 141); М. Грушевський — „Поступ політичної й громадяньскої україньскої думки в ХІХ столітю“ (1906, ч. 89—91), „Галичина і Україна“ (1906, ч. 150—51), „Українство і всесловянство“ (1908, ч. 76—77), „Холмщина“ (1909, ч. 109); Я. Весоловський —„Стефан Баторий і Русини“ і „Розкопки в Шипинцях“; в галузі літературознавства й писемности Б. Лепкий — „Україньска література в 1905 р.“ (1906, ч. 78, 81—82), „Україньске письменство (Старі й молоді)“ (1908, ч. 118); С. Смаль-Стоцький— „Шевченко пророк України“ (1909, ч. 110); В. Щурат — „З літературних базарів“ та ін.

Протягом 1895—97 у літ. „підвалах“ „Б.“ публ. твори В. Будзиновського, М. Вороного, О. Кобилянської, Д. Лук’яновича, О. Маковея, Марка Черемшини, В. Щурата, С. Яричевського, Є. Ярошинської. Часоп. підтримував зв’язки з укр. газ. в США „Свобода“, з якої передрук. образки з еміґрант. життя М. Дмитріва. Помітне місце посідали перекл. з польс., чес., рос., нім., франц., італій., дан., норвез. та ін. мов. До найзначніших із перекладних творів належать поезії в прозі „Джерело забуття“ Я. Верхлицького, поема „Із-за моря“ М. Конопницької, поема „Боярин Орша“ М. Лермонтова, поезії М. Некрасова, новели Гі де Мопассана, повість „Фріц Рандель“ Х. Вінтергієльма, оповідання „Прощай“ Неери (псевд. італій. письменниці Анни Куччері-Радиюс). Найактивнішим перекладачем був В. Щурат (з польс. і франц. мов), зокрема у рубриці „Наша антологія“ подав кілька перекл. поезій Россетті та Бернса. Перекладачами з рос. були В. Ріленко і Б. Лепкий, з франц.— М. та Г. Кордуби, Марко Черемшина, з норвез.— Л. Лопатинський, з італій.— Л. Турбацький, з чес.— Зденка Гнідий. Публ. також твори А. Чехова, Л. Андреєва, М. Гоголя, Л. Толстого, В. Короленка, М. Горького, А. Стріндберґа, Ф. Ніцше, Ґ. Ґауптмана, К. Гамсуна, О. Уайльда, Конана Дойля, Марка Твена, А. Франса, Е. Золя, С. Жеромського, К. Міксата.

Друк. також науково-популярні розвідки, дослідження на літ., театральні, сусп., істор. теми. Так, у рубриці „З літературних базарів“ В. Щурат опубл. ст. „Кілька слів про літературні напрями у Франції“ (1896, ч. 53), „Еміль Золя в боротьбі з молодими“ (1896, ч. 54—55), „А. М. Жемчужніков. Сучасний великоруський поет несучасного покрою“ (1896, ч. 68). Про театральні справи писали актор і драматург Л. Лопатинський — „Кілька слів про руський народний театр“ (1896, ч. 110—11), „Будучність нашого театру“ (1896, ч. 215); д. чл. НТШ В. Коцовський — „Галицькі конкурси драматичні 1894—1895“ (1896, ч. 64). На сусп. тему опубл. ст. І. Франка „Дещо про польсько-руські відносини“ (1895, ч. 120—22). Увагу привернуло культурно-істор. дослідження С. Смаль-Стоцького „Буковинська Русь“ (1897, ч. 126).

„Б.“ порушувала питання розвитку шкільництва, підняття заг. рівня освічености населення краю, постійно друкувала статті, зокрема, С. Смаль-Стоцького, Ю. Федьковича про впровадження укр. мови як викладової в буковин. школах, про побудову нац. системи освіти.

Газ. мала розділ п. н. „Що діють наші братя?“, який розповідав про життя українців за межами Буковини. Друк. звіти про діяльність НТШ, т-в „Просвіта“, „Народна торгівля“ тощо. Особливою гостротою вирізнялися газет. виступи буковин. українців проти москвофільства. „Б.“ пропаґувала традиційну політику народовців, друкуючи публіцист. статті одного з провідних діячів партії С. Смаль-Стоцького („В чім наша сила“, „Що повинні ми робити?“).

З 1915 „Б.“ містила мат-ли про нац. патріотизм буковинців, про конфлікти з рос. окупантами Буковини. Статті д. чл. К. Левицького пропаґували ідею незалежности України та самостійности укр. народу, з’явилася рубрика „Воєнний перегляд“. У воєнні часи „Б.“ друкувала літ. твори переважно на військово-патріот. тему.

Газ. зробила вагомий внесок у розвиток нац. культури, друкуючи мат-ли про визначних укр. діячів С. Воробкевича, Ю. Федьковича, Т. Шевченка (псевд. Данило Млака), М. Шашкевича, І. Нечуя-Левицького, І. Франка, С. Коваліва, І. Котляревського, О. Поповича, М. Лисенка і вміщуючи поет. та прозові твори В. Винниченка, Б. Грінченка, О. Кобилянської, О. Кониського, К. Устияновича, С. Яричевського (під псевд. В. Чайченко і власним прізв.), Є. Ярошинської, О. Маковея, Г. Хоткевича, Марка Черемшини та ін.

Певний час „Б.“ поширювалась у Росії.

До газ. входили додатки: у 1886 — „Прилога до 13 ч. ІІ Рочника Буковины“ (до 25-ліття літ. діяльности Ю. Федьковича); 1887—88 — „Зерна“; 1895—1909 —„Неділя“; 1900 — „Додаток до 152-го ч.„Буковини“; у 1902—05 — „Руска Рада“; 1905 — „Різдвяний додаток до ч. 153 „Буковини“; 1906 — „Додаток до ч. 34 „Буковини“ (карта поля війни проти Росії), до ч. 73; 1907 — „Літературний додаток“ до ч. 47, 67, 151; 1909 — „Великодний додаток“; 1910 — „Літературний додаток до ч. 290 „Буковини“ — на Різдво“; 1915— до ч. 34 карта „Поле війни проти Росиї“.

Арх. дж.: ІЛ НАН України, від. рукопис. фондів і текстології, ф. 58 (Ю. Федькович), ф. 59 (О. Маковей) та ін.; ЦДІА України у Львові, ф. 386; ф. 663, оп. 2; ф. 664 та ін.

Літ.: Левицкій И. Е. Галицко-русская библіографія ХІХ-го стол±тія дополненная русскими изданіями вышедшими в Венгріи и Буковин± (1801—1886). Львов, 1895, т. ІІ, с. 498—99, 541—42; його ж. Українська бібліографія Австро-Угорщини за роки 1887—1900. Львів, 1909, т. 1, с.11—13, 102—04, 195—96; 1910, т. 2, с. 11—12, 137—39; 1911, т. 3, с. 11—14, 152—54; Ігнатієнко В. Бібліографія української преси 1816—1916. Х.; К., 1930, с. 78—79; Українська преса і періодичні видання на Буковині // Буковина. Її минуле і сучасне. Париж; Філадельфія; Детройт, 1956, с. 618—26; Крупський І. В. Національно-патріотична журналістика України (Друга половина ХІХ — перша чверть ХХ ст.). Львів, 1995, с. 87—95; Баса О. М. Літературознавчі студії часопису „Буковина“ за редакторства О. Маковея (1895—1897 рр.) // Зб. праць Науково-дослідного центру періодики. Львів, 1996—97, вип. 3—4, с. 296—305; Романюк М. М. Українська преса Північної Буковини доби національно-культурного поступу (1885—1900 рр.) // Там само, 1998, вип. 5, с. 114—21; його ж. Українська періодика Північної Буковини (1870—1940 рр.) як вид історичних джерел // Там само, 2000, вип. 8, с. 23—25; його ж. Українська преса Північної Буковини як джерело вивчення суспільно-політичного життя краю (1870—1940 рр.). Львів, 2000, с. 131—40; його ж. Буковина // Українська преса в Україні та світі ХІХ—ХХ ст.: історико-бібліографічне дослідження. Львів, 2007, т. 1: 1812—1890 рр., с. 379—85; Романюк М. М., Галушко М. В. Українські часописи Північної Буковини (1870—1940 рр.): історично-бібліографічні дослідження. Львів, 1999, с. 148—56; Павлюкович В. Г. Освітні проблеми на сторінках часопису „Буковина“ // Українська періодика: історія і сучасність: доп. та повідомлення п’ятої Всеукр. науково-теор. конф. 27—28 листоп. 1998 р. Львів, 1999, с. 300—02; Дядюк М. Документи і матеріали до історії та теорії пресознавства // Зб. праць Науково-дослідного центру періодики. Львів, 2000, вип. 7, с. 495, 504—05; Михайлин І. Л. Історія української журналістики ХІХ століття: підручник. К., 2003, с. 440—77.

Мирослав Романюк, Марія Трегуб

Стаття створена: 2015