ВАРНЕКЕ Борис (* 03. 06. 1874, м. Москва, Росія — † 31. 07. 1944, м. Київ) — історик, культуролог, театрознавець.
Закінчив 1-шу Моск. г-зію, де зазнав впливу викладача латини О. Шварца. 1894—98 навч. у С.-Петерб. історико-філол. ін-ті, головно під кер. проф. Ф. Соколова та Ф. Зелінського. Пізніше студіював у Геттінґенському й Лейпцизькому ун-тах. Досконало знав грец., лат., італ., нім. та іспан. мови. Після закінчення навчання В. Б. викладав лат., давньогрец., нім. і франц. мови у г-зіях. 1903 захистив маґістер. дис. „Очерки истории древнеримского театра“ (СПб., 1903). 1906 у Моск. унті — докт. дис. „Наблюдения над древнеримской комедией. К истории типов“ (Казань, 1905). З 1904 був екстраординарним, а з 1906 ординарним проф. Казанського ун-ту на каф. класич. філології. У 1904—10 ред. щоденної „Казанской земской газеты“. У 1910—20 — ординарний проф. Новорос. ун-ту в Одесі на каф. класич. філології, Одес. вищих жін. курсів, викладач у приват. театральній школі Рахманової. Зав. історико-філол. кабінету та Музею витончених мист-в Історико-філол. ф-ту Новорос. унту. 1911, 1913, 1914 вдосконалював освіту в нім. ун-тах. Відвідав Малу Азію, де вивчав залишки давньогрец. театрів у Мілеті, Прієне та Ефесі. 1902—14 — консультант різних театрів. Активно працював в Одес. т-ві історії та старожитностей, 1913—19 завідував його музеєм. Чл. Історико-філол. т-ва при Новорос. унті й Одес. бібліограф. т-ва.
У 1920—30 — проф. Одес. ін-ту нар. освіти (читав курс історії укр. мист-ва) та у 1921—22 — Археол. ін-ту. В 1930-х рр. викладав у Пед. ін-ті та в Одес. держ. ун-ті історію Давнього Риму. Чл. Укр. бібліограф. т-ва в Одесі, Одес. філій Російсько-візант. комісії РАН та Всеукр. наук. асоціації сходознавців, Комісії Полудневої України ВУАН.
У січ. 1941 отримав звання засл. діяча науки УРСР. Під час Другої світової війни свідомо залишився в окупованій румунами Одесі, відчуваючи відразу до рад. режиму. У пресі відверто висловлював антикомуністичну позицію, апелюючи до гуманних цінностей. У 1941—44 — проф. відновленого румунами Одес. ун-ту (перший декан історико-філол. ф-ту) та лектор Антикомуністичного ін-ту, викладач латини в ліцеї. Через місяць після реокупації комуністами Одеси 10. 05. 1944 В. Б. заарештовано НКВД за звинуваченням у зраді батьківщини. Помер у київ. в’язниці, не витримавши тортур. 1955 реабілітований.
Батько одес. історика, учня М. Слабченка, Олександра Варнеке, теж репресованого. Автор спогадів, в яких яскраво зображено культурно-мист. життя Москви поч. ХХ ст.
Осн. наук. зацікав. В. Б.— історія театру за часів античности та філол. науки. В цих галузях В. Б. досяг рівня найавторитетнішого „класичного автора“. За своїми естет. поглядами, В. Б. був переконаним прибічником реалізму XIX ст., заперечував модерніст. напрями в л-рі та театрі. Перші науково-популяр. статті В. Б. з’явились у пресі 1889, наук.— 1896. До 1940 список його праць налічував понад 250 позицій (не враховуючи газет. і бібліограф. заміток). Важливі його дослідження з історії театру в Росії, передусім комедії, як окр. літ. жанру. В. Б. довів, що зміни в естетиці комічного, зокрема у сміховій функції персонажа і в характері того субстанційного конфлікту, на який спрямовано сміх, пов’язані з особливою роллю автор. позиції та з формами її вираження в комедії М. Гоголя. На думку В. Б., саме М. Гоголь у своїй творчості здійснив остаточний перехід від етапу риторичної комедії класицизму до худож. комедії, орієнтуючись при цьому на „високу комедію“. У сучас. літературознавстві розвинено висновки В. Б. про трансформацію жанру соціально-побутової комедії (у творчості О. Островського та І. Тургенєва) у драм. сцени (картини), в яких змальовано звичаї середовища, зредуковано і подрібнено на локальні ситуації конфлікт, усунуто розв’язку в комедію-мелодраму (в п’єсах О. Островського). Дослідивши жанрово-стильову динаміку рос. комедій другої пол. ХVІІІ—ХІХ ст., В. Б. першим серед літературознавців представив її не як лінійний поступальний процес, а як комплексне явище адаптації європ. традиції і водночас її руйнування внаслідок наповнення моделі комедійного світу естетикою нац. світовідчуття.
Певної еволюції в бік урізноманітнення та україноцентричности зазнала наук. творчість В. Б. наприкін. 1910 — у 1920-х рр.: давня історія Пн. Причорномор’я, картографія, укр. драматургія. Для укр. науки певне значення мали студії В. Б. над давньою історією Пд. України, творчістю М. Гоголя, над історією театру в Україні, картографуванням України. В. Б.— автор однієї з перших україномов. розвідок про В. Шекспіра. На одну з праць В. Б. звертав увагу у своєму відомому трактаті „Призначення України“ Ю. Липа: „Як твердять знавці тих часів, „економічне та громадське життя чорноморських еллінів було тісно зв’язане з життям тубільців країни“ (проф. Варнеке)“.
Попри те, що не знайдено досі прямих відомостей про участь В. Б. в укр. нац. русі, він був близький до укр. культури (зокрема в Ін-ті рукоп. НБ України ім. В. І. Вернадського зберіг. два листи В. Б. до О. Новицького (1930—31) та один 1929 до М. Зерова), що зумовило його прямий зв’язок із НТШ. Визнавав вплив М. Садовського на еволюцію своїх зацікав. Як куратор історико-філол. кабінету при історико-філол. ф-ті Новорос. ун-ту, В. Б. сприяв обміну гуманіт. л-ри між унтом та Бібліотечною комісією НТШ. Праці В. Б., що торкалися українозн. питань, привернули увагу одного з найавторитетніших чл. НТШ — І. Свєнціцького, який зрецензував кілька досліджень В. Б. щодо їхньої українозн. значущости. Завдяки контактам із ВУАН В. Б. опубл. у „Записках НТШ“ (1930) скіфозн. статтю. Це була ост. публікація у цьому вид. до новітніх часів одес. і ширше південноукр. автора. На скіфозн. праці В. Б. покликалися чл. НТШ Т. Коструба, Н. Полонська-Василенко, О. Домбровський. Сьогодні широковідомими, зокрема і серед чл. НТШ, є шевченкозн. студії В. Б.
З деякими чл. НТШ В. Б. підтримував товариські стосунки. Йдеться про акад. Ф. Корша та катеринослав. україніста Д. Яворницького. Першому з них В. Б. присвятив спогади, в яких наголосив на впливі Ф. Корша на формування свого світогляду. Збереглося 4 листи В. Б. до Д. Яворницького від 1915 (3) та 1930. З них довідуємося, що В. Б. був посередником між ученим та Одес. т-вом історії і старожитностей у справі фотографування козацьких старожитностей у музеї т-ва, прихильно ставився до козакозн. студій колеги. Найцікавішим є ост. лист, написаний В. Б. укр. мовою, в якому автор повідомляв, що він як кер. Одес. 130-ї майстерні з історії одягу розшукує мат-ли про істор. укр. одяг, котрі не віднайшов в Одес. музеї, і тому скеровує до Д. Яворницького свого учня, маляра та фотографа, для роботи в катеринослав. музеї. На зібранні Укр. бібліограф. т-ва у 1920-х рр. В. Б. виголосив доповідь про кн. чл. НТШ Д. Антоновича „300 років українського театру“. 23. 08. 1943 з Праги у листі до чл. Т-ва В. Міяковського М. Антонович повідомляв: „Пощастило мені нав’язати контакт з проф. Варнеке. Він професором у Одесі“.
У 1920-х рр. В. Б. підтримував акт. контакти з ВУАН, зокрема з М. Грушевським, у ювілейному вид. на честь якого взяв участь як автор статті. Надіслав ст. „Перехід грецьких колоній Чорномор’я під владу римлян та його наслідки“ для зб. „Полуднева Україна“, який, однак, було знищено. Так само було зірвано вид. 6-ї та 7-ї кн. часоп. „Україна“, затверджених до друку М. Грушевським, зі ст. В. Б. „Лист у полон. З часів імперіалістичної війни“ та „Мої зустрічі з В. Горленком“.
Пр.: Античные терракоты // Известія Общества археологии, истории и этнографии. Казань, 1906, т. XXII, вып. 4. с. 231—48; История русского театра. Казань, 1908, ч. І; 1910, ч. ІІ (2-е изд., 1913; 3-е изд., „История русского театра XVII — XIX вв. М.-Л., 1939); Новые комедии Менандра // Ученые записки Казанского университета, 1908, кн. 1, с. 1—104; Новый сборник документов по истории аттического театра // Там само, № 1, с. 1—32; Памяти Н. П. Дашкевича. Казань, 1910; Новые домыслы о происхождении греческой комедии // Сборник статей, изданный Императорским Одесским обществом истории и древностей в честь почетного члена Э. Р. фон Штерна. Одесса, 1912, с. 284—328; Новые древности из Керчи // Записки Императорскаго Одесскаго общества исторіи и древностей. Одесса, 1915, т. XXXII, с. 128—37; Памяти Ф . Е. Корша. Одесса, 1915; Актеры древней Греции. Одесса, 1919; Античный театр. Одесса, 1919; Древнейшие обитатели Новороссии. [Б. м.], 1919; К истолкованию „драмы сатиров“ // Доклады АН СССР, 1925, Серия В, июль-декабрь, с. 67—69; Театр в греческих колониях северного побережья Черного моря // Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии. Симферополь, 1927, т. І (58), с. 28—29; У справі археологічної мапи України // Записки Історично-філол. відділу ВУАН. К., 1927, кн. 11, с. 333—40; Из культурной жизни греческих колоний на Черном море // Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии. Симферополь, 1928, т. ІІ (59), с. 136—41; Легенди про походження скіфів // Ювілейний збірник ВУАН на пошану акад. М. С. Грушевського. К., 1928, т. І; Композиція „Назара Стодолі“ Шевченка // Україна, 1929, вип. 37, с. 54—64; Образи Скитів // Записки НТШ. Ювілейний збірник на пошану Акад. Кирила Студинського. Ч. II: Праці істор. Львів, 1930, т. C, с. 13—17; 1—5; Замітки про Шекспіра // Театр, 1938, № 3, с. 39—45; История античного театра: Учебник для театрал. ин-тов. М., 1940, 312 с. (перевид.: История античного театра. М., 2004, 479 с.).
Літ.: Свєнціцкий І. [Рец. на:] Варнеке Б. Исторія русскаго театра. Казань, 1908, ч. І, ІІІ + 361 с.; 1910, ч. ІІ, IV + 432 с. // Записки НТШ. Львів, 1910, т. ХCIV, кн. ІІ, с. 228—29; його ж. [Рец. на:] Варнеке Б. Гоголь и театр // Русский филологический вестник, 1909, № ІІ, с. 307—36 // Там само, т. ХCVIІ, кн. V, с. 231—32; Новый энциклопедический словарь / Изд. Ф. А. Брокгауз и И. А. Ефрон. СПб., 1912, т. 9, с. 580; Алексеев М. П. Проф. Б. В. Варнеке (К 35летию его литературной и научной деятельности). Силуэты. Одесса, 1924, № 5 (43), 3 декабря; Библиографический список научных трудов профессора Б. В. Варнеке. 1889—1924. Одесса, 1925; Коструба Т. Нарис історії України. Торонто, 1961; Лавров А. Варнеке Б. В. // Русские писатели 1800—1917. Биографический словарь. М., 1989, т. 1, с. 390—91; [б. а.] Варнеке Борис // Енциклопедія українознавства. Перевид. в Україні. Львів, 1993, т. 1, с. 209; Тункина И. В. Новые материалы к биографии проф. Б. В. Варнеке // Древнее Причерноземье. III Чтения памяти проф. П. О. Карышковского. Тез. докл. Одесса, 1996, с. 109—10; її ж. Борис Васильевич Варнеке: Страницы биографии // Античный мир. Проблемы истории и культуры. Сб. науч. ст. к 65-летию со дня рождения проф. Э. Д. Фролова. СПб., 1998, с. 441—52; Епістолярна спадщина академіка Д. І. Яворницького. Вип. 1: Листи вчених до Д. І. Яворницького / Упоряд.: С. В. Абросимова та ін. Дніпропетровськ, 1997, с. 108—10, 793; Хмарський В. М. Археографічна діяльність Одеського товариства історії і старожитностей. Одеса, 2002, с. 19—20, 52, 91, 103, 116—17, 125; Немченко І. В. Варнеке Б. В. // Професори Одеського (Новоросійського) університету. Одеса, 2005, т.2, с. 208—10; Никитюк Е. В. Историк античной культуры Б. В. Варнеке // VII Жебелевские чтения: Сб. ст. конференции, посвященной 150-летию со дня рождения акад. В. В. Латышева. СПб., 2005, с. 120—21; Фролов Э. Д. Русская наука об античности. Историографические очерки. Изд. 2-е. СПб., 2006, с. 336—38; Циганкова Е. Сходознавчі установи в Україні: Радянський період. К., 2007, с. 19, 192, 196—97, 209; Снегина Т. Б. Историк русского театра Б. В. Варнеке: страницы биографии // Ученые записки Казан. ун-та. Серия: гуманит. науки, 2008, т. 150, кн. 6, с. 27—32; Левченко В. В. Історія Одеського інституту народної освіти (1920—1930 рр.): позитивний досвід невдалого експерименту. Одеса, 2010, с. 6, 43, 144, 153—55, 202, 206, 221, 248, 251, 266, 268—69, 289, 321, 331, 335, 343, 352, 382; Шаповал А. „Шукаю все ще бурь і неспокою“: листи Марка Антоновича до Володимира Міяковського (1942—1943 рр.) // Пам’ятки: археографічний щорічник / Держ. ком. архівів України; Укр. НДІ архівної справи та документознавства. К., 2010, т. 11, с. 277; Івашків В. Тарас Шевченко — драматург (до 150-річчя від смерти) // Вісник НТШ. Львів, 2011, ч. 45, с. 20; Заровна І. Б. Концепція жанрового розвитку російської комедії другої половини XVIII—XIX ст. в працях Б. В. Варнеке / Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Одеса, 2012.
Олександр Музичко