АВТОРСЬКИЙ КОМЕНТАР — система пояснень (тлумачень) до тексту, зроблена автором чи автором-упоряд. у наук. виданні, худож. творі, публікації різних джерел, мемуарів, щоденників. Розрізняють переважно два типи А. к. Перший — текстолог., який містить відомості про текст як такий, його особливості, різночитання, мову, помилки (під час оцінки рукоп., першодруків, також подається інформація про засоби атрибуції і т. д.). Цей А. к. найчастіше полягає у формальній критиці тексту та характеру його передання, а якщо йдеться про рукоп., то про стан збереження, письмо, мат-л, на якому донесений текст, чорнила тощо. Ін. типом А. к. є приміт. до змісту тексту істор. джерела, худож. твору, т. зв. реальні пояснення чи тлумачення того, про що мовиться у тексті. Вони містять оцінку описуваних у творі чи джерелі явищ, подій, мотивацію ха рактерів, учинків персонажів. А. к. до змісту наводить помилкові та свідомо тенденційні свідчення джерела з конкр. питань, історію походження твору, розкриває його місце у творчій біографії письменника. Прикладом А. к. до худож. творів можуть слугувати „Приписи“ Т. Шевченка до поеми „Гайдамаки“, приміт. М. Рильського до перекл. „Кримських сонетів“ А. Міцкевича. Реальні приміт. зазвичай доповнюють факти (події, явища), які засвідчують тексти або пояснюють глухі місця, пов’язані з діяльністю осіб і перебігом подій, явищ, встановлюють зв’язок джерел із відомими істор. подіями та реаліями взагалі. У худож. творах автор часто намагається коментувати не від себе, а через особу оповідача, постаті, яка не збігається з особою автора, але є опосередкованим виразником його думок. Такий спосіб А. к. характерний для епохи реаліст. прози. Деякі дослідники виділяють ще лінґвіст. А. к., що полягає у тлумаченні малозрозумілих слів, перекл. інозем. слів і текстів. Загалом названі А. к. в археограф. і видавничо-ред. практиці використовуються паралельно, окремо не виділяються і не диференціюються. Прикладом можуть слугувати наук. вид. літописів, пам’яток наративної писемности, „Слова о полку Ігоревім“.
А. к. часто використовуються у серійних та індивідуальних працях НТШ. У передмовах до видань часто викладаються засади опрацювання та підгот. до друку різнотем. джерел, особливостей жанру А. к. Прикладом А. к. авторів власних творів та авторів-упоряд. під час публікації істор. джерел в НТШ є такі вид.: „Жерела до істориї України-Руси“ (Львів, 1895—1924, т. І—ХХІІ — підгот. і коментарі М. Грушевського, С. Томашівського, В. Модзалевського, М. Кордуби, І. Крип’якевича); „Пам’ятки українсько-руської мови і літератури“ (Львів, 1896—1938, т. І—VІІІ — підгот. і коментарі І. Франка, К. Студинського, В. Перетца, Я. Гординського); „Українсько-руський архів“ (Львів, 1906—1921, т. І—ХV). А. к. І. Свєнціцького, І. Франка, М. Возняка, В. Щурата, К. Студинського, І. Брика та ін. серійних вид. До них належать і монограф. вид. джерел: Франко І. Апокрифи і леґенди з українських рукописів. Львів, 1896, т. 1, 1899, т. 2, 1902, т. 3, 1910, т. 5; Студинський К. Пам’ятки полемічного письменства кінця XVI і кінця XVIII в. Львів, 1906; його ж. Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—1862. Духовна семінарія в часах Маркіяна Шашкевича в літах 1835—1862. Львів, 1905, т. 1, 1909, т. 2; його ж. Львівська духовна семінарія в часах Маркіяна Шашкевича (1829—1843). Львів, 1910 та ін.
Виняткова вага А. к. до „Істориї України-Руси“ М. Грушевського. Аналог. А. к. зауважені у вид. худож. творів (Возняк М. Писання Маркіяна Шашкевича. Львів, 1912; Франко І., Колесса О., Маковей О. Писання Осипа Юрія Федьковича. Львів, 1902, 1906, 1910, 1918, 1938, т. 1—5), укр. етнограф. матлів, опубл. в „Етнографічному збірнику НТШ“ та „Матеріялах до українсько-руської етнольоґії“ (1899—1929). Загалом А. к. супроводжує всі важливі вид. НТШ, у т. ч. й малі форми, вміщені в „Записках НТШ“ (1892 — до сьогодні), „Збірнику Історично-філософічної секції НТШ“ (1898—1934), „Студіях з поля суспільних наук і статистики“ (1909—38) та ін. У відновленому НТШ: Купчинський О. Акти та документи Галицько-Волинського князівства ХІІІ — першої половини ХІV століть. Дослідження. Тексти. Львів, 2004; Крикун М. Документи Брацлавського воєводства. Львів, 2008 та ін.
Літ.: Бевзо О. А. Про правила друкування історичних документів, писаних українською мовою в XVI—XVIII ст. // Вісник АН УРСР, 1958, № 2, с. 12—26; Пещак М., Русанівcький В. Правила видання пам’яток української мови XIV—XVIII ст. К., 1961; Періодичні та серійні видання Наукового товариства імені Шевченка, [1885—1939]. Анотований покажчик / Укл. і авт. передм. Т. Ю. Кульчицька. Львів, 1991, 102 с.; Гісцова Л. Методичні рекомендації по підготовці до видання „Архіву Коша Нової Запорізької Січі“. К., 1992, 42 с.; Дубровіна Л. А., Гальченко О. М. Кодикографія української та східнослов’янської рукописної книги і кодикологічна модель структури формалізованого опису рукопису. К., 1992, 154 с.; Страшко В. Правила передачі тексту кириличних документів XVI—XVIII ст. дипломатичним і популярним методами та рекомендації для застосування цих правил у виданнях наукового і науково-популярного типів (Проект). К., 1992, 24 с.; Едиційна археографія в Україні у ХІ—ХХ ст.: плани, проекти, програми видань. К., 1993, вип. 1, с. 96—100; Німчук В. В. Правила видання пам’яток, писаних українською мовою та церковнослов’янською української редакції. Част. 1 (Проект). К., 1995, 54 с. (Проблеми едиційної та камеральної археографії: історія, теорія, методика, вип. 27).
Олег Купчинський