БАКТЕРІОЛОГІЧНО-ХЕМІЧНИЙ ІНСТИТУТ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ім. ШЕВЧЕНКА (Бактеріологічна лабораторія, Бактеріологічно-хемічна робітня (лабораторія), Робітня для бактеріологічних і мікроскопічних дослідів та лікарської аналізи крови) — науково-дослід. інституція, яка входила у структуру НТШ у Львові.
Заходи зі заснування Б.-х. і. при НТШ розпочалися 1920, а 03. 03. 1921 з ініціативи Українського лікарського товариства, зокрема М. Панчишина, та „самаритянської“ секції Укр. горожанського кту у Львові було засн. у складі НТШ Бактеріол. робітню під кер. М. Музики, яка 1925 розвинулась у Б.х. і. Т-во відступило інту кімнати в будинку на вул. Чарнецького, 24. В ін-ті працювали лікарі В. Щуровський (1924—27), Л. Максимонько (1924—30), Ю. Кордюк (1927—38), а також хеміки — інженер І. Кандяк (1928—32) та кол. міністр УНР П. Холодний (1924—29), хемік і викладач унту в Києві (вивчав колоїди і займався малярством, що не входило в програму ін-ту). В наук. дослідженнях інту також брав участь лікар О. Подолинський. Референтом Б.-х. і. був інженер З. Храпливий. Б.х. і. був орг. центром при УЛТ.
Завдання ін-ту — М. Музикапроводити наук. досліди в галузі бактеріології та хемії, підвищувати кваліфікацію лікарів, допомагати у навчанні студентів-медиків, розробляти методику аналізу ізоаглютинації, яку проводила комісія з вивчення груп крови, здійснювати заходи зі створення дослід. бази для роботи Науково-технічної комісії НТШ, а також проводити безкоштовні аналізи для незаможних, які потребують допомоги та яких скеровують такі укр. харитативні установи, як Народна лічниця, „Порадня матерів“, Укр. крайове т-во допомоги інвалідам, сирітські притулки та ін. Б.-х. і. проводив аналізи для потреб Природничого музею НТШ, а також був меценатом Музею НТШ. Ін-т працював на засадах самоокупности, деякі послуги були платні, але прибутками покривалися лише професійні заходи. Інвентар придбала управа ін-ту, вона також покривала витрати, сплачувала податки.
Б.-х. і. був відомим на всі зх.укр. землі бактеріол. центром. 1921—25 ін-т здійснював широкий діапазон досліджень: бактеріол., хемічні, серологічні та мікроскопічні дослідження крови, сечі, калу, шлункового соку. Від берез. 1921 до кін. 1922 Б.-х. і. провів 1343 різні аналізи. У сечі визначали рівень цукру, білка, застосовуючи реакцію Ерхіла на урохромоген, уробілін, уробіліноген, барвники жовчи і крови; співвідношення складників сечі, сечовини, сечової кислоти, хлоридів, фосфатів, сульфідів; досліджувалася також мікроскопія осаду сечі на наявність еритроцитів та циліндрів. У крові визначали швидкість осідання червоних тілець (ШОЕ), кількість і процент гемоглобіну та гемоглобіновий позабілковий азот, виводили формулу крови. У Б.-х. і. робили мікроскопію калу на виявлення слизу, еритроцитів, лейкоцитів, яєць та личинок гельмінтів. У випадках інфекційних хвороб, які в той час не завжди діагностували у висівах культур, у калі та сечі виявляли збудників тифу, палички Коха (з паралельним висівом на середовище), вібріони холери, гонококи методом Грама.
Б.-х. і. проводив бактеріол. дослідження для діагностики поворотного ти-фу, виявлення спірохети Обермаєра, з метою встановлення бактеріоносійства; серологічні реакції на виявлення плямистого тифу за методом Вайль-Фелікса і сифілісу за методом Васермана для визначення блідої спірохети; досліджувався гній на виявлення стрептококів, стафілококів, палички Фрідлендера і кишкової палички; кров — на виявлення плазмодія; здійснювалася мікроскопія харкотиння, зокрема для виявлення палички Коха.
У 1926—30 в ін-ті пройшли підвищення кваліфікації 7 укр. лікарів (у галузі клінічно-лабораторної діагностики), 3 укр. інженери-хеміки (в галузі тех. хемії), а також 3 іноземці-бактеріологи, які вивчали найновіші методики в ділянці бактеріології, серології, гематології та мед. хемії.1921—39 дир. Б.-х. і. був М. Музика. 1928—39 він завідував бактеріол. лабораторією „Каси хворих“. У рефераті „Сучасний стан клінічних досліджень“, прочитаному на ІІ З’їзді укр. лікарів і природників, М. Музика подає клінічну доцільність досліджень і вказує на можливість транспортування різних рідин (крови, сечі, харкотиння, калу) в Б.х. і. для досліджень, із поданням упаковки і кількости досліджуваного мат-лу.
Наук. діяльність ін-ту оцінювали як біологічно-природозн., тепер і популяційно-генетичну, оскільки в Б.-х. і. досліджували групові антигени еритроцитів у населення Галичини. Дослідженнями встановлено, що українці за групами крови відрізняються від поляків, росіян і євреїв. Таких досліджень в УРСР не проводили з огляду на те, що результати популяційних вибірок могли виявити відмінності між українцями, росіянами і білорусами, що заперечувало б теорію про їх спільне „відвічне“ походження і спорідненість. Планувалося провести окр. дослідження за етн. групами українців: бойків, лемків, гуцулів,— що не було здійснене.
У Б.-х. і. порівн. групово-стат. та міжнац. дослідження проводив др Ю. Кордюк. В ін-ті встановлено, що:
1. українці Сх. України, Волині і Румунії мають спільні властивості груп крови: а) біохемічний расовий індекс 1,3—1,4; б) відсоток групи О нижчий від 30;
2. в українців Сх. Галичини індекс 1,4, а відсоток групи О — 30,7;
3. у поляків відсоток групи В нижчий, а груп А і О вищий, ніж в українців, їх індекс дорівнює 1,7;
4. у євреїв Сх. Галичини індекс такий самий, як у поляків — 1,7, а відсоток груп А і О вищий, ніж у поляків;
5. відмінності між складом крови різних груп поляків та українців стають більшими, коли брати до уваги лише чоловіків, що пояснюється шлюбами між польками та українцями;
6. склад груп крови жінок з укр. прізвищами виявляє відхилення від складу груп крови чоловіків у напрямку зменшення В і збільшення А. У жінок із польс. прізвищами спостерігається збільшення груп В і зменшення А.
Для аналізу використовувався біохемічний расовий індекс, упроваджений Гіршфельдами: І = (А + АВ) / (В + АВ), а частота генів ABО виражалася за Берштайном p + q + r = 1 або графіч. зображенням за методом Штренга чи Веліша. Дослідження груп крови давали важливу інформацію для антропол. висновків, ви-вчення генезу етносів, еволюції приматів, оскільки антропоїдним мавпам притаманні Лабораторні дослідження в Бактеріологічно-хемічному інституті НТШ. 1930-ті рр.
групи крови А і В. Масові дослідження на різних континентах „могли б кинути світло на питання моно- чи поліфілетичного походження людини“ (М. Музика). У Б.-х. і. розташовувалася ред. „Лікарського вісника“ (спільного органу УЛТ і Лікарської комісії НТШ). Б.-х. і. мав власну фахову б-ку. З 1927 інт передплачував німецькомов. мед. часоп. „Klinische Wochenschrift“. Незважаючи на постійний брак коштів для придбання потрібного інвентарю, в Б.-х. і. (крім безпосередньої допомоги хворим) написано значну кількість наук. праць із біології, медицини та хемії: „Про колоїди“ (1925), „Досліди над реакцією Маноїлова“ (1926), „Досліди над реакціями стабільного колоїду срібла з електролітами“ (1927), „Стабільні колоїдні розчини срібла“ (1927), „Українська хемічна термінологія“ (1930), „Przyczynek do sprawy t. zw. „agranulocytozy“ (1931), „Grupy krwi w patologji. Zwi?zek mi?dzy grupami krwi a wysoko?ci? poziomu kwasu moczowego we krwi“ (1932), „Кров’яні угруповання Східної Галичини“ (1932), „Патологічна фізіологія обміну речовин“ (1933), „Les groupes sanguins et la sedimentation des h?maties“ (1934).
Ці праці друк. у „Збірнику Математично-природописно-лікарської секції НТШ“ (1927, т. XXVI; 1930, т. XXVIII—XXIX) та „Лікарському вістнику“ (1925—32), а також (інозем. мовами) у польс. вид. „Wiadomo?ci Lekarskie“ (1932) та франц. журн. „Comptes-Rendus de la Soci?t? de Biologie“ (1934). Постійно організовувалися наук. та науково-популярні лекції; М. Музика та Ю. Кордюк із 1921 реґулярно виступали на засіданнях УЛТ з доповідями на тему проведених досліджень. 1938 під кер. Ю. Кордюка створ. бактеріол. лабораторію у шпиталі „Народна лічниця“, куди з Б.-х. і. було перенесене устаткування для клінічних дослідів. Б.-х. і. припинив діяльність 01. 07. 1938 у зв’язку з вимогою польс. влади від НТШ придбати особливу концесію на ведення праці. Увесь інвентар передано Народній лічниці (зі збереженням права власности та застереженням його повернення у разі зміни політ. ситуації і ставлення місцевої влади до НТШ), де бактеріол. лабораторія під незмінним кер. М. Музики діяла до жовт. 1939.
Літ.: Хроніка НТШ. Львів, 1922, ч. 65—66, с. 18; 1925, ч. 67—68, с. 31; 1930, ч. 69—70, с. 44—46, 60; 1935, ч. 72, с. 71—75; 1939, ч. 74, с. 21—22, 32, 37—38; Музика М. Сучасний стан клінічних досліджень // Лікарський вістник. Львів, 1927, ч. 3—4, с. 10—20; Щуровський В. Лікарі і медики у визвольній війні // 25-ліття Українського лікарського товариства і медичної громади. Львів, 1935, с. 108—09; Осінчук Р. Сімдесятиліття „Народної лічниці“ // Лікарський вісник, 1974, ч. 3 (74), с. 53—56; Даценко І. Максим Музика. Життєписно-бібліографічний нарис. Львів, 1994, с. 7, 45; Пундій П. Українські лікарі. Кн. 1 / За ред. Я. Ганіткевича. Львів; Чикаго, 1994, с. 151 (Лікарський збірник НТШ (нова серія), т. ІІ).
Зиновія Служинська