БАНТИШ-КАМЕНСЬКИЙ Микола (* 16. 12. 1737, м. Ніжин (нині — Чернігів. обл.) — † 20. 01. 1814, м. Москва, Росія) — історик України та Росії, археограф, архівознавець, бібліограф, батько Д. Бантиша-Каменського. Походив із роду молдавських бояр, нащадків Кантемирів, які 1711 залишили Молдавію разом із господарем Д. Кантемиром й оселилися у Ніжині. Навч. у Ніжин. грец. школі, у 1745—54 у Києво-Могилянській академії, з 1755 у Слов’яно-греко-лат. школі. У 1755—62 слухав лекції з фізики, математики, історії та франц. мови в Моск. ун-ті. Переклав 1й т. „Истории России при Петре Великом“ Вольтера. Розмовляв багатьма мовами. Канцлер гр. М. Воронцов запрошував Б.К. М. на дипломатичну службу, проте він обрав Моск. архів Держ. колегії закордонних справ із 1762, який 1783 очолив. Працював під кер. відомого історика Г. Міллера. Допомагав фінансово Києво-Могилянській академії і бідним студентам, бурсакам. Був чл. багатьох наук. т-в, зокрема почес. чл. Петерб. АН, Моск. ун-ту, д. чл. Моск. т-ва історії та старожитностей рос., віце-президентом Рос. біблійного тва та ін.
Осн. наук. зацікав.— історія України, джерелознавство, археографія. Протягом усього життя, перебуваючи в Москві, Б.-К. М. не поривав зв’язків з Україною, його праці так чи інакше висвітлюють укр. історію. Більшу част. праць ученого оприлюднено після його смерти. Упоряд. і описав велику кількість док-тів. Урятував майже всі мат-ли Моск. архіву від пожежі 1812. 1765 здійснив опис та упоряд. архів Києво-Печерської лаври. Зберіг і видав „Слово о полку Ігоревім“. З його участю вийшло друком 1-ше систематизоване багатотомне вид. з питань зовн. політики Росії від давніх часів до поч. XIX ст. Уклав фундам. довідники, ре-єстри, бібліограф. покажчики — прототипи сучас. довідкового апарату до архів. док-тів та друк. видань. Серед них — „Историческое описание о времени царствования и о форме титулов царевны Софии Алексеевны“, опис грамот новгородських та великих князів. Автор багатьох підручників, хрестоматій (від філософії до грец. граматики), за якими навч. не одне покоління семінаристів. Подарував архіву 30 рукоп., у т. ч. відомий твір „Летописец келейный“ Дмитра Ростовського.
Б.К. М. завдячували своїми досліджен-нями М. Карамзін, Ф. Туманський, В. Рубан, М. Новиков, Є. Болховитінов та ін. У багатьох працях висвітлював історію України: „Дипломатическое собрание дел между российским и польским дворами с самого начала (1487) по 1700 г.“ (1860—62), 30-томне вид. „Дневные записи“, де вміщені всі справи Держ. колегії закордонних справ із 1727 по 1738. 1799 склав „Реестр и описание малороссийских и татарских дел“. 1805 видав працю „Историческое описание возникшей в Польше унии“, яка й досі не втратила свого наук. значення для укр. історіографії. Підгот. „Алфавит всем входящим и исходящим делам архива с 1720 по 1811 гг.“ (94 кн. архів. спр.), ґрунтовне дослідження „Сокращенное дипломатическое известие о взаимных между российскими монархами и европейскими державами... переписках и договорах... с 1483 по 1800 год“ (т. 1—4; 1894—1902) та ін.
Незважаючи на значні заслуги Б.К. М., для чл. НТШ він залишався у тіні свого сина Дмитра. Здебільшого про Б.К. М. писали у контексті раннього періоду біографії Дмитра, зокрема М. Грушевський у заг. історіограф. оглядах. До-кладніше про Б.К. М. написав автор єдиної (серед чл. НТШ) спец. монографії про Д. Бантиша-Каменського Д. Дорошенко. Історіограф, зокрема, навів осн. факти біографії Б.-К. М., зазначивши, що він був першорядним, глибоко відданим своїй справі архівістом. Найбільше значення для укр. історіографії, на думку Д. Дорошенка, мала праця Б.-К. М. про Берестейську унію (в „Огляді української історіографії“ він згадав ще одну працю вченого — видання джерел з історії дипломат. відносин Росії та Польщі). У заг. огляді історіографії України М. Василенко зазначив, що ця праця „не втратила свого значення до нашого часу“. Саме це вид. привернуло найбільшу увагу ін. чл. НТШ, передовсім істориків та історіографів. Наприкін. ХІХ — у першій третині ХХ ст. док-ти цієї збірки вивчали у контексті дослідження Берестейської унії В. Біднов, М. Грушевський, П. Жукович, О. Левицький, О. Лотоцький, О. Сушко, І. Франко. З них лише П. Жукович цілковито дотримувався концептуальних настанов ортодоксальної правосл. історіографії. У другій пол. ХХ ст. вид. Б.К. М. здебільшого використовували історики Берестейської унії з укр. діаспори: А. Великий, Б. Ґудзяк, А. Жуковський, І. Назарко, І. Огієнко, С. Сеник, М. Чубатий (у контексті дослідження діяльности П. Могили).
Пр.: Историческое описание возникшей в Польше унии. М., 1805 (2-ге вид.— 1864); Дипломатическое собрание дел между российским и польским дворами с самого начала (1487) по 1700 г. М., 1860—62; Переписка между Россіею и Польшею по 1700 год. М., 1862; Сокращенное дипломатическое известие о взаимных между российскими монархами и европейскими державами... переписках и договорах... с 1483 по 1800 год. М., 1894—1902, т. 1—4.
Арх. дж.: РГАДА. Москва, ф. 182, д. 793—794.
Літ.: Бантыш-Каменский Д. Н. Жизнь Николая Николаевича Бантыш-Каменского (с портретом его). М., 1818; Словарь достопамятных людей Русской земли. СПб., 1847, ч. 1; Венгеров С. А. Критико-биографический словарь русских писателей и ученых. СПб., 1891, т. 2; Русский биографический словарь. СПб., 1900, т. 2; Кобленц И. Н. Н. Н. Бантыш-Каменский (1737—1814) и его материалы по русской библиографии // Теория и история библиографии. В память К. Р. Симона. М., 1969 (1970), с. 177—89; Моисеева Г. Н. Древнерусская литература в художественном сознании и исторической мысли России XVIII века. Л., 1980, с. 67, 119—24; Замлинський В. Батько і син Бантиш-Каменські: Сторінки біографій // КС, 1994, № 1, с. 76—83; Николай Николаевич Бантыш-Каменский: Историк, архивист, библиограф (1737—1814) // Знаменательные даты: Универсальный иллюстрированный календарь. М., 1996, с. 296; Хижняк З. І. Бантиш-Каменський Микола Миколайович // Києво-Могилянська академія в іменах ХVІІ—ХVІІІ ст. К., 2001, с. 54—55; Народжені Україною. Меморіальний альманах: У 2 т. К., 2002, т. 1, с. 150—51.
Олександр Музичко