БАРБ?РЕУМ (Греко-уніат. семінарія; Das Griechisch-Unierte Seminarium, Regii Seminarii Grаeco-Catholici Vienni ad Sanctam Barbaram...) — генеральна духовна семінарія, яку заснувала імператриця Марія-Терезія у Відні при церкві св. Варвари (офіційно відкрита 15. 10. 1775). Діяла протягом 1775—84. Потребу у такому навч. закладі було обґрунтовано в урядовому декреті від 07. 10. 1775: „Для сприяння надзвичайно важливій справі унії греко-уніятської і неуніятської конфесій, успіх якої залежить насамперед від вищої освіти уніятського духовенства, я вирішила заснувати тут семінарію для уніятського кліру, щоб дати змогу клірикам набути в цьому університеті якомога ефективніше необхідні знання“. Б. прирівнювався за навч. програмою до європ. унтів; готував високоосвічені кадри гр.катол. духовенства з-поміж хорватів, сербів, галицьких і закарп. українців, румунів, які проживали на території Австрій. монархії, з метою навчання гр.-катол. священиків і утвердження в Європі Берестейської унії. Студентами Б. зазвичай були випускники г-зій, кількість їх становила 1775 — 22, 1780 — 48 ос. Семінарія утримувалася коштом відповідних єпархій пропорційно до кількости скерованих на навчання кандидатів та фінансуванням із єзуїт. фонду. Навчання тривало 7 років, студенти відвідували лекції у Віден. унті, під орудою видатних професорів здобували богослов. освіту, вивчали грец. і нім. мови, а власне у семінарії — церк. обряди і спів, користувалися багатою університет. б-кою. Першим кер. (префектом) Б. був о. Йосафат Басташин, його заст. 1781 — о. Михайло Щавницький, згодом ректор Львів. гр.-катол. духовної семінарії (1784—85). Вихованці навч. закладу мали змогу брати участь у культ. житті столиці, спілкуватися з представниками ін. народів, ознайомлюватися з їхньою історією та л-рою і, т. ч., розширювати свій світогляд. Для слухачів-українців важливе значення мало ознайомлення з тогочас. починаннями на ниві нац. відродження зх. і пд. слов’ян та румунів. Набувши певного досвіду і знань, випускники Б. поверталися на батьківщину, де ставали кандидатами на вищі церк. посади, викладачами ун-тів та духовних семінарій. За час 9річного існування семінарії у ній навч. 116 вихованців, у т. ч. 29 українців із Галичини та 32 зі Закарпаття. 30 із них закінчили курс навчання у Відні, 16 (після переведення) — у Львові, ін. із різних причин відсіяли. 6 вихованців Б. стали єпископами, 16 — каноніками, 10 — викладачами унтів, 8 — ректорами семінарій, 8 — письменниками. З-поміж українців вихованцями семінарії були митр. А. Ангелович, єп. О. Повчій, Г. Таркович, М. Скородинський, історик, генеральний вікарій церкви М. Гарасевич, ректори Генеральної духовної семінарії у Львові К. Сабатовський, Я. Лабчинський, Ф. Фединкевич, віце-ректори Т. Голдаєвич, Ф. Захаріясевич, ректор духовної семінарії в Ужгороді, генеральний вікарій у м. Кошице І. Ольшавський, історик Закарпаття Й. Базилович. Зі заснуванням Б. у Відні започат. гр.-катол. богослужіння, і згодом церква св. Варвари стала для гр.католиків столиці (службовців, військовиків та приїжджих) парафіяльним центром. Б. ліквідовано за розпорядженням імператора Йосифа ІІ від 23. 03. 1784, а її спадкоємицею стала новозасн. Львів. гр.-катол. духовна семінарія як гол. для всіх гр.катол. семінаристів Австрій. монархії. У Відні замість Б. у 1803 засн. духовну колегію (т. зв. Віден. цісарський конвікт).
Історію Б. вивчали в НТШ А. Андрохович, Й. Сліпий, В. Щурат. Дослідження науковців стосувались як розвитку та функціонування навч. закладу, так і діяльности відомих діячів — вихідців із Б., зх.укр. церк. і світ. учених та діячів культури. Згадують про Б. у своїх працях, пов’язаних із дослідженням церк. життя та освіти в Україні, Й. Пелеш, М. Горникевич, М. Пристай, на сучас. етапі — Ф. Стеблій, І. Паславський та ін.
Арх. дж.: Архів парафії церкви св. Варвари у Відні: Ms. t. I—II. Protocollum officiorum quoad ecclesiam ad S[anctae] Barbarum.
Літ.: Зборовський В. Гр[еко]-кат[олицька] церковь св. Варвары в В±дни // В±сник для Русинов Австрійскои держави (В±день), 1852, 14 (2) лют., ч. 10, с. 39—40; Pelesz J. Geschichte der Union. Wien, 1880, S. 634—41; Петрушевич А. Сводная галичско-русская л±топись. Львов, 1889, т. 1 (1772—1800), с. 54—55; Сліпий Й., о., д-р. Історичний огляд виховання духовенства в Католицькій Церкві загалом і зокрема в Україні // Праці Греко-католицької богословської академії у Львові. Львів, 1919, т. І—ІІ: Греко-католицька духовна семінарія у Львові, с. 38—39; Щурат В. При церкві св. Варвари у Відні // Щурат В. На досвітку нової доби. Статті і замітки до історії відродження Гал[ицької] України. Львів, 1919, с. 63—67; Korchok A. Die griechisch-katholische Kirche in Galizien. Leipzig; Berlin, 1921, S. 45—46; Горникевич М. Церква Св. Варвари у Відні. Львів, 1929, с. 6—7; Андрохович А. Віденське „Barbareum“: історія королівської ґенеральної греко-католицької семінарії при церкві св. Варвари у Відні з першого періоду її існування (1775—1784 рр.) // Праці Греко-католицької богословської академії у Львові. Львів, 1935, т. І—ІІ: Греко-католицька духовна семінарія у Львові, с. 41—214; Winter E. Bysanz u[nd] Rom im Kaptum die Ukraine (955—1939). Leipzig, 1942, S. 123; Назарко І. Київські і галицькі митрополити. Біографічні нариси (1590—1960). Рим, 1962, с. 160—76 [Антін Ангелович (1807—14); Михайло Левицький (1816—58)]; Nabywaniec S. Antoni Ange??owicz i Micha? Lewicki, pierwsi greckokatoliccy metropolici Halicko-Lwowscy // Resovia Sacrsа (Studia teologiczno-filozoficzna diecezji Rzeszowskiej). Rok III (1996). Rzesz?w, 1996, N 3, s. 139—57; Пристай М. Львівська Греко-католицька духовна семінарія. 1783—1945. Львів; Рудно, 2003, с. 24—51 (Підрозділ „Барбареум“); Купчинський О. Михайло Гарасевич // Вісник НТШ. Львів, 2004, ч. 32, с. 37—40; Паславський І. Галицька митрополія. Історичний нарис. Львів, 2007, с. 71—72; його ж. Іван Ґудз як повноважений представник галицьких українців у Відні в 1773—1784 роках // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Вип. 16. Ювілейний збірник на пошану Івана Патера. Львів, 2008, с. 81—86.
Феодосій Стеблій