Енциклопедія «Наукове товариство імені Шевченка»

БАРВІНСЬКИЙ Богдан (крипт., псевд.: б., -Б-, Б. Б., Барв. Б., Барв-ий Б., Вінковський Теодот) (* 15. 07. 1880, м. Тернопіль — † 08. 02. 1958, м. Львів. Похований на Личаківському цвинтарі) — історик, бібліотекознавець, архівіст. Д. чл. НТШ (з 1914).

Син О. Барвінського. Поч. освіту здобув у Тернополі в 1886—88. 1888—98 навч. у Львові: у Всенар. школі ім. М. Шашкевича (1888—90) та Академічній гімназії (1890—98). 1898—1901, 1902—03 студіював на філос. відділі Львів., а 1901—02 Віден. ун-тів. У Львів. ун-ті слухав лекції з історії України та Сх. Європи М. Грушевського, зі заг. історії Б. Дембінського, історії Польщі, лат. палеографії та дипломатики Т. Войцеховського, історії Австрії Л. Фінкеля, історії укр. л-ри О. Колесси і К. Студинського, історії нім. л­ри Р. М. Вернера та ін. Розмовляв слов’ян., герм., роман. та класич. мовами. Працював на наук. семінарах з історії у М. Грушевського, Б. Дембінського і Л. Фінкеля, з географії в А. Регмана, укр. філології в О. Колесси та польс. права в О. Бальцера. Як учасник семінарів підгот. 9 праць (4 з історії, 3 з географії та по одній із права і філології), за які отримав стипендію з університет. фундації. У Віден. ун-ті відвідував семінар зі заг. історії О. Редліха. 31. 05. 1907 захистив дис. „Жиґимонт Кейстутович — великий князь литовсько-ру ський 1432—1440 рр.“ і здобув ступінь д­ра філософії. 1907 на підставі рекомендації ректора Львів. ун-ту Б. Дембінського отримав стипендії від МВіО Австро-Угорщини і з приват. фундації ім. К. Володковича на продовження навчання за кордоном. Студіював у Берлін. ун-ті (1907—08), де слухав лекції з історії Стародавньої Греції та Риму, з історії Росії та історії нім. права. Відвідував семінар з історії Сх. Європи Т. Шеманна. Під час навчання у Берлін. ун-ті збирав мат-ли у відділі славістики Цісарської б-ки в Берліні. У трав.—серп. 1908 проводив архів. пошуки мат-лів в Б-ці кн. Чарторийських та від. рукоп. Яґеллонської б-ки в Кракові.

1901—03 — практикант (аплікант) Крайового архіву ґродських і земських актів у Львові. Від 03. 10. 1904 до 10. 03. 1905 відбував військову службу. У 1914 з ініціативи дирекції б-ки Львів. ун-ту склав „Praktyczny podr?cznik transkrypcji alfabet?w s?owia?skich dla u?ytku kataloguj?cych w bibliotekach, u?ywaj?cych alfabetu polsko-?aci?skiego“ (рукоп.). Від 01. 10. 1908 до 01. 04. 1919 працював у б-ці Львів. ун-ту як волонтер (1908—09), практикант (1909—13) та асистент (1913—19). Звільнений через відмову скласти присягу на вірність Польс. державі. 1918—22 працював у б-ці „Народного дому“ у Львові. За той час упоряд. її рукопис. відділ. У верес. 1928 — квіт. 1929 залучений Львів. дирекцією публ. праць до упорядкування Тех. б-ки (уклав інвентар і картковий каталог). 1937—39 — працівник б­ки т-ва „Студіон“. У жовт. 1939 — лип. 1941 — дир., а 1941—42 — заст. дир. б-ки Львів. ун-ту, 1943—44 — бібліотекар об’єднаної б-ки т-ва „Народний дім“ і НТШ. У 1944—47 — зав. від. рукоп. Львів. філії Б­ки АН УРСР (нині — ЛННБ України). 1947 під час переслідувань рад. владою укр. інтеліґенції звільнений із б-­ки.

Б. Б.— довголітній педагог, автор підручника „Оповіданя з рідної істориї“ (1911). 1911 укладав підручник укр. історії для усіх класів серед. шкіл, який залишився у рукоп. Навесні 1912 на запрошення Крайової шкільної ради взяв участь в опрацюванні проекту реформи викладання історії у серед. школах. У 1921—23 — секретар та проф. УТУ у Львові, також навчав історії Польщі в Приват. жін. г-зії сестер-василіянок (1921/22—1923/24), а 1923/24 і 1926/27—1928/29 — викладач Приват. жін. учительської семінарії Укр. пед. т-ва у Львові, 1923/24—1938/39 викладав у приват. жін. г-зії „Рідна школа“ цього т­-ва.

Чл.-кор. Нумізматично-археол. т-ва у Кракові (1909), чл. Польс. геральдичного т-ва у Львові (1909), Т­ва охорони укр. пам’яток минувшини у Львові (1914), чл.-кор. ц.-к. архівної ради у Відні (1916); від 31. 12. 1919 — чл. Ставропігійського ін-ту. Осн. наук. зацікав.— істор. науки: політ. історія Галицько-Волинської держави (проугор. й австрій. політика кн. Данила Романовича), ВКЛ XV ст. (князювання Вітовта, Сиґізмунда Кейстутовича, Свидригайла) та укр. земель XIII—XIX ст.; спец. (допоміжні) істор. дисципліни: укр. та лит. сфрагістика XIV—XV ст. (галицько-волинські князі і бояри, кн. Кейстут), генеалогія (Федір Несвізький, Конашевичі, Дмитрашки, Барвінські, Ю. Федькович, родинні літописи), геральдика; історія права, історія мист-ва: маловідомі портрети І. Мазепи, гравюри авторства Д. Галятовського; також у полі наук. зацікав. Б. Б.— педагогіка, нац. освіта, заснування львів. б­к: т­ва „Народний дім“ і наук. б­ки ун­ту. Автор монографії про наук. діяльність Ю. Целевича, популярних нарисів про наз. „Україна“, заг. оглядів історії України і Галичини. Написав спогади про В. Антоновича та І. Франка, а також про репресії рос. влади проти укр. інтеліґенції у Львові 1915. Автор бл. 120 праць.

У 1902—40 постійно співпрацював з НТШ як науковець (автор досліджень, опубл. у вид. Т-ва) та бібліотекар, також доповідач на секціях та комісіях гуманіт. спрямування. 17. 12. 1902 на засіданні Виділу (президії) НТШ прийнятий чл. Т-ва, а 04. 03. 1914 на пропозицію Історично-філософічної секції НТШ його затверджено д. чл.

04. 06. 1913 на засіданні Історично-філос. секції НТШ реферував свою працю „Кілька документів і заміток до часів вел[иких] князів Свитригайла і Жиґимонта Кейстутовича“, 03. 12. 1913 — дослідження „Із історії над галицько-волинською літописю“, 18. 03. 1914 — „Пляни видання дипльоматаря Галичини X—XIV ст.“; на 1-му засіданні секції, після війни, 20. 05. 1914 — „Польська персоніфікація України з 1644 р.“ 26. 05. 1916 виступив із рефератом „Рід Мазепів-Калединських. Геральдично-генеальогічна монографія“, 14. 06. 1917 — „Предтеча Університету ім. Франца І у Львові“. У 1920-х рр. також виступав із доповідями: „Др. Юліян Целевич — огляд його наукової діяльності“ (16. 01. 1923), „Нові матеріали до історії України з Архіву актів ґродських і земських“ (20. 11. 1926), „Рід Айхінґерів“ (08. 02. 1928), „Рід Конашевичів в Перемиській землі в XV—XVI в.“ (28. 06. 1928). 21. 01. 1921 реферував працю М. Бордун „З життя українського духовенства в другій половині XVIII ст.“ та Р. Лащенка „Копні суди на Україні“; 19. 02. 1925 — дослідження І. Борщака „Українська справа у Франції“; 04. 10. 1930 — працю В. Крупницького „Гетьман Мазепа в освітленні німецької журналістики його часу“; 03. 04. 1931 — І. Шпитковського „Вступні відомості до української геральдики“, а 01. 07. 1931 — Т. Коструби „Чи Теркова — Садеддіна — Чортків?“

Від 02. 10. 1912 брав участь у роботі Бібліографічної (згодом — Бібліологічної) комісії НТШ. 21. 11. 1913 обраний чл. цієї комісії. 19. 05. 1922—13. 03. 1925, 09. 11. 1930—25. 12. 1933, від 06. 11. 1935 і до 1939 — заст. гол. комісії. На Загальних зборах НТШ 29. 06. 1913 обраний до Виділу НТШ, де перебував до Заг. зборів 28. 03. 1921. Б. Б. також залучали до управи б-кою НТШ для звірки наявности фондів і упорядкування їх після рос. окупації Львова. 02. 10. 1917 Б. Б. призначений чл. Видавничої комісії НТШ, покликаної керувати справами видання науково-популярної л­ри; 02. 09. 1919 — референтом б-ки, а 17. 09. 1919 — разом із М. Тершаковцем і двома робітниками упоряд. б­ки Т-ва у приміщенні на вул. С. Чарнецького, 24 (нині — вул. В. Винниченка). Працював у Б-ці НТШ до листоп. 1919 і з 01. 07. 1924 по 30. 04. 1925.

На засіданні Виділу Т-ва 24. 05. 1922 розглядалося питання про створення Комісії історії штуки, секретарем якої мав стати Б. Б., а 15. 04. 1924 „рішено заанґажувати п. д-ра Богдана Барвінського на урядуючого секретаря Наук. Товариства враз з обов’язком працювати в бібліотеці від 1. VII. с. р.“ 04. 03. 1925 за наслідками обговорення „...ухвалює Виділ повідомити д­ра Б. Барвінського, що, з огляду на його становище, зайняте устно і письменно в справі його службового приділу, Виділ звільняє його зі секретарства в Товаристві, приймає до відома його відмову праці в бібліотеці Наук. Товариства ім. Шевченка і розв’язує з ним службові взаємини з днем 30 цвітня [1925 р.]...“ (Протоколи засідань НТШ).

06. 08. 1928 Б. Б. подарував 1594 книжки, за що Виділ Т-ва 01. 09. 1928 йому висловив подяку. 02. 01. 1931 на засіданні Виділу Т-ва голова К. Студинський повідомив, що Б. Б. подарував Музеєві НТШ олійний портрет свого предка, проф. і ректора ун-ту у Львові, о. Мартина Барвінського (1784—1865). Серед 44 чл. Б. Б. поставив підпис під протоколом засідання 14. 01. 1940, на якому проголосовано ліквідувати Т-во.

Пр.: З’їзд галицького князя Данила з угорським королем Белею IV в Прешбурзі 1250 р. Львів, 1901; Ким сьвідчив ся Отокар? Проба інтерпретациї оповідання Галицько-волинської літописи // Записки НТШ. Львів, 1902, т. XLVII, кн. ІІІ, с. 1—3; Прешбурський з’їзд в справі спадщини по Бабенберґах. Причинок до істориї великого австрийського безкоролівя // Там само, 1903, т. LII, кн. ІІ, с. 1—27; Метрики у сільській практиці XVIII в. // Там само, т. LVI, кн. VI, с. 23—25; Жиґимонт Кейстутович, великий князь литовсько-руський (1432—1440 рр.). Істор. монографія. Жовква, 1905; Zygmunt Kiejstutowicz, Ksi??e Starodubski. Lw?w, 1906; Історичні причинки. Розвідки, замітки і матеріяли до історії України-Руси. Жовква, 1908, т. 1; Львів, 1909, т. 2; Історичний розвій імені українського народу. Львів, 1909; Piecz?cie bojar?w halicko-w?odzimierskich z pierwszej po?owy XIV w. // Miesi?cznik heraldyczny. Lw?w, 1909, t. 2, N 8—9, s. 116—19; Ze sfragistyki ruskiej // Wiadomo?ci numizmatyczno-archeologiczne. Krak?w, 1909, N 1, s. 10—12; Piecz?cie ksi???t halicko-w?odzimierskich z pierwszej po?owy XIV wieku. Uwagi krytyczne z powodu pracy A. ?appo-Danilewskiego // Там само, N 6, s. 99—104; N 7, s. 127—30; Nieznana piecz?? ruska ksi?cia Kiejstuta z r. 1366. Przyczynek do sfragistyki litewskiej // Там само, N 11, s. 205—07; Piecz?? ruska Wojdy?y z r. 1380. Przyczynek do sfragistyki litewskiej // Там само, 1910, N 9, s. 143—45; В справі підручника рідної історії для І кляси середніх шкіл. Львів, 1911; Оповіданя з рідної істориї. Жовква, 1911; Кілька документів і заміток до часів вел[иких] князів Свитригайла і Жиґимонта Кейстутовича // Записки НТШ. Львів, 1913, т. CХV, кн. ІІІ, с. 5—22; Польська персоніфікація „України“ з 1644 р. // Там само, 1914, т. CXXI, с. 117—32; Гомер у Галицькій літописи // Там само, 1916, т. CXVII—CXVIII, с. 55—63; Звідки пішло ім’я Україна. Відень, 1916; Наше народне ім’я. Україна, українці, український. Львів, 1916; Звідки пішло народне ім’я. Вінниця, 1917; Історичні права українського народу до його народного імені. Відень, 1918; Предтеча Університету ім. Франца І у Львові. Критичні замітки до питаня про ґенезу Львівського Університету // Записки НТШ. Львів, 1918, т. CXXV, с. 1—41; Слідами гетьмана Мазепи // Там само, 1920, т. CXXIX, с. 106—40; 1926, т. CXLIV—CXLV, с. 171—83; Бібліотека і музей „Народного Дому“ у Львові 1849—1919 р. Львів, 1920; Історія українського народу (Оповіданя з рідної істориї) / Друге поправлене і доповнене виданє. Львів, 1922; Пропам’ятне письмо НТШ у Львові з приводу заборони кураторією Львівського шкільного округу національного імені українського народу. Львів, 1923; Україна: кілька причинків до значіня сеї назви. Львів, 1923; Причинки до польсько-української геральдики і сфраґістики // Записки НТШ. Львів, 1925, т. CXXXVIII—CXL, с. 83—103; Wypraszanie od kary ?mierci w dawnem prawie polskiem w XVI—XIX wieku. Lw?w, 1925; Всенародна школа імені Маркіяна Шашкевича у Львові. Львів, 1926; Д­р Юліян Целевич (23. ІІІ. 1843—24. ХІІ. 1892). Його наукова діяльність на полі української історіографії і етнографії в світлі давніших та новіших дослідів. Львів, 1927 (Зб. Історично-філос. секції НТШ, т. 15); До побуту Ганни Орликової у Станіславові // Ювілейний зб. на пошану акад. М. С. Грушевського з нагоди його 60­річчя. К., 1928, т. І, с. 234—40; Конашевичі в Перемиській землі в XV і XVI ст. Генеалогічно-історична монографія // Записки НТШ. Львів, 1930, т. C, с. 19—175; 1—157; Opryszki w s?ownictwіe ludowym i na rycinach z XVII i XVIII ww. // Ziemia Czerwie?ska. Lw?w, 1936, N 2, s. 230—42; Библиотека Львовского университета им. Ив. Франко // Техническая книга. М., 1940, № XXIII, с. 105—07; Коротка історія Галичини впродовж тисячоліття 907—1941 р. Львів, 1941; З моїх спогадів про І. Франка. Уривки // Львівські вісті. Львів, 1943, 28 трав., ч. 118, с. 2; Два листи митр. Іпатія А. Потія // Записки ЧСВВ. Рим, 1956, серія ІІ, секція ІІ, т. ІІ (VIII), вип. 2—4, с. 466—69; Українські сфрагістичні пам’ятки XII—XIV століть // Записки НТШ. Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. Львів, 1996, т. CCXXXI, с. 242—57.

Арх. дж.: ДАЛО, ф. 25, оп. 15, спр. 1336; оп. 7, спр. 1693; ЛННБ України, архів, ф. 1 (НТШ), оп. 3-ос., спр. 136; НБ ЛНУ, від. рукоп., ф. 54, оп. 15, спр. 1—4; ЦДІА України у Києві, ф. 1235, спр. 334, арк. 1—16; ЦДІА України у Львові, ф. 129, оп. 2, спр. 21, арк. 21; ф. 175, оп. 1, спр. 59, арк. 3—3 зв., 15—16 зв., 19—21, 29; ф. 309, оп. 1, спр. 31, арк. 47 зв., 48 зв., 93; спр. 34, арк. 16; спр. 35, арк. 93, 96—96 зв., 100 зв., 112, 115 зв., 119 зв., 145 зв., 160—61 зв., 162 зв., 185 зв., 196—196 зв., 197 зв., 201—201 зв., 229 зв., 243 зв.— 244; спр. 42, арк. 126—126 зв., 133 зв., 136—37, 138 зв.—141; спр. 244, арк. 2—3 зв., 12—13, 15, 19; спр. 365, арк. 12—13 зв., 17—18 зв.; спр. 382, арк. 11; спр. 658, арк. 2, 4, 6—6 зв., 8 зв., 10; оп. 2, спр. 8, арк. 1; ф. 357, оп. 1, спр. 5, арк. 6, 43—47, 49, 51, 53—54, 66; ф. 362, оп. 1, спр. 54, арк. 123—24 зв.; спр. 235, арк. 1—5 зв.; ф. 368, оп. 1, спр. 154, арк. 4—5 зв.

Літ.: Хроніка НТШ. Львів, 1918, ч. 60—62, с. 48—49; Дзьобан О. Богдан Барвінський — український історик, педагог, бібліотекар, архівіст, журналіст (за архівними матеріалами) // Українська періодика: історія і сучасність. Доповіді та повідомлення п’ятої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції 27—28 листоп. 1998 р. Львів, 1999, с. 546—51; його ж. Барвінський Богдан Олександрович // Українська журналістика в іменах. Матеріали до енциклопедичного словника. Львів, 2001, вип. 8, с. 13—18; Герасимова Г. Барвінський Богдан Олександрович // Українські історики ХХ століття. Біобібліографічний довідник. Серія: Українські історики. К., 2004, вип. 2, част. 2, с. 29—31; Грушевський М. С. До справи хронологічної зв’язі в Галицько-Волинській літописі. Кілька заміток до статті Б. Барвінського // Грушевський М. С. Твори: У 50 т. Львів, 2005, т. 7, с. 388—91; Демченко Г. Барвінський Богдан Олександрович // Наукова бібліотека Львівського національного університету ім. Івана Франка. Матеріали до енциклопедії. Львів, 2005, с. 28—29; Чорновол І. Син „руського станьчика“: Богдан Барвінський // Багатокультурне історичне середовище Львова в ХІХ і ХХ століттях / За ред. Л. Зашкільняка і Є. Матерніцького. Львів; Жешув, 2006, с. 421—34; Сварник Г. Барвінський Богдан Олександрович // Українські архівісти (ХІХ—ХХ ст.). Біобібліографічний довідник. К., 2007, с. 49—51; Колосовська О. „Нагорода за кривду“ чи „сповнення обов’язку“: бібліотечна діяльність Богдана Барвінського (1908—1947) // Вісник Львів. ун-ту. Серія: Книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. Львів, 2008, вип. 3, с. 191—99.

Андрій Фелонюк