БЕХТЕРЄВ Володимир (* 01. 02 (20. 01). 1857, с. Соралі В’ятської губ., Росія (нині — с. Бехтерєво Єлабузького р-ну Кіров. обл., РФ) — † 24. 12. 1927, м. Москва, РФ) — рос. невропатолог, психіатр, фізіолог. Д. чл. НТШ (з 1914).
1867—73 навч. у В’ятській г-зії, після закінчення вступив до Медико-хірургічної академії в Петербурзі. 1878 здобув вищу мед. освіту, 1879 став чл. Петерб. т-ва психіатрів. 04. 04. 1881 під кер. проф. І. Мержеєвського захистив докт. дис. на тему „Опыт клинического исследования температуры тела при некоторых формах душевных болезней“, отримавши вчене звання приват-доц. Петерб. медико-хірургічної академії. 1883 став чл. Італ. т-ва психіатрів. 01. 06. 1884 Б. В. скерували на стажування у Німеччину, Францію та Австрію, де він вивчав методики лікування нервових хвороб із допомогою навіювання та гіпнозу.
Після повернення в Росію — проф. і зав. каф. психіатрії Казан. ун-ту (1885—93), а також зав. психіатр. клінікою окружної лікарні в Казані. Створив при ун-ті психофізіол. лабораторію, заснував Тво невропатологів та психіатрів. 1893 очолив каф. душевних та нервових хвороб Петерб. медико-хірургічної академії і почав підгот. першої у Росії нейрохірургічної операційної.
З 1897 викладав у Жін. мед. інті Петербурга, водночас організував Т-во психоневрологів, Т-во нормальної й експеримент. психології та наук. організації праці і став ред. журн. „Обозрение психиатрии, неврологии и экспериментальной психологии“, „Изучение и воспитание личности“ та „Вопросы изучения труда“. 1893—1918 — гол. ред. журн. „Неврологический вестник“ (друк. органу Казан. неврол. тва). 1900 Б. В. обрали головою Рос. т-ва нормальної і патологічної психології, а АН Росії висунула 2-томник ученого „Проводящие пути спинного и головного мозга“ на здобуття премії ім. акад. К. М. Бера. 1908 створив та очолив Психоневрол. ін-т у С.Петербурзі, а також заснував при ньому Педологічний ін-т. 1918 заснував Ін-т із вивчення мозку та психічної діяльности людини, дир. якого був до самої смерти (згодом — Держ. рефлектол. ін-т із вивчення мозку ім. В. Бехтерєва).
Осн. наук. зацікав.— дослідження рефлексів кори гол. мозку, нервових центрів, нейрофізіологія, механізми гіпнозу, нервово-психічний розвиток у дорослих та дітей, причини алкоголізму. 1892 в журн. „Врач“ опубл. одну з найвідоміших праць Б. В. „Одеревенелость позвоночника с искривлением его как особая форма заболевания“ (вперше описав захворювання, відоме сьогодні п. н. анкілозуючий спондилоартрит, або ревматоїдний спондиліт чи хвороба Бехтерєва).
Досліджував морфологію та фізіологію нервової системи, що дало змогу розпочати роботу над фундам. 7-томною працею „Основы учения о функциях мозга“. Згодом проводив дослідження проблем психології і 1907—10 опубл. 3-томну кн. „Объективная психология“, у якій заклав основи вчення, названого самим ученим рефлексологією. Б. В. стверджував, що всі психічні процеси супроводжуються рефлекторними моторними і вегетативними реакціями, для опису яких запропонував термін „поєднувально-руховий рефлекс“. Чимало патол. рефлексів, відкритих Б. В., отримали ім’я вченого (рефлекс Менделя-Бехтерєва, Бехтерєва-Якобсона та ін.). Для їх аналізу Б. В. створив спец. прилади: альгезиметр, барестезіометр та міоестезіометр.
1908—10 був чл. ред. к-ту багатотомного вид. „Traite international de psychologie pathologique“ (Paris), для якого написав кілька розділів. Мав міжнар. авторитет. З 1927 — засл. діяч науки РРФСР.
Як чл. рос. відділу Слов’ян. лікарського к-ту, Б. В. 1911 брав участь у IX З’їзді лікарів і природознавців у Кракові, де контактував з Є. Озаркевичем — головою Математично-природописно-лікарської секції НТШ. Тоді, як відомо, делегація секції Тва і її представники „... як одне тіло, становили разом одну національну секцію“ на майбутнє. Б. В. виступив на підтримку українців і передав Озаркевичу та ін. медикам запрошення на З’їзд слов’ян. лікарів у Петербурзі, запланований на 1912. Проте з’їзд відмінили, оскільки після повернення у Росію Б. В. зазнав критики уряду за підтримку укр. лікарів.
За видатні заслуги перед світ. наукою на пропозицію МПЛС НТШ 18. 03. 1914 Б. В. обрано д. чл. НТШ у Львові (у ф. НТШ в ЦДІА України у Львові зберігається біографія Б. В. та облікова картка д. чл. НТШ). У „Збірнику Математично-природописно-лікарської секції НТШ“ (1897) вміщено доповідь Б. В. на VI З’їзді Т-ва рос. лікарів у Києві 1896 „Про локалізації свідомої діяльності“.
Пр.: Опыт клинического исследования температуры тела при некоторых формах душевных заболеваний / Дисс. ... д-ра мед. наук. СПб., 1881; К физиологии равновесия тела. СПб., 1883; Проводящие пути мозга. Казань, 1893; Нервные болезни в отдельных наблюдениях: В 2 т. Казань, 1894—99; Проводящие пути спинного и головного мозга: В 2 част. СПб., 1896—98; Роль внушения в общественной жизни. СПб., 1898; Сифилис центральной нервной системы. СПб., 1902; Основы учения о функциях мозга: В 7 т. СПб., 1903—07; Психика и жизнь. СПб., 1904; Объективная психология. СПб., 1907—10; Внушение и его роль в общественной жизни. СПб., 1908; Неврологические и психиатрические наблюдения. СПб., 1910; Гипноз, внушение и психотерапия и их лечебное значение. СПб., 1911; Общая диагностика болезней нервной системы. СПб., 1911—15, ч. 1—2; Объективно-психологическій метод в прим±неніи к изученію преступности. СПб., 1912; Общие основания рефлексологии. Пг., 1918; Коллективная рефлексология. Пг., 1921; Психология или рефлексология. Л., 1925; Работа головного мозга (с рефлексологической точки зрения). Л., 1926; Рефлексология труда. М.; Л., 1926 (у співавт.); Мозг и его деятельность. М.; Л., 1928; Избранные произведения (статьи и доклады). М., 1954.
Арх. дж.: ЦДІА України у Львові, ф. 309, оп. 1, спр. 372, арк. 13.
Літ.: О. Ч. VI Пироговський з’їзд лікарів у Київі // ЗМПЛС НТШ. Львів, 1897, т. І, с. 1—5; Хроніка НТШ. Львів, 1918, ч. 60—62, с. 33, 85—86; Мясищев В. Н. В. М. Бехтерев: замечательный ученый, врач, педагог, общественный деятель. Киров, 1956; Григоренко А. Цілюща сила слова // Наука і культура. Україна. К., 1986, вип. 20, с. 115; Никифоров А. С. Бехтерев. М., 1986; Пундій П. Українські лікарі. Кн. 1 (Лікарський збірник НТШ (нова серія), т. ІІ). Львів; Чикаго, 1994, с. 286; Акименко М. А. История института им. В. М. Бехтерева (на документальных материалах). СПб., 2000, ч. 2; Чудиновских А. Г. В. М. Бехтерев: жизнеописание. Киров, 2000; Кондаков И. М. Психология: иллюстрированный словарь. СПб., 2003, с. 46—47; Ганіткевич Я. Історія української медицини в датах та іменах. Львів, 2004, с. 43, 61—62; Широков В. А. Лінгвістичні та технологічні основи інтегральної слов’янської лексикографії // Мовознавство. К., 2008, № 2—3, с. 130.
Юрій Ковалів