БІЛОСТОЦЬКИЙ Тимотей (Bilostockyj Tymish, Білостоцький Тиміш; псевд.: Кривоносенко) (* 06. 03. 1905, м. Львів — † 06. 07. 1995, м. Озон-Парк, шт. Нью-Джерсі, США) — діяч молодіжного руху. Чл. НТШ (з 1936).
1923 закінчив Академічну гімназію у Львові, згодом — Львів. унт. До 1930 — активіст „Сокола-Батька“ і „Пласту“ (належав до куреня „Ордену Залізної Остроги“). Викладач стенографії, машинопису та фіз. виховання на торговельних курсах Укр. торговельної школи т-ва „Рідна школа“ у Львові. Музикант, чл. міського симфонічного оркестру до 1944, грав на валторні. У 1939—41 викладав у Львів. політехніці і Вищій торговельній школі. У 1940—41 — секретар ректора Богословської академії о. Йосифа Сліпого. За нім. окупації Львова ке- рував „тіловиховною секцією“ Укр. крайового кту, якій підпорядковувались усі укр. спортивні тва Львова. У лип. 1944 — квіт. 1945 у статусі „уповноваженого української молоді“ став заст. кер. Відділу у справах юнацтва Укр. центр. (нац.) к-ту Зенона Зеленого. На цій посаді намагався контролювати дії нім. влади у Генеральній Губернії у справі вербування укр. молоді на допоміжну військ. службу протиповітряної оборони нім. армії. Після війни, перебуваючи в амер. окупаційній зоні, працював у Християнській орг-ції молодих чоловіків та Інтернац. допомоговій орг-ції.
Осн. зацікав.— громад. діяльність, музика. Еміґрував у США. Співзасн. 1-го Укр. пластового сеньйорату ім. О. і С. Тисовських. Голова т-ва „Самостійна Україна“ та відділу Укр. нар. союзу у м. Озон-Парку, шт. Нью-Джерсі. Від 1957 — дяк і диригент хору місцевої УГКЦ.
23. 12. 1936 Б. Т. обрано чл. НТШ, а 30. 03. 1947 на Загальних зборах НТШ у Мюнхені — заст. чл. Виділу (президії) відновленого Т-ва. Перебував у цьому статусі до 09. 04. 1949.
Пр.: Альбом. 50-ліття „Пласту“. Н.-Й., 1964 (у співавт.); Спогади. [Б. м.], 2000.
Арх. дж.: ЦДІА України у Львові, ф. 309, оп. 1, спр. 425, арк. 8; спр. 532, арк. 6.
Літ.: Хроніка НТШ. Мюнхен, 1949, ч. 75, с. 10; Сокольський О. Тимотей „Тиміш“ Білостоцький — провідник української молоді // Білостоцький Т. Спогади. [Б. м.], 2000, с. 3—7.
Андрій Фелонюк