БОГОЛЮБОВ Микола (* 21. 08. 1909, м. Нижній Новгород, Росія — † 13. 02. 1992, м. Москва, РФ) — учений у галузі нелінійної механіки, стат. фізики та квантової теорії поля. Д. чл. НТШ (з 1992).
Після закінчення поч. школи самостійно вивчав математику і фізику. У 17 років закінчив аспірантуру при АН УРСР. 1934—58 працював у Київ. ун-ті (з 1936 — проф.). З 1950 — у Матем. ін-ті АН СРСР і Моск. держ. ун-ті ім. М. В. Ломоносова, з 1958 — також в Об’єднаному ін-ті ядерних досліджень (з 1965 — дир.). 1963 — акад.-секретар від-ня математики АН СРСР, водночас у 1965—73 — дир. Ін-ту теор. фізики АН УРСР (нині — Ін-т теор. фізики НАН України імені М. Боголюбова). Акад. АН УРСР (1948), акад. АН СРСР (1953), лауреат Ленінської премії (1958), держ. премій СРСР (1947, 1953, 1984).
Осн. наук. зацікав.— нелінійна механіка, стат. та теор. фізика, квантова теорія. Одну з перших статей про проблеми варіаційного числення опубл. у „Збірнику математично-природописно-лікарської секції НТШ“ (1928). На Міжнар. конґресі з проблем варіаційного числення пр. Б. М. „Про деякі нові методи варіаційного числення“ (1928) відзначено премією Болонської АН.
З 1927 Б. М. спільно з М. Криловим розробляв методи нелінійної механіки, написав серію праць, присвячених практ. застосуванню отриманих результатів. Було розвинуто нові методи асимптотичного інтегрування нелінійних рівнянь, що описують коливні процеси, і цим започатковано новий напрям матем. фізики — теорію нелінійних коливань. Ориґ. дослідження учених у галузі нелінійних коливань опубл. в монографіях „Нові засоби в нелінійній механіці та їхнє застосування до вивчення роботи електричних генераторів“ (1934), „Вступ у нелінійну механіку“ (1937).
З іменем Б. М. пов’язані нові фундам. напрями у галузі теор. фізики. Найбільшим внеском у стат. механіку неідеальних класич. систем стали праці, що увійшли до монографії „Проблеми динамічної теорії у статистичній фізиці“ (1946), в якій опрацьовано метод ланцюжків рівнянь для багаточастинкових функцій розподілу. Метод ланцюжків осн. і найбільш ефективний у стат. механіці рівноважних та нерівноважних процесів. Поширення апарату функцій розподілу дало змогу Б. М. розробити реґулярні методи побудови кінетичних рівнянь для систем взаємодійних частинок. Цей цикл праць значно вплинув на подальший розвиток стат. фізики. Б. М. вивів кінетичні рівняння в теорії надплинности (1947), а вже через 10 р., використавши квантово-мех. модель електронного газу, що взаємодіє з йонною граткою, узагальнив апарат канонічних перетворень із теорії надплинности та створив мікроскопічну теорію надпровідности. На поч. 1950-х рр. Б. М. вивчав квантову теорію поля. Створив перший варіант аксіоматичної побудови матриці розсіяння, засн. за умови мікроскопічної причинности. Розробив теорію перенормування, що використовує апарат узагальнених функцій, увів т. зв. Rоперацію (1955, разом з О. Парасюком). З його іменем пов’язані розробка методу ренорм-групи та строге доведення дисперсійних співвідношень, що мають важливе значення у теорії сильних взаємодій та фізиці елементарних частинок. Б. М. також розробив метод систем зі спонтанно порушеною симетрією, що отримав наз. „методу квазісередніх“ (1960—61). У серед. 1960-х рр. досліджував проблеми симетрії та динаміки кваркової моделі, вперше ввів нове квантове число „колір“ (1965).
Б. М. був інозем. чл. багатьох зарубіжних академій і наук. т-в, почес. д-ром низки ун-тів, лауреатом багатьох міжнар. та держ. премій. Номінувався на Нобелівську премію з фізики.
Учений знав багато інозем. мов, включно з давніми (старогрец., лат., іврит), цікавився світ. історією та л-рою, філософією й теорією релігії. Вважав себе українцем за національністю. Свої видатні „Лекції з квантової статистики“ написав укр. мовою і вперше видав їх у Києві. Ще в довоєнний період (у студент. віці) опубл. у „Збірнику МПЛС НТШ“ у Львові (1928) ст. „Sur quelques crit?res concernant l’existance d?riv?es d’ une fonctions d’ une variable r?elle“. З 1990 — чл. НТШ у Львові, чл. Математичної комісії НТШ. З 28. 03. 1992 — д. чл. НТШ (рекоменд. Від-ням фізико-матем. та природн. наук), обраний (посмертно) на Загальних зборах НТШ у складі 1-го корпусу д. чл. відновленого НТШ у Львові.
Пр.: Sur quelques crit?res concernant l’existance d?riv?es d’ une fonctions d’ une variable r?elle // ЗМПЛС, 1928, т. 27, с. 215—21 (у співавт.); Нові методи в варіаційному численні. Х.; К., 1932; Введение в нелинейную механику. К., 1937; О некоторых статистических методах в математической физике. К., 1945; Проблемы динамической теории в статистической физике. М.; Л., 1946; Лекції з квантової статистики: Питання статистичної механіки квантових систем. К., 1949; Вопросы теории дисперсионных соотношений. М., 1958 (у співавт.); Новый метод в теории сверхпроводимости. М., 1958 (у співавт.); Основы аксиоматического подхода в квантовой теории поля. М., 1969 (у співавт.); Вибрані праці: У 3 т. К., 1969—1971 (у співавт.); Асимптотические методы в теории нелинейных колебаний. 4-е изд. М., 1974 (у співавт.); Введение в теорию квантованных полей, 3-е изд. М., 1976 (у співавт.); Избранные труды по статистической физике. М., 1979; Собрание научных трудов: В 12 т. (Серия „Классики науки“). М., 2005—09.
Літ.: Николай Николаевич Боголюбов: Материалы к биобиблиографии ученых СССР. Серия математики. М., 1959, вып. 8; Верес Б. Сонячна теорема. К., 1974; Храмов Ю. А. Физики. М., 1983; Хроніка НТШ. Львів, 1994, ч. 84, с. 39—40, 102; Боголюбов А. Н. Н. Н. Боголюбов: Жизнь и творчество. Дубна, 1996; Н. Н. Боголюбов. Жизнь. Творчество / Под общей ред. В. Г. Кадышевского. Дубна, 1996, 182 с.; Николай Николаевич Боголюбов: К 90-летию со дня рождения. Дубна, 1999; Таращенко Д., Шопа Г. Микола Миколайович Боголюбов // Світ фізики, 1999, № 4, с. 23—25; Шаров І. Боголюбов Микола Миколайович // 100 видатних імен України. К., 1999; Історія Національної академії наук України. Документи і матеріали. К., 2003; Національна академія наук України. Персональний склад. К., 2003; Загородній А., Хряпа В. Академік Микола Боголюбов // Світогляд, 2008, № 5, с. 14—15.
Ярослав Довгий